Постанова

від 06.11.2013 по справі 810/4703/13-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2013 року 810/4703/13-а

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сезони Спа» до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів Київської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сезони Спа» (далі - ТОВ «Сезони Спа» або позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів Київської області (далі - ДПІ в Обухівському районі або відповідач), з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.05.2013 форми «Р» №0000762201 та форми «В4» №0000752201.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем безпідставно збільшено податкові зобов'язання з податку на додану вартість, оскільки на час призначення та проведення перевірки позивачем самостійно, на підставі статті 192 Податкового кодексу України, проведено корегування суми податкового кредиту шляхом його зменшення на суму податку на додану вартість у розмірі 23000,00 грн., яка була сплачена у ціні придбаного у Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт Консалт» (далі - ТОВ «Еліт Консалт) товару та включена до податкового кредиту за вересень 2011 року.

Крім цього, у зв'язку із наявністю математичних помилок у податковій звітності позивача, до початку проведення перевірки ним було подано декларацію з податку на додану вартість, у якій саме за даними правовідносинами ним було зменшено суму податкового кредиту.

Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування заперечень вказав, що оскаржувані рішення прийняті з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Представники сторін у судове засідання 28.10.2013 не з'явилися. Разом з цим, звернулися до суду з клопотаннями про розгляд справи за їх відсутності (відсутності їх представників). У зв'язку з цим суд, на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, постановив про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ТОВ «Сезони Спа», код ЄДРПОУ 35162282, місцезнаходження 08711, Київська область, смт. Козин, вул. Київська, буд. 2, зареєстроване як юридична особа Обухівською районною державною адміністрацією Київської області 20.07.2007.

Як платник податків позивач узятий на податковий облік в органах державної податкової служби з 26.07.2007 за №2759. Відповідно до свідоцтва від 03.12.2009 №100257368, виданого ДПІ в Обухівському районі, є платником податку на додану вартість.

Основними видами діяльності ТОВ «Сезони СПА» є обслуговування напоями, діяльність готелів, надання послуг перукарнями та салонами краси, інша діяльність у сфері охорони здоров'я, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, діяльність із забезпечення фізичного комфорту.

У період з 15.04.2013 по 19.04.2013 на підставі наказу від 15.04.2013 №234, направлення від 15.04.2013 за № 224 посадовою особою ДПІ у Обухівському районі проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Сезони Спа» з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності сплати податків і зборів при взаємовідносинах з ТОВ «Еліт Консалт» (код за ЄДРПОУ 37240498) за вересень 2011 року.

За результатами перевірки складений акт від 23.04.2013 №558/220-35162282 (надалі - Акт перевірки) (том І а.с.8-20), який містить висновки про порушення позивачем вимог пункту 16 наказу ДПА України від 21.12.2010 № 969 «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення», пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пунктів 201.1, 201.6, 201.7, 201.8 статті 201 Податкового кодексу України, у результаті чого ним було занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 22805,00 грн. та завищено від'ємне значення податку на додану вартість на суму 195,00 грн. за вересень 2011 року.

Висновки податкового органу про заниження суми податкових зобов'язань пов'язуються із порушенням позивачем встановленого порядку формування податкового кредиту за операціями з придбання у ТОВ «Еліт Консалт» товарів, що ґрунтується на висновках акта перевірки контрагента позивача, висновку почеркознавчої експертизи, постанові про порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва шляхом створення товариства ТОВ «Еліт Консалт» та ненадання позивачем під час проведення перевірки доказів транспортування придбаних товарів.

В обґрунтування правомірності прийнятих спірних рішень відповідач зазначив, що на його адресу надійшов акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 28.12.2011 №1677/23-9 «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Еліт Консалт» (код ЄДРПОУ 37240498) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 02.08.2010 по 31.10.2010», з якого вбачається, що з метою проведення перевірки посадовими особами податкового органу було здійснено вихід за юридичною адресою ТОВ «Еліт Консалт», у результаті чого було встановлено відсутність товариства за зареєстрованим місцезнаходженням, про що був складений відповідний акт.

Крім цього, відповідач зазначив, що від СВ ПМ ДПА у м. Києві отримано постанову старшого слідчого від 25.11.2011 про порушення кримінальної справи від 02.11.2011 №56-289 за фактом фіктивного підприємництва шляхом створення ТОВ «Еліт Консалт».

Також, відповідач зазначив, що від ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва отримано висновок спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при управлінні МВС України на Південно-західній залізниці від 21.09.2011 №353, відповідно до якого підписи від імені директора ТОВ «Еліт Консалт» ОСОБА_2 у податковій звітності за період з 01.03.2011 по 31.07.2011 та реєстраційних документах виконані не ОСОБА_2, а іншою особою.

У зв'язку із зазначеним та не наданням до перевірки доказів транспортування придбаних у ТОВ «Еліт Консалт» товарів, посадові особи ДПІ в Обухівському районі дійшли висновку про відсутність постачання ТОВ «Еліт Консалт» товарів позивачеві та, як наслідок, безпідставне віднесення останнім податку на додану вартість у сумі 23000,00 грн. до податкового кредиту за вересень 2011 року за даними господарськими операціями.

На підставі Акта перевірки, відповідно до пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України ДПІ у Обухівському районі прийняті податкові повідомлення-рішення від 16.05.2013: форми «Р» №0000762201 (том І а.с.31), згідно з яким позивачеві збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 28056,25 грн., у тому числі, за основним платежем - 22805,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 5701,25 грн. та форми «В4» №0000752201 (том І а.с.32), згідно з яким позивачеві зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 195,00 грн.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх в адміністративному порядку, подавши скарги до Головного управління Міндоходів у Київській області та, у подальшому, до Міністерства доходів і зборів України.

Рішенням Головного управління Міндоходів у Київській області від 22.07.2013 №351/10/16-36-10-01-202/415 (том І а.с.33-36) та рішенням Міністерства доходів і зборів України від 20.08.2013 №9388/6/99-99-10-0115 (том І а.с.37-40) скарги позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач скористався своїм правом оскаржити їх у судовому порядку, звернувшись із даним позовом до суду.

У ході з'ясування обставин справи і перевірки їх доказами судом встановлено, що між постачальником -ТОВ «Еліт Консалт» та покупцем - ТОВ «Сезони Спа» укладений договір купівлі-продажу (поставки) від 05.09.2011 №5/09-11 (том І а.с. 85,86) відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцеві товари в асортименті, кількості та по цінам, що відповідає заявці покупця та вказується у видаткових накладних на партію товару, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах, визначених цим договором (пункт 1 договору).

Згідно пункту 2.1 договору, загальна ціна даного договору обумовлюється сумами, зазначеними у накладних на кожну партію товару, поставлених постачальником протягом строку дії договору.

Відповідно до пояснень представника позивача, перед укладенням договору з метою запобігання укладенню правочинів з недобросовісним суб'єктом господарювання він учинив низку дій щодо перевірки наявності спеціальної податкової правосуб'єктності та добросовісності ТОВ «Еліт Консалт», а саме, позивачем було запитано та отримано від контрагента документи про: наявність державної реєстрації та стан юридичної особи контрагента в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, відповідно до яких директором ТОВ «Еліт Консалт» значився ОСОБА_2; наявність державної реєстрації як платника податку на додану вартість.

Крім цього, позивач зазначив, що згідно даних Державної податкової служби України, розміщених на її офіційному сайті, у підрозділі "Дані про платників ПДВ" на момент укладання договору та його виконання ТОВ «Еліт Консалт» перебувало платником податку на додану вартість.

У зв'язку з чим, судом встановлено, що позивачем було вжито всіх необхідних від нього заходів стосовно перевірки наявності спеціальної податкової правосуб'єктності ТОВ «Еліт Консалт», наявності дефектів у правовому статусі його контрагента (відсутність реєстрації як платника податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо) в офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість, що ведеться податковим органом.

На підтвердження поставки товарів (люстри, настільні лампи, комплекти штор, стінові панель до ліжка, пуфи, ліжка одномісні, крісла, підсвічники) на загальну суму 138000,00 грн., у тому числі ПДВ на загальну суму 23000,00 грн., позивачем до перевірки та матеріалів справи надані видаткову накладну від 12.09.2011 № РН - 0001029 та рахунок-фактуру від 12.09.2011 № 0001212 (том І а.с.87,88).

За результатами господарських операцій ТОВ «Еліт Консалт» видано на користь ТОВ «Сезони Спа» податкову накладну від 12.09.2011 №221 на загальну суму 138000,00 грн., у тому числі ПДВ на загальну суму 23000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, розрахунки між позивачем та ТОВ «Еліт Консалт» за придбані товари проводились у безготівковій формі, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням від 18.10.2011 №331 (том І а.с. 89).

Зі змісту Акта перевірки вбачається, що сума податку на додану вартість у розмірі 23000,00 грн., сплаченого за придбані у ТОВ «Еліт Консалт» на підставі договору купівлі-продажу від 05.09.2011 №5/09-11 товари, включена позивачем до податкового кредиту за вересень 2011 року.

Вказана сума податку на додану вартість відображена у додатку №5 до податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2011 року від 19.10.2011 №52486 (том ІІ а.с.214-218).

Акт перевірки не містить жодних зауважень щодо форми і змісту наданих позивачем письмових документів. Доказів, які б вказували на недійсність чи підробку первинних документів або їх невідповідність нормативно-правовим актам відповідач суду не надав.

Всі зазначені двосторонні документи підписані зі сторони покупця - ОСОБА_3, зі сторони постачальника ТОВ «Еліт Консалт» - ОСОБА_2, як директором даного товариства та скріплені печатками обох підприємств.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 є директором ТОВ «Еліт Консалт» з 20.10.2010. Вказана обставина підтверджується наявним у матеріалах справи наказом про призначення на посаду директора від 26.10.2010 №3 (том І а.с.93) витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 30.09.2013 (а.с.99,100).

Тобто, позивачем відповідачеві під час проведення перевірки надані усі документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, які встановлюють факт здійснення господарських операцій щодо придбання товарів у ТОВ «Еліт Консалт» та їх оплати.

Крім того, судом встановлено, що перелічені вище первинні документи містять усі необхідні реквізити, для надання їм юридичної сили та доказовості.

Акт перевірки не містить жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Еліт Консалт» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду, як на дату укладання чи виконання договору, так і на дату складання податкової накладної.

А відтак, на момент здійснення господарських операцій та видання податкових накладних, контрагент позивача був платником податку на додану вартість, який зареєстрований відповідно до положень статті 183 Податкового Кодексу України.

Статус позивача та його контрагента, як платників ПДВ на дату здійснення господарських операцій, не заперечувався сторонами.

Відповідач не заперечував та не спростував той факт, що податкова накладна, виписана контрагентом позивача, відповідає вимогам статті 201 Податкового кодексу України.

У силу положень пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 201.10 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит пов'язано з виникненням визначеної законом події та наявністю належним чином оформленого документа, який засвідчує суму сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість по дійсній операції, пов'язаній з господарською діяльністю платника податку.

Судом встановлено, що на виконання умов договору ТОВ «Еліт Консалт» видано на користь ТОВ «Сезони Спа» належним чином оформлену податкову накладну.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що сума податкового кредиту позивачем сформовано на підставі належним чином оформленої податкової накладної.

За змістом положень Податкового кодексу України, наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.

Як вже зазначалось судом, податкові зобов'язання було визначено позивачеві у зв'язку з формуванням податкового кредиту за рахунок сум податку, сплачених контрагенту у складі вартості придбаних товарів.

Оскільки, на думку податкового органу, товари фактично не поставлялись, а учасниками правочину переслідувалась мета мінімізації податкових зобов'язань, угода є безтоварною, та, як наслідок, нікчемною, а тому формування податкового кредиту за нею вчинено позивачем незаконно.

Водночас, відповідач не ставив під сумнів правильність здійснення позивачем розрахунку податкового кредиту за первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності тверджень податкового органу про безтоварність господарських операцій, які покладено в основу висновків Акта перевірки та оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Суд зазначає, що про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Вивчивши надані документальні підтвердження, судом не встановлено відсутності мети у позивача щодо реального настання правових наслідків та укладення правочинів задля заниження об'єкту оподаткування і несплати податків.

Факт придбання позивачем товарів підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої у складі вартості придбаних товарів, посвідчується належним чином оформленою податковою накладною.

Згідно з пунктом 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Так, як вбачається із Акта перевірки, посадовими особами податкового органу були досліджені договір поставки, видаткові та податкові накладні, рахунок-фактура, реєстри бухгалтерського обліку.

Разом з цим, як встановлено судом, висновки відповідача про безтоварність господарської операції зроблені без надання оцінки таким документам.

Крім цього, на неодноразову вимогу суду відповідач не надав жодних доказів того, що контрагент позивача не звітувався до податкових органів, не відображав результати господарських операцій з позивачем та не сплатив до бюджету обов'язкових платежів.

У зв'язку з цим, у суду не виникає сумнівів щодо неналежного відображення результатів господарських операцій між позивачем та його контрагентом у податковій звітності.

Суд звертає увагу також на те, що податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку.

Як вбачається з Акта перевірки, позивачем до перевірки були надані посадовим особам відповідача всі необхідні документи та регістри, які підтверджують фактичний рух активів позивача та оприбуткування придбаних у ТОВ «Еліт Консалт» товарів.

Документи та інші дані, що спростовують або підтверджують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Факт вчинення певних господарських операцій та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, позивачем у ТОВ «Еліт Консалт» були придбанні люстри, настільні лампи, комплекти штор, стінові панель до ліжка, пуфи, ліжка одномісні, крісла, підсвічники, які у подальшому були використанні для оформлення готельних номерів, що відповідає видам діяльності позивача.

Відповідно до пояснень представника позивача, що не було спростовано відповідачем, придбаний товар був поставлений власними силами ТОВ «Еліт Консалт».

Крім цього, на підтвердження реальності поставки товарів від ТОВ «Еліт Консалт» позивачем надано суду договір про надання послуг від 02.09.2011 №3/01-11, укладеного між замовником - ТОВ «Сезони Спа» та виконавцем ТОВ «Діброва» (том ІІ а.с.213), акт здачі-приймання робіт від 30.09.2011 №ОУ-0000061 до зазначеного договору (том ІІ а.с.193), з яких вбачається, що ТОВ «Діброва» були виконані, зокрема, послуги по встановленню люстр.

На підтвердження реальності поставки товарів від ТОВ «Еліт Консалт» позивачем були також наданні матеріали інвентаризації основних засобів, бланків суворої звітності та грошових коштів за 2012 рік, зокрема, наказ ТОВ «Сезони Спа» від 01.11.2012 № 10, Протокол засідання інвентаризаційної комісії ТОВ «Сезони Спа» по результатам річної інвентаризації станом на 01.11.2012, зведена відомість результатів інвентаризації необоротних нематеріальних активів ТОВ «Сезони Спа», станом на 01.11.2012 (том ІІ а.с.185-191); акти приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (том І а.с. 126-248, том ІІ а.с.1-178); картку рахунку №631 та оборотно-сальдові відомості по рахунку №631 по контрагенту ТОВ «Еліт Консалт» (том ІІ а.с. 179-182).

Як встановлено судом, усі наявні у матеріалах справи документи дають змогу визначити, які саме товари постачались, за якою ціною, між якими контрагентами та надано належні докази використання придбаних позивачем товарів у власній господарській діяльності, зокрема, докази як факту оприбуткування даних товарів так і факту його подальшого використання.

Суд також звертає увагу на те, що відповідачем не заперечувався факт наявності у позивача товару та його використання у власній господарській діяльності.

Крім цього, відповідачем не надано суду жодного доказу поставки товару у період, що підлягав перевірці, від інших постачальників ніж ТОВ «Еліт Консалт».

Такої інформації не надано і позивачем.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на висновок спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при управлінні МВС України на Південно-західній залізниці від 21.09.2011 №353, як на доказ безпідставного формування позивачем податкового кредиту, оскільки на неодноразову вимогу суду відповідач не надав вищевказаного висновку експерта та не повідомив суд про причини неможливості його надання.

Разом з цим, як вбачається із Акта перевірки, експертом встановлено, що підписи від імені директора ТОВ «Еліт Консалт» ОСОБА_2 у податковій звітності за період з 01.03.2011 по 31.07.2011 та реєстраційних документах виконані не ОСОБА_2, а іншою особою.

Тобто, експертом не досліджувались первинні документи бухгалтерського та податкового обліку по взаємовідносинам ТОВ «Еліт Консалт» та ТОВ «Сезони Спа».

Крім цього, спірні правовідносини щодо поставки товарів від ТОВ «Еліт Консалт» до позивача відбувалися у інший період, ніж представлені на дослідження експертові документи, а саме у вересні 2011 року.

А відтак, даний висновок не може покладатись в основу оцінки первинних документів бухгалтерського та податкового обліку позивача.

Суд також не бере до уваги посилання відповідача на вирок Печерського районного суду м. Києва від 05.08.2013 по справі № 757/15488/13-к, як на доказ безпідставного формування позивачем податкового кредиту з огляду на таке.

Як вбачається з вказаного вироку, громадянин ОСОБА_4, за попередньою змовою з ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, діючи протягом 2010 - 2012 років на території м. Києва, сприяв невстановленим особам у підробленні з метою збуту та збуті первинних фінансово-господарських документів, а саме податкових накладних, видаткових накладних, актів виконаних робіт, договорів та інше, складених від імені, зокрема, ТОВ «Еліт Консалт».

У зв'язку з цим, громадянина ОСОБА_4 було визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених частинами третьою та п'ятою статті 358 Кримінального кодексу України (підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів).

Однак, як вбачається з вироку суду, судом не було встановлено, які саме документи від імені ТОВ «Еліт Консалт» були підробленні ОСОБА_4, за який період та з якими контрагентами, чи використовувались підроблені документи у спірних правовідносинах.

Тобто, Печерським районним судом м. Києва не надавалась оцінка взаємовідносинам ТОВ «Еліт Консалт» з ТОВ «Сезони Спа», не встановлено укладення договорів з ТОВ «Сезони Спа» з метою, яка порушує публічний порядок, вчинення угод з метою, що суперечать інтересам держави і суспільства, так само не встановлено і ухилення від сплати податків за наслідками виконання договорів, укладених ТОВ «Еліт Консалт» з ТОВ «Сезони Спа».

У зв'язку з цим, суд вважає, що вирок Печерського районного суду м. Києва від 05.08.2013 справа № 757/15488/13-к не є беззаперечним доказом того, що ТОВ «Сезони Спа» неправомірно сформувано податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «Еліт Консалт».

Щодо наявності кримінальної справи від 02.11.2011 №56-289, яка порушена за фактом фіктивного підприємництва шляхом створення ТОВ «Еліт Консалт», суд зазначає, що на підтвердження вказаної обставини відповідачем не надано суду жодного доказу, зокрема, постанови, а відтак, вказана обставини не береться судом до уваги.

Суд також зазначає, що правовідносини з приводу укладання та виконання договорів, які відповідач вважає безтоварними, виникли між двома юридичними особами, а фізичні особи, які учиняли підписи на договорах та інших ділових паперах, діяли як представники цих юридичних осіб.

В силу частини четвертої статті 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Як установлено під час судового розгляду, на момент укладення правочинів, який відповідач вважає безтоварними, та здійснення господарських операцій, обидві сторони правочину були правоздатними і перебували в якості зареєстрованих юридичних осіб в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Крім цього, усі документи від імені ТОВ «Еліт Консалт», підписані ОСОБА_2, який відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців на дату виникнення спірних правовідносин, видання документів первинного бухгалтерського та податкового обліку та станом на дату розгляду справи по суті заявлених позовних вимог є керівником ТОВ «Еліт Консалт».

Необхідно зазначити, що дії фізичних осіб - представників, які учиняли підписи на договорах та інших ділових паперах, у контексті правової оцінки правочинів, що вчинені між двома юридичними особами, слід оцінювати з точки зору наявності у цих фізичних осіб відповідних повноважень на укладення правочину від імені юридичної особи.

Відповідно до статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

У силу частини другої статті 1158 Цивільного кодексу України особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, зобов'язана при першій нагоді повідомити її про свої дії. Якщо ці дії будуть схвалені іншою особою, надалі до відносин сторін застосовуються положення про відповідний договір.

Таким чином, сам лише факт того, що певна фізична особа учинила правочин (певні дії, що мають юридичне значення) в інтересах юридичної особи без її доручення або з перевищенням повноважень, не має наслідком безтоварності такого правочину, адже такого наслідку законом не передбачено.

Окрім вищевикладеного суд звертає увагу на те, що у квітні 2013 року позивачем подано декларацію з податку на додану вартість за березень 2013 року (том І а.с.41-48).

Разом із зазначеною декларацією був поданий розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість (Д1), відповідно до якого позивачем зменшено суму податкового кредиту на суму 23000,00 грн., сформованого на підставі податкової накладної від 12.09.2013 №221, яка прийнята податковим органом без зауважень, про що свідчить наявна у матеріалах справи квитанція №2 (том І а.с.59).

Доказів зворотного відповідачем суду не надано.

Тобто, до початку проведення перевірки позивачем самостійно було зменшено податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «Еліт Консалт» саме за період, що підлягав перевірці.

А відтак, оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням відповідач зменшив податковий кредит позивача за період, який був самостійно відкоригований позивачем також у бік його зменшення саме у розмірі 23000,00 грн .

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.

Водночас, позивач під час судового розгляду довів суду належними та достатніми доказами факт отримання від контрагента товарів. Надані позивачем докази є переконливими і достатніми для беззаперечного висновку суду щодо реальності господарської операції та використання придбаних товарів у власній господарській діяльності з урахуванням видів діяльності за КВЕД.

Слід також зазначити, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.

З огляду на зазначене, беручи до уваги докази наявні у матеріалах справи у їх сукупності зважаючи на те, що твердження податкового органу про відсутність факту постачання товарів спростовується наявними матеріалами справи; суду не надано належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту та витрат, не доведено недобросовісності позивача, за переконанням суду відсутність лише товарно-транспортної накладної не є беззаперечним доказом безтоварності господарських операцій, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів Київської області 16.05.2013 форми «Р» №0000762201 та форми «В4» №0000752201.

Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сезони Спа» понесені судові витрати у формі судового збору у розмірі 287 (двісті вісімдесят сім) грн. 01 коп. згідно платіжних доручень від 27.08.2013 №801 та від 13.09.2013 №820.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Постанову складено у повному обсязі та підписано 06.11.2013