Постанова

від 07.11.2013 по справі 5004/1353/12

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2013 року Справа № 5004/1353/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Дужич С.П.

при секретарі Сливінський О.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Чумак В.О. (дов. б/н від 22.08.13 р.)

від відповідача: Савлук Т.В. (дов. № 03/2/515 від 13.05.13 р.)

від третьої особи: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу відповідача на ухвалу господарського суду Волинської області від 04.09.13 р. у справі № 5004/1353/12 (суддя Вороняк А.С.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ксюніан"

до Публічного Акціонерного Товариства "Всеукраїнський акціонерний банк"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ФОП ОСОБА_4

про усунення перешкод в користування приміщенням, стягнення орендної плати та неустойки в сумі 977916,45 грн.

ВСТАНОВИВ :

Рішенням господарського суду Волинської області від 20.11.2012р. у справі №5004/1353/12, задоволений позов ТОВ "Ксюніан" (надалі - позивач) до ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" (надалі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - фізична особа-підприємець ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні приміщенням, стягнення орендної плати та неустойки в сумі 977916,45грн.

Вказане рішення залишено без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 05.03.2013р. та постановою Вищого господарського суду України від 03.07.2013р.,

21.03.2013р. господарським судом Волинської області видані накази № 5004/1353/12-1 та № 5004/1353/12-2.

16.05.2013р. публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк" звернулось до господарського суду Волинської області з заявою про відстрочку виконання рішення господарського суду Волинської області від 20.11.2012р. про усунення перешкод в користуванні нежитловим приміщенням загальною площею 93,5 кв.м за адресою: м. Луцьк, пр. Перемоги, 17 у справі №5004/1353/12 на шість місяців.

Вказана заява мотивована тим, що боржник (заявник) без згоди НБУ не може закрити відділення Банку, тому з метою захисту банківської установи та клієнтів Банку, збереження цінностей, банківського обладнання, комп'ютерної техніки та програмного забезпечення, просить суд вищенаведену заяву задовольнити.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 04.09.13 р. (т. 2, а.с. 164-165) в задоволенні заяви відповідача про відстрочку виконання рішення господарського суду Волинської області від 16.05.12 р. на шість місяців відмовлено.

В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції вказав, що факти, викладені заявником не є обставинами, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду. При цьому спір виник з вини відповідача, оскільки строк дії договору оренди закінчився 03.11.11 р., атому відповідач повинен був знати про наслідки припинення дії правочину.

Не погоджуючись із винесеною ухвалою суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою (т. 2, а.с. 173-176) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просить ухвалу господарського суду Волинської області від 04.09.13 року у даній справі скасувати.

Скаржник зокрема зазначає, що виконання рішення суду щодо звільнення приміщення може завдати збитків банку та клієнтам банку внаслідок того, що за таких умов в банку не буде можливості обмежити коло осіб, що мають доступ до інформації, яка становить банківську таємницю; організувати спеціальне діловодство та застосування технічних засобів для запобігання несанкціонованому доступу до електронних та інших носіїв інформації, що призведе до розголошення банківської таємниці.

Обставиною, що робить неможливим виконання рішення господарського суду Волинської області, скаржник визначає наявність рішення у справі № 5004/2385, про набуття права власності банком на спірне приміщення.

Представник третьої особи не реалізував процесуальне право на участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції.

Водночас, суд зазначає, що ухвалу про прийняття апеляційної скарги до провадження та призначення розгляду апеляційної скарги на 07.11.13 р. було надіслано апеляційним судом за належною адресою третьої особи та повернуто з посиланням на закінчення строку зберігання поштового відправлення, а відтак апеляційний суд приходить до висновку, що третя особа належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи.

Враховуючи приписи статті 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів визнала за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності представника третьої особи за наявними в матеріалах справи доказами.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржувану ухвалу залишити без змін, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Отже, відстрочка або розстрочка виконання рішення допускаються у виняткових випадках, при цьому підставою для відстрочки, розстрочки можуть бути конкретні обставини, які є об'єктивними, непереборними, тобто виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення або роблять його неможливим у встановленим господарським судом способом.

Вирішуючи питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення на підставі ст. 121 ГПК України, суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Статтею 33 Закону України "Про виконавче провадження" також передбачено відстрочку або розстрочку виконання, встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення, а саме: за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, державний виконавець за власною ініціативою або за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення чи зміну способу й порядку виконання

Враховуючи п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.2003 р. "Про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження", п.7.2 Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", колегія суддів звертає увагу на те, що в основу судового рішення про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим його виконання. Надання заявникові відстрочки виконання рішення є правом господарського суду, при цьому, закон не обмежує це право точним переліком господарських спорів або обставин, за яких суд має право надання відстрочки, проте визначальним фактором при наданні відстрочки є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення. Як вбачається з вищезазначеної норми, питання задоволення заяви сторони у справі про відстрочку виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення. Підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. При цьому господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, спір виник з вини ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк", оскільки після закінчення строку дії договору оренди нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: м. Луцьк, пр. Перемоги, б. 17, відповідач не повернув позивачу орендоване приміщення.

Відповідно до п. 14.3 Договору, строк дії договору закінчився 03.11.2011р.

Водночас, згідно п. 11.1 Договору оренди, відповідач повертає приміщення позивачу протягом 5 календарних днів з моменту закінчення строку оренди.

Порушення умов договору, стало підставою для звернення позивач в суд для стягнення орендної плати та зобов'язання відповідача усунути перешкоди в користуванні нежитловим приміщення.

При цьому, апеляційний суд враховує той факт, що підставою для відстрочення виконання рішення суду, на думку заявника, є те що відповідач не може без згоди НБУ закрити відділення банку, з метою захисту банківської установи та клієнтів Банку, збереження цінностей, банківського обладнання, комп'ютерної техніки та програмного забезпечення.

Однак, як правильно встановлено судом першої інстанції, вказана обставина не є такою, що ускладнює виконання рішення суду чи робить його неможливим. При цьому, відповідач на виконання умов договору оренди, мав звільнити приміщення ще до 03.11.11р.

Тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що заявником не обґрунтовано винятковості обставин, що ускладнюють виконання рішення суду чи роблять таке виконання неможливим, оскільки належні та допустимі докази в підтвердження існування обставин, які могли б бути підставою для відстрочення виконання рішення суду, в матеріалах справи відсутні.

Водночас, апеляційний суд не бере до уваги твердження відповідача, викладені в апеляційній скарзі, що господарським судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення, не враховано рішення Волинського окружного адміністративного суду, яким скасовано державну реєстрацію ТОВ "Ксюніан" на приміщення та рішення господарського суду Волинської області від 20.12.11 р. по справі № 5004/2385/11, оскільки вказані рішення не були предметом дослідження судом першої інстанції.

Більш того, заявником при зверненні до суду першої інстанції не обґрунтовувалася заява про надання відстрочки, наявністю інших рішень суду щодо даного приміщення, як обставини, що роблять неможливим виконання рішення господарського суду Волинської області від 20.11.12 р.

Колегія суддів звертає увагу заявника на те, що у відповідності до ст. 101 ГПК України, додаткові докази приймаються судом апеляційної інстанції, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що наявність рішення про визнання права власності на спірне приміщення не може слугувати підставою для усунення перешкод в користуванні майном шляхом звільнення приміщення, оскільки поняття "відстрочення виконання" передбачає обов"язкове "виконання" рішення лише з відтермінуванням строку такого виконання.

Наявність судового рішення про визнання права власності за відповідачем на спірне приміщення може слугувати підставою для перегляду рішення у даній справі (про усунення перешкод в користуванні майном шляхом звільнення та передачі за актом) за нововиявленими обставинами в порядку, визначеному ГПК України.

Крім того, апеляційний суд оцінює критично твердження скаржника, щодо порушення його прав у зв'язку з несвоєчасним повідомленням відповідача та неможливістю направлення свого представника в судове засідання, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, заява про відстрочку виконання судового рішення прийнята до провадження 27.08.13 р. 28.08.13 р. канцелярією господарського суду Волинської області на адресу відповідача направлена відповідна ухвала, про що свідчить відтиск штемпеля на звороті даної ухвали. При цьому, вказану ухвалу відповідач отримав 02.09.13 р. про що свідчить повідомлення про вручення поштових відправлень (т. 2, а.с. 167)., в той час судове засідання відбулося 04.09.13 р.

З матеріалів справи вбачається, що жодних клопотань щодо відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Враховуючи вказане, апеляційний суд приходить до висновку, що господарський суд першої інстанції вжив усіх необхідних заходів для повідомлення відповідача про час та місце слухання справи.

Рівненський апеляційний господарський суд констатує той факт, що скаржником при поданні апеляційної скарги не додано жодного доказу, на підтвердження доводів, покладених в основу обґрунтування апеляційної скарги.

Таким чином, колегія суддів вважає посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору. Відтак, скаржник, в порушення вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу для задоволення заяви про відстрочку виконання рішення суду.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятої у справі ухвали, а наведені в ній доводи не спростовують висновки суду.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача згідно ст. 49 ГПК.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду Волинської області від 04.09.13 р. у справі № 5004/1353/12 залишити без змін, апеляційну скаргу Публічного Акціонерного Товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №5004/1353/12 повернути господарському суду Волинської області.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Дужич С.П.