Рішення

від 17.04.2009 по справі 9/109

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/109

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.04.09                                                                                 Справа № 9/109

Суддя Ворожцов А.Г., розглянувши матеріали справи за позовом

Малого державного промислового підприємства "Гідромех", м. Алчевськ Луганської області

до Відкритого акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат", м. Алчевськ

про стягнення 1 445 199 грн. 29 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача –Швидкий О.О., дов. № 8 від 20.03.09,

від відповідача – Рудковська І.В., дов. № 01-026-25 від 02.01.09

в с т а н о в и в:

суть спору: позивач, МДПП "Гідромех", звернувся з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача загальну суму боргу у розмірі 1445199,29 грн., у т.ч. за виконану роботу –926695,69 грн., 3% річних –7556,54 грн., інфляційні нарахування –51257,90 грн., пеня –459689,16 грн. за договором № 018/191 від 28.01.08 та судові витрати.

Відповідач, ВАТ "АМК", у відзиві на позовну заяву за № 026-11, наданому у судовому засіданні, з урахуванням уточнення до відзиву за № 026-443, пояснив, що за спірним договором у бухобліку значиться заборгованість за виконані роботи у розмірі 914923,26 грн. за період з вересня по грудень 2008 року. Разом з тим, відповідач не погоджується з нарахованою пенею у розмірі 0,5%, оскільки це протирічить Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", який обмежує пеню подвійною обліковою ставкою НБУ. Крім того, позивачем невірно нараховані інфляційні втрати та невірно вказані індекси інфляції за період прострочення платежу.

В обгрунтування позову позивач посилається на вищевказаний договір № 018/191 від 28.01.08, за яким відповідач (замовник) зобов'язався передати, а позивач (підрядник) зобов'язався виконати роботи з очищення ємкості шламонакопичувача від залізно дорожнього шламу.

Загальна сума договору за п. 2.1 становила 2399945,0 грн., порядок оплати за п. 2.2 –згідно з актами приймання-передачі виконаних робіт шляхом перерахування на рахунок позивача до 15 числа місяця, наступного за звітним.

За пунктом 3.2 договору відповідач зобов'язався прийняти виконані роботи та оплатити їх за актами виконаних робіт у строки, встановлені для банківських розрахунків або не перевищуючи 30-ти календарних днів з дня приймання робіт.

Станом на 20.03.09 відповідачем не оплачені виконані роботи за наступними актами, підписаними сторонами:

·          за серпень 2008 року (платіжна вимога № 8 від 27.08.08 на суму 231586,60 грн.) –383,29 грн.,

·          за вересень 2008 року (платіжна вимога № 9 від 25.09.08 на суму 231585,60 грн.) –у повному обсязі,

·          за жовтень 2008 року (платіжна вимога № 10 від 27.10.08 на суму 231585,60 грн.) –у повному обсязі,

·          за листопад 2008 року (платіжна вимога № 11 від 27.11.08 на суму 231585,60 грн.) –у повному обсязі,

·          за грудень 2008 року (платіжна вимога № 12 від 25.12.08 на суму 231585,60 грн.) –у повному обсязі.

Всього сума заборгованості за вказаними вище актами складала 926695,69 грн.

Пунктом 4.3 договору передбачена відповідальність відповідача за прострочення виконання зобов'язань у вигляді пені у розмірі 0,5% від суми невиконаних зобов'язань за кожен день прострочення.

За цією умовою позивачем нарахована пеня станом на 20.03.09 у розмірі 459689,16 грн.

Крім того, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач нарахував інфляційні втрати у розмірі 51257,90 грн. та 3% річних у розмірі 7556,54 грн. за весь час прострочення зобов'язання.

Оцінивши обставини справи, вислухавши доводи представників сторін, суд вважає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Інтерес позивача у спірних правовідносинах полягає в отриманні коштів з урахуванням штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3% річних від відповідача за виконані роботи.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК  України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Ця норма кореспондується з нормою ч. 3 ст. 174 ГК України, за якою господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Згідно зі ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено договір № 018/191 від 28.01.08, за яким відповідач (замовник) зобов'язався передати, а позивач (підрядник) зобов'язався виконати роботи з очищення ємкості шламонакопичувача від залізно дорожнього шламу.

Загальна сума договору за п. 2.1 становила 2399945,0 грн., порядок оплати за п. 2.2 –згідно з актами приймання-передачі виконаних робіт шляхом перерахування на рахунок позивача до 15 числа місяця, наступного за звітним.

За пунктом 3.2 договору відповідач зобов'язався прийняти виконані роботи та оплатити їх за актами виконаних робіт у строки, встановлені для банківських розрахунків або не перевищуючи 30-ти календарних днів з дня приймання робіт.

Станом на 20.03.09 відповідачем не оплачені виконані роботи за актами виконаних робіт у розмірі 926695,69 грн.

Разом з тим. представником позивача у судовому засіданні до матеріалів справи надана заява про залік зустрічних вимог на суму 11772,43 грн., тому сума основного боргу на час розгляду справи складає 914923,26 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 22 ГПК України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Таким чином, законодавець надав право відповідачу під час розгляду справи в господарському суді визнати позов повністю або частково. Оскільки відповідач скористався своїм правом щодо визнання суми основного боргу у розмірі 914923,26 грн.,  це визнання викладене у письмовій формі у наданому відзиві на позовну заяву і сума підтверджена матеріалами справи, суд приймає цю обставину до уваги.

Щодо нарахування пені.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Сторони передбачили у пункті 4.3 договору відповідальність за прострочку виконання зобов'язань у вигляді пені у розмірі 0,5% від суми невиконаних зобов'язань за кожен день прострочення.

За цією умовою відповідачем нарахована пеня у розмірі 459689,16 грн. відповідно до наданого розрахунку (а.с. 7).

Щодо розміру пені 0,5% від суми невиконаних зобов'язань за кожен день прострочки, який міститься у спірному пункті договору, то відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Так, Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" обмежує розмір пені подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, суд погоджується з доводами відповідача щодо безпідставності нарахування пені у заявленій сумі, однак правильного розміру пені за прострочення грошового зобов'язання позивачем надано, тому вимога про стягнення пені задоволенню не підлягає.

Щодо нарахування інфляційних втрат та 3% річних.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

За цією нормою позивач нарахував інфляційні втрати за час прострочення грошового зобов'язання у розмірі 51257,90 грн. (а.с. 9) та 3% річних у розмірі 7556,54 грн., однак розрахунок цих сум не є правильним, а іншого розрахунку позивачем не надано.

Суд погоджується з доводами відповідача щодо безпідставного нарахування інфляції та 3% річних у заявленій позивачем сумі, що не спростував представник позивача та не надав належного розрахунку, тому вимога про стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних задоволенню не підлягає.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню частково з покладенням судових витрат пропорційно задоволеним вимогам.

При подачі позову позивачем сплачене державне мито за квитанцією № 103 від 23.03.09 у розмірі 14 452,0 грн., що перевищує встановлений чинним законодавством розмір, тому зайво сплачене держмито підлягає поверненню.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст.  47-1, 49, 80 п. 5, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відповідача, ВАТ "Алчевський металургійний комбінат", 94202, Луганська обл., м. Алчевськ, вул. Шмідта, 4, код 05441447, на користь позивача, МДПП "Гідромех", 94202, Луганська обл., м. Алчевськ, вул. Заводська, буд. 34, код 13384344, суму боргу у розмірі 914923,26 грн. за договором № 018/191 від 28.01.08 крім того, витрати зі сплати держмита –9149,23 грн., інформаційно-технічні витрати –74,70 грн.

3. Решту позовних вимог залишити без розгляду.

4. Повернути позивачу, МДПП "Гідромех", 94202, Луганська обл., м. Алчевськ, вул. Заводська, буд. 34, код 13384344, з державного бюджету зайво сплачене держмито у розмірі 0,01 грн.

Підставою повернення зайво сплаченого держмита є це рішення, підписане та скріплене печаткою суду.

Наказ видати після набрання законної сили даним рішенням.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                                         А.Г.Ворожцов