Постанова

від 22.10.2014 по справі 5004/1353/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2014 року Справа № 5004/1353/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Прокопанич Г.К.

суддів Акулової Н.В.

Алєєвої І.В.

за участю представників:

Позивача: Поцелова А.О., дов. № б/н від 08.01.2014 року;

Відповідача: Борисова О.С., дов. № 03/2/152 від 20.03.2014 року;

Третьої особи: не з'явився;

розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 13.08.2014 року

за заявою публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк"

про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Волинської області від 20.11.2012 року

у справі № 5004/1353/12 господарського суду Волинської області

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ксюніан"

до публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_4

про усунення перешкод в користуванні приміщенням, стягнення орендної плати та неустойки в сумі 977 916,45 грн.

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Ксюніан" звернулось до господарського суду Волинської області з позовом до публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк", просило стягнути з відповідача 288 318,19 грн. заборгованості з орендної плати, 689 598,26 грн. неустойки; зобов'язати публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський акціонерний банк" усунути перешкоди в користуванні нежитловим приміщенням загальною площею 93,5 кв. м за адресою: м. Луцьк, пр. Перемоги, 17 та зобов'язати відповідача передати товариству з обмеженою відповідальністю "Ксюніан" за актом приймання-передачі вказане нежитлове приміщення (т. 1, а.с. 3).

Рішенням господарського суду Волинської області від 20.11.2012 року (суддя Костюк С.В.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 05.03.2013 року (головуючий Тимошенко О.М., судді Коломис В.В., Огороднік К.М.) (т. 1, а.с. 225-227) та постановою Вищого господарського суду України від 03.07.2013 року (головуючий Мирошниченко С.В., судді Барицька Т.Л., Картере В.І.) (т. 2, а.с. 115-119) позов задоволено. Вирішено питання розподілу судових витрат (т. 1, а.с. 88-90).

У червні 2014 року публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський акціонерний банк" звернулось до господарського суду Волинської області з заявою про перегляд рішення господарського суду Волинської області від 20.11.2012 року за нововиявленими обставинами, вважаючи такою постанову Волинського окружного адміністративного суду від 15.04.2013 року, залишену без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду у справі № 2а/0370/3859/12; просило (з урахуванням заяв про уточнення від 11.07.2014 року та від 17.07.2014 року) прийняте у справі рішення скасувати та відмовити у позові (т. 2, а.с. 216-218; т. 3, а.с. 3-7, 55).

Рішенням господарського суду Волинської області від 17.07.2014 року (суддя Слупко В.Л.) заяву публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" про перегляд за нововиявленими обставинами задоволено. Рішення господарського суду Волинської області від 20.11.2012 року скасовано. Прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено (т. 3, а.с. 70-72).

Судовий акт мотивовано наявністю істотної обставини, а саме, скасування права власності за товариством з обмеженою відповідальністю "Ксюніан" на спірне приміщення.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 13.08.2014 року (головуючий Крейбух О.Г., судді Юрчук М.І., Огороднік К.М.) рішення господарського суду Волинської області від 17.07.2014 року скасовано. Заяву публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Волинської області від 20.11.2012 року залишено без задоволення. Рішення господарського суду Волинської області від 20.11.2012 року залишено без змін (т. 3, а.с. 109-116).

Оскаржений судовий акт мотивовано наявністю станом на 11.07.2014 року у товариства з обмеженою відповідальністю "Ксюніан" права власності на спірне нерухоме майно.

Не погодившись з постановленим апеляційною інстанцією судовим актом, публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський акціонерний банк" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просило постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 13.08.2014 року скасувати, рішення господарського суду Волинської області від 17.07.2014 року залишити в силі (т. 3, а.с. 126-130).

Ухвалою Вищого господарського суду України віл 06.10.2014 року касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 22.10.2014 року (т. 3, а.с. 124-125).

Розпорядженням секретаря першої судової палати № 02-05/459 від 21.10.2014 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Прокопанич Г.К. (доповідач), судді Акулова Н.В., Алєєва І.В.

У судове засідання 22.10.2014 року представник третьої особи - ОСОБА_4 не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представника третьої особи - ОСОБА_4.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, вислухавши представників позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Ксюніан", відповідача - публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк", обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 112 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами, зокрема, є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Згідно п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 17 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто, коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту); так, не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами.

Тобто, однією з умов перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами на підставі ст. 112 ГПК України є істотність цих обставин для вирішення спору. Тому результат перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами залежить від того, чи спростовують ці обставини факти, які було покладено в основу судового рішення.

Як зазначалось вище та встановлено судами попередніх інстанцій підставою для звернення публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" з заявою про перегляд рішення господарського суду Волинської області від 20.11.2012 року за нововиявленими обставинами стала наявність постанови Волинського окружного адміністративного суду від 15.04.2013 року у справі № 2а/0370/3859/12, згідно якої, на думку заявника, встановлено обставини, що не були і не могли бути відомі на час розгляду справи та які спростовують висновки, викладені у рішенні, яке переглядається.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 15.04.2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду у справі № 2а/0370/3859/12 визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 29.12.2010 року № 906-1 "Про оформлення права власності на нежитлове приміщення на пр. Перемоги, 17"; визнано протиправним рішення комунального підприємства "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації" від 14.01.2011 року про державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення, розташоване у м. Луцьку по пр. Перемоги, 17 за товариством з обмеженою відповідальністю "Ксюніан"; скасовано державну реєстрацію права власності товариства з обмеженою відповідальністю "Ксюніан" на зазначене нежитлове приміщення (т. 2, а.с. 224-231, 232-238).

Місцевим господарським судом встановлено, що рішення господарського суду Волинської області від 20.11.2012 року грунтувалось на тому, що власником орендованого приміщення з 14.01.2011 року згідно рішення Луцької міської ради від 29.12.2010 року №906-1 та державної реєстрації у бюро технічної реєстрації було товариство з обмеженою відповідальністю "Ксюніан".

Враховуючи те, що вищевказані правовстановлюючі документи визнані судами адміністративної юрисдикції протиправними та скасовані, місцевий господарський суд дійшов висновку про скасування рішення господарського суду Волинської області від 20.11.2012 року та прийняття нового про відмову у позові.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Апеляційним господарським судом встановлено, що підставою для задоволення позову рішенням місцевого господарського суду від 20.11.2012 року стали саме преюдиційні факти, встановлені рішенням господарського суду міста Києва від 18.07.2012 року про перегляд за нововиявленими обставинами рішення від 06.10.2011 року у справі № 30/216, зокрема, зміна з 14.01.2011 року власника орендованого приміщення за договором оренди від 03.11.2006 року та проведення державної реєстрації права власності за товариством з обмеженою відповідальністю "Ксюніан" 14.01.2011 року.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України від 01.07.2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України від 01.07.2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право власності на нерухоме майно.

Апеляційним господарським судом встановлено, що згідно інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно станом на 11.07.2014 року на праві приватної власності товариству з обмеженою відповідальністю "Ксюніан" належить нежитлове приміщення (приміщення з № 69-1 по 69-3) (літер А-5) загальною площею 93,5 кв.м, яке розташоване у м. Луцьку на пр. Перемоги, 17; дата прийняття рішення про державну реєстрацію - 14.01.2011 року (т. 3, а.с. 19).

Апеляційна інстанція, враховуючи, що рішення про державну реєстрацію не скасовано, запис про скасування рішення реєстратора не внесено, дійшла висновку, що товариство з обмеженою відповідальністю "Ксюніан" є власником приміщення, що є предметом оренди згідно договору оренди від 03.11.2006 року.

Як зазначалось вище та встановлено місцевим та апеляційним господарськими судами, постановою Волинського окружного адміністративного суду від 15.04.2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду у справі № 2а/0370/3859/12 визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 29.12.2010 року № 906-1 "Про оформлення права власності на нежитлове приміщення на пр. Перемоги, 17"; визнано протиправним рішення комунального підприємства "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації" від 14.01.2011 року про державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення, розташоване у м. Луцьку по пр. Перемоги, 17 за товариством з обмеженою відповідальністю "Ксюніан"; скасовано державну реєстрацію права власності товариства з обмеженою відповідальністю "Ксюніан" на зазначене нежитлове приміщення (т. 2, а.с. 224-231, 232-238).

Проте, відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України від 01.07.2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Згідно абз. 5 п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 08.02.2013 року № 01-06/319/2013 "Про деякі питання, пов'язані із запровадженням нової системи державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" слід звернути увагу на зміну законодавчого підходу до порядку скасування державної реєстрації прав. Так, на відміну від попередньої редакції Закону, за якою державна реєстрація речових прав скасовувалася в разі, зокрема, винесення судом відповідного рішення, про що вносилися дані до Реєстру прав власності на нерухоме майно, відтепер частиною другою статті 26 чинної редакції Закону передбачено внесення до Державного реєстру прав на нерухоме майно запису про скасування державної реєстрації прав "у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав".

Отже, враховуючи те, що станом на 11.07.2014 року право власності на орендоване приміщення за договором оренди від 03.11.2006 року зареєстроване за товариством з обмеженою відповідальністю "Ксюніан" та відсутності запису про скасування такої реєстрації, апеляційний господарський суд дійшов висновку про скасування рішення господарського суду Волинської області від 17.07.2014 року, залишення без задоволення заяви публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" про перегляд рішення господарського суду Волинської області від 20.11.2012 року за нововиявленими обставинами та залишення без змін рішення місцевого господарського суду від 20.11.2012 року.

Згідно ч. 2 ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 111 9 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

З огляду на викладене колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк", оскільки апеляційною інстанцією було правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки встановлених апеляційним господарським судом обставин справи, що не відноситься до компетенції суду касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 111 7 , 111 9 - 111 11 , 112, 114 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 13.08.2014 року у справі № 5004/1353/12 залишити в силі.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич

Судді: Н.В. Акулова

І.В. Алєєва