Постанова

від 24.10.2013 по справі 2а-12482/11/0170/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 жовтня 2013 р. (о 12:48) Справа №2а-12482/11/0170/15

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Тоскіної Г.Л., за участю секретаря судового засідання Марчевської К.В., представників позивача - Влачига С.Р., Дерк`янц Г.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Дочірнього підприємства «Краншип»

до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

Обставини справи: до Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов адміністративний позов Дочірнього підприємства «Краншип» (надалі позивач) до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим (надалі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим від 21.04.2011 р. № 0000662301, від 21.04.2011 р. № 0000672301, від 21.04.2011 р. № 0000682301, від 21.04.2011 р. № 0000122200, від 19.07.2011 р. № 0001152301, від 19.07.2011 р. №0001162301, від 19.07.2011 №0001182301, від 18.07.2011 р. № 0000202200 повністю, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим від 19.07.2011 р. № 0001172301 частково, в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на прибуток у розмірі 3448875 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм податкового законодавства, відповідачем невірно застосовані норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті». Позивач зазначає, що висновки відповідача щодо невірного формування витрат та податкового кредиту у зв'язку з тим, що діяльність контрагентів позивача, а саме ТОВ «Керчвисотстрой», ТОВ «Монарх», ТОВ «Алхена», ТОВ «ТД фірма Союз ЛТД», ТОВ «Концерн «Ксімекс», ВАТ «Українська гірничо-металургійна компанія», ТОВ «Форлі» та ТОВ ВП «Резидент» була направлена на проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди своїм контрагентам без мети реального настання правових наслідків, що свідчить про відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань по укладених угодах, у зв'язку з чим, на думку податкового органу укладені угоди є нікчемними, не ґрунтуються на нормах податкового та цивільного законодавства. Крім того висновки податкового органу щодо завищення валових витрат за рахунок витрат по оплаті електроенергії та витрат на помив працівників за відсутності зв'язку з господарською діяльністю є необґрунтованими, оскільки, виходячи з вимог податкового законодавства позивачем дотримані умови, передбачені нормами податкового законодавства, для включення вказаних витрат до складу валових витрат у перевіряемому періоді. На думку позивача висновки податкового органу відносно встановлених порушень п.п. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», які виразились у неузгодженні із позичальником сум відсотків та їх несплатою у перевіряємому періоді є безпідставними, оскільки кредит від нерезидента отримано відповідно до вимог Декрету КМУ № 15-93 від 19.02.1993 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», а угода про надання позики та зміни до неї зареєстровані в управлінні НБУ в АР Крим з видачею відповідних реєстраційних свідоцтв. Крім того, висновки податкового органу щодо завищення податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Клепсідра», ТОВ «Адекс-пром», ТОВ «ЮВАН ТА», ТОВ «Інтерпейнт», ЗАТ «Миколаївський машинобудівний завод», ТОВ ВП «Резидент», ТОВ «Ековотер Україна», ТОВ «Завод ГідрУМ», ТОВ «Електроторг», у зв'язку з тим, що отримання товарів, робіт (послуг) від зазначених контрагентів не пов'язано з господарською діяльністю позивача є не обґрунтованими, оскільки господарські операції з зазначеними контрагентами мають реальний характер, отримання товарів, робіт (послуг) та їх використання в оподаткованих операціях підтверджується первинними бухгалтерськими документами Дочірнього підприємства «Краншип».

Представники позивача під час розгляду справи наполягали на задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на необґрунтованість висновків відповідача, викладених в акті перевірки.

Представники відповідача у судових засіданнях проти задоволення адміністративного позову заперечували, зазначивши, що в ході проведеної перевірки позивача були виявлені порушення податкового законодавства, що й стало підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування правової позиції представник відповідача надав письмові заперечення на адміністративний позов та заперечення на висновок експертизи.

Заслухавши пояснення представників позивача, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Краншип» (ідентифікаційний номер юридичної особи - 33433543) зареєстровано в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України виконавчим комітетом Керченської міської ради АР Крим 28.05.2005р.

Відповідно до витягу від 20.07.2011 р. з Єдиного Державного Реєстру підприємств та організацій України основними видами економічної діяльності підприємства є, зокрема, функціонування інфраструктури водного транспорту (КВЕД 63.22.0), організація перевезення вантажів (КВЕД 35.11.0), будування та ремонт суден (КВЕД 61.10.1).

Судом встановлено, що позивач зареєстрований в податковому органу платником податків та зборів, в тому числі є платником податку на прибуток та податку на додану вартість.

Таким чином, Дочірнє підприємство «Краншип» являється суб'єктом господарювання, юридичною особою, зобов'язаний виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

Посадовими особами податкового органу була проведена планова виїзна перевірка Дочірнього підприємства «Краншип» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства у період з 01.10.2010 по 31.21.2010р.

За результатами перевірки був складений акт від 04.04.2011р. №242/23-1/33433543 (далі акт перевірки).

На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення:

- від 21.04.2011 р. № 0000662301, яким підприємству було донараховано податок на прибуток підприємств в сумі 518045,00 грн., у т.ч. за основним платежем 414436,00 грн. і застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 103609,00 грн.,

- від 21.04.2011 р. № 0000672301, яким підприємству було донараховано податок на додану вартість в сумі 19051,25 грн., у т.ч. за основним платежем 15241,00 грн. і застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 3810,25 грн.,

- від 21.04.2011 р. № 0000682301, яким підприємству було зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ в сумі 534567,00 грн.,

- від 21.04.2011 р. № 0000122200, яким підприємству було донараховано податок на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі 13563,08 грн., у т.ч. за основним платежем 10850,46 грн. і застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 2712,62 грн.

05 травня 2011 р. на підставі п.56.2 ст.56 ПКУ ДП «Краншип» були оскаржені в адміністративному порядку вказані податкові повідомлення-рішення шляхом подання до ДПС в АР Крим адміністративної скарги вих. № 464.

Рішенням №2568/10/25-023 від 07.07.2011 р. «Про результати розгляду первинної скарги» ДПС в АР Крим:

- залишила без змін податкові повідомлення-рішення від 21.04.2011 № 0000662301 та №0000122200;

- скасувала податкове повідомлення-рішення від 21.04.2011р. № 0000672301 в частині визначення грошового зобов'язання в сумі 1937,50 грн. (1550,00 грн. - податок на додану вартість та 387,50 грн. - штрафні санкції);

- скасувала податкове повідомлення-рішення від 21.04.2011р. № 0000682301 в частині зменшення позивачу бюджетного відшкодування з ПДВ у сумі 571,00 грн.;

- збільшила грошове зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на суму 20338,96 грн. (16271 грн. - податок на прибуток іноземних юридичних осіб, 4067,79 грн. - штрафні санкції);

- зобов'язала ДПІ в м. Керчі прийняти стосовно ДП «Краншип» податкове повідомлення-рішення про зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 2010р. у сумі 3448921 грн.

- зобов'язала ДПІ в м. Керчі прийняти стосовно ДП «Краншип» податкове повідомлення-рішення про зменшення від'ємного значення з ПДВ за грудень 2010 на 16670,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження повідомлень-рішень, Державна податкова інспекція в м. Керчі АР Крим прийняла податкові повідомлення-рішення:

- від 19.07.2011 р. № 0001152301, яким підприємству було донараховано податок на додану вартість в сумі 17113,75 грн., у т.ч. за основним платежем 13691,00 грн. і застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 3422,75 грн.,

- від 19.07.2011 р. № 0001162301, яким підприємству було зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ в сумі 533996,00 грн.,

- від 18.07.2011 р. № 0000202200, яким підприємству було донараховано податок на прибуток іноземних юридичних осіб 20338,96 грн., у т.ч. за основним платежем 16271,17 грн. і застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 4067,79 грн.,

- від 19.07.2011 р. № 0001172301, яким підприємству було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на прибуток в сумі 3448921,00 грн.,

- від 19.07.2011 р. № 0001182301, яким підприємству було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 16670,00 грн.

Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом про визнання їх протиправними та скасування.

В ході розгляду справи судом було перевірено правомірність висновків відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, а також правомірність донарахування грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість і було встановлено наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Перевіряючи правомірність прийняття податковим органом податкового повідомлення - рішення від 19.07.2011 №0001172301 в частині зменшення ДП «Краншип» розміру від'ємного значення суми податку на прибуток в сумі 3448875 грн. та від 21.04.2011 р. №0000662301, відповідно до якого підприємству було збільшені грошові зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 518045,00 грн., у т.ч. за основним платежем 414436,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 103609,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до акта перевірки збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток та зменшення розміру від'ємного значення суми податку на прибуток у перевіряємому періоді встановлено податковим органом внаслідок завищення позивачем валових витрат на суму 5136860,00 грн., у зв'язку з допущенням ДП «Краншип» наступних порушень:

- порушення ДП «Краншип» п. 5.1 та п. 5.3.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. №334/94-ВР зі змінами та доповненнями (надалі Закон №334 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у зв'язку з завищенням валових витрат на суму 1769820,07 грн. внаслідок включення до їх складу витрат по взаємовідносинам з ТОВ «Керчвисотстрой», ТОВ «Монарх», ТОВ «Алхена», ТОВ «ТД фірма Союз ЛТД», ТОВ «Концерн «Ксімекс», ВАТ «Українська гірничо-металургійна компанія», ТОВ «Форлі» та ТОВ ВП «Резидент»;

- порушення ДП «Краншип» п. 5.1 п. 5.2.1 Закону №334, у зв'язку з завищенням валових витрат на суму 663827,76 грн., внаслідок включення до складу податкових витрат на оплату електроенергії ТОВ «КМЗ «Фрегат»;

- порушення ДП «Краншип» п. 5.1 п. 5.2.1 Закону №334, у зв'язку з завищенням валових витрат на суму 792748,00 грн., внаслідок включення до складу податкових витрат на оплату послуг з миття працівників ТОВ «КМЗ «Фрегат»;

- порушення ДП «Краншип» п.п. 11.2.3 п. 11.2. ст. 11 Закону №334 у зв'язку з завищенням валових витрат на суму 1880222,00 грн., внаслідок включення до складу податкових витрат відсотків, нарахованих за позикою, згідно угоди про надання позики № 1 від 11.12.2006 з нерезидентом.

Перевіряючи правомірність формування витрат у розмірі 1769820,07 грн., які були включені до складу валових витрат по операціям з придбання товарів, робіт (послуг) у постачальників ТОВ «Керчвисотстрой», ТОВ «Монарх», ТОВ «Алхена», ТОВ «ТД фірма Союз ЛТД», ТОВ «Концерн «Ксімекс», ВАТ «Українська гірничо-металургійна компанія», ТОВ «Форлі» та ТОВ ВП «Резидент», то суд зазначає наступне.

Беручи до уваги, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 01.01.2011 року, суд вважає за необхідне керуватися нормами, чинними на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до пп. 2.1.1. п.2.1. ст. 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. №334/94-ВР (надалі Закон №334 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Пунктом 3.1 ст. 3 Закону №334 об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, суму амортизаційних відрахувань.

Згідно з п.5.1 ст. 5 Закону №334 валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334 передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Зазначений обов'язок платника податку - покупця встановлений законодавцем з врахуванням права платника податку на включення до валових витрат вартості придбаних товарів (робіт, послуг) в податковому періоді за датою оприбуткування цих товарів (робіт, послуг) незалежно від їх оплати, як це передбачено пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 вказаного Закону, зменшуючи при цьому об'єкт оподаткування без понесення реальних витрат у розмірі суми, на яку відбулося таке зменшення.

У такий спосіб законодавець забезпечив відповідність об'єкту оподаткування, а відтак і податкових зобов'язань платника податку фактичним даним його фінансово-господарської діяльності, що відповідає такому принципу побудови системи оподаткування, як обов'язковість, суть якого згідно зі ст. 3 Закону України "Про систему оподаткування" полягає, в тому числі, у впровадженні норм щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), визначених на підставі достовірних даних про об'єкти оподаткування за звітний період.

Таким чином, згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334 у платника податків виникають валові витрати, в тому числі, понесені у межах відповідних договорів про виконання робіт, послуг.

Згідно з п.п.5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону №334 не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, обов'язковими умовами включення витрат платника податків до складу валових витрат є їх пов'язаність з веденням господарської діяльністю, а також підтвердження їх відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Слід зазначити, що п.5.11 ст. 5 Закону №334 заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

Правила ведення податкового обліку визначено статтею 11 Закону №334, однак вказана стаття не містить переліку обов'язкових документів, якими повинні бути підтверджені валові витрати.

Згідно підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону №334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі Закон №996).

Згідно зі ст.1 Закону №996 бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Пунктом 2 ст. 3 вказаного Закону передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. п. 1,2 ст. 9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 3 ст. 9 Закону №996 інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Так, в акті перевірки зазначено, що ДП «Краншип» в порушення п. 5.1 та п. 5.3.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. №334/94-ВР зі змінами та доповненнями, а саме у зв'язку з завищенням валових витрат позивачем на суму 1769820,07 внаслідок включення до їх складу витрат на придбання товарів, робіт (послуг) у контрагентів «Керчвисотстрой», ТОВ «Монарх», ТОВ «Алхена», ТОВ «ТД фірма Союз ЛТД», ТОВ «Концерн «Ксімекс», ВАТ «Українська гірничо-металургійна компанія», ТОВ «Форлі» та ТОВ ВП «Резидент» за період який перевірявся.

За даними податкового органу, завищення валових витрат пов'язане з тим, що ДП «Краншип» необґрунтовано включило до їх складу витрати на придбання товарів, робіт (послуг) у контрагентів ТОВ «Керчвисотстрой», ТОВ «Монарх», ТОВ «Алхена», ТОВ «ТД фірма Союз ЛТД», ТОВ «Концерн «Ксімекс», ВАТ «Українська гірничо-металургійна компанія», ТОВ «Форлі» та ТОВ ВП «Резидент» за відсутністю об'єкту оподаткування, а саме операцій поставки товарів, робіт (послуг).

На думку податкового органу діяльність контрагентів позивача, а саме ТОВ «Керчвисотстрой», ТОВ «Монарх», ТОВ «Алхена», ТОВ «ТД фірма Союз ЛТД», ТОВ «Концерн «Ксімекс», ВАТ «Українська гірничо-металургійна компанія», ТОВ «Форлі» та ТОВ ВП «Резидент» була направлена на проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди своїм контрагентам без мети реального настання правових наслідків, що свідчить про відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань по укладених угодах.

У зв'язку з чим, податковий орган зробив висновок про нікчемність укладених позивачем з ТОВ «Керчвисотстрой», ТОВ «Монарх», ТОВ «Алхена», ТОВ «ТД фірма Союз ЛТД», ТОВ «Концерн «Ксімекс», ВАТ «Українська гірничо-металургійна компанія», ТОВ «Форлі» та ТОВ ВП «Резидент» угод, оскільки, на думку податкового органу, вказані контрагенти здійснювали діяльність, спрямовану на вчинення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, у тому числі позивачу.

При дослідженні сум витрат в грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, які підлягають віднесенню до складу валових витрат ДП «Краншип» по взаємовідносинах з ТОВ «Керчвисотстрой» суд вказує на наступне.

Матеріали справи свідчать, що між ДП «Краншип» (Замовник) та ТОВ «Керчвисотстрой» (Підрядник) було укладено ряд договорів підряду:

- від 14.10.2009 договір підряду № 106, відповідно до якого Замовник доручає, а підрядник виконує роботи з влаштування горизонтальної площадки для спуску кораблів відповідно до кошторису і договірною ціною;

- від 14.10.2009 договір підряду № 107, відповідно до якого Замовник доручає, а підрядник виконує роботи по влаштуванню фундаменту під газорізальну машину (корпусно-зварювальна ділянка) у відповідності з кошторисом і договірною ціною;

- від 26.10.2009 договір підряду № 109, відповідно до якого Замовник доручає, а підрядник виконує роботи по влаштуванню проїзду до кранового майданчика ККС-10 у відповідності з кошторисом і договірною ціною;

- від 03.11.2009 договір підряду № 111, відповідно до якого Замовник доручає, а підрядник виконує роботи по влаштуванню фундаменту під правильні вальці у відповідності з кошторисом і договірною ціною.

На виконання умов зазначених договорів ТОВ «Керчвисотстрой» виконало зазначені у договорах роботи, що підтверджується наступними актами приймання виконаних підрядних робіт (тип. Форма № КБ-2в): № б/н за січень 2010 на суму 63663,60 грн., у тому числі ПДВ 10610,60 грн. (вартість без ПДВ 53053 грн.), № б/н за січень 2010 на суму 20821,20 грн., у тому числі ПДВ 3470,20 грн. (вартість без ПДВ 17351 грн.), № б/н за січень 2010 на суму 38749,20 грн., у тому числі ПДВ 6458,20 грн. (вартість без ПДВ 32291 грн.), № б/н за січень 2010 на суму 33553,20 грн., у тому числі ПДВ 5592,20 грн. (вартість без ПДВ 27961 грн.). Загалом було отримано робіт на загальну суму 156787,20 грн., у тому числі ПДВ 26131,20 грн.

Судом встановлено, що ДП «Краншип» повністю сплачена вартість, отриманих від ТОВ «Керчвисотстрой» робіт (послуг) у сумі 156787,20 грн., у тому числі ПДВ 26131,20 грн., що підтверджується платіжними документами та висновком судової економічної експертизи.

Досліджуючи взаємозв'язок отриманих робіт (послуг) від ТОВ «Керчвисотстрой» у 2010р. з господарською діяльністю позивача та їх використання в оподаткованих операціях, судом встановлене наступне.

Як було зазначено вище, основним видом економічної діяльності підприємства є, зокрема, будування та ремонт суден (КВЕД 61.10.1).

Враховуючи специфіку господарської діяльності позивача, ним було укладено ряд договорів з ТОВ «Керчвисотстрой» щодо виконання робіт з влаштування горизонтальної площадки для спуску кораблів, влаштування фундаменту під газорізальну машину (корпусно-зварювальна ділянка), з влаштування проїзду до кранового майданчика ККС-10 та влаштування фундаменту під правильні вальці.

На підтвердження використання зазначених допоміжних споруд у власній господарській діяльності до матеріалів справи були залучені акти введення в експлуатацію та фотографії технологічного процесу спуску кораблів.

Крім того факт отримання робіт від ТОВ «Керчвисотстрой» та використання їх у господарській діяльності позивача підтверджуються висновком комплексної судово-економічної та інженерно-технологічної експертизи по справі № 2а-12482/11/0170/15 та при візуальному огляді експертом території підприємства.

Таким чином, роботи(послуги), які були придбані у ТОВ «Керчвисотстрой», були використані ДП «Краншип» у господарській діяльності для будівництва та ремонту суден, у зв'язку з чим, відповідно до вимог п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону №334 позивач мав право включити витрати понесені ним при придбані робіт (послуг) у ТОВ «Керчвисотстрой» до складу валових витрат у перевіряємому періоді на суму 130656 грн.

При дослідженні сум витрат в грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, які підлягають віднесенню до складу валових витрат ДП «Краншип» по взаємовідносинах з ТОВ «Монарх» суд вказує на наступне.

Матеріали справи свідчать, що 05.01.2010 між ДП «Краншип» (Покупець) та ТОВ «Монарх» (Продавець) був укладений Договір купівлі - продажу № 4, відповідно до якого Продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити паливно-мастильні матеріали, надалі Товар.

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Монарх» поставило позивачу паливно-мастильні матеріали, що підтверджується видатковими накладними № РН-0000004 від 5 січня 2010 (Товар - дизпаливо. Кількість 2667 літрів.) на суму 16402,06 грн., у тому числі ПДВ 2733,68 грн. (вартість без ПДВ 13668,38 грн.) та № РН-0000299 від 24 березня 2010 (Товар - дизпаливо. Кількість 2667 літрів) на суму 17335,50 грн., у тому числі ПДВ 2889,25 грн. (вартість без ПДВ 14446,25 грн.). Загалом було поставлено товару на суму 33737,56 грн., у тому числі ПДВ 5622,93 грн. (вартість без ПДВ 28114,63 грн.).

Поставка паливно-мастильних матеріалів також підтверджується товарно-транспортними накладними: 02-ААБ від 05 січня 2010 року (товар - дизпаливо; кількість 2667 літрів); 02-ААБ від 05 січня 2010 року (Товар - дизпаливо. Кількість 2667 літрів).

Вказані товарно-транспортні накладні складені з дотриманням наказу Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 №281/171/578/155 Про затвердження Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпустку та обліку нафти і нафтопродуктів га підприємствах і організаціях України.

Таким чином, судом встановлено, що вартісні та кількісні показники отриманого бензину, його марка, дата постачання/отримання повністю співпадає з тою, яка зазначена у видаткових та товарно-транспортних накладних.

Судом встановлено, що ДП «Краншип» повністю сплачена вартість, отриманих від ТОВ «Монарх» товарів у сумі 33737,56 грн., у тому числі ПДВ 5622,93 грн., що підтверджується платіжними дорученнями позивача та висновком судової економічної експертизи.

Досліджуючи взаємозв'язок отриманих товарів від ТОВ «Монарх» у 2010р. з господарською діяльністю позивача та їх використання в оподаткованих операціях, судом встановлене, що згідно з довідкою про використання дизпалива в господарській діяльності ДП "Краншип", придбаного у ТОВ «Монарх» в 2010 році, дизпаливо було використано при виготовленні та модернізації Баржі В5500, ремонті т / х "Аліна" і при будівництві м / б "Пантера", що підтверджуються висновком комплексної судово-економічної та інженерно-технологічної експертизи у справі № 2а-12482/11/0170/15.

Таким чином, товари (паливно-мастильні матеріали), які були придбані у ТОВ «Монарх» були використані ДП «Краншип» у господарській діяльності для будівництва та ремонту суден, у зв'язку з чим, відповідно до вимог п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону №334 позивач мав право включити витрати, понесені ним при придбані товарів у ТОВ «Монарх» до складу валових витрат у перевіряємому періоді на суму 28114,63 грн.

В свою чергу суд зазначає, що за датою оприбуткування платником податку товарів, які були використані у господарській діяльності позивача, відповідно до приписів Закону № 334, позивач включив до складу валових витрат у 2010 році вартість отриманих від ТОВ «Монарх» товарів лише у сумі 17008,75 грн. (вартість без ПДВ), оскільки витрати у сумі 11105,88 грн. були віднесенні позивачем на поліпшення основних засобів. Зазначені обставини також підтверджуються висновком судово-економічної експертизи.

При дослідженні сум витрат в грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, які підлягають віднесенню до складу валових витрат ДП «Краншип» по взаємовідносинах з ТОВ «Алхена» суд вказує на наступне.

Матеріали справи свідчать, що 25.01.2010 між ДП «Краншип» (замовник) та ТОВ «Алхена» (Виконавець) був укладений Договір купівлі - продажу № 1/10, відповідно до якого Замовник завчасно надає Виконавцю заявку на автомобільний транспорт, із зазначенням характеру вантажу, який необхідно перевезти, часу і місця завантаження, суми фракту і вимог до автомобіля.

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Алхена» надало позивачу транспортно-експедиційні послуги, що підтверджується актами прийому-передачі робіт(послуг) № ОУ-0000200 за січень 2010 на суму 1500,00 грн., у тому числі ПДВ 250,00 грн. (вартість без ПДВ 1250,00 грн.) та № ОУ-0000480 за січень 2010 на суму 1200,00 грн., у тому числі ПДВ 200,00 грн. (вартість без ПДВ 1000,00 грн.).

Судом встановлено, що ДП «Краншип» повністю сплачена вартість, отриманих від ТОВ «Алхена» послуг у сумі 2700,00 грн., у тому числі ПДВ 450,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями позивача та висновком судової економічної експертизи.

Обставини щодо використання придбаних у ТОВ «Алхена» послуг у господарській діяльності позивача підтверджується товарно-транспортними накладними № 01АА від 26.01.2010 та № 01АА від 25.02.2010 та висновком комплексної судово-економічної та інженерно-технологічної експертизи по справі № 2а-12482/11/0170/15.

Що стосується посилань податкового органу на недоліки товарно-транспортних накладних, то суд зазначає наступне.

Так, відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 14.10.1997р. товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського ліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше трьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною ладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників).

Суд зазначає, що виходячи з наведених норм діючого законодавства відсутність печатки відправника та повних даних особи вантажоодержувача (посади, прізвища, ім'я та особи від вантажоодержувача), не є підставами вважати, що вказані товарно-транспортні накладні є недійсними.

Окрім того, дослідивши вказані товарно-транспортні - накладні судом встановлено, що вони містять усі передбачені діючим законодавствам вимоги, а саме відмітки про відправника товару та його отримувача.

Суд зауважує, що господарські операції позивача із вказаним контрагентом не можуть спростовуватися лише недоліками у документах на перевезення (товарно-транспортних накладних), оскільки господарські операції підтверджуються іншими документами, якими є договір, податкові накладні, акти виконаних робіт, платіжні доручення, виписки банку по рахункам.

Таким чином, роботи(послуги), які були придбані у ТОВ «Алхена», були використані ДП «Краншип» у господарській діяльності, у зв'язку з чим, відповідно до вимог п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону №334 позивач мав право включити витрати понесені ним при придбані робіт (послуг) у ТОВ «Алхена» до складу валових витрат у перевіряємому періоді на суму 2250,00 грн.

При дослідженні сум витрат в грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, які підлягають віднесенню до складу валових витрат ДП «Краншип» по взаємовідносинах з ТОВ «ТД фірма Союз ЛТД» суд вказує на наступне.

Матеріали справи свідчать, що 06.05.2010 між ТОВ «ТД фірма Союз ЛТД» (Постачальник) та ДП «Краншип» (Покупець) був укладений Договір № 1806/09, відповідно до якого Постачальник зобов'язується поставити товар - піноутворювач для пожежогасіння з використанням морської води "Софір" у кількості згідно з виставленими рахунками. Покупець зобов'язується прийняти та оплатити поставлений товар за ціною, згідно виставленому рахунку.

На виконання умов зазначеного договору ТОВ «ТД фірма Союз ЛТД» поставило на користь ДП «Краншип» товарно-матеріальні цінності, що підтверджується видатковими накладними № 70 від 18.05.10 на загальну суму 183300,00 грн., в т.ч. ПДВ 30550,00 грн.(сума без ПДВ 152750,00 грн.), № 105 від 14.06.10 на загальну суму 183300,00 грн., в т.ч. ПДВ 30550,00 грн.(сума без ПДВ 152750,00 грн.), № 195 від 18.10.10 на загальну суму 28900,00 грн., в т.ч. ПДВ 4816,67 грн.(сума без ПДВ 24083,33 грн.). Загалом було поставлено піноутворювачів для пожежогасіння на загальну суму 395500,00 грн., в т.ч. ПДВ 65916,67 грн.(сума без ПДВ 329583,33 грн.)

Отримання вказаного товару також підтверджується товарно-транспортними накладними № 1/05-10 від 18 травня 2010 року; № 3/06-10 від 14.06.2010 року.

Судом встановлено, що ДП «Краншип» повністю сплачена вартість, отриманих від ТОВ «ТД фірма Союз ЛТД» товарів у сумі 395500,00 грн., в т.ч. ПДВ 65916,67 грн., що підтверджується платіжними дорученнями позивача та висновком судової економічної експертизи.

Суд зазначає, що використання ДП «Краншип» у власній господарській діяльності піноутворювачів для пожежогасіння підтверджується накладними вимогами на внутрішнє переміщення зазначених матеріалів для будівництва суден та бухгалтерською довідкою про комплектацію піноутворювачів для пожежогасіння на суднах, що підтверджуються висновком комплексної судово-економічної та інженерно-технологічної експертизи по справі № 2а-12482/11/0170/15.

Таким чином, товари (піноутворювачі для пожежогасіння), які були придбані у ТОВ «ТД фірма Союз ЛТД» були використані ДП «Краншип» у господарській діяльності для ремонту суден, у зв'язку з чим, відповідно до вимог п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону №334 позивач мав право включити витрати понесені ним при придбані товарів у ТОВ «ТД фірма Союз ЛТД» до складу валових витрат у перевіряємому періоді на суму 329583,33 грн.

При дослідженні сум витрат в грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, які підлягають віднесенню до складу валових витрат ДП «Краншип» по взаємовідносинах з ТОВ «Концерн «Ксімекс» суд вказує на наступне.

Матеріали справи свідчать, що між ТОВ «Концерн Ксімекс» (Постачальник) та «ДП «Краншип» (Покупець) було укладено ряд договорів:

- 01.06.2010 Договір № КС-НИ/10-088Д, відповідно до якого Постачальник виготовляє і здійснює постачання комплекту низьковольтних електророзподільних пристроїв (надалі Обладнання) для буксира за проектом TUG60LA.360036.603ИТТ у відповідності зі Специфікацією поставки, наведеною у додатку № 1 та Технічної специфікації, наданої у Додатку № 2, яке є невід'ємною частиною Договору;

- 21.08.2010 Договір № КС-НИ/10-149Д, відповідно до якого Постачальник виготовляє і здійснює постачання низьковольтного електророзподільного пристрою (надалі Обладнання) для плавкрану «ATLAS5» у відповідності зі Специфікацією поставки, наведеною у додатку № 1, яка є невід'ємною частиною Договору.

На виконання умов зазначених договорів ТОВ «Концерн «Ксімекс» поставило позивачу товарно-матеріальні цінності, що підтверджується видатковими накладними № 107 від 22.09.2010р. на суму 172850,16 грн., в т.ч. ПДВ 28808,36 грн. (вартість без ПДВ 144041,80 грн.), № 108 від 22.09.2010р. на суму 1066036,37 грн., в т.ч. ПДВ 177672,73 грн. (вартість без ПДВ 888363,64 грн.). Загалом було отримано товарів на загальну суму 1238886,53 грн., в т.ч. ПДВ 206481,09 грн. (вартість без ПДВ 1032405,44)

Судом встановлено, що ДП «Краншип» повністю сплачена вартість, отриманих від ТОВ «Концерн «Ксімекс» товарів у сумі 1238886,53 грн., в т.ч. ПДВ 206481,09 грн. (вартість без ПДВ 1032405,44), що підтверджується платіжними дорученнями позивача та висновком судової економічної експертизи.

Досліджуючи взаємозв'язок отриманих товарів від ТОВ «Концерн «Ксімекс» у 2010р., з господарською діяльністю позивача та їх використання в оподаткованих операціях, судом встановлене, що згідно довідці про використання розподільних щитів в господарській діяльності ДП "Краншип", придбаного у ТОВ «Концерн Ксімекс» в 2010 році, електророзподільні щити були використані при будівництві м/б " Леопард» та модернізації Понтона «Атлас5», що підтверджуються висновком комплексної судово-економічної та інженерно-технологічної експертизи по справі № 2а-12482/11/0170/15.

Таким чином, товари (розподільні щити), які були придбані у ТОВ «Концерн Ксімекс» ,були використані ДП «Краншип» у господарській діяльності для ремонту суден, у зв'язку з чим, відповідно до вимог п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону №334 позивач мав право включити витрати понесені ним при придбані товарів у ТОВ «Концерн Ксімекс» до складу валових витрат у перевіряємому періоді на суму 1032405,44 грн.

В свою чергу суд зазначає, що за датою оприбуткування платником податку товарів, які були використані у господарській діяльності позивача, відповідно до приписів Закону № 334, позивач включив до складу валових витрат у 2010 році вартість отриманих від ТОВ «Концерн Ксімекс» товарів лише у сумі 888363,64 грн. (вартість без ПДВ), оскільки витрати у сумі 144041,80 грн. були віднесенні позивачем на поліпшення основних засобів. Зазначені обставини також підтверджуються висновком судово-економічної експертизи.

При дослідженні сум витрат в грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, які підлягають віднесенню до складу валових витрат ДП «Краншип» по взаємовідносинах з ВАТ «Українська гірничо-металургійна компанія» суд вказує на наступне.

Матеріали справи свідчать, що 31.08.2010 між ВАТ «Українська гірничо-металургійна компанія» (Постачальник) та ДП «Краншип» (Покупець) був укладений Договір № 41/08-10псм, відповідно до якого Постачальник зобов'язаний поставити, а Покупець прийняти та оплатити на умовах, викладених у договорі, металопрокат. Асортимент, кількість, якість і ціна продукції вказані в специфікаціях та в рахунках-фактурах, які оформляються у вигляді додатків до цього договору і є його невід'ємною частиною.

На виконання умов зазначених договорів ВАТ «Українська гірничо-металургійна компанія» поставило позивачу товарно-матеріальні цінності, що підтверджується видатковими накладними № КФ1-01333 від 14.09.2010р. на загальну суму 115481,30 грн., в т.ч. ПДВ 19246,88 грн. (вартість без ПДВ 96234,42 грн.), № КФ1-01625 від 01.10.2010р. на загальну суму 138021,84 грн., в т.ч. ПДВ 23003,64 грн. (вартість без ПДВ 115018,20 грн.), № КФ1-01595 від 01.10.2010р. на загальну суму 134825,76 грн., в т.ч. ПДВ 22470,96 грн. (вартість без ПДВ 112354,80 грн.), № КФ1-01657 від 01.10.2010р. на загальну суму 145614,24 грн., в т.ч. ПДВ 24269,04 грн. (вартість без ПДВ 121345,20 грн.), № КФ1-01659 від 01.10.2010р. на загальну суму 131684,16 грн., в т.ч. ПДВ 21947,36 грн. (вартість без ПДВ 109736,80 грн.), № КФ1-01666 від 04.10.2010р. на загальну суму 145137,19 грн., в т.ч. ПДВ 24189,53 грн. (вартість без ПДВ 120947,66 грн.), № КФ1-01698 від 04.10.2010р. на загальну суму 134582,40 грн., в т.ч. ПДВ 22430,40 грн. (вартість без ПДВ 112152 грн.), № КФ1-01702 від 04.10.2010р. на загальну суму 138021,84 грн., в т.ч. ПДВ 23003,64 грн. (вартість без ПДВ 115018,20 грн.), № КФ1-01717 від 05.10.2010р. на загальну суму 131125,20 грн., в т.ч. ПДВ 21854,20 грн. (вартість без ПДВ 109271 грн.), № КФ1-01733 від 05.10.10 на загальну суму 145224,30 грн., сума ПДВ 24204,05 грн. (вартість без ПДВ 121020,25 грн.), №КФ1-01732 від 05.10.10 на загальну суму 148143,00 грн., сума ПДВ 24690,50 грн. (вартість без ПДВ 123452,50 грн.), №КФ1-01779 від 06.10.10 на загальну суму 136516,50 грн., сума ПДВ 22752,75 грн. (вартість без ПДВ 113763,75 грн.), №КФ1-01777 від 06.10.10 на загальну суму 145617,60 грн., сума ПДВ 24269,60 грн.(вартість без ПДВ 121348,00 грн.), №КФ1-02044 від 18.10.10 на загальну суму 65325,00 грн., сума ПДВ 10887,50 грн. (вартість без ПДВ 54437,50 грн.), №КФ1-02040 від 18.10.10 на загальну суму 62855,00 грн., сума ПДВ 10475,83 грн. (вартість без ПДВ 52379,17 грн.), №КФ1-02170 від 22.10.10 на загальну суму 65026,70 грн., сума ПДВ 10837,78 грн. (вартість без ПДВ 54188,92 грн.), №КФ1-02171 від 22.10.10 на загальну суму 4005,68 грн., сума ПДВ 667,61 грн. (вартість без ПДВ 3338,07 грн.), №КФ1-02164 від 22.10.10 на загальну суму 95281,42 грн., сума ПДВ 15880,24 грн. (вартість без ПДВ 79401,18 грн.). Загалом було отримано товарів на загальну суму 2082489,13 грн., у тому числі ПДВ 347081,55 грн. (вартість без 1735407,58 грн.).

Судом встановлено, що ДП «Краншип» повністю сплачена вартість, отриманих від ВАТ «Українська гірничо-металургійна компанія» товарів у сумі 2082489,13 грн., у тому числі ПДВ 347081,55 грн., що підтверджується платіжними дорученнями позивача та висновком судової економічної експертизи.

Досліджуючи взаємозв'язок отриманих товарів від ВАТ «Українська гірничо-металургійна компанія» у 2010р., з господарською діяльністю позивача та їх використання в оподаткованих операціях, судом встановлене, що згідно довідці про використання металопрокату в господарській діяльності ДП "Краншип", придбаного у ВАТ «Українська гірничо-металургійна компанія» в 2010 році, металопрокат був використаний на будівництво та ремонт суден ( вересень2010р.,жовтень 2010р.,грудень 2010р.,січень 2011р.,лютий 2011р., березень 2011р.), що підтверджуються накладними-вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів та висновком комплексної судово-економічної та інженерно-технологічної експертизи по справі № 2а-12482/11/0170/15.

Таким чином, товари (металопрокат), які були придбані у ВАТ «Українська гірничо-металургійна компанія» були використані ДП «Краншип» у господарській діяльності для ремонту суден, у зв'язку з чим, відповідно до вимог п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону №334 позивач мав право включити витрати понесені ним при придбані товарів у ВАТ «Українська гірничо-металургійна компанія» до складу валових витрат у перевіряємому періоді на суму 1735407,58 грн.

При дослідженні сум витрат в грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, які підлягають віднесенню до складу валових витрат ДП «Краншип» по взаємовідносинах з ТОВ виробниче підприємство «Резидент» суд вказує на наступне.

Матеріали справи свідчать, що 01.01.2010 між ТОВ виробниче підприємство «Резидент» (Постачальник) та ДП «Краншип» (Покупець) був укладений Договір № Е-0011 поставки товару, відповідно до якого на умовах, викладених у договорі постачальник зобов'язаний поставити, а Покупець прийняти та оплатити, продукцію матеріально - технічного призначення, що надалі іменується Товар. Найменування, асортимент, номенклатура, сортамент, кількість, ціна, умови та строки поставки товару вказані в Специфікаціях, оформлених у вигляді Додатків до цього Договору, що є невід'ємною його частиною.

На виконання умов зазначених договорів ТОВ виробниче підприємство «Резидент» поставило позивачу товарно-матеріальні цінності, що підтверджується видатковими накладними: №1105 від 11.05.10 на загальну суму 5925,00 грн., в т.ч. ПДВ 987,50 грн., сума без ПДВ 4937,50 грн., № 4061 від 04.06.10 на загальну суму 23550,00 грн., в т.ч. ПДВ 3925,00 грн., сума без ПДВ 19625,00 грн., №706 від 07.06.10 на загальну суму 10172,18 грн., в т.ч. ПДВ 1695,36 грн., сума без ПДВ 8476,82 грн., № 290602 від 29.06.10 на загальну суму 4984,14 грн., в т.ч. ПДВ 830,69 грн., сума без ПДВ 4153,45 грн.

Загалом було отримано товарів на загальну суму 44631,32 грн., у тому числі ПДВ 7438,55 грн. (вартість без 37192,77 грн.).

Судом встановлено, що ДП «Краншип» повністю сплачена вартість, отриманих від ТОВ виробниче підприємство «Резидент» товарів у сумі 44631,32 грн., у тому числі ПДВ 7438,55 грн., що підтверджується платіжними дорученнями позивача та висновком судової економічної експертизи.

Досліджуючи взаємозв'язок отриманих товарів від ТОВ виробниче підприємство «Резидент» у 2010р., з господарською діяльністю позивача та їх використання в оподаткованих операціях, судом встановлене, що згідно довідці про використання продукції матеріально - технічного призначення в господарській діяльності ДП "Краншип", придбаної у ТОВ виробниче підприємство «Резидент» в 2010 році, зазначена продукція була використана на будівництво та ремонт суден (червень 2010-березень 2011р.), що підтверджуються накладними-вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів та висновком комплексної судово-економічної та інженерно-технологічної експертизи по справі № 2а-12482/11/0170/15.

Таким чином, товари, які були придбані у ТОВ виробниче підприємство «Резидент» у господарській діяльності для ремонту суден, у зв'язку з чим, відповідно до вимог п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону №334 позивач мав право включити витрати понесені ним при придбані товарів у ТОВ виробниче підприємство «Резидент» до складу валових витрат у перевіряємому періоді на суму 37192,77 грн.

В свою чергу суд зазначає, що за датою оприбуткування платником податку товарів, які були використані у господарській діяльності позивача, відповідно до приписів Закону № 334, позивач включив до складу валових витрат у 2010 році вартість отриманих від ТОВ ВП «Резидент» товарів лише у сумі 32257,38 грн. (вартість без ПДВ), оскільки витрати у сумі 4914,62 грн. були віднесенні позивачем на поліпшення основних засобів. Зазначені обставини також підтверджуються висновком судово-економічної експертизи.

При дослідженні сум витрат в грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, які підлягають віднесенню до складу валових витрат ДП «Краншип» по взаємовідносинах з ТОВ «Форлі» суд вказує на наступне.

Матеріали справи свідчать, що 01.03.2009 між ТОВ «Форлі» (Постачальник) та ДП «Краншип» (Покупець) був укладений Договір № 10/03-09/К поставки товару, відповідно до якого Постачальник зобов'язаний поставити, а Покупець прийняти та оплатити, на умовах, викладених у договорі, металопрокат, що надалі іменується Товар.

На виконання умов зазначених договорів ТОВ «Форлі» поставило позивачу товарно-матеріальні цінності, що підтверджується видатковими накладними: №67 від 01.06.10 на загальну суму 84221,40 грн., сума ПДВ 14036,90 грн. (вартість без ПДВ 70184,50 грн.), № 70 від 02.06.10 на загальну суму 44293,50 грн., сума ПДВ 7382,25 грн.(вартість без ПДВ 36911,25 грн.), № 66 від 01.06.10 на загальну суму 11529,00 грн., сума ПДВ 1921,50 грн. (вартість без ПДВ 9607,50 грн.), №69 від 01.06.10 на загальну суму 16939,99 грн., сума ПДВ 2823,33 грн. (вартість без ПДВ 14116,66 грн.), № 85 від 05.07.10 на загальну суму 275345,29 грн., сума ПДВ 45890,88 грн. (вартість без ПДВ 229454,41 грн.), №88 від 07.07.10 на загальну суму 183035,54 грн., сума ПДВ 30505,92 грн. (вартість без ПДВ 152529,62 грн.), №78 від 01.07.10 на загальну суму 147452,36 грн., сума ПДВ 24575,39 грн. (вартість без ПДВ 122876,97 грн.), №91 від 15.07.10 на загальну суму 131404,46 грн., сума ПДВ 21900,74 грн. (вартість без ПДВ 109503,72 грн.), №94 від 27.07.10 на загальну суму 6360,00 грн., сума ПДВ 1060,00 грн. (вартість без ПДВ 5300,00 грн.).

Загалом було отримано товарів на загальну суму 900581,56 грн., у тому числі ПДВ 150096,95 грн. (вартість без ПДВ 750484,63 грн.).

Судом встановлено, що ДП «Краншип» повністю сплачена вартість, отриманих від ТОВ «Форлі» товарів у сумі 900581,56 грн., у тому числі ПДВ 150096,95 грн., що підтверджується платіжними дорученнями позивача та висновком судової економічної експертизи.

Досліджуючи взаємозв'язок отриманих товарів від ТОВ «Форлі» у 2010р., з господарською діяльністю позивача та їх використання в оподаткованих операціях, судом встановлене, що згідно довідці про використання металопрокату в господарській діяльності ДП "Краншип", придбаного у ТОВ «Форлі» в 2010 році, зазначена продукція була використана на будівництво та ремонт суден (червень 2010-березень 2011р.), що підтверджуються накладними-вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів та висновком комплексної судово-економічної та інженерно-технологічної експертизи по справі № 2а-12482/11/0170/15.

Таким чином, товари, які були придбані у ТОВ «Форлі» у господарській діяльності для ремонту суден, у зв'язку з чим, відповідно до вимог п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону №334 позивач мав право включити витрати понесені ним при придбані товарів у ТОВ «Форлі» до складу валових витрат у перевіряємому періоді на суму 750484,63 грн.

При дослідженні сум витрат в грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, які підлягають віднесенню до складу валових витрат ДП «Краншип» по взаємовідносинах з ТОВ "КМЗ "Фрегат" на суму 663827,75 грн., суд вказує на наступне.

Згідно з Актом від 04.04.11р. №242/23-1/33433543 ДПІ в м.Керчі АРК "Про результати планової документальної виїзної перевірки ДП "Краншип" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.10р по 31.12.2010р." встановлене порушення вимог п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 283/97-ВР від 22.05.1997р. (як витрати не пов'язані з господарською діяльністю) віднесено до валових витрат оплату електроенергії на суму 663827,75 грн. на користь ТОВ "Керченський морський завод "Фрегат". Підставою для невизнання зв'язку витрат з господарською діяльністю ДПІ зазначається, що сума електроенергії сплачена за актом порушення правил використання електроенергії ВАТ "Крименерго", ТОВ "Керченський морський завод "Фрегат" не надані документи, які підтверджують споживання вказаної електроенергії ДП "Краншип" та наявність заборгованості ДП "Краншип" за спожиту енергію перед ВАТ "Крименерго".

Разом з цим, ДПІ посилається на порушення пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 283/97-ВР від 22.05.1997р., яким вказано, що будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами податкового обліку не належать до складу валових витрат.

Зустрічною перевіркою ТОВ "Керченський морський завод "Фрегат" встановлено, що згідно договору №17-07 від 01.02.07 на оренду майна, відповідно до якого ТОВ "Керченський морський завод "Фрегат" передає у термінове платне користування нерухоме майно та прилеглу територію, визначеним планом орендуємого об'єкту строком до 31.12.08р., ДП "Краншип". Додатковою угодою від 03.11.08 №14 встановлено строк дії договору до 31.12.12. Згідно додаткової угоди від 01.02.07 №1 до договору оренди №17-07 від 01.02.07 ТОВ "Керченський морський завод "Фрегат" за заявкою ДП "Краншип" надає послуги технічного характеру, в т.ч. послуги електроенергії через електричні мережі та часткове відшкодування витрат пов'язаних з підтримкою мереж у робочому стані. Згідно додаткової угоди від 29.12.09 №17 договір між ТОВ "Керченський морський завод "Фрегат" та ДП "Краншип" за угодою сторін достроково розірваний з 01.01.10, додаткова угода від 01.02.07 №1 залишається в силі до 31.12.10.

Перевіряючи правомірність формування позивачем валових витрат по взаємовідносинам з ТОВ "Керченський морський завод "Фрегат" на суму витрат 663827,75 грн., суд зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що 01.02.2007р. між ДП "Краншип" (Орендар) та ТОВ "Керченський морський завод "Фрегат" (Орендодавець) було укладено договір оренди майна № 17-07, відповідно до якого в порядку та на умовах цього договору ОРЕНДОДАВЕЦЬ зобов'язується передати, а ОРЕНДАР зобов'язується прийняти в термінове платне користування нерухоме майно та прилеглу територію, визначеними Планом орендуємого об'єкту, який є невід'ємною частиною цього договору.

01.02.2007 між вказаними підприємствами було укладено Додаткову угоду №1 з кошторисом витрат на послуги, що надаються ТОВ "КМЗ "Фрегат" для ДП "Краншип". Згідно додаткової угоди слідує, що в порядку та на умовах п.10 Договору оренди № 17-07 від 01.02.07 ОРЕНДОДАВЕЦЬ зобов'язується за заявкою ОРЕНДАРЯ надати послуги технічного характеру, згідно Додатку №1, а ОРЕНДАР зобов'язується оплатити ОРЕНДОДАВЦЮ вказану послугу.

Згідно клопотання ДП "Краншип" у зв'язку з виробничою необхідністю, ТОВ "КМЗ "Фрегат" звернулося з листом (вих.№2/283 від 10.07.09) до ВАТ "Крименерго"(т.5,арк.43) з проханням встановлення додаткових трансформаторів для збільшення потужності електромереж, що живлять суборендовані виробничі площі ДП "Краншип".

10 липня 2009р. ТОВ "КМЗ "Фрегат" отримало дозвіл на підключення додаткових Т1 та Т2-ТП-54 згідно акту №04/07-0049 від 10.07.09, а також було здійснено їх підключення. Це підтверджується Актом допуску на підключення до електричної енергії №04/07-0049 від 10.07.09.(т.5, арк.40).

Згідно акту відповідального за електричне господарство ТОВ "КМЗ "Фрегат" від 11.04.11 (т.5, арк.48), з вказаного прибору обліку № 1648к/1 (з трансформатору №2 ТП-54 підключені елементи (ячейки) №8 та 9 ТП 255) живлять тільки виробничі площі, які знаходяться в суборенді ДП "Краншип".

При знятті показань робітниками КРЕМ (Керченської районної електромережі) виявлене необліковане використання електроенергії за прибором обліку №1648к/1, про що було складено Акт № 108701 від 14.06.10. (т.5, арк.41), яким було нарахована плата за використану електроенергію в сумі 796593,30 грн (в т.ч ПДВ 132 765,55 грн., сума без ПДВ 663827,75 грн.).

Згідно з пп. 6.41. п. 6 Правил користування електричною енергією, затверджені Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 №28 (надалі Правила) у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником постачальника електричної енергії, від якого споживач одержує електричну енергію, або електропередавальної організації порушень цих Правил або умов договору на місці виявлення порушення у присутності представника споживача оформляється акт порушень.

Відповідно до п. 6.42 Правил на підставі акта порушень уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) під час засідань комісії з розгляду актів про порушення визначаються обсяг недоврахованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків.

Отже, дослідивши акт про порушення правил користування електричної енергії № 108701 від 14.06.2010, та враховуючи приписи наведених норм Правил користування електричної енергії, суд дійшов висновку, що у зв'язку з встановленими порушеннями правил користування електричної енергії енергопостачальником визначена сума недорахованої електроенергії.

Пунктом 1 Правил визначено, що недоврахована електрична енергія - обсяг електричної енергії, використаний споживачем або переданий транзитом, але не врахований розрахунковими засобами обліку або врахований неправильно.

Окрім цього, в матеріалах справи є лист ВАТ "Крименерго" Керченської районної електричної мережи (КРЕМ) від 04.05.11 (т.5, арк.47), згідно якого вся сума за актом порушення правил використання електроенергії у розмірі 796593,30 грн. є платою за використану електроенергію за прибором обліку №1648к/1, а не штрафом. Отже зазначене кореспондується як з актом № 108701 від 14.06.10., так із нормами Правил користування електричної енергії.

Отже, враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми діючого законодавства, вищевказані документи первинного бухгалтерського обліку підтверджують фактичне використання неврахованої раніш електроенергії у виробничій діяльності ДП "Краншип".

Додатковою угодою №1/1202 від 23.06.2010 до договору №58 від 11.02.05 (т.5, арк.42) між Енергопостачальною організацією ВАТ "Крименерго" та Керченським морським заводом "Фрегат", сторони дійшли згоди про перерахування заборгованості за електроенергію в сумі 796593,30 грн. за наступним графіком: червень -265531,30 грн., липень - 265531,00 грн., серпень -265531,00 грн.

На оплату донарахованої суми згідно Акту про порушення правил користування електричною енергією для юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності (т.5, арк.41) ВАТ "Крименерго" виставлений рахунок № 58 від 24.06.2010р. (т.5, арк.39) на суму, що нарахована за Актом - 796 593,30 грн. з ПДВ (у т.ч. сума ПДВ 132 765,55 грн., сума без ПДВ 663827,75 грн.)

З представлених в матеріалах справи платіжних доручень:

- № 1153 від 29.06.10 на суму 312685,40 грн. (у т.ч. ПДВ 52114,23 грн., сума без ПДВ 260571,17 грн.) (т.5, арк.30),

- №1339 від 20.07.10 на суму 301996,22 грн. (у т.ч ПДВ 50332,70 грн., сума без ПДВ 251663,52 грн.) (т.5, арк.33),

- №1583 від 12.08.10 на суму 265531,10 грн. (у т.ч ПДВ 44255,18грн., сума без ПДВ 221275,92 грн.)(т.5, арк.36) та рахунку ВАТ "Крименерго" №58 від 24.06.10 (т.5, арк.39) підтверджується сплата за отримані послуги (спожиту електроенергію).

Разом перераховано суму 880212,72 грн., в т.ч. сума ПДВ 146702,11 грн., сума без ПДВ 733510,61 грн.

На вимогу Додаткової угоди між ВАТ "Крименерго" та ТОВ "КМЗ "Фрегат" №1/1202 від 23.06.10 про оплату використаної енергії протягом 3-х місяців (т 5., арк.42) між ДП "Краншип" та ТОВ "КМЗ "Фрегат" складені та підписані наступні акти на надання послуг на загальну суму 796593,30 грн., у тому числі ПДВ 132765,55 грн. (вартість без ПДВ 663827,75 грн.): акт №69 від 28.06.10 на суму 265531,10 грн., у тому числі ПДВ 44255,18 грн. (вартість без ПДВ 221275,92 грн.), акт №70 від 20.07.10 на суму 265531,10 грн., у тому числі ПДВ 44255,18 грн. (вартість без ПДВ 221275,92 грн.), акт №83 від 12.08.10 на суму 265531,10 грн., у тому числі ПДВ 44255,18 грн. вартість без ПДВ 221275,92 грн.).

Тобто споживання та оплата електроенергії для господарської діяльності Позивач підтверджується наведеними актами, платіжними дорученнями, які є первинними документами та документами що належним чином підтверджують витрати підприємства відповідно до вимог Закону про бухгалтерський облік та норм п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334. Використання вказаної електричної енергії тільки в господарській діяльності Позивача підтверджується Актом про порушення правил використання електричної енергії № 108701 від 14.06.10р., Актом ТОВ "КМЗ "Фрегат" від 11.04.2011р., однолінійною схемою підключення ТОВ "КМЗ "Фрегат", Рахунком ВАТ "Крименерго" в особі КРЕМ № 58 від 24.06.2010р. та висновком комплексної судово-економічної та інженерно-технологічної експертизи по справі № 2а-12482/11/0170/15.

Таким чином, врахування ДП «Краншип» витрат при визначенні валових витрат 2-3 кварталів 2010 р. на оплату електроенергії ТОВ "КМЗ "Фрегат" на суму 663827,75 грн. (вартість без ПДВ) є обґрунтованим та здійснено з дотриманням п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334.

Крім того, актом "Про результати планової документальної виїзної перевірки ДП "Краншип" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.10р по 31.12.2010р." від 04.04.11р. №242/23-1/33433543 встановлено порушення п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 283/97-ВР від 22.05.1997р., яким вказується неправомірне віднесення до валових витрат (як витрати не пов'язані з господарською діяльністю) послуги бані з миття працюючих на виробництві на загальну суму валових витрат у розмірі 792748,00 грн., у тому числі за договором з ТОВ "КМЗ "Фрегат" на суму 41871,58 грн., та за договором з ТОВ "Керченська морська верф "Фрегат" (далі ТОВ "КМВ "Фрегат") на суму 750876,42 грн.

В обґрунтування зазначених висновків податковий орган вказує на те, що документальними перевірками ТОВ "КМЗ "Фрегат" та ТОВ "КМВ "Фрегат" встановлено відсутність даних по миттю робітників, що знаходяться в трудових відносинах з ДП "Краншип" в журналах обліку, згідно яких немає можливості підтвердити зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю ДП "Краншип".

Перевіряючи правомірність формування позивачем валових витрат по взаємовідносинам з ТОВ "КМВ "Фрегат" та ТОВ «КМЗ «Фрегат» на суму витрат 792748,00 грн., суд зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що 01.02.2007 між ТОВ «КМЗ «Фрегат» (Орендодавець) та ДП «Краншип» (Орендар) був укладений Договір №17-07 оренді майна, відповідно до якого в порядку і на умовах цього договору Орендодавець зобов'язується передати, а Орендар зобов'язується прийняти у строкове платне користування нерухоме майно та прилеглу територію, визначеними Планом орендованого об'єкта, який є невід'ємною частиною цього договору.

Додатковою угодою № 1 від 01.02.2007 р. до Договору № 17-07 визначено, що в порядку і на умови п.10 Договору оренди № 17-07 від 01.02.07 р. Орендодавець зобов'язується за заявкою Орендаря надати послуги технічного характеру, згідно Додатку № 1, а орендар зобов'язується сплатити Орендодавцю зазначену послугу.

18.02.2010 між ТОВ «КМВ «Фрегат» (Виконавець) та ДП «Краншип» (Замовник) був укладений Договір № 1002/18-01 про надання послуг технічного характеру, згідно якого Виконавець надає Замовнику наступні види послуг: 2.1.1. - Водоспоживання;2.1.2 - водовідведення;2.1.3. - Візуальну охорону території;2.1.4 - медпункт;2.1.5. - Використання душових в зміну;2.1.6 - прохід на територію підприємства;2.1.7 - в'їзд стороннього автотранспорту;2.1.8 - послуги з прання спецодягу.

На виконання умов зазначених договорів ТОВ «КМВ «Фрегат» та ТОВ «КМЗ «Фрегат» надало зазначені послуги на користь ДП «Краншип», що підтверджується наступними актами здачі-прийняття робіт: № ОУ-0000014 від 29.01.10 на загальну суму 34473,36 грн., в т.ч. ПДВ 5745,56 грн., сума без ПДВ 28727,80 грн., №ОУ-0000027 від 10.03.10 на загальну суму 15772,54 грн., в т.ч. ПДВ 2628,76 грн., сума без ПДВ суму 13143,78 грн., № ОУ-0000025 від 12.03.10 на загальну суму 20896,08 грн., в т.ч. ПДВ 3482,68 грн., сума без ПДВ 17413,40 грн., № ОУ-0000046 від 30.03.2010 на загальну суму 7432,06 грн., в т.ч. ПДВ 1238,68 грн., сума без ПДВ 6193,38 грн., № ОУ-0000045 від 30.04.2010 на загальну суму 41410,27 грн., в т.ч. ПДВ 6901,71 грн., сума без ПДВ 34508,56 грн., № ОУ-0000052 від 30.04.2010 на загальну суму 87234,53 грн., в т.ч. ПДВ 14539,09 грн., сума без ПДВ 72695,44 грн.,

№ ОУ-0000053 від 30.04.2010 на загальну суму 11959,50 грн., в т.ч. ПДВ 1993,25 грн., сума без ПДВ 9966,25 грн., № ОУ-0000088 від 31.05.2010 на загальну суму 71190,29 грн., в т.ч. ПДВ 11865,05 грн., сума без ПДВ 59325,24 грн., № ОУ-0000087 від 31.05.2010 на загальну суму 8389,50 грн., в т.ч. ПДВ 1398,25 грн., сума без ПДВ 6991,25 грн., № ОУ-0000115 від 30.06.2010 на загальну суму 92411,08 грн., в т.ч. ПДВ 15401,85 грн., сума без ПДВ 77009,23 грн., № ОУ-0000125 від 30.07.2010 на загальну суму 71604,00 грн., в т.ч. ПДВ 11934,00 грн., сума без ПДВ 59670,00 грн., №ОУ-0000143 від 30.08.2010 на загальну суму 120005,22 грн., в т.ч. ПДВ 20000,87 грн., сума без ПДВ 100004,35 грн., № ОУ-0000163 від 30.09.2010 на загальну суму 12413,10 грн., в т.ч. ПДВ 2068,85 грн., сума без ПДВ 10344,25 грн., № ОУ-0000168 від 30.09.2010 на загальну суму 89058,26 грн., в т.ч. ПДВ 14843,04 грн., сума без ПДВ 74215,22 грн., № ОУ-0000191 від 30.10.2010 на загальну суму 74616,35 грн., в т.ч. ПДВ 12436,06 грн., сума без ПДВ 62180,29 грн., № ОУ-0000207 від 30.11.2010 на загальну суму 102910,38 грн., в т.ч. ПДВ 17151,73 грн., сума без ПДВ 85758,65 грн., № ОУ-0000239 від 30.12.2010 на загальну суму 87961,72 грн., в т.ч. ПДВ 14660,29 грн., сума без ПДВ 73301,43 грн.

Загалом було отримано послуг за Договором з ТОВ "КМЗ "Фрегат" - 50245,90 грн., в т.ч. ПДВ 8374,32 грн., сума без ПДВ 41871,58 грн. та за Договором з ТОВ "КМВ "Фрегат" - 899492,34 грн., в т.ч. ПДВ 149915,40 грн., сума без ПДВ 749576,94 грн.

До валових витрат ДП "Краншип" по взаємовідносинам з ТОВ "КМЗ "Фрегат" та ТОВ "КМВ "Фрегат" включені послуги з миття в загальній сумі без ПДВ 791448,52 грн. (41871,58 грн. + 749576,94 грн.)

Як видно з акта перевірки, податковим органом у 2-3 кварталах 2010 р. по контрагентам ТОВ "КМЗ "Фрегат" та ТОВ "КМВ "Фрегат" були зняті витрати на загальну 792748,00 грн., проте ані в акті перевірки, ані представником податкового органу під час розгляду справи не було надано будь-яких пояснень або обґрунтувань с приводу виключення саме суми у розмірі 792748,00 грн. зі складу валових витрат позивача по взаємовідносинам з контрагентам ТОВ "КМЗ "Фрегат" та ТОВ "КМВ "Фрегат".

В обґрунтування позовних вимог та на підтвердження правомірності формування валових витрат у 2-3 кварталах 2010р. позивачем були надані первинні бухгалтерські документи по усім операціям, які мали місце у вказаному періоді по взаємовідносинам з ТОВ "КМЗ "Фрегат" та ТОВ "КМВ "Фрегат" на загальну суму витрат 791448,52 грн.

Досліджуючи взаємозв'язок отриманих послуг від ТОВ "КМЗ "Фрегат" та ТОВ "КМВ "Фрегат" у 2010р. з господарською діяльністю позивача та їх використання в оподаткованих операціях, суд зазначає наступне.

Як було зазначено вище, в обґрунтування невірного формування валових витрат позивача по взаємовідносинам з ТОВ "КМЗ "Фрегат" та ТОВ "КМВ "Фрегат" податковий орган вказує на відсутність даних по миттю робітників, що знаходяться в трудових відносинах з ДП "Краншип" в журналах обліку, згідно яких немає можливості підтвердити зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю ДП "Краншип".

Водночас, суд зазначає, що журнали обліку миття працівників ТОВ "КМЗ "Фрегат" та ТОВ "КМВ "Фрегат" є внутрішніми документами обліку вказаних підприємств та не повинні відображати кількість відвідувань бані та вартість наданих послуг по миттю працівників, які знаходяться в трудових відносинах з Позивачем та його субпідрядниками. Вартість послуг по миттю працівників, виходячи з кількості відвідувань, відображається в актах виконаних робіт позивача та вказаних контрагентів, які є документами обліку та первинними документами відповідно до вимог Закону №996.

Отже, внутрішні журнали обліку ТОВ "КМЗ "Фрегат" та ТОВ "КМВ "Фрегат" не можуть підтверджувати або спростовувати витрати Позивача.

Матеріали справи свідчать, що позивач у 2010 році здійснював діяльність з будівництва та ремонту суден як своїми силами так і з залученням сторонніх суб'єктів господарювання, субпідрядників, що підтверджується самим Актом перевірки.

За перевіряємий період безпосередньо в штаті Позивача виконували роботу працівники робітничих професій, яким повинні надаватися миючи засоби та послуги з миття, в середній кількості 21 особа в місяць, що підтверджується довідкою від 05.05.2011р. та копією штатного розкладу.

Також для виконання суднобудівних та судноремонтних робіт підприємством, в тому числі, були укладені договори з фізичними особами-підприємцями, які мали власних найманих працівників.

За перевірений період - 2010 рік, загальна кількість працівників, які знаходились в трудових стосунках з субпідрядниками Позивача, та виконували суднобудівні і судноремонтні роботи на виробничих площах Позивача, становила: Січень - 188 осіб; Лютий - 185 осіб; Березень - 241 особа; Квітень - 210 осіб; Травень - 202 чоловік; Червень - 244 чоловік; Липні - 280 осіб; Серпень - 305 осіб; Вересень - 299 чоловік; Жовтень - 277 чоловік; Листопад - 284 осіб; Грудень - 246 осіб. Зазначені обставини підтверджується висновком комплексної судово-економічної та інженерно-технологічної експертизи по справі № 2а-12482/11/0170/15.

У Договорах з субпідрядниками, п. 5.1.4 (які залучені до матеріалів справи) обумовлено обов'язки замовника (Позивача) - своєчасно і за свій рахунок забезпечувати розміщення і миття працівників Виконавця у побутових приміщеннях.

Необхідність цього пункту викликана тим, що субпідрядники та їх наймані працівники виконували роботі на виробничих площах Позивача та, відповідно, Замовник зобов'язаний забезпечити належні умови праці, її охорони та гігієни.

Вимоги щодо забезпечення належних умов праці на виробничих площах підприємства, включаючи забезпечення миття працівників, встановлені наступними Законами та нормативними актами України: ст.165 КЗоП (забезпечення працюючих милом, миючими засобами), ст. 8, 13 Закону України «Про охорону праці» № 229-IV від 21.11.2002р. (забезпечення працюючих миючими та знешкоджуючими засобами, умов для виконання профілактичних заходів), п. 2.3.16, п. 2.3.17Наказу МОЗ України № 203 від 09.07.97р. «Про затвердження Державних санітарних правил і норм суднобудівних і судноремонтних об'єктів» (забезпечення душових для працюючих на суднобудівних та судноремонтних об'єктах), п. 97, п. 98, п. 104 Інструкції МОЗ СРСР від 31.12.66р. № 658-66 "Інструкція по санітарному змісту приміщень і устаткування виробничих підприємств» (забезпечення використання душових та гарячої води в кількості достатньому для працюючих).

Таким чином, згідно укладених Договорів та наведених нормативних актів, Позивач за свій рахунок, забезпечував миття працівників, що знаходились в трудових відносинах з субпідрядниками, та виконували роботи на виробничих площах Позивача.

Виходячи з середньої кількості працюючих - 267 в місяць та середньої кількості робочих днів в місяці - 22 дня, можлива середня кількість відвідування бані - 5874 в місяць, що значно вище середньої кількості наданих послуг також за даним актом перевірки 4515 в місяць.

Таким чином, врахування ДП «Краншип» витрат, які були понесені позивачем по взаємовідносинам з ТОВ "КМЗ "Фрегат" та ТОВ "КМВ "Фрегат" на миття працівників при визначенні валових витрат 2-3 кварталів 2010 на суму 791448,52 грн. (вартість без ПДВ) є обґрунтованим та здійснено з дотриманням п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334.

Перевіряючи правомірність віднесення ДП «Краншип» до складу валових витрат нарахованих процентів за угодою позики на суму процентів 1880222,00 грн., суд зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що податковим органом встановлено порушення позивачем п.11.2.3 п.11.2 ст.11 Закону України "Про оприбуткування прибутку підприємств" (у редакції Закону України від 22 травня 1997 року №283/97-ВР із змінами та доповненнями (датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами, які є: нерезидентами, резидентами, які сплачують цей податок за ставкою нижчою, чим за ставкою 25%...є дата їх фактичного отримання від таких осіб робіт (послуг), незалежно від наявності їх оплати) в частині необґрунтованого віднесення нарахованих та не виплачених процентів по займу нерезиденту, у наслідку не надання в ході перевірки підтвердження узгодження нарахування процентів та їх несплати на адресу компанії "KIRGAN HOLDING S.A." в порушення вимог договору. Розрахунки по нарахованим процентам від нерезидента відсутні. В ході перевірки не надано документів, які свідчать про двостороннє узгодження нарахованих процентів та їх фактичного отримання нерезидентом.

Крім того, Рішенням про результати розгляду первинної скарги №2568/10/25-023 від 07.07.11 встановлено порушення п.5.5.1 п.5.1 Закону України "Про оприбуткування прибутку підприємств" не виявлено використання заємних коштів ДП "Краншип" у господарській діяльності , оскільки надані кредитні кошти з призначення на поповнення обігових коштів підприємством були направлені на придбання матеріалів, послуг у підприємств ТОВ "Ксімекс", ТОВ "Форлі", ТОВ "Керчвисотстрой",ТОВ "Монарх"), взаємовідносини з якими визнані перевіркою нікчемними.

У зв'язку з чим податковий орган вважає, що у 2010 році ДП "Краншип" до складу валових витрат необґрунтовано віднесено суму нарахованих процентів по наданому займу у сумі 1880222,00 грн. в т.ч: 1кв.2010р. - 530134,01 грн., 2кв.2010р. - 540499,00 грн., 3кв.2010р. - 388300,00 грн., 4кв.2010р. - 421289,00 грн.

Суд не погоджується з зазначеними висновками податкового органу з огляду на наступне.

Матеріали справи свідчать, що 11 грудня 2006 року між юридичною особою за законодавством Панами фірмою "KIRGAN HOLDING S.A." (Кредитор) та ДП "Краншип" (Позичальник) був укладений Договір про надання позики №01, згідно якого предметом договору визначено "Кредитор надає Позичальнику, а Позичальник отримує у Кредитора позику в розмірі 1000000,00 (один мільйон) доларів США на поповнення обігових коштів" (п.1.1 договору).

Пунктом 2.1 укладеного договору передбачено, що позика надається на термін до 11.12.2009р., з дати реєстрації цього договору управлінням НБУ в АР Крим шляхом видачі реєстраційного свідоцтва.

Ставка позики становить 2,5 (два з половиною % річних (простих) з виплатою в повному обсязі до 11.12.2009р (у році вважається 360 днів) (п.2.2 договору).

Відповідно до умов п.2.3 та п.2.4 договору нарахування процентів починається з моменту фактичного отримання позики (частини позики) і здійснюється помісячно на суму фактично отриманої позики.

Порядок надання та погашення позики сторонами визначено в розділі 3 договору в такому порядку Кредитор здійснює надання позики шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Позичальника.

Позичальник гасить основну суму позики і проценти до 11.12.2009р. шляхом перерахування коштів на рахунок Кредитора, який наведений у п.10 цього договору (п.3.2 договору).

Всі витрати по конвертації, оплаті банківських та інших послуг по обслуговуванню позики приймає на себе Позичальник.

Позика, надана Кредитором, забезпечується всім майном, що належить Позичальнику і коштами, на які може бути звернено стягнення в порядку, встановленому законодавством України (п.4.1 договору).

Згідно з умовами розділу 6 укладеного договору були визначені права та обов'язки сторін, зокрема Кредитор зобов'язується: на основі даних бухгалтерської звітності (місячної, квартальної) аналізувати кредитоспроможність Позичальника; вносити пропозиції про подальші взаємовідносини з Позичальником.

Позичальник зобов'язується: використати позику лише на вказані цілі в договорі; вчасно оплачувати проценти і основну суму боргу відповідно до умов п.3.2 цього договору.

Кредитор має право: на прохання Позичальника пролонгувати термін повернення позики; контролювати цільове використання виданої позики Позичальником.

Позичальник має право: підіймати перед Кредитором питання про продовження термінів погашення позики і процентів за користування позикою.

За період з 11.12.2006р. до 01.01.2010р. до кредитних договорів укладались додаткові угоди:

Додатковою угодою №5 від 05.08.2008 року строк повернення кредиту продовжено до 31.12.2011р., а також збільшено розмір позики на 2000000,00 (два мільйона) доларів США; додатковою угодою №1 від 10.04.07 року збільшено розмір позики на 500000,00 доларів США; додатковою угодою №2 від 02.07.07 року збільшено розмір позики на 1000000,00 доларів США; додатковою угодою №3 від 03.12.07 року збільшено розмір позики на 1500000,00 доларів США; додатковою угодою №4 від 11.02.08 року збільшено розмір позики на 2000000,00 доларів США; додатковою угодою №6 від 03.11.08 змінено реквізити Сторін; додатковою угодою №7 від 30.06.09 року збільшено розмір позики на 2000000,00 доларів США; додатковою угодою №8 від 07.10.09 року збільшено розмір позики на 2000000,00 доларів США.

Загальна сума позики ДП "Краншип" за Договором №01 від 11.12.2006 року станом на 01.01.10р. склала 12 000 000,00 дол. США.

Позика надається на термін до 31.12.11р. з дати реєстрації цього договору управлінням НБУ в АР Крим шляхом видачі реєстраційного свідоцтва.

Матеріали справи свідчать, що крім Додаткової угоди № 5 між зазначеними сторонами укладені інші Додаткові угоди, загальна сума позики за якими склала 9 000 000,00 дол. США.

В бухгалтерському обліку ДП "Краншип" нарахування відсотків відображено на рахунку 6844 "Розрахунки за нарахованими відсотками" в кореспонденції з Дт рах. 951 "Відсотки за кредит".

Сума нарахованих відсотків підприємством за 2010 рік згідно укладеного договору про надання позики складає 2024086,70 грн., що еквівалентно 255181,94 дол. США.

Матеріали справи містять лист б/н від 05.10.2011 року за підписом від імені та за дорученням фірми "KIRGAN HOLDING S.A." Іванова А.І., завірений печаткою, на ім'я директора ДП "Краншип" Маловичко О.С. (т.5, арк.205), яким підтверджено суму нарахування процентів за 2010 рік в розрізі кварталів на суму 255181,94 дол. США.

Таким чином, відповідно до умов укладеного договору про надання позики сторонами було погоджено нарахування процентів, які підлягають сплаті ДП "Краншип" на користь фірми "KIRGAN HOLDING S.A." за 2010 рік.

Водночас суд зазначає, що відповідно до п. 1.11.1 Закону №334 фінансовий кредит - кошти, які надаються банком-резидентом або нерезидентом …, а також іншими кредиторами-нерезидентами у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк, для цільового використання та під процент.

Згідно із п.1.10 ст.1 Закону №334, проценти - доход, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора у вигляді плати за використання залучених на визначений строк коштів або майна. До процентів включаються: платіж за використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит.

Валові витрати платника за фінансовим кредитом визначаються прямою спеціальною нормою Закону №334 - пп. 5.5.1 п.5.5 ст.5, відповідно до якого позичальник має право віднести до складу валових "будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням відсотків за борговими зобов'язаннями (у т.ч. за будь-якими кредитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Тобто вказана спеціальна норма передбачає віднесення до валових витрат саме нарахованих процентів, та не вимагає, у відмінності до загальних норм щодо робіт та послуг підтвердження нарахування процентів.

Суд зауважує, що посилання податковий орган на приписи ст. 11 Закону №334 є недоречним, оскільки у цьому випадку спірні правовідносини врегульовані спеціальною нормою (пп. 5.5.1 п.5.5 ст.5 Закону №334), яка визначає порядок віднесення до складу валових витрат будь-яких витрат, пов'язаних з виплатою або нарахуванням відсотків за борговими зобов'язаннями. При цьому єдиною умовою віднесення вказаних витрат до складу валових витрат законодавець встановлює зв'язок вказаних виплат з господарською діяльністю платника податків.

Отже, спеціальною правовою нормою, яка призначена для визначення складу витрат платника податку у разі сплати процентів за борговими зобов'язаннями, передбачено, що витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за будь-якими кредитами, відносяться до складу валових витрат протягом звітного періоду. При цьому Закон не ставить право платника податків на валові витрати в залежність від своєчасності погашення заборгованості по кредиту та нарахованим відсоткам.

Водночас, до матеріалів справи залучені регістри бухгалтерського обліку по рахунку 31 "Рахунки в банках" , в яких відображено надходження позикових коштів від фірми "KIRGAN HOLDING S.A.", а також їх використання у власній господарській діяльності ДП "Краншип", зокрема, перерахування грошових коштів на придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг у підприємств-контрагентів, зокрема оплату за раніш придбанні матеріали (послуги) у підприємств ТОВ "Ксімекс", ТОВ "Форлі", ТОВ "КМЗ "Фрегат", ТОВ "КМВ "Фрегат"), взаємовідносини з якими податковим органом були визнані "нікчемними". Зазначені обставини підтверджуються висновком судово-економічної експертизи проведеної в межах зазначеної справи.

Таким чином, позивачем виконані усі вимоги, передбачені наведеними нормами податкового законодавства, для віднесення понесених витрат за договором позики з фірми "KIRGAN HOLDING S.A." до складу валових витрат відповідного звітного (податкового) періоду.

Отже судом безперечно встановлена наявність у позивача належно оформлених документів, які відповідно до Закону №334 необхідні для формування валових витрат, та обумовленість останніх цілям господарського характеру.

Як видно з акту перевірки, податковим органом у 2010 р. по нарахованим процентам були зняті витрати на загальну 1880222 грн., проте ані в акті перевірки, ані в рішенні про результат розгляду первинної скарги, ані представником податкового органу під час розгляду справи не було надано будь-яких пояснень або обґрунтувань с приводу виключення саме суми у розмірі 1880222 грн. зі складу валових витрат позивача по нарахованим процентам.

В обґрунтування позовних вимог та на підтвердження правомірності формування валових витрат у 2010р. позивачем були надані первинні бухгалтерські документи, які підтверджують правомірність формування валових витрат внаслідок включення до їх складу нарахованих та сплачених процентів за позикою у розмірі 2024086,70 грн.

Таким чином, віднесення ДП «Краншип» нарахованих та сплачених процентів за договором позики у розмірі 2024086,70 грн. до складу валових витрат у 2010 році є обґрунтованим.

Отже, враховуючи вищезазначене, зменшення податковим органом розміру від'ємного значення суми податку на прибуток в сумі 3448921,00 грн. та донарахування податку на прибуток підприємств в сумі 518045,00 грн., у т.ч. за основним платежем 414436,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 103609,00 грн. є протиправним.

Перевіряючи правомірність прийняття податковим органом податкових повідомлень-рішень від 21.04.2011 р. № 0000672301, відповідно до якого підприємству збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 19051,25 грн., у т.ч. за основним платежем 15241,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 3810,25 грн., від 21.04.2011 р. №0000682301, яким підприємству було зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у сумі 534567,00 грн., від 19.07.2011 р. №0001152301, відповідно до якого підприємству збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 17113,75 грн., у т.ч. за основним платежем 13691,00 грн. та за штрафним (фінансовими) санкціями у сумі 3422,75 грн., від 19.07.2011 р. № 0001162301, яким підприємству було зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ в сумі 533996,00 грн., від 19.07.2011 р. № 0001182301, яким підприємству було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 16670,00 грн., суд зазначає наступне.

В ході розгляду справи судом було перевірено правомірність висновків відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, а також правомірність зменшення суми бюджетного відшкодування та збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість, в тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями, та було встановлено наступне.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій під час формування позивачем податкового кредиту у 2010 року були визначені в Законі України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР (надалі Закон №168).

Відповідно до пункту 1.6 статті 1 Закону №168 податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному періоді.

За пунктом 1.7 статті 1 Закону №168 податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом.

У підпункті 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону №168 зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставки товарів (послуг) для оподатковуваних операцій в межах господарської діяльності такого платника податку, виникає виключно по факту нарахування (уплати) такого податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював такий платник податку оподатковані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону №168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону №168 бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Таким чином, обов'язок і порядок сплати ПДВ, поняття бюджетної заборгованості і її відшкодування, визначені Законом України «Про податок на додану вартість», яким і повинен керуватися податковий орган.

Відповідно до пп. 7.7.1. п. 7.7 ст. 7 Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.7.2. п. 7.7. ст. 7 Закону № 168, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

Під фактичною сплатою отримувачем суми податку в межах цієї норми слід розуміти здійснення оплати цієї суми постачальникам в складі ціни придбаних товарів (послуг) під час проведення розрахунків за них.

Отже, виходячи зі змісту розглядуваних норм Закону, бюджетному відшкодуванню підлягає частина податку, сплачена платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам.

За таких обставин, приписи пункту 1.8 статті 1 Закону щодо надмірної сплати податку як ознаки суми бюджетного відшкодування слід розуміти таким чином, що надмірна сплата податку в контексті розглядуваної норми означає сплата сум ПДВ постачальникам в ціні придбаних платником податків товарів (послуг), передбачену підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону. При цьому вимога пункту 1.8 статті 1 Закону N 168 щодо надмірної сплати ПДВ як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Тому під час встановлення факту надмірної сплати ПДВ, що є підставою для здійснення бюджетного відшкодування, необхідно враховувати суми ПДВ, сплачені покупцем-платником податку постачальникам у складі ціни придбаних товарів та послуг, які відносяться до господарської діяльності позивача.

У зв'язку з чим, стає зрозумілим, що згідно з Законом №168 сума бюджетного відшкодування формується як від'ємне значення різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом за відповідний податковий період. У наступному податковому періоді ця сума підлягає бюджетному відшкодуванню платнику податку за умови сплати ним податку на додану вартість разом з ціною товару постачальникам товарів (послуг).

Таким чином, в основу розрахунку суми бюджетного відшкодування покладено єдиний принцип: проведення грошових розрахунків з постачальниками за придбані товари, а якщо постачальник - нерезидент, то з бюджетом (в частині ПДВ).

Як видно з акта перевірки, податковий орган вказує про порушення ДП «Краншип» п.п.7.4.1 п. 7.4 , п.п. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» що призвело до заниження ПДВ до сплати в бюджет за травень 2010 р. на суму 15241 грн., завищення ПДВ, що підлягав бюджетному відшкодуванню, на 534567 грн. за липень-грудень 2010р. та завищення від'ємного значення за грудень 2010 на суму 26902 грн.

Вказані порушення є наслідками завищення ДП «Краншип» податкового кредиту з ПДВ у сумі 667762 грн. по операціях придбання товарів (робіт, послуг) за перевіряємий період та порушення:

- п. 7.4.1 Закону про ПДВ (придбання товарів та послуг які не пов'язані з господарською діяльність) при віднесенні до податкового кредиту ПДВ за наступними операціями:

1) ТОВ "КМЗ "Фрегат" оплата за електроенергію, в тому числі сума ПДВ 132765,54 грн.

2) ТОВ "КМЗ "Фрегат" оплата за помив працюючих, в тому числі сума ПДВ 8374,72 грн.

3) ТОВ "КМВ "Фрегат" оплата за помив, в тому числі сума ПДВ 103709,19 грн.;

- п. 7.4.1 Закону про ПДВ при віднесенні до податкового кредиту ПДВ у зв'язку з відсутністю (не наданням до перевірки) підтверджуючих документів, за операціями поставки товарів та послуг для ремонту та будівництва суден, які на думку Відповідача "є нікчемними" з наступними контрагентами:

1) ТОВ „Керчвисотстрой", по будівництву виробничих площ, сума ПДВ 22410,00 грн.

2) ТОВ „Монарх", за угодою постачання палива, сума ПДВ 5622,93 грн.

3) ТОВ „Алхена", надання транспортно-експедиційних послуг, сума ПДВ 450,00 грн.

4) ТОВ „ТД фірма Союз ЛТД", придбання піноутворювача, сума ПДВ 65916,00 грн.

5) ТОВ „Концерн „Ксімекс", виготовлення електроприладів, сума ПДВ 206481,09 грн.

6) ВАТ „Українська гірничо-металургійна компанія ", постачання металопрокату для суден, сума ПДВ 27177,00 грн.

7) ТОВ „Форлі", постачання металічних виробів для суден, сума ПДВ 31169,39 грн.;

- п. 7.4.1 Закону про ПДВ (придбання товарів та послуг які не пов'язані з господарською діяльність) у зв'язку з "ознаками ризикованого кредиту" у контрагентів, наведених нижче, при аналізі "Журналу звірки податкових зобов'язань в розрізі контрагентів" АІС "KONTR-AGENT" ДПА України:

1) ТОВ „Клепсідра", постачання металевих з'єднань, ПДВ на суму 4088,00 грн.

2) ТОВ „Адекс-пром", постачання ґрунту для окраски суден, ПДВ на суму 6250,0 грн.

3) ТОВ „ЮВАН ТА", постачання ліжок для суден, ПДВ на суму 296,67 грн.

4) ТОВ „Інтерпейнт", постачання суднової фарби, ПДВ на 758,96 грн.

5) ЗАТ „Миколаївський машинобудівний завод", постачання клюзів для суден, сума ПДВ 3680,50 грн.;

- п. 7.4.1 Закону про ПДВ (придбання товарів та послуг які не пов'язані з господарською діяльність) у зв'язку з не підтвердженням включення окремими контрагентами до податкових зобов'язань сум ПДВ, які включені позивачем до податкового кредиту, при автоматизованому співставленні податкових зобов'язань в розрізі "контрагентів" контагентів на підставі наказу ДПА від 18.04.2008р. № 266 "Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додатну вартість" (далі "Порядок 266"):

1) ТОВ ВП „Резидент", постачання електродів та електроприладів, ПДВ 7438,55 грн.

2) ТОВ "Ековотер Україна", постачання УФламп для суден, сума ПДВ 605,67 грн.

3) ТОВ "Завод ГідрУМ", постачання гідрорукавів для суден, сума ПДВ 875,45 грн.

4) ТОВ "Електроторг", постачання морозильної камери для судна, сума ПДВ 1784,85 грн.

Перевіряючи правомірність формування податкового кредиту по операціям з придбання товарів у ТОВ «Клепсидра», суд зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що 13.08.2010 між ТОВ «Клепсидра» (Постачальник) та ДП «Краншип» (Покупець) був укладений Договір № 13/08-10, відповідно до якого Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Покупцеві, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити на умовах Договору піскоструйні шланги класу SM1 в кількості 200 м.п., іменовані надалі "Товар", відповідно прикладеної до цього договору і складовою його невід'ємну частину Специфікації.

На виконання умов зазначеного договору ТОВ «Клепсидра» на користь ДП «Краншип» булі поставлені товарно-матеріальні цінності, що підтверджується наступними видатковими накладними: № РН-22608 від 26 серпня 2010 р. на суму 1368,00 грн., у тому числі ПДВ 228,00 грн., № РН12008 від 20 серпня 2010 р. на суму 23160,00 грн., у тому числі ПДВ 3860,00 грн.

Судом встановлено, що ДП «Краншип» повністю сплачена вартість отриманих від ТОВ «Клепсидра» товарів, що підтверджується платіжними рахунками позивача та висновком судової економічної експертизи.

Таким чином, у перевіряємому періоді за датою відвантаження товарів/ за датою зарахування коштів від покупця в оплату товарів вартістю 24528 грн., у тому числі ПДВ 4088 грн., у продавця (ТОВ «Клепсидра») відповідно до п. 1.6 ст. 1, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону №168 виникли податкові зобов'язання з ПДВ в сумі 4088 грн.

За датою виникнення податкових зобов'язань ТОВ «Клепсидра» виписало позивачу податкові накладні: № 92608 від 26 серпня 2010 р. на суму 1368,00 грн., у тому числі ПДВ 228,00 грн., № 21808 від 18 серпня 2010 р. на суму 23160,00 грн., у тому числі ПДВ 3860,00 грн., які відображені позивачем у розділі І «Отримані податкові накладні» реєстрів податкових накладних за 2010р.

У зв'язку з чим, по даті отримання податкових накладних, що засвідчує факт придбання платником податку товарів/по даті списання коштів з банківського рахунку в оплату товарів відповідно до п.п.7.5.1. п.7.5. ст. 7 Закону №168 у позивача виникло право на формування податкового кредиту у 2010 році по взаємовідносинах з ТОВ «Клепсидра» в сумі 4088 грн., що підтверджено податковими накладними, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Таким чином, позивачем суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримані податкові накладні та перераховані грошові кошті в оплату виконаних робіт, у зв'язку з чим, по факту оплати та отримання робіт постачальником виписані податкові накладні, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Судом встановлено, що постачальник - ТОВ «Клепсидра» відповідно до п.п.7.2.4. п.7.2. ст.7 Закону №168 мав право виписки податкових накладних станом на час їх складання, так як був зареєстрований платником ПДВ за даними офіційного сайту ДПС України (http://www.sta.gov.ua).

Крім того, постачальник позивача є зареєстрованим суб'єктом господарювання - юридичною особою згідно даних офіційного сайту ДП «Інформаційно-ресурсний центр» (http://irc.gov.ua).

Матеріали справи свідчать, що податкові накладні, які стали підставою для нарахування податкового кредиту у звітних періодах у 2010 року по взаємовідносинам з ТОВ «Клепсидра» містять усі обов'язкові реквізити, передбачені п.п.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону №168.

Фактичне використання товарів в господарській діяльності підтверджується Довідкою від 18.07.2011 р. та накладними-вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів в виробництво та висновком судової економічної експертизи.

Перевіряючи правомірність формування податкового кредиту по операціям з придбання товарів у ТОВ «Адекс-пром», суд зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що 01.06.2010 між ТОВ «Адекс-пром» (Продавець) та ДП «Краншип» (Покупець) був укладений Договір № б/н, відповідно до якого продавець продає, а покупець купує лакофарбові матеріали надалі "Товар", на умовах викладених в цьому Договорі.

На виконання умов зазначеного договору ТОВ «Адекс-пром» на користь ДП «Краншип» булі поставлені товарно-матеріальні цінності, що підтверджується наступними видатковими накладними: № РН-0000994 від 07.09.2010р. на суму 22500,0 грн., в т.ч. ПДВ 3750,0 грн., № РН-001029 від 10.09.2010р. на суму 15000,0 грн., в т.ч. ПДВ 2500,0 грн.

Судом встановлено, що ДП «Краншип» повністю сплачена вартість отриманих від ТОВ «Адекс-пром» товарів, що підтверджується платіжними рахунками позивача та висновком судової економічної експертизи.

Таким чином, у перевіряємому періоді за датою відвантаження товарів/ за датою зарахування коштів від покупця в оплату товарів вартістю 37500 грн., у тому числі ПДВ 6250 грн., у продавця (ТОВ «Адекс-пром») відповідно до п. 1.6 ст. 1, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону №168 виникли податкові зобов'язання з ПДВ в сумі 6250 грн.

За датою виникнення податкових зобов'язань ТОВ «Адекс-пром» виписало позивачу податкові накладні: № 994 від 07.09.2010р. на 22500,0 грн., в т.ч. ПДВ 3750,0 грн., № 1029 від 10.09.2010р. на 15000,0 грн., в т.ч. ПДВ 2500,0 грн., які відображені позивачем у розділі І «Отримані податкові накладні» реєстрів податкових накладних за 2010р.

У зв'язку з чим, по даті отримання податкових накладних, що засвідчує факт придбання платником податку товарів/по даті списання коштів з банківського рахунку в оплату товарів відповідно до п.п.7.5.1. п.7.5. ст. 7 Закону №168 та у позивача виникло право на формування податкового кредиту у 2010 році по взаємовідносинах з ТОВ «Адекс-пром» в сумі 6250 грн., що підтверджено податковими накладними, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Таким чином, позивачем суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримані податкові накладні та перераховані грошові кошті в оплату виконаних робіт, у зв'язку з чим, по факту оплати та отримання робіт постачальником виписані податкові накладні, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Судом встановлено, що постачальник - ТОВ «Адекс-пром» відповідно до п.п.7.2.4. п.7.2. ст.7 Закону №168 мав право виписки податкових накладних станом на час їх складання, так як був зареєстрований платником ПДВ за даними офіційного сайту ДПС України (http://www.sta.gov.ua).

Крім того, постачальник позивача є зареєстрованим суб'єктом господарювання - юридичною особою згідно даних офіційного сайту ДП «Інформаційно-ресурсний центр» (http://irc.gov.ua).

Матеріали справи свідчать, що податкові накладні, які стали підставою для нарахування податкового кредиту у звітних періодах у 2010 року по взаємовідносинам з ТОВ «Адекс-пром» містять усі обов'язкові реквізити, передбачені п.п.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону №168.

Фактичне використання товарів в господарській діяльності підтверджується Довідкою від 18.07.2011 р. та накладними-вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів в виробництво (жовтень 2010р.) та висновком судової економічної експертизи.

Перевіряючи правомірність формування податкового кредиту по операціям з придбання товарів у ТОВ «ЮВАН ТА», суд зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що ДП «Краншип» мало взаємовідносини з ТОВ «ЮВАН ТА».

На підставі усною домовленості ТОВ «ЮВАН ТА» на користь позивача були поставленні товарно-матеріальні цінності, що підтверджується видатковою накладною № 1104 від 15.09.2010р. на загальну суму 1780,0 грн., в т.ч. ПДВ 296,67 грн.

Судом встановлено, що ДП «Краншип» повністю сплачена вартість отриманих від ТОВ «ЮВАН ТА» товарів, що підтверджується платіжними рахунками позивача та висновком судової економічної експертизи.

Таким чином, у перевіряємому періоді за датою відвантаження товарів/ за датою зарахування коштів від покупця в оплату товарів вартістю 1780 грн., у тому числі ПДВ 296,67 грн., у продавця (ТОВ «ЮВАН ТА») відповідно до п. 1.6 ст. 1, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону №168 виникли податкові зобов'язання з ПДВ в сумі 296,67 грн.

За датою виникнення податкових зобов'язань ТОВ «ЮВАН ТА» виписало позивачу податкову накладну № 1104 від 15.09.2010р. на загальну суму 1780,0 грн., в т.ч. ПДВ 296,67 грн., яка відображена позивачем у розділі І «Отримані податкові накладні» реєстрів податкових накладних за 2010р.

У зв'язку з чим, по даті отримання податкових накладних, що засвідчує факт придбання платником податку товарів/по даті списання коштів з банківського рахунку в оплату товарів відповідно до п.п.7.5.1. п.7.5. ст. 7 Закону №168 та у позивача виникло право на формування податкового кредиту у 2010 році по взаємовідносинах з ТОВ «ЮВАН ТА» в сумі 296,67 грн., що підтверджено податковою накладною, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Таким чином, позивачем суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримані податкові накладні та перераховані грошові кошті в оплату виконаних робіт, у зв'язку з чим, по факту оплати та отримання робіт постачальником виписані податкові накладні, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Судом встановлено, що постачальник - ТОВ «ЮВАН ТА» відповідно до п.п.7.2.4. п.7.2. ст.7 Закону №168 мав право виписки податкових накладних станом на час їх складання, так як був зареєстрований платником ПДВ за даними офіційного сайту ДПС України (http://www.sta.gov.ua).

Крім того, постачальник позивача є зареєстрованим суб'єктом господарювання - юридичною особою згідно даних офіційного сайту ДП «Інформаційно-ресурсний центр» (http://irc.gov.ua).

Матеріали справи свідчать, що податкова накладна, яка стала підставою для нарахування податкового кредиту у звітних періодах у 2010 року по взаємовідносинам з ТОВ «ЮВАН ТА» містить усі обов'язкові реквізити, передбачені п.п.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону №168.

Фактичне використання товарів в господарській діяльності підтверджується Довідкою від 18.07.2011 р. та накладними-вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів в виробництво (вересень 2010р.) та висновком судової економічної експертизи.

Перевіряючи правомірність формування податкового кредиту по операціям з придбання товарів у ТОВ «Інтерпейнт», суд зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що 29.03.2010 між ТОВ «Інтерпейнт» (Постачальник) та ДП «Краншип» (Покупець) був укладений Договір № 6/03/10, відповідно до якого Постачальник продає, а Покупець купує покриття для антикорозійного захисту (надалі «Товари») у кількості, асортименті, та за ціною, які визначаються у Додатках, рахунках-фактурах, що підписуються Сторонами та є невід'ємними частинами даного договору.

На виконання умов зазначеного договору ТОВ «Інтерпейнт» на користь позивача були поставленні товарно-матеріальні цінності, що підтверджується видатковою накладною № РН-00397 від 21.09.2010р. на 4553,76 грн., в т.ч. ПДВ 758,96 грн.

Судом встановлено, що ДП «Краншип» повністю сплачена вартість отриманих від ТОВ «Інтерпейнт» товарів, що підтверджується платіжними рахунками позивача та висновком судової економічної експертизи.

Таким чином, у перевіряємому періоді за датою відвантаження товарів/ за датою зарахування коштів від покупця в оплату товарів вартістю 1780 грн., у тому числі ПДВ 758,96 грн., у продавця (ТОВ «Інтерпейнт») відповідно до п. 1.6 ст. 1, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону №168 виникли податкові зобов'язання з ПДВ в сумі 758,96 грн.

За датою виникнення податкових зобов'язань ТОВ «Інтерпейнт» виписало позивачу податкову накладну № РН-00397 від 21.09.2010р. на 4553,76 грн., в т.ч. ПДВ 758,96 грн., яка відображена позивачем у розділі І «Отримані податкові накладні» реєстрів податкових накладних за 2010р.

У зв'язку з чим, по даті отримання податкових накладних, що засвідчує факт придбання платником податку товарів/по даті списання коштів з банківського рахунку в оплату товарів відповідно до п.п.7.5.1. п.7.5. ст. 7 Закону №168 та у позивача виникло право на формування податкового кредиту у 2010 році по взаємовідносинах з ТОВ «Інтерпейнт» в сумі 758,96 грн., що підтверджено податковою накладною, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Таким чином, позивачем суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримані податкові накладні та перераховані грошові кошті в оплату виконаних робіт, у зв'язку з чим, по факту оплати та отримання робіт постачальником виписані податкові накладні, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Судом встановлено, що постачальник - ТОВ «Інтерпейнт» відповідно до п.п.7.2.4. п.7.2. ст.7 Закону №168 мав право виписки податкових накладних станом на час їх складання, так як був зареєстрований платником ПДВ за даними офіційного сайту ДПС України (http://www.sta.gov.ua).

Крім того, постачальник позивача є зареєстрованим суб'єктом господарювання - юридичною особою згідно даних офіційного сайту ДП «Інформаційно-ресурсний центр» (http://irc.gov.ua).

Матеріали справи свідчать, що податкова накладна, яка стала підставою для нарахування податкового кредиту у звітних періодах у 2010 року по взаємовідносинам з ТОВ «Інтерпейнт» містить усі обов'язкові реквізити, передбачені п.п.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону №168. Фактичне використання товарів в господарській діяльності підтверджується Довідкою від 18.07.2011 р. та накладними-вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів в виробництво (вересень 2010р.) та висновком судової економічної експертизи.

Перевіряючи правомірність формування податкового кредиту по операціям з придбання товарів у ЗАТ «Миколаївський машинобудівний завод», суд зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що 07.10.2010 між ТОВ «Миколаївський машинобудівний завод» (Постачальник) та ДП «Краншип» (Покупець) був укладений Договір № 584, відповідно до якого Постачальник зобов'язується виготовити і поставити, а Покупець прийняти і оплатити клюз (надалі продукцію), в асортименті і кількості згідно специфікації № 1 (додаток № 1) до договору, що є його невід'ємною частиною.

На виконання умов зазначеного договору ЗАТ «Миколаївський машинобудівний завод» на користь позивача були поставленні товарно-матеріальні цінності, що підтверджується накладною № 001171 від 24.01.2011р. на загальну суму 22083,00 грн., в т.ч. ПДВ 3680,50 грн.

Судом встановлено, що ДП «Краншип» повністю сплачена вартість отриманих від ЗАТ «Миколаївський машинобудівний завод» товарів, що підтверджується платіжними рахунками позивача та висновком судової економічної експертизи.

Таким чином, у перевіряємому періоді за датою відвантаження товарів/ за датою зарахування коштів від покупця в оплату товарів вартістю 22083,00 грн., в т.ч. ПДВ 3680,50 грн., у продавця (ЗАТ «Миколаївський машинобудівний завод») відповідно до п. 1.6 ст. 1, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону №168 виникли податкові зобов'язання з ПДВ в сумі 3680,50 грн.

За датою виникнення податкових зобов'язань ЗАТ «Миколаївський машинобудівний завод» виписало позивачу податкову накладну № 607 від 24.01.2011р. на загальну суму 22083,00 грн., в т.ч. ПДВ 3680,50 грн., яка відображена позивачем у розділі І «Отримані податкові накладні» реєстрів податкових накладних за 2010р.

У зв'язку з чим, по даті отримання податкових накладних, що засвідчує факт придбання платником податку товарів/по даті списання коштів з банківського рахунку в оплату товарів відповідно до п.п.7.5.1. п.7.5. ст. 7 Закону №168 та у позивача виникло право на формування податкового кредиту у 2010 році по взаємовідносинах з ЗАТ «Миколаївський машинобудівний завод» в сумі 3680,50 грн., що підтверджено податковою накладною, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Таким чином, позивачем суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримані податкові накладні та перераховані грошові кошті в оплату виконаних робіт, у зв'язку з чим, по факту оплати та отримання робіт постачальником виписані податкові накладні, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Судом встановлено, що постачальник - ЗАТ «Миколаївський машинобудівний завод» відповідно до п.п.7.2.4. п.7.2. ст.7 Закону №168 мав право виписки податкових накладних станом на час їх складання, так як був зареєстрований платником ПДВ за даними офіційного сайту ДПС України (http://www.sta.gov.ua).

Крім того, постачальник позивача є зареєстрованим суб'єктом господарювання - юридичною особою згідно даних офіційного сайту ДП «Інформаційно-ресурсний центр» (http://irc.gov.ua).

Матеріали справи свідчать, що податкова накладна, яка стала підставою для нарахування податкового кредиту у звітних періодах у 2010 року по взаємовідносинам з ЗАТ «Миколаївський машинобудівний завод» містить усі обов'язкові реквізити, передбачені п.п.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону №168.

Згідно з довідкою про використання ТМЦ (фарба) у господарській діяльності ДП "Краншип" (матеріали справи арк.200 том 4) фарба зазначена у видатковій накладній використовувалася при модернізації понтона «Атлас5», що підтверджується накладними-вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів в виробництво (вересень 2010р.) та висновком судової економічної експертизи.

Перевіряючи правомірність формування податкового кредиту по операціям з придбання товарів (послуг) у ТОВ «КМЗ «Фрегат», суд зазначає наступне.

Як було зазначено вище, 01.02.2007 між ТОВ «КМЗ «Фрегат» (Орендодавець) та ДП «Краншип» (Орендар) був укладений Договір № 17-07 оренді майна, відповідно до якого в порядку і на умовах цього договору Орендодавець зобов'язується передати, а Орендар зобов'язується прийняти у строкове платне користування нерухоме майно та прилеглу територію, визначеними Планом орендованого об'єкта, який є невід'ємною частиною цього договору.

Додатковою угодою № 1 від 01.02.2007 р. до Договору № 17-07 визначено, що в порядку і на умови п.10 Договору оренди № 17-07 від 01.02.07 р. Орендодавець зобов'язується за заявкою Орендаря надати послуги технічного характеру, згідно Додатку № 1, а орендар зобов'язується сплатити Орендодавцю зазначену послугу.

При досліджені витрат, які були віднесені позивачем до складу валових, судом було встановлено, що на виконання умов вказаних договорів ТОВ «КМЗ «Фрегат» надало послуги на користь ДП «Краншип», які були передані позивачу за актами прийому виконаних робіт за перевіряємий період.

Таким чином, у перевіряємому періоді за датою оформлення актів приймання-передачі виконаних робіт вартістю 846839,20 грн., у тому числі ПДВ 141139,87 грн., у продавця (ТОВ «КМЗ «Фрегат») відповідно до п. 1.6 ст. 1, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону №168 виникли податкові зобов'язання з ПДВ в сумі 141139,87 грн.

За датою виникнення податкових зобов'язань ТОВ «КМЗ «Фрегат» виписало позивачу податкові накладні: № 16 від 29.01.2010 на суму 34473,36 грн., у тому числі ПДВ 5745,56 грн., № 31 від 10.03.2010 на суму 15772,54 грн., у тому числі ПДВ 2628,76 грн., № 86 від 28.06.2010 на суму 265531,10 грн., у тому числі ПДВ 44255,18 грн., № 89 від 20.07.2010 на суму 265531,10 грн., у тому числі ПДВ 44255,18 грн., № 104 від 12.08.2010 на суму 265531,10 грн., у тому числі ПДВ 44255,18 грн., які відображені позивачем у розділі І «Отримані податкові накладні» реєстрів податкових накладних за 2010р.

У зв'язку з чим, по даті отримання податкових накладних, що засвідчує факт придбання платником податку робіт (послуг) відповідно до п.п.7.5.1. п.7.5. ст. 7 Закону №168 та у позивача виникло право на формування податкового кредиту у 2010 році по взаємовідносинах з ТОВ «КМЗ «Фрегат» в сумі 141139,87 грн., що підтверджено податковими накладними, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Таким чином, позивачем суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримані податкові накладні та перераховані грошові кошті в оплату виконаних робіт, у зв'язку з чим, по факту оплати та отримання робіт постачальником виписані податкові накладні, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Судом встановлено, що постачальник - ТОВ «КМЗ «Фрегат» відповідно до п.п.7.2.4. п.7.2. ст.7 Закону №168 мав право виписки податкових накладних станом на час їх складання, так як був зареєстрований платником ПДВ за даними офіційного сайту ДПС України (http://www.sta.gov.ua).

Крім того, постачальник позивача є зареєстрованим суб'єктом господарювання - юридичною особою згідно даних офіційного сайту ДП «Інформаційно-ресурсний центр» (http://irc.gov.ua).

Матеріали справи свідчать, що податкові накладні, які стали підставою для нарахування податкового кредиту у звітних періодах у 2010 року по взаємовідносинам з ТОВ «КМЗ «Фрегат» містять усі обов'язкові реквізити, передбачені п.п.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону №168.

Перевіряючи правомірність формування податкового кредиту по операціям з придбання товарів у ТОВ «Ековотер України», суд зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що 17.06.2010 між ТОВ «Ековотер України» (Постачальник) та ДП «Краншип» (Покупець) був укладений Договір № 1706ОК01, відповідно до якого Покупець доручає, а Постачальник бере на себе зобов'язання з поставки товару.

На виконання умов зазначеного договору ТОВ «Ековотер України» на користь позивача були поставленні товарно-матеріальні цінності, що підтверджується видатковою накладною № РН-0205 від 05.08.2010р. на загальну суму 17695,97 грн., в т.ч. ПДВ 2949,33 грн.

Судом встановлено, що ДП «Краншип» повністю сплачена вартість отриманих від ТОВ «Ековотер України» товарів, що підтверджується платіжними рахунками позивача та висновком судової економічної експертизи.

Таким чином, у перевіряємому періоді за датою відвантаження товарів/ за датою зарахування коштів від покупця в оплату товарів вартістю 17695,97 грн., в т.ч. ПДВ 2949,33 грн., у продавця (ТОВ «Ековотер України») відповідно до п. 1.6 ст. 1, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону №168 виникли податкові зобов'язання з ПДВ в сумі 2949,33 грн.

За датою виникнення податкових зобов'язань ТОВ «Ековотер України» виписало позивачу податкову накладну № 607 від 24.01.2011р. на загальну суму 17695,97 грн., в т.ч. ПДВ 2949,33 грн., яка відображена позивачем у розділі І «Отримані податкові накладні» реєстрів податкових накладних за 2010р.

У зв'язку з чим, по даті отримання податкових накладних, що засвідчує факт придбання платником податку товарів/по даті списання коштів з банківського рахунку в оплату товарів відповідно до п.п.7.5.1. п.7.5. ст. 7 Закону №168 та у позивача виникло право на формування податкового кредиту у 2010 році по взаємовідносинах з ТОВ «Ековотер України» в сумі 2949,33 грн., що підтверджено податковою накладною, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Таким чином, позивачем суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримані податкові накладні та перераховані грошові кошті в оплату виконаних товарів, у зв'язку з чим, по факту оплати та отримання товарів постачальником виписані податкові накладні, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Судом встановлено, що постачальник - ТОВ «Ековотер України» відповідно до п.п.7.2.4. п.7.2. ст.7 Закону №168 мав право виписки податкових накладних станом на час їх складання, так як був зареєстрований платником ПДВ за даними офіційного сайту ДПС України (http://www.sta.gov.ua).

Крім того, постачальник позивача є зареєстрованим суб'єктом господарювання - юридичною особою згідно даних офіційного сайту ДП «Інформаційно-ресурсний центр» (http://irc.gov.ua).

Матеріали справи свідчать, що податкова накладна, яка стала підставою для нарахування податкового кредиту у звітних періодах у 2010 року по взаємовідносинам з ТОВ «Ековотер України» містить усі обов'язкові реквізити, передбачені п.п.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону №168.

Згідно довідки про використання ТМЦ у господарській діяльності ДП "Краншип" (матеріали справи арк.241 том 4) УФ лампи зазначені у видатковій накладній використовувалися при будівництві м/б «Барс» та «Леопард», що підтверджується накладними-вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів в виробництво (вересень 2010р.,листопад 2010р.,березень 2011р.) та висновком судової економічної експертизи.

Перевіряючи правомірність формування податкового кредиту по операціям з придбання товарів у ТОВ ВП «Резидент» суд зазначає наступне.

Як було зазначено вище, 01.01.2010 між ТОВ виробниче підприємство «Резидент» (Постачальник) та ДП «Краншип» (Покупець) був укладений Договір № Е-0011 поставки товару, відповідно до якого на умовах, викладених у договорі постачальник зобов'язаний поставити, а Покупець прийняти та оплатити, продукцію матеріально - технічного призначення, що надалі іменується Товар. Найменування, асортимент, номенклатура, сортамент, кількість, ціна, умови та строки поставки товару вказані в Специфікаціях, оформлених у вигляді Додатків до цього Договору, що є невід'ємною його частиною.

На виконання умов зазначених договорів ТОВ виробниче підприємство «Резидент» поставило позивачу товарно-матеріальні цінності, що підтверджується видатковими накладними: №1105 від 11.05.10 на загальну суму 5925,00 грн., в т.ч. ПДВ 987,50 грн., сума без ПДВ 4937,50 грн., № 4061 від 04.06.10 на загальну суму 23550,00 грн., в т.ч. ПДВ 3925,00 грн., сума без ПДВ 19625,00 грн., №706 від 07.06.10 на загальну суму 10172,18 грн., в т.ч. ПДВ 1695,36 грн., сума без ПДВ 8476,82 грн., № 290602 від 29.06.10 на загальну суму 4984,14 грн., в т.ч. ПДВ 830,69 грн., сума без ПДВ 4153,45 грн.

Судом встановлено, що ДП «Краншип» повністю сплачена вартість отриманих від ТОВ ВП «Резидент» товарів, що підтверджується платіжними рахунками позивача та висновком судової економічної експертизи.

Таким чином, у перевіряємому періоді за датою відвантаження товарів/ за датою зарахування коштів від покупця в оплату товарів вартістю 44631,32 грн., у тому числі ПДВ 7438,56 грн., у продавця (ТОВ ВП «Резидент») відповідно до п. 1.6 ст. 1, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону №168 виникли податкові зобов'язання з ПДВ в сумі 7438,56 грн.

За датою виникнення податкових зобов'язань ТОВ ВП «Резидент» виписало позивачу податкові накладні: №1105 від 11.05.10 на загальну суму 5925,00 грн., в т.ч. ПДВ 987,50 грн., № 4061 від 04.06.10 на загальну суму 23550,00 грн., в т.ч. ПДВ 3925,00 грн., №706 від 07.06.10 на загальну суму 10172,18 грн., в т.ч. ПДВ 1695,36 грн., № 290602 від 29.06.10 на загальну суму 4984,14 грн., в т.ч. ПДВ 830,69 грн., які відображені позивачем у розділі І «Отримані податкові накладні» реєстрів податкових накладних за 2010р.

У зв'язку з чим, по даті отримання податкових накладних, що засвідчує факт придбання платником податку товарів/по даті списання коштів з банківського рахунку в оплату товарів відповідно до п.п.7.5.1. п.7.5. ст. 7 Закону №168 та у позивача виникло право на формування податкового кредиту у 2010 році по взаємовідносинах з ТОВ ВП «Резидент» в сумі 7438,56 грн., що підтверджено податковими накладними, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Таким чином, позивачем суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримані податкові накладні та перераховані грошові кошті в оплату виконаних товарів, у зв'язку з чим, по факту оплати та отримання товарів постачальником виписані податкові накладні, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Судом встановлено, що постачальник - ТОВ ВП «Резидент» відповідно до п.п.7.2.4. п.7.2. ст.7 Закону №168 мав право виписки податкових накладних станом на час їх складання, так як був зареєстрований платником ПДВ за даними офіційного сайту ДПС України (http://www.sta.gov.ua).

Крім того, постачальник позивача є зареєстрованим суб'єктом господарювання - юридичною особою згідно даних офіційного сайту ДП «Інформаційно-ресурсний центр» (http://irc.gov.ua).

Матеріали справи свідчать, що податкові накладні, які стали підставою для нарахування податкового кредиту у звітних періодах у 2010 року по взаємовідносинам з ТОВ ВП «Резидент» містять усі обов'язкові реквізити, передбачені п.п.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону №168.

Перевіряючи правомірність формування податкового кредиту по операціям з придбання товарів у ТОВ «Завод ГидрУМ», суд зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що 17.03.2010 між ТОВ «Завод Гідр УМ» (Постачальник) та ДП «Краншип» (Покупець) був укладений Договір № ВС 17/03-09, відповідно до якого Постачальник на підставі цього договору зобов'язується поставити обладнання, а Покупець прийняти продукцію та оплатити на умовах даного договору.

На виконання умов зазначеного договору ТОВ «Завод Гідр УМ» на користь позивача були поставленні товарно-матеріальні цінності, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000075 від 27.07.2010р. на суму 5252,70 грн., в т.ч. ПДВ 875,45 грн. Судом встановлено, що ДП «Краншип» повністю сплачена вартість отриманих від ТОВ «Завод Гідр УМ» товарів, що підтверджується платіжними рахунками позивача та висновком судової економічної експертизи.

Таким чином, у перевіряємому періоді за датою відвантаження товарів/ за датою зарахування коштів від покупця в оплату товарів вартістю 5252,70 грн., в т.ч. ПДВ 875,45 грн., у продавця (ТОВ «Завод Гідр УМ») відповідно до п. 1.6 ст. 1, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону №168 виникли податкові зобов'язання з ПДВ в сумі 875,45 грн.

За датою виникнення податкових зобов'язань ТОВ «Завод Гідр УМ» виписало позивачу податкову накладну № 86 від 27.07.2010р. на суму 5252,70 грн., в т.ч. ПДВ 875,45 грн., яка відображена позивачем у розділі І «Отримані податкові накладні» реєстрів податкових накладних за 2010р.

У зв'язку з чим, по даті отримання податкових накладних, що засвідчує факт придбання платником податку товарів/по даті списання коштів з банківського рахунку в оплату товарів відповідно до п.п.7.5.1. п.7.5. ст. 7 Закону №168 та у позивача виникло право на формування податкового кредиту у 2010 році по взаємовідносинах з ТОВ «Завод Гідр УМ» в сумі 875,45 грн., що підтверджено податковою накладною, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Таким чином, позивачем суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримані податкові накладні та перераховані грошові кошті в оплату виконаних товарів, у зв'язку з чим, по факту оплати та отримання товарів постачальником виписані податкові накладні, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Судом встановлено, що постачальник - ТОВ «Завод Гідр УМ» відповідно до п.п.7.2.4. п.7.2. ст.7 Закону №168 мав право виписки податкових накладних станом на час їх складання, так як був зареєстрований платником ПДВ за даними офіційного сайту ДПС України (http://www.sta.gov.ua).

Крім того, постачальник позивача є зареєстрованим суб'єктом господарювання - юридичною особою згідно даних офіційного сайту ДП «Інформаційно-ресурсний центр» (http://irc.gov.ua).

Матеріали справи свідчать, що податкова накладна, яка стала підставою для нарахування податкового кредиту у звітних періодах у 2010 року по взаємовідносинам з ТОВ «Завод Гідр УМ» містить усі обов'язкові реквізити, передбачені п.п.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону №168.

Згідно з довідкою про використання ТМЦ (рукав з напівмуфтою) у господарській діяльності ДП "Краншип" (матеріали справи арк.20 том 5) рукави з напівмуфтамі зазначені у видатковій накладній використовувалися для заміни зношених рукавів на піскоструминне обладнання., що підтверджується накладними-вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів в виробництво (вересень 2010р.,листопад 2010р.,березень 2011р.) та висновком судової економічної експертизи.

Перевіряючи правомірність формування податкового кредиту по операціям з придбання товарів у ТОВ «Електроторг», суд зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що ДП «Краншип» (Покупець) мало взаємовідносини з ТОВ «Електроторг».

На підставі усної домовленості ТОВ «Електроторг» на користь позивача були поставленні товарно-матеріальні цінності (морозильна камера та холодильник), що підтверджується видатковою накладною № 83130031 від 05.08.2010р. на загальну суму 10709,13 грн., в т.ч. ПДВ 1784,85 грн.

Судом встановлено, що ДП «Краншип» повністю сплачена вартість отриманих від ТОВ «Електроторг» товарів, що підтверджується платіжними рахунками позивача та висновком судової економічної експертизи.

Таким чином, у перевіряємому періоді за датою відвантаження товарів/ за датою зарахування коштів від покупця в оплату товарів вартістю 10709,13 грн., в т.ч. ПДВ 1784,85 грн., у продавця (ТОВ «Електроторг») відповідно до п. 1.6 ст. 1, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону №168 виникли податкові зобов'язання з ПДВ в сумі 1784,85 грн.

За датою виникнення податкових зобов'язань ТОВ «Електроторг» виписало позивачу податкову накладну № 320 від 03.08.2010р. на загальну суму 10709,13 грн., в т.ч. ПДВ 1784,85 грн., яка відображена позивачем у розділі І «Отримані податкові накладні» реєстрів податкових накладних за 2010р.

У зв'язку з чим, по даті отримання податкових накладних, що засвідчує факт придбання платником податку товарів/по даті списання коштів з банківського рахунку в оплату товарів відповідно до п.п.7.5.1. п.7.5. ст. 7 Закону №168 та у позивача виникло право на формування податкового кредиту у 2010 році по взаємовідносинах з ТОВ «Електроторг» в сумі 1784,85 грн., що підтверджено податковою накладною, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Таким чином, позивачем суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримані податкові накладні та перераховані грошові кошті в оплату виконаних товарів, у зв'язку з чим, по факту оплати та отримання товарів постачальником виписані податкові накладні, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Судом встановлено, що постачальник - ТОВ «Електроторг» відповідно до п.п.7.2.4. п.7.2. ст.7 Закону №168 мав право виписки податкових накладних станом на час їх складання, так як був зареєстрований платником ПДВ за даними офіційного сайту ДПС України (http://www.sta.gov.ua).

Крім того, постачальник позивача є зареєстрованим суб'єктом господарювання - юридичною особою згідно даних офіційного сайту ДП «Інформаційно-ресурсний центр» (http://irc.gov.ua).

Матеріали справи свідчать, що податкова накладна, яка стала підставою для нарахування податкового кредиту у звітних періодах у 2010 року по взаємовідносинам з ТОВ «Електроторг» містить усі обов'язкові реквізити, передбачені п.п.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону №168.

Згідно з довідкою про використання ТМЦ (морозильна камера та холодильник) у господарській діяльності ДП "Краншип" (матеріали справи арк.11 том 5) морозильна камера та холодильник зазначені у видатковій накладній використовувалися при будівництві (обладнанні) м/б «Барс», що підтверджується накладними-вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів в виробництво (вересень 2010р.,листопад 2010р.,березень 2011р.) та висновком судової економічної експертизи.

Перевіряючи правомірність формування податкового кредиту по операціям з придбання товарів у ТОВ „Керчвисотстрой", суд зазначає наступне.

Як було зазначено вище, між ДП «Краншип» (Замовник) та ТОВ «Керчвисотстрой» (Підрядник) було укладено ряд договорів підряду:

- від 14.10.2009 договір підряду № 106, відповідно до якого Замовник доручає, а підрядник виконує роботи з влаштування горизонтальної площадки для спуску кораблів відповідно до кошторису і договірною ціною;

- від 14.10.2009 договір підряду № 107, відповідно до якого Замовник доручає, а підрядник виконує роботи по влаштуванню фундаменту під газорізальну машину (корпусно-зварювальна ділянка) у відповідності з кошторисом і договірною ціною;

- від 26.10.2009 договір підряду № 109, відповідно до якого Замовник доручає, а підрядник виконує роботи по влаштуванню проїзду до кранового майданчика ККС-10 у відповідності з кошторисом і договірною ціною;

- від 03.11.2009 договір підряду № 111, відповідно до якого Замовник доручає, а підрядник виконує роботи по влаштуванню фундаменту під правильні вальці у відповідності з кошторисом і договірною ціною.

На виконання умов зазначених договорів ТОВ «Керчвисотстрой» виконало зазначені у договорах роботи, що підтверджується наступними актами приймання виконаних підрядних робіт (тип. Форма № КБ-2в): № б/н за січень 2010 на суму 63663,60 грн., у тому числі ПДВ 10610,60 грн. (вартість без ПДВ 53053 грн.), № б/н за січень 2010 на суму 20821,20 грн., у тому числі ПДВ 3470,20 грн. (вартість без ПДВ 17351 грн.), № б/н за січень 2010 на суму 38749,20 грн., у тому числі ПДВ 6458,20 грн. (вартість без ПДВ 32291 грн.), № б/н за січень 2010 на суму 33553,20 грн., у тому числі ПДВ 5592,20 грн. (вартість без ПДВ 27961 грн.). Загалом було отримано робіт на загальну суму 156787,20 грн., у тому числі ПДВ 26131,20 грн.

Судом встановлено, що ДП «Краншип» повністю сплачена вартість, отриманих від ТОВ «Керчвисотстрой» робіт (послуг) у сумі 156787,20 грн., у тому числі ПДВ 26131,20 грн., що підтверджується платіжними рахунками позивача та висновком судової економічної експертизи.

Таким чином, у перевіряємому періоді за датою оформлення документу, що засвідчує факт передачі робіт (послуг)/за датою зарахування коштів від покупця в оплату робіт(послуг) вартістю 156787,20 грн., у тому числі ПДВ 26131,20 грн., у продавця (ТОВ «Керчвисотстрой») відповідно до п. 1.6 ст. 1, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону №168 виникли податкові зобов'язання з ПДВ в сумі 26131,20 грн.

За датою виникнення податкових зобов'язань ТОВ «Керчвисотстрой» виписало позивачу податкові накладні: № 1 від 15.01.2010р. на суму 63663,60 грн., у тому числі ПДВ 10610,60 грн., № № 2 від 15.01.2010р. на суму 20821,20 грн., у тому числі ПДВ 3470,20 грн., № 3 від 15.01.2010р. на суму 38749,20 грн., у тому числі ПДВ 6458,20 грн., № 4 від 15.01.2010р. на суму 33553,20 грн., у тому числі ПДВ 5592,20 грн. Загалом було виписано податкових накладних на загальну суму 156787,20 грн., у тому числі ПДВ 26131,20 грн., які відображені позивачем у розділі І «Отримані податкові накладні» реєстрів податкових накладних за 2010р.

У зв'язку з чим, по даті отримання податкових накладних, що засвідчує факт придбання платником податку робіт (послуг)/по даті списання коштів з банківського рахунку в оплату робіт (послуг) відповідно до п.п.7.5.1. п.7.5. ст. 7 Закону №168 та у позивача виникло право на формування податкового кредиту у 2010 році по взаємовідносинах з ТОВ «Керчвисотстрой» в сумі 26131,20 грн., що підтверджено податковими накладними, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Таким чином, позивачем суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримані податкові накладні та перераховані грошові кошті в оплату виконаних робіт (послуг), у зв'язку з чим, по факту оплати та отримання робіт (послуг) постачальником виписані податкові накладні, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Судом встановлено, що постачальник - ТОВ «Керчвисотстрой» відповідно до п.п.7.2.4. п.7.2. ст.7 Закону №168 мав право виписки податкових накладних станом на час їх складання, так як був зареєстрований платником ПДВ за даними офіційного сайту ДПС України (http://www.sta.gov.ua).

Крім того, постачальник позивача є зареєстрованим суб'єктом господарювання - юридичною особою згідно даних офіційного сайту ДП «Інформаційно-ресурсний центр» (http://irc.gov.ua).

Матеріали справи свідчать, що податкові накладні, які стали підставою для нарахування податкового кредиту у звітних періодах у 2010 року по взаємовідносинам з ТОВ «Керчвисотстрой» містять усі обов'язкові реквізити, передбачені п.п.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону №168.

Перевіряючи правомірність формування податкового кредиту по операціям з придбання товарів у ТОВ «Монарх» суд зазначає наступне.

Як було зазначено вище, 05.01.2010 між ДП «Краншип» (Покупець) та ТОВ «Монарх» (Продавець) був укладений Договір купівлі - продажу № 4, відповідно до якого Продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити паливно-мастильні матеріали, надалі Товар.

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Монарх» поставило позивачу паливно-мастильні матеріали, що підтверджується видатковими накладними № РН-0000004 від 5 січня 2010 на суму 16402,06 грн., у тому числі ПДВ 2733,68 грн. (вартість без ПДВ 13668,38 грн.) та № РН-0000299 від 24 березня 2010 на суму 17335,50 грн., у тому числі ПДВ 2889,25 грн. (вартість без ПДВ 14446,25 грн.). Загалом було поставлено товару на суму 33737,56 грн., у тому числі ПДВ 5622,93 грн. (вартість без ПДВ 28114,63 грн.)

Судом встановлено, що ДП «Краншип» повністю сплачена вартість, отриманих від ТОВ «Монарх» товарів у сумі 33737,56 грн., у тому числі ПДВ 5622,93 грн., що підтверджується платіжними дорученнями позивача та висновком судової економічної експертизи.

Таким чином, у перевіряємому періоді за датою відвантаження товарів/ за датою зарахування коштів від покупця в оплату товарів вартістю 33737,56 грн., у тому числі ПДВ 5622,93 грн., у продавця (ТОВ «Монарх») відповідно до п. 1.6 ст. 1, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону №168 виникли податкові зобов'язання з ПДВ в сумі 5622,93 грн.

За датою виникнення податкових зобов'язань ТОВ «Монарх» виписало позивачу податкові накладні: № 4 від 05.01.10р. на суму 16402,06 грн., у тому числі ПДВ 2733,68 грн. та № 263 від 24.03.10р. на суму 17335,50 грн., у тому числі ПДВ 2889,25 грн. Загалом виписано податкових накладних на суму 33737,56 грн., у тому числі ПДВ 5622,93 грн., які відображені позивачем у розділі І «Отримані податкові накладні» реєстрів податкових накладних за 2010р.

У зв'язку з чим, по даті отримання податкових накладних, що засвідчує факт придбання платником податку товарів/по даті списання коштів з банківського рахунку в оплату товарів відповідно до п.п.7.5.1. п.7.5. ст. 7 Закону №168 та у позивача виникло право на формування податкового кредиту у 2010 році по взаємовідносинах з ТОВ «Монарх» в сумі 5622,93 грн., що підтверджено податковими накладними, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Таким чином, позивачем суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримані податкові накладні та перераховані грошові кошті в оплату виконаних товарів, у зв'язку з чим, по факту оплати та отримання товарів постачальником виписані податкові накладні, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Судом встановлено, що постачальник - ТОВ «Монарх» відповідно до п.п.7.2.4. п.7.2. ст.7 Закону №168 мав право виписки податкових накладних станом на час їх складання, так як був зареєстрований платником ПДВ за даними офіційного сайту ДПС України (http://www.sta.gov.ua).

Крім того, постачальник позивача є зареєстрованим суб'єктом господарювання - юридичною особою згідно даних офіційного сайту ДП «Інформаційно-ресурсний центр» (http://irc.gov.ua).

Матеріали справи свідчать, що податкові накладні, які стали підставою для нарахування податкового кредиту у звітних періодах у 2010 року по взаємовідносинам з ТОВ «Монарх» містять усі обов'язкові реквізити, передбачені п.п.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону №168.

Перевіряючи правомірність формування податкового кредиту по операціям з придбання товарів у ТОВ «ТД фірма Союз ЛТД» суд зазначає наступне.

Як було зазначено вище, 06.05.2010 між ТОВ «ТД фірма Союз ЛТД» (Постачальник) та ДП «Краншип» (Покупець) був укладений Договір № 1806/09, відповідно до якого Постачальник зобов'язується поставити товар - піноутворювач для пожежогасіння з використанням морської води "Софір" у кількості згідно з виставленими рахунками. Покупець зобов'язується прийняти та оплатити поставлений товар за ціною, згідно виставленому рахунку.

На виконання умов зазначеного договору ТОВ «ТД фірма Союз ЛТД» поставило на користь ДП «Краншип» товарно-матеріальні цінності, що підтверджується видатковими накладними № 70 від 18.05.10 на загальну суму 183300,00 грн., в т.ч. ПДВ 30550,00 грн.(сума без ПДВ 152750,00 грн.), № 105 від 14.06.10 на загальну суму 183300,00 грн., в т.ч. ПДВ 30550,00 грн.(сума без ПДВ 152750,00 грн.), № 195 від 18.10.10 на загальну суму 28900,00 грн., в т.ч. ПДВ 4816,67 грн.(сума без ПДВ 24083,33 грн.). Загалом було поставлено піноутворювачів для пожежогасіння на загальну суму 395500,00 грн., в т.ч. ПДВ 65916,67 грн.(сума без ПДВ 329583,33 грн.)

Судом встановлено, що ДП «Краншип» повністю сплачена вартість, отриманих від ТОВ «ТД фірма Союз ЛТД» товарів у сумі 395500,00 грн., в т.ч. ПДВ 65916,67 грн., що підтверджується платіжними дорученнями позивача та висновком судової економічної експертизи.

Таким чином, у перевіряємому періоді за датою відвантаження товарів/ за датою зарахування коштів від покупця в оплату товарів вартістю 395500,00 грн., в т.ч. ПДВ 65916,67 грн., у продавця (ТОВ «ТД фірма Союз ЛТД») відповідно до п. 1.6 ст. 1, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону №168 виникли податкові зобов'язання з ПДВ в сумі 65916,67 грн.

За датою виникнення податкових зобов'язань ТОВ «ТД фірма Союз ЛТД» виписало позивачу податкові накладні: № 64 від 11.05.10р. на загальну суму 183300,00 грн., в т.ч. ПДВ 30550,00 грн., № 102 від 10.06.10р. на загальну суму 183300,00 грн., в т.ч. ПДВ 30550,00 грн., № 196 від 13.10.10р. на загальну суму 28900,00 грн., в т.ч. ПДВ 4816,67 грн. Загалом виписано податкових накладних на суму 395500,00 грн., в т.ч. ПДВ 65916,67 грн., які відображені позивачем у розділі І «Отримані податкові накладні» реєстрів податкових накладних за 2010р.

У зв'язку з чим, по даті отримання податкових накладних, що засвідчує факт придбання платником податку товарів/по даті списання коштів з банківського рахунку в оплату товарів відповідно до п.п.7.5.1. п.7.5. ст. 7 Закону №168 та у позивача виникло право на формування податкового кредиту у 2010 році по взаємовідносинах з ТОВ «ТД фірма Союз ЛТД» в сумі 65916,67 грн., що підтверджено податковими накладними, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Таким чином, позивачем суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримані податкові накладні та перераховані грошові кошті в оплату виконаних товарів, у зв'язку з чим, по факту оплати та отримання товарів постачальником виписані податкові накладні, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Судом встановлено, що постачальник - ТОВ «ТД фірма Союз ЛТД» відповідно до п.п.7.2.4. п.7.2. ст.7 Закону №168 мав право виписки податкових накладних станом на час їх складання, так як був зареєстрований платником ПДВ за даними офіційного сайту ДПС України (http://www.sta.gov.ua).

Крім того, постачальник позивача є зареєстрованим суб'єктом господарювання - юридичною особою згідно даних офіційного сайту ДП «Інформаційно-ресурсний центр» (http://irc.gov.ua).

Матеріали справи свідчать, що податкові накладні, які стали підставою для нарахування податкового кредиту у звітних періодах у 2010 року по взаємовідносинам з ТОВ «ТД фірма Союз ЛТД» містять усі обов'язкові реквізити, передбачені п.п.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону №168.

Перевіряючи правомірність формування податкового кредиту по операціям з придбання товарів у ТОВ «Алхена», суд зазначає наступне.

Як було зазначено вище, 25.01.2010 між ДП «Краншип» (замовник) та ТОВ «Алхена» (Виконавець) був укладений Договір купівлі - продажу № 1/10, відповідно до якого Замовник завчасно надає Виконавцю заявку на автомобільний транспорт, із зазначенням характеру вантажу, який необхідно перевезти, часу і місця завантаження, суми фракту і вимог до автомобіля.

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Алхена» надало позивачу транспортно-експедиційні послуги, що підтверджується актами прийому-передачі робіт(послуг) № ОУ-0000200 за січень 2010 на суму 1500,00 грн., у тому числі ПДВ 250,00 грн. (вартість без ПДВ 1250,00 грн.) та № ОУ-0000480 за січень 2010 на суму 1200,00 грн., у тому числі ПДВ 200,00 грн. (вартість без ПДВ 1000,00 грн.).

Судом встановлено, що ДП «Краншип» повністю сплачена вартість, отриманих від ТОВ «Алхена» послуг у сумі 2700,00 грн., у тому числі ПДВ 450,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями позивача та висновком судової економічної експертизи.

Таким чином, у перевіряємому періоді за датою оформлення документу, що засвідчує факт передачі робіт (послуг)/за датою зарахування коштів від покупця в оплату робіт(послуг) вартістю 2700,00 грн., у тому числі ПДВ 450,00 грн., у продавця (ТОВ «Алхена») відповідно до п. 1.6 ст. 1, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону №168 виникли податкові зобов'язання з ПДВ в сумі 450,00 грн.

За датою виникнення податкових зобов'язань ТОВ «Алхена» виписало позивачу податкові накладні: № 200 від 26.01.10р. на суму 1500,00 грн., у тому числі ПДВ 250,00 грн. (вартість без ПДВ 1250,00 грн.) та № 480 від 25.02.10р. на суму 1200,00 грн., у тому числі ПДВ 200,00 грн. (вартість без ПДВ 1000,00 грн.). Загалом було виписано податкових накладних на загальну суму 2700,00 грн., у тому числі ПДВ 450,00 грн., які відображені позивачем у розділі І «Отримані податкові накладні» реєстрів податкових накладних за 2010р.

У зв'язку з чим, по даті отримання податкових накладних, що засвідчує факт придбання платником податку робіт(послуг)/по даті списання коштів з банківського рахунку в оплату робіт(послуг) відповідно до п.п.7.5.1. п.7.5. ст. 7 Закону №168 та у позивача виникло право на формування податкового кредиту у 2010 році по взаємовідносинах з ТОВ «Алхена» в сумі 450,00 грн., що підтверджено податковими накладними, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Таким чином, позивачем суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримані податкові накладні та перераховані грошові кошті в оплату виконаних робіт (послуг), у зв'язку з чим, по факту оплати та отримання робіт (послуг) постачальником виписані податкові накладні, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Судом встановлено, що постачальник - ТОВ «Алхена» відповідно до п.п.7.2.4. п.7.2. ст.7 Закону №168 мав право виписки податкових накладних станом на час їх складання, так як був зареєстрований платником ПДВ за даними офіційного сайту ДПС України (http://www.sta.gov.ua).

Крім того, постачальник позивача є зареєстрованим суб'єктом господарювання - юридичною особою згідно даних офіційного сайту ДП «Інформаційно-ресурсний центр» (http://irc.gov.ua).

Матеріали справи свідчать, що податкові накладні, які стали підставою для нарахування податкового кредиту у звітних періодах у 2010 року по взаємовідносинам з ТОВ «Алхена» містять усі обов'язкові реквізити, передбачені п.п.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону №168.

Перевіряючи правомірність формування податкового кредиту по операціям з придбання товарів у ТОВ «Концерн Ксімекс», суд зазначає наступне.

Як було зазначено вище, між ТОВ «Концерн Ксімекс» (Постачальник) та «ДП «Краншип» (Покупець) було укладено ряд договорів:

- 01.06.2010 Договір № КС-НИ/10-088Д, відповідно до якого Постачальник виготовляє і здійснює постачання комплекту низьковольтних електророзподільних пристроїв (надалі Обладнання) для буксира за проектом TUG60LA.360036.603ИТТ у відповідності зі Специфікацією поставки, наведеною у додатку № 1 та Технічної специфікації, наданої у Додатку № 2, яке є невід'ємною частиною Договору;

- 21.08.2010 Договір № КС-НИ/10-149Д, відповідно до якого Постачальник виготовляє і виробляє постачання низьковольтного електророзподільного пристрою (надалі Обладнання) для плавкрану «ATLAS5» у відповідності зі Специфікацією поставки, наведеною у додатку № 1, яка є невід'ємною частиною Договору.

На виконання умов зазначених договорів ТОВ «Концерн «Ксімекс» поставило позивачу товарно-матеріальні цінності, що підтверджується видатковими накладними № 107 від 22.09.2010р. на суму 172850,16 грн., в т.ч. ПДВ 28808,36 грн. (вартість без ПДВ 144041,80 грн.), № 108 від 22.09.2010р. на суму 1066036,37 грн., в т.ч. ПДВ 177672,73 грн. (вартість без ПДВ 888363,64 грн.). Загалом було отримано товарів на загальну суму 1238886,53 грн., в т.ч. ПДВ 206481,09 грн. (вартість без ПДВ 1032405,44)

Судом встановлено, що ДП «Краншип» повністю сплачена вартість, отриманих від ТОВ «Концерн «Ксімекс» товарів у сумі 1238886,53 грн., в т.ч. ПДВ 206481,09 грн. (вартість без ПДВ 1032405,44), що підтверджується платіжними дорученнями позивача та висновком судової економічної експертизи.

Таким чином, у перевіряємому періоді за датою відвантаження товарів/ за датою зарахування коштів від покупця в оплату товарів вартістю 1238886,53 грн., в т.ч. ПДВ 206481,09 грн., у продавця (ТОВ «Концерн «Ксімекс») відповідно до п. 1.6 ст. 1, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону №168 виникли податкові зобов'язання з ПДВ в сумі 206481,09 грн.

За датою виникнення податкових зобов'язань ТОВ «Концерн «Ксімекс» виписало позивачу податкові накладні: № 135 від 23.06.10р. на суму 150000,0 грн. в т.ч. ПДВ 25000,0 грн., № 136 від 29.06.10р. на суму 477554,56 грн. в т.ч. ПДВ 79592,43 грн., № 172 від 27.08.10р. на 84725,02 грн. в т.ч. ПДВ 14120,84 грн., № 196 від 16.09.10р. на суму 438481,81 грн. в т.ч. ПДВ 73080,30 грн., № 198 від 23.09.10р. на суму 88125,14 грн., в т.ч. ПДВ 14687,52 грн. Загалом було виписано податкових накладних на загальну суму 1238886,53 грн., в т.ч. ПДВ 206481,09 грн., які відображені позивачем у розділі І «Отримані податкові накладні» реєстрів податкових накладних за 2010р.

У зв'язку з чим, по даті отримання податкових накладних, що засвідчує факт придбання платником податку товарів/по даті списання коштів з банківського рахунку в оплату товарів відповідно до п.п.7.5.1. п.7.5. ст. 7 Закону №168 та у позивача виникло право на формування податкового кредиту у 2010 році по взаємовідносинах з ТОВ «Концерн «Ксімекс» в сумі 206481,09 грн., що підтверджено податковими накладними, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Таким чином, позивачем суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримані податкові накладні та перераховані грошові кошті в оплату виконаних товарів, робіт(послуг), у зв'язку з чим, по факту оплати та отримання товарів, робіт(послуг) постачальником виписані податкові накладні, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Судом встановлено, що постачальник - ТОВ «Концерн «Ксімекс» відповідно до п.п.7.2.4. п.7.2. ст.7 Закону №168 мав право виписки податкових накладних станом на час їх складання, так як був зареєстрований платником ПДВ за даними офіційного сайту ДПС України (http://www.sta.gov.ua).

Крім того, постачальник позивача є зареєстрованим суб'єктом господарювання - юридичною особою згідно даних офіційного сайту ДП «Інформаційно-ресурсний центр» (http://irc.gov.ua).

Матеріали справи свідчать, що податкові накладні, які стали підставою для нарахування податкового кредиту у звітних періодах у 2010 року по взаємовідносинам з ТОВ «Концерн «Ксімекс» містять усі обов'язкові реквізити, передбачені п.п.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону №168.

Перевіряючи правомірність формування податкового кредиту по операціям з придбання товарів у ТОВ «Форлі» суд зазначає наступне.

Як було зазначено вище, 01.03.2009 між ТОВ «Форлі» (Постачальник) та ДП «Краншип» (Покупець) був укладений Договір № 10/03-09/К поставки товару, відповідно до якого Постачальник зобов'язаний поставити, а Покупець прийняти та оплатити, на умовах, викладених у договорі, металопрокат, що надалі іменується Товар.

На виконання умов зазначених договорів ТОВ «Форлі» поставило позивачу товарно-матеріальні цінності, що підтверджується видатковими накладними: №67 від 01.06.10 на загальну суму 84221,40 грн., сума ПДВ 14036,90 грн. (вартість без ПДВ 70184,50 грн.), № 70 від 02.06.10 на загальну суму 44293,50 грн., сума ПДВ 7382,25 грн.(вартість без ПДВ 36911,25 грн.), № 66 від 01.06.10 на загальну суму 11529,00 грн., сума ПДВ 1921,50 грн. (вартість без ПДВ 9607,50 грн.), №69 від 01.06.10 на загальну суму 16939,99 грн., сума ПДВ 2823,33 грн. (вартість без ПДВ 14116,66 грн.), № 85 від 05.07.10 на загальну суму 275345,29 грн., сума ПДВ 45890,88 грн. (вартість без ПДВ 229454,41 грн.), №88 від 07.07.10 на загальну суму 183035,54 грн., сума ПДВ 30505,92 грн. (вартість без ПДВ 152529,62 грн.), №78 від 01.07.10 на загальну суму 147452,36 грн., сума ПДВ 24575,39 грн. (вартість без ПДВ 122876,97 грн.), №91 від 15.07.10 на загальну суму 131404,46 грн., сума ПДВ 21900,74 грн. (вартість без ПДВ 109503,72 грн.), №94 від 27.07.10 на загальну суму 6360,00 грн., сума ПДВ 1060,00 грн. (вартість без ПДВ 5300,00 грн.).

Загалом було отримано товарів на загальну суму 900581,56 грн., у тому числі ПДВ 150096,95 грн. (вартість без ПДВ 750484,63 грн.).

Судом встановлено, що ДП «Краншип» повністю сплачена вартість, отриманих від ТОВ «Форлі» товарів у сумі 900581,56 грн., у тому числі ПДВ 150096,95 грн., що підтверджується платіжними дорученнями позивача та висновком судової економічної експертизи.

Таким чином, у перевіряємому періоді за датою відвантаження товарів/ за датою зарахування коштів від покупця в оплату товарів вартістю 900581,56 грн., у тому числі ПДВ 150096,95 грн., у продавця (ТОВ «Форлі») відповідно до п. 1.6 ст. 1, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону №168 виникли податкові зобов'язання з ПДВ в сумі 150096,95 грн.

За датою виникнення податкових зобов'язань ТОВ «Форлі» виписало позивачу податкові накладні: № 124 від 02.06.10р на суму 44293,50 грн., у тому числі ПДВ 7382,25 грн.; № 118 від 01.06.10р. на суму 5232,54 грн., у тому числі ПДВ 872,09 грн.; № 163 від 27.07.10р. на суму 63,54 грн., у тому числі ПДВ 10,59 грн.; № 134 від 01.07.10р. на суму 141155,88 грн., у тому числі ПДВ 23525,98 грн.; № 144 від 05.07.10р. на суму 275345,28 грн., у тому числі ПДВ 45890,88 грн.; № 147 від 01.07.10р. на суму 183035,52 грн., у тому числі ПДВ 30505,92 грн.; № 154 від 15.07.10р. на суму 131404,44 грн., у тому числі ПДВ 21900,74 грн.; № 159 від 20.07.10р. на суму 6296,46 грн., у тому числі ПДВ 1049,41 грн.; № 138 від 10.06.10р. на суму 6296,46 грн., у тому числі ПДВ 1049,41 грн.; № 119 від 01.06.10р. на суму 84221,40 грн., у тому числі ПДВ 14036,90 грн.; № 123 від 01.06.10р. на суму 16939,98 грн., у тому числі ПДВ 2823,33 грн.

Загалом виписано податкових накладних на суму 894285,09 грн., в т.ч. ПДВ 149047,50 грн., які відображені позивачем у розділі І «Отримані податкові накладні» реєстрів податкових накладних за 2010р.

У зв'язку з чим, по даті отримання податкових накладних, що засвідчує факт придбання платником податку товарів/по даті списання коштів з банківського рахунку в оплату товарів відповідно до п.п.7.5.1. п.7.5. ст. 7 Закону №168 та у позивача виникло право на формування податкового кредиту у 2010 році по взаємовідносинах з ТОВ «Форлі» в сумі 149047,50 грн., що підтверджено податковими накладними, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Таким чином, позивачем суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримані податкові накладні та перераховані грошові кошті в оплату виконаних товарів, у зв'язку з чим, по факту оплати та отримання товарів постачальником виписані податкові накладні, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Судом встановлено, що постачальник - ТОВ «Форлі» відповідно до п.п.7.2.4. п.7.2. ст.7 Закону №168 мав право виписки податкових накладних станом на час їх складання, так як був зареєстрований платником ПДВ за даними офіційного сайту ДПС України (http://www.sta.gov.ua).

Крім того, постачальник позивача є зареєстрованим суб'єктом господарювання - юридичною особою згідно даних офіційного сайту ДП «Інформаційно-ресурсний центр» (http://irc.gov.ua).

Матеріали справи свідчать, що податкові накладні, які стали підставою для нарахування податкового кредиту у звітних періодах у 2010 року по взаємовідносинам з ТОВ «Форлі» містять усі обов'язкові реквізити, передбачені п.п.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону №168.

Перевіряючи правомірність формування податкового кредиту по операціям з придбання товарів у ВАТ «Українська гірничо-металургійна компанія» суд зазначає наступне.

Як було зазначено вище, 31.08.2010 між ВАТ «Українська гірничо-металургійна компанія» (Постачальник) та ДП «Краншип» (Покупець) був укладений Договір № 41/08-10псм, відповідно до якого Постачальник зобов'язаний поставити, а Покупець прийняти та оплатити на умовах, викладених у договорі, металопрокат. Сортамент, кількість, якість і ціна продукції вказані в специфікаціях та в рахунках-фактурах, які оформляються у вигляді додатків до цього договору і є його невід'ємною частиною.

На виконання умов зазначеного договору ВАТ «Українська гірничо-металургійна компанія» поставило позивачу товарно-матеріальні цінності, що підтверджується видатковими накладними № КФ1-01333 від 14.09.2010р. на загальну суму 115481,30 грн., в т.ч. ПДВ 19246,88 грн. (вартість без ПДВ 96234,42 грн.), № КФ1-01625 від 01.10.2010р. на загальну суму 138021,84 грн., в т.ч. ПДВ 23003,64 грн. (вартість без ПДВ 115018,20 грн.), № КФ1-01595 від 01.10.2010р. на загальну суму 134825,76 грн., в т.ч. ПДВ 22470,96 грн. (вартість без ПДВ 112354,80 грн.), № КФ1-01657 від 01.10.2010р. на загальну суму 145614,24 грн., в т.ч. ПДВ 24269,04 грн. (вартість без ПДВ 121345,20 грн.), № КФ1-01659 від 01.10.2010р. на загальну суму 131684,16 грн., в т.ч. ПДВ 21947,36 грн. (вартість без ПДВ 109736,80 грн.), № КФ1-01666 від 04.10.2010р. на загальну суму 145137,19 грн., в т.ч. ПДВ 24189,53 грн. (вартість без ПДВ 120947,66 грн.), № КФ1-01698 від 04.10.2010р. на загальну суму 134582,40 грн., в т.ч. ПДВ 22430,40 грн. (вартість без ПДВ 112152 грн.), № КФ1-01702 від 04.10.2010р. на загальну суму 138021,84 грн., в т.ч. ПДВ 23003,64 грн. (вартість без ПДВ 115018,20 грн.), № КФ1-01717 від 05.10.2010р. на загальну суму 131125,20 грн., в т.ч. ПДВ 21854,20 грн. (вартість без ПДВ 109271 грн.), № КФ1-01733 від 05.10.10 на загальну суму 145224,30 грн., сума ПДВ 24204,05 грн. (вартість без ПДВ 121020,25 грн.), №КФ1-01732 від 05.10.10 на загальну суму 148143,00 грн., сума ПДВ 24690,50 грн. (вартість без ПДВ 123452,50 грн.), №КФ1-01779 від 06.10.10 на загальну суму 136516,50 грн., сума ПДВ 22752,75 грн. (вартість без ПДВ 113763,75 грн.), №КФ1-01777 від 06.10.10 на загальну суму 145617,60 грн., сума ПДВ 24269,60 грн.(вартість без ПДВ 121348,00 грн.), №КФ1-02044 від 18.10.10 на загальну суму 65325,00 грн., сума ПДВ 10887,50 грн. (вартість без ПДВ 54437,50 грн.), №КФ1-02040 від 18.10.10 на загальну суму 62855,00 грн., сума ПДВ 10475,83 грн. (вартість без ПДВ 52379,17 грн.), №КФ1-02170 від 22.10.10 на загальну суму 65026,70 грн., сума ПДВ 10837,78 грн. (вартість без ПДВ 54188,92 грн.), №КФ1-02171 від 22.10.10 на загальну суму 4005,68 грн., сума ПДВ 667,61 грн. (вартість без ПДВ 3338,07 грн.), №КФ1-02164 від 22.10.10 на загальну суму 95281,42 грн., сума ПДВ 15880,24 грн. (вартість без ПДВ 79401,18 грн.).

Загалом було отримано товарів на загальну суму 2387881,69 грн., у тому числі ПДВ 397980,29 грн. (вартість без 1989901,40 грн.).

Судом встановлено, що ДП «Краншип» повністю сплачена вартість, отриманих від ВАТ «Українська гірничо-металургійна компанія» товарів у сумі 2387881,69 грн., у тому числі ПДВ 397980,29, що підтверджується платіжними дорученнями позивача та висновком судової економічної експертизи.

Таким чином, у перевіряємому періоді за датою відвантаження товарів/ за датою зарахування коштів від покупця в оплату товарів вартістю 2387881,69 грн., у тому числі ПДВ 397980,29 грн., у продавця (ВАТ «Українська гірничо-металургійна компанія») відповідно до п. 1.6 ст. 1, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону №168 виникли податкові зобов'язання з ПДВ в сумі 397980,29 грн.

За датою виникнення податкових зобов'язань ВАТ «Українська гірничо-металургійна компанія» виписало позивачу податкові накладні: № 0509007466/5 від 02.09.10р. на суму 2213675,17 грн. в т.ч. ПДВ 368945,86 грн., № 0509006576 / 5 від 13.09.10р. на суму 115825,0 грн. в т.ч. ПДВ 19304,17 грн.

Загалом виписано податкових накладних на суму 2329500,17 грн., в т.ч. ПДВ 388250,05 грн., які відображені позивачем у розділі І «Отримані податкові накладні» реєстрів податкових накладних за 2010р.

У зв'язку з чим, по даті отримання податкових накладних, що засвідчує факт придбання платником податку товарів/по даті списання коштів з банківського рахунку в оплату товарів відповідно до п.п.7.5.1. п.7.5. ст. 7 Закону №168 та у позивача виникло право на формування податкового кредиту у 2010 році по взаємовідносинах з ВАТ «Українська гірничо-металургійна компанія» в сумі 388250,05 грн., що підтверджено податковими накладними, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Таким чином, позивачем суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримані податкові накладні та перераховані грошові кошті в оплату виконаних товарів, у зв'язку з чим, по факту оплати та отримання товарів постачальником виписані податкові накладні, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Судом встановлено, що постачальник - ВАТ «Українська гірничо-металургійна компанія» відповідно до п.п.7.2.4. п.7.2. ст.7 Закону №168 мав право виписки податкових накладних станом на час їх складання, так як був зареєстрований платником ПДВ за даними офіційного сайту ДПС України (http://www.sta.gov.ua).

Крім того, постачальник позивача є зареєстрованим суб'єктом господарювання - юридичною особою згідно даних офіційного сайту ДП «Інформаційно-ресурсний центр» (http://irc.gov.ua).

Матеріали справи свідчать, що податкові накладні, які стали підставою для нарахування податкового кредиту у звітних періодах у 2010 року по взаємовідносинам з ВАТ «Українська гірничо-металургійна компанія» містять усі обов'язкові реквізити, передбачені п.п.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону №168.

Перевіряючи правомірність формування податкового кредиту по операціям з придбання робіт (послуг) у ТОВ «КМВ «Фрегат» суд зазначає наступне.

Як було зазначено вище, 18.02.2010 між ТОВ «КМВ «Фрегат» (Виконавець) та ДП «Краншип» (Замовник) був укладений Договір № 1002/18-01 про надання послуг технічного характеру, згідно якого Виконавець надає Замовнику наступні види послуг: 2.1.1. - Водоспоживання;2.1.2 - водовідведення;2.1.3. - Візуальну охорону території;2.1.4 - медпункт;2.1.5. - Використання душових в зміну;2.1.6 - прохід на територію підприємства;2.1.7 - в'їзд стороннього автотранспорту;2.1.8 - послуги з прання спецодягу.

На виконання умов зазначеного договору ТОВ «КМВ «Фрегат» надало позивачу послуги (миття працівників), що підтверджується актами здачі-прийому робіт (послуг): № ОУ-0000025 від 12.03.10 на загальну суму 20896,08 грн., в т.ч. ПДВ 3482,68 грн., сума без ПДВ 17413,40 грн., № ОУ-0000046 від 30.03.2010 на загальну суму 7432,06 грн., в т.ч. ПДВ 1238,68 грн., сума без ПДВ 6193,38 грн., № ОУ-0000045 від 30.04.2010 на загальну суму 41410,27 грн., в т.ч. ПДВ 6901,71 грн., сума без ПДВ 34508,56 грн., № ОУ-0000052 від 30.04.2010 на загальну суму 87234,53 грн., в т.ч. ПДВ 14539,09 грн., сума без ПДВ 72695,44 грн., № ОУ-0000053 від 30.04.2010 на загальну суму 11959,50 грн., в т.ч. ПДВ 1993,25 грн., сума без ПДВ 9966,25 грн., № ОУ-0000088 від 31.05.2010 на загальну суму 71190,29 грн., в т.ч. ПДВ 11865,05 грн., сума без ПДВ 59325,24 грн., № ОУ-0000087 від 31.05.2010 на загальну суму 8389,50 грн., в т.ч. ПДВ 1398,25 грн., сума без ПДВ 6991,25 грн., № ОУ-0000115 від 30.06.2010 на загальну суму 92411,08 грн., в т.ч. ПДВ 15401,85 грн., сума без ПДВ 77009,23 грн., № ОУ-0000125 від 30.07.2010 на загальну суму 71604,00 грн., в т.ч. ПДВ 11934,00 грн., сума без ПДВ 59670,00 грн., №ОУ-0000143 від 30.08.2010 на загальну суму 120005,22 грн., в т.ч. ПДВ 20000,87 грн., сума без ПДВ 100004,35 грн., № ОУ-0000163 від 30.09.2010 на загальну суму 12413,10 грн., в т.ч. ПДВ 2068,85 грн., сума без ПДВ 10344,25 грн., № ОУ-0000168 від 30.09.2010 на загальну суму 89058,26 грн., в т.ч. ПДВ 14843,04 грн., сума без ПДВ 74215,22 грн., № ОУ-0000191 від 30.10.2010 на загальну суму 74616,35 грн., в т.ч. ПДВ 12436,06 грн., сума без ПДВ 62180,29 грн., № ОУ-0000207 від 30.11.2010 на загальну суму 102910,38 грн., в т.ч. ПДВ 17151,73 грн., сума без ПДВ 85758,65 грн., № ОУ-0000239 від 30.12.2010 на загальну суму 87961,72 грн., в т.ч. ПДВ 14660,29 грн., сума без ПДВ 73301,43 грн.

Загалом було отримано послуг за Договором з ТОВ "КМВ "Фрегат" - 899492,34 грн., в т.ч. ПДВ 149915,40 грн.

Таким чином, у перевіряємому періоді за датою оформлення документу, що засвідчує факт передачі робіт (послуг) вартістю 899492,34 грн., в т.ч. ПДВ 149915,40 грн., у виконавця (ТОВ "КМВ "Фрегат") відповідно до п. 1.6 ст. 1, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону №168 виникли податкові зобов'язання з ПДВ в сумі 149915,40 грн.

За датою виникнення податкових зобов'язань ТОВ "КМВ "Фрегат" виписало позивачу податкові накладні: № 4 від 30.04.10 на суму послуг з миття працівників у розмірі 87234,53 грн., в т.ч. ПДВ 14539,09 грн., № 5 від 30.04.10 на суму послуг з миття працівників у розмірі 11959,50 грн., в т.ч. ПДВ 1993,25 грн., №41 від 31.05.10 на загальну суму 71190,29 грн., в т.ч. ПДВ 11865,05 грн., № 40 від 31.05.10 на суму послуг з миття працівників у розмірі 8389,50 грн., в т.ч. ПДВ 1398,25 грн., №69 від 30.06.10 на суму послуг з миття працівників у розмірі 92411,08 грн., в т.ч. ПДВ 15401,85 грн., № 79 від 30.07.10 на суму послуг з миття працівників у розмірі 71604,00 грн., в т.ч. ПДВ 11934 грн., №97 від 30.08.10 на загальну суму 120005,22 грн., в т.ч. ПДВ 20000,87 грн., №119 від 31.08.10 на суму послуг з миття працівників у розмірі 12413,10 грн., в т.ч. ПДВ 2068,85 грн., № 125 від 30.09.10 на суму послуг з миття працівників у розмірі 89058,26 грн., в т.ч. ПДВ 14843,04 грн., №156 від 29.10.10 на загальну суму 74616,35 грн., в т.ч. ПДВ 12436,06 грн., №174 від 30.11.10 на суму послуг з миття працівників у розмірі 102910,38 грн., в т.ч. ПДВ 17151,73 грн., № 207 від 30.12.10 на суму послуг з миття працівників у розмірі 87961,72 грн., в т.ч. ПДВ 14660,29 грн.,

Загалом виписано податкових накладних на суму послуг з миття працівників у розмірі 829753,98 грн., в т.ч. ПДВ 138292,33 грн., які відображені позивачем у розділі І «Отримані податкові накладні» реєстрів податкових накладних за 2010р.

У зв'язку з чим, по даті отримання податкових накладних, що засвідчує факт придбання платником податку робіт (послуг)/по даті списання коштів з банківського рахунку в оплату робіт (послуг) відповідно до п.п.7.5.1. п.7.5. ст. 7 Закону №168 та у позивача виникло право на формування податкового кредиту у 2010 році по взаємовідносинах з ТОВ "КМВ "Фрегат" в сумі 138292,33 грн., що підтверджено податковими накладними, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Як видно з акта перевірки, податковим органом по контрагенту ТОВ "КМВ "Фрегат" зі складу податкового кредиту 2010 були виключені суми ПДВ у розмірі 103709,19 грн., проте ані в акті перевірки, ані представником податкового органу під час розгляду справи не було надано будь-яких пояснень або обґрунтувань с приводу виключення саме суми у розмірі 103709,19 грн. зі складу податкового кредиту позивача по взаємовідносинам з ТОВ "КМВ "Фрегат".

В обґрунтування позовних вимог та на підтвердження правомірності формування податкового кредиту 2010р. позивачем були надані податкові накладні, які включені до розділу І реєстру «Отримані податкові накладні» 2010 року по усім операціям, які мали місце у вказаному періоді по взаємовідносинам з ТОВ "КМВ "Фрегат" на загальну суму ПДВ 138292,33 грн.

Таким чином, позивачем суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримані податкові накладні та перераховані грошові кошті в оплату виконаних робіт (послуг), у зв'язку з чим, по факту оплати та отримання робіт (послуг) постачальником виписані податкові накладні, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Судом встановлено, що постачальник - ТОВ "КМВ "Фрегат" відповідно до п.п.7.2.4. п.7.2. ст.7 Закону №168 мав право виписки податкових накладних станом на час їх складання, так як був зареєстрований платником ПДВ за даними офіційного сайту ДПС України (http://www.sta.gov.ua).

Крім того, постачальник позивача є зареєстрованим суб'єктом господарювання - юридичною особою згідно даних офіційного сайту ДП «Інформаційно-ресурсний центр» (http://irc.gov.ua).

Матеріали справи свідчать, що податкові накладні, які стали підставою для нарахування податкового кредиту у звітних періодах у 2010 року по взаємовідносинам з ТОВ "КМВ "Фрегат" містять усі обов'язкові реквізити, передбачені п.п.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону №168.

Перевіряючи правомірність формування податкового кредиту по операціям з придбання робіт (послуг) у ТОВ «КМЗ «Фрегат» суд зазначає наступне.

Як було зазначено вище, 01.02.2007 між ТОВ «КМЗ «Фрегат» (Орендодавець) та ДП «Краншип» (Орендар) був укладений Договір № №17-07 оренді майна, відповідно до якого в порядку і на умовах цього договору Орендодавець зобов'язується передати, а Орендар зобов'язується прийняти у строкове платне користування нерухоме майно та прилеглу територію, визначеними Планом орендованого об'єкта, який є невід'ємною частиною цього договору.

Додатковою угодою № 1 від 01.02.2007 р. до Договору № 17-07 визначено, що в порядку і на умови п.10 Договору оренди № 17-07 від 01.02.07 р. Орендодавець зобов'язується за заявкою Орендаря надати послуги технічного характеру, згідно Додатку № 1, а орендар зобов'язується сплатити Орендодавцю зазначену послугу.

На виконання умов зазначеного договору ТОВ «КМЗ «Фрегат» надало позивачу послуги (миття працівників), що підтверджується актами здачі-прийому робіт (послуг): № ОУ-0000014 від 29.01.10 на загальну суму 34473,36 грн., в т.ч. ПДВ 5745,56 грн., сума без ПДВ 28727,80 грн., №ОУ-0000027 від 10.03.10 на загальну суму 15772,54 грн., в т.ч. ПДВ 2628,76 грн., сума без ПДВ суму 13143,78 грн.

Загалом було отримано послуг за Договором з ТОВ "КМЗ "Фрегат" - 50245,90 грн., в т.ч. ПДВ 8374,32 грн.

Таким чином, у перевіряємому періоді за датою оформлення документу, що засвідчує факт передачі робіт (послуг) вартістю 50245,90 грн., в т.ч. ПДВ 8374,32 грн., у виконавця (ТОВ "КМЗ "Фрегат") відповідно до п. 1.6 ст. 1, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону №168 виникли податкові зобов'язання з ПДВ в сумі 8374,32 грн.

За датою виникнення податкових зобов'язань ТОВ "КМЗ "Фрегат" виписало позивачу податкові накладні: № 16 від 29.01.10 на загальну суму 34473,36 грн., в т.ч. ПДВ 5745,56 грн., № 31 від 10.03.10 на загальну суму 15772,54 грн., в т.ч. ПДВ 2628,76 грн.

Загалом виписано податкових накладних на суму 50245,90 грн., в т.ч. ПДВ 8374,32 грн., які відображені позивачем у розділі І «Отримані податкові накладні» реєстрів податкових накладних за 2010р.

У зв'язку з чим, по даті отримання податкових накладних, що засвідчує факт придбання платником податку робіт (послуг)/по даті списання коштів з банківського рахунку в оплату робіт (послуг) відповідно до п.п.7.5.1. п.7.5. ст. 7 Закону №168 та у позивача виникло право на формування податкового кредиту у 2010 році по взаємовідносинах з ТОВ "КМЗ "Фрегат" в сумі 8374,32 грн., що підтверджено податковими накладними, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Таким чином, позивачем суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримані податкові накладні та перераховані грошові кошті в оплату робіт (послуг), у зв'язку з чим, по факту оплати та отримання робіт (послуг) постачальником виписані податкові накладні, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Судом встановлено, що постачальник - ТОВ "КМЗ "Фрегат" відповідно до п.п.7.2.4. п.7.2. ст.7 Закону №168 мав право виписки податкових накладних станом на час їх складання, так як був зареєстрований платником ПДВ за даними офіційного сайту ДПС України (http://www.sta.gov.ua).

Крім того, постачальник позивача є зареєстрованим суб'єктом господарювання - юридичною особою згідно даних офіційного сайту ДП «Інформаційно-ресурсний центр» (http://irc.gov.ua).

Матеріали справи свідчать, що податкові накладні, які стали підставою для нарахування податкового кредиту у звітних періодах у 2010 року по взаємовідносинам з ТОВ "КМЗ "Фрегат" містять усі обов'язкові реквізити, передбачені п.п.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону №168.

При досліджені сум податкового кредиту, сформованого ДП «Краншип» по взаємовідносинах з ТОВ "КМЗ "Фрегат", ТОВ "КМВ "Фрегат", ТОВ „Керчвисотстрой", ТОВ „Монарх", ТОВ „Алхена", ТОВ „ТД фірма Союз ЛТД", ТОВ „Концерн „Ксімекс", ВАТ „Українська гірничо-металургійна компанія ", ТОВ „Форлі", ТОВ „Клепсідра", ТОВ „Адекс-пром", ТОВ „ЮВАН ТА", ТОВ „Інтерпейнт", ЗАТ „Миколаївський машинобудівний завод", ТОВ ВП „Резидент", ТОВ "Ековотер Україна", ТОВ "Завод ГідрУМ", ТОВ "Електроторг" судом встановлено, що господарські операції з переліченими контрагентами здійснені в межах господарської діяльності, отже вчинені господарські операції пов'язані з господарською діяльністю позивача, вчинені в межах оподаткованих операціях платника податків - позивача у справі.

Таким чином, ані в акті перевірки, ані під час розгляду справи відповідачем не спростований факт отримання товарів, робіт(послуг) від ТОВ "КМЗ "Фрегат", ТОВ "КМВ "Фрегат", ТОВ „Керчвисотстрой", ТОВ „Монарх", ТОВ „Алхена", ТОВ „ТД фірма Союз ЛТД", ТОВ „Концерн „Ксімекс", ВАТ „Українська гірничо-металургійна компанія ", ТОВ „Форлі", ТОВ „Клепсідра", ТОВ „Адекс-пром", ТОВ „ЮВАН ТА", ТОВ „Інтерпейнт", ЗАТ „Миколаївський машинобудівний завод", ТОВ ВП „Резидент", ТОВ "Ековотер Україна", ТОВ "Завод ГідрУМ", ТОВ "Електроторг" та їх використання у власній господарської (виробничої) діяльності з метою отримання прибутку.

Що стосується посилань податкового органу на нікчемність укладених позивачем з ТОВ "КМЗ "Фрегат", ТОВ "КМВ "Фрегат", ТОВ „Керчвисотстрой", ТОВ „Монарх", ТОВ „Алхена", ТОВ „ТД фірма Союз ЛТД", ТОВ „Концерн „Ксімекс", ВАТ „Українська гірничо-металургійна компанія ", ТОВ „Форлі", ТОВ „Клепсідра", ТОВ „Адекс-пром", ТОВ „ЮВАН ТА", ТОВ „Інтерпейнт", ЗАТ „Миколаївський машинобудівний завод", ТОВ ВП „Резидент", ТОВ "Ековотер Україна", ТОВ "Завод ГідрУМ", ТОВ "Електроторг" правочинів, то суд вказує на наступне.

Суд зазначає, що під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до ч. 1 ст. 173, ст. 174 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод. Суб'єкти господарського зобов'язання - це учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), порушення якої згідно до ч. 1 ст. 207 ГК України тягне за собою визнання його судом недійсним повністю або в частині.

Як вбачається із вищевикладеного, загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності господарського зобов'язання та для дійсності угоди (правочину), співпадають.

Виходячи з положень розділу IV ГК України, господарські зобов'язання виникають на підставі угод, фактично складаючи їх суть, тобто ці два поняття співвідносяться як форма та зміст.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України та Законом України «про оподаткування прибутку підприємств».

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Отже, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті 3 Господарського кодексу України, Закону №334 є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

В даному випадку, позивачем та ТОВ "КМЗ "Фрегат", ТОВ "КМВ "Фрегат", ТОВ „Керчвисотстрой", ТОВ „Монарх", ТОВ „Алхена", ТОВ „ТД фірма Союз ЛТД", ТОВ „Концерн „Ксімекс", ВАТ „Українська гірничо-металургійна компанія ", ТОВ „Форлі", ТОВ „Клепсідра", ТОВ „Адекс-пром", ТОВ „ЮВАН ТА", ТОВ „Інтерпейнт", ЗАТ „Миколаївський машинобудівний завод", ТОВ ВП „Резидент", ТОВ "Ековотер Україна", ТОВ "Завод ГідрУМ", ТОВ "Електроторг" були вчинені господарські операції з придбання товарів. Оплата за договорами була здійсненна позивачем повністю, отримані товари придбані з метою використання у власній господарської діяльності та частково були використані під час виробництва готової продукції.

Отже, зазначене свідчить про те, що господарські операції між позивачем та його постачальниками були спрямовані на реальне настання правових наслідків і при виконанні господарських операцій, зокрема, позивач діяв у межах діючого законодавства України.

Таким чином, викладене спростовує висновок відповідача, що данні правочини є нікчемними та суперечать інтересам держави та суспільства.

Суд зазначає, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину, за якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 2 ст. 215 ЦК України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Проте, норми закону, якою б прямо була встановлена недійсність вищевказаних договорів, укладених позивачем з контрагентами, відповідачем не наведено.

В силу ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому, відповідно до ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд вважає, що відповідачем належними доказами не доведено, в чому полягає не спрямованість укладених позивачем з правочинів на настання обумовлених ними правових наслідків, а також в чому полягає та чим підтверджується їх суперечність моральним засадам суспільства, а також порушення публічного порядку, спрямованість на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

Крім того, суд виходить з того, що відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Суд зауважує, що головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки.

Проте, жодною нормою законодавства органи ДПІ не наділені повноваженнями з визнання правочинів нікчемними.

В той же час, ч. 2 ст.19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Матеріали справи свідчать про те, що правочин у встановленому законом порядку недійсним не визнано, а відтак є дійсним, направлений на настання реальних наслідків.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з отримання товарів, робіт (послуг) від ТОВ "КМЗ "Фрегат", ТОВ "КМВ "Фрегат", ТОВ „Керчвисотстрой", ТОВ „Монарх", ТОВ „Алхена", ТОВ „ТД фірма Союз ЛТД", ТОВ „Концерн „Ксімекс", ВАТ „Українська гірничо-металургійна компанія ", ТОВ „Форлі", ТОВ „Клепсідра", ТОВ „Адекс-пром", ТОВ „ЮВАН ТА", ТОВ „Інтерпейнт", ЗАТ „Миколаївський машинобудівний завод", ТОВ ВП „Резидент", ТОВ "Ековотер Україна", ТОВ "Завод ГідрУМ", ТОВ "Електроторг", на які платник податків посилається як на підставу виникнення у нього права на формування податкового кредиту, віднесення сум до складу від'ємного значення та, у подальшому, до складу бюджетного відшкодування та включення понесених витрат до складу валових витрат та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування, відповідачем спростовані не були.

Таким чином, документально підтверджується здійснення ДП «Краншип» господарських операцій з придбання товарів, робіт(послуг) у ТОВ "КМЗ "Фрегат", ТОВ "КМВ "Фрегат", ТОВ „Керчвисотстрой", ТОВ „Монарх", ТОВ „Алхена", ТОВ „ТД фірма Союз ЛТД", ТОВ „Концерн „Ксімекс", ВАТ „Українська гірничо-металургійна компанія ", ТОВ „Форлі", ТОВ „Клепсідра", ТОВ „Адекс-пром", ТОВ „ЮВАН ТА", ТОВ „Інтерпейнт", ЗАТ „Миколаївський машинобудівний завод", ТОВ ВП „Резидент", ТОВ "Ековотер Україна", ТОВ "Завод ГідрУМ", ТОВ "Електроторг" у перевірямому періоді.

Відповідачем не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди: безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, постійне придбання позивачем товару у посередників, контрагенти яких систематично протиправно не сплачували ПДВ до бюджету або мали ознаки фіктивного підприємництва тощо.

Податковий орган також не подав жодних доказів на підтвердження того, що платник податку (позивач у справі) діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення названої операції з поставки товару було одержання позивачем податкової вигоди. Не зазначено відповідачем й інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність платника (позивача у справі).

Суд погоджується з доводами позивача про те, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше не встановлено законом.

Щодо посилання податкового органу на невиконання постачальниками ТОВ "КМЗ "Фрегат", ТОВ "КМВ "Фрегат", ТОВ „Керчвисотстрой", ТОВ „Монарх", ТОВ „Алхена", ТОВ „ТД фірма Союз ЛТД", ТОВ „Концерн „Ксімекс", ВАТ „Українська гірничо-металургійна компанія ", ТОВ „Форлі", ТОВ „Клепсідра", ТОВ „Адекс-пром", ТОВ „ЮВАН ТА", ТОВ „Інтерпейнт", ЗАТ „Миколаївський машинобудівний завод", ТОВ ВП „Резидент", ТОВ "Ековотер Україна", ТОВ "Завод ГідрУМ", ТОВ "Електроторг" (по ланцюгу) своїх обов'язків з декларування та сплати податків, а також недотримання вимог щодо здійснення ними господарської діяльності, то зазначена обставина не може слугувати ознакою «недобросовісності» покупця (ДП «Краншип») та бути підставою для позбавлення його права на податковий кредит та бюджетне відшкодування виходячи з наступного:

Чинне податкове законодавство взагалі не обумовлює виникнення у платника права на податковий кредит фактичною сплатою такими постачальниками необхідних сум податків до бюджету (аналогічна думка викладена ВАСУ в Ухвалах №К-34803/10 від 16.01.2013 р., №К/9991/96558/11 від 26.12.2012 р. та інш), оскільки поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань, при цьому кожний платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків продавцем, порушення ним правил здійснення господарської діяльності.

Більш того, платник податку на додану вартість (покупець товару) взагалі не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів.

При цьому при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини ж між учасниками попередніх поставок товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між позивачем та його контрагентами».

ВСУ в Постановах №21-47а10 від 31.01.2011 р. та №21-573во10 від 01.06.2010 р. дотримується наступної думки: «Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит у разі, якщо останній має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту».

Подібної думки дотримується ВАСУ в Ухвалах від 07.02.2013 р. по справі №К-18718/10, від 10.04.2012 р. по справі №К-19705/10 та від 12.07.2012 р. по справі №К-14542/08.

Крім того, чинне податкове законодавство не встановлює залежність між формуванням податкового кредиту продавців (ТОВ "КМЗ "Фрегат", ТОВ "КМВ "Фрегат", ТОВ „Керчвисотстрой", ТОВ „Монарх", ТОВ „Алхена", ТОВ „ТД фірма Союз ЛТД", ТОВ „Концерн „Ксімекс", ВАТ „Українська гірничо-металургійна компанія ", ТОВ „Форлі", ТОВ „Клепсідра", ТОВ „Адекс-пром", ТОВ „ЮВАН ТА", ТОВ „Інтерпейнт", ЗАТ „Миколаївський машинобудівний завод", ТОВ ВП „Резидент", ТОВ "Ековотер Україна", ТОВ "Завод ГідрУМ", ТОВ "Електроторг") та покупця (ДП «Краншип»).

На цьому наголошує Верховний суд України в узагальненні «Висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 237 КАС України, за 2010 - 2011 рр.» від 01.05.2012 р. (п.6 розділу «Спори з ДПС»): «Чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту».

Посилання ДПС в акті перевірки на недійсність угод між ДП «Краншип» та ТОВ "КМЗ "Фрегат", ТОВ "КМВ "Фрегат", ТОВ „Керчвисотстрой", ТОВ „Монарх", ТОВ „Алхена", ТОВ „ТД фірма Союз ЛТД", ТОВ „Концерн „Ксімекс", ВАТ „Українська гірничо-металургійна компанія ", ТОВ „Форлі", ТОВ „Клепсідра", ТОВ „Адекс-пром", ТОВ „ЮВАН ТА", ТОВ „Інтерпейнт", ЗАТ „Миколаївський машинобудівний завод", ТОВ ВП „Резидент", ТОВ "Ековотер Україна", ТОВ "Завод ГідрУМ", ТОВ "Електроторг" у зв'язку невеликою кількістю або відсутністю у їх постачальників (ТОВ «Торгово-промислове об'єднання», ТОВ «ТПК Дельта-2000», ТОВ «ТК-Сігма Груп» та ін.) трудових ресурсів та основних фондів, а також з наявністю у вказаних постачальників стану, відмінного від «0», є безпідставними, оскільки вони не мали жодних господарських відносин з ДП «Краншип» та не були сторонами договорів на поставку позивачу товарів, робіт (послуг)(аналогічна думка викладена в Ухвалі ВАСУ від 11.04.2012 р. по справі №К/9991/73543/11 та інш).

При цьому, дані автоматизованої системи співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань в розрізі контрагентів на рівні ДПА України не можуть бути свідченням порушення платником податкового законодавства під час формування даних податкового обліку. Подібної думки дотримується ВАСУ в Ухвалах від 21.02.2013 р. по справі № К/9991/6552/11, від 24.01.2013 р. по справі №К-22489/10, від 05.02.2013 р. по справі №К/9991/54237/12 та від 20.09.2012 р. по справі №К/9991/574/12, оскільки доказами порушення правил формування податкового кредиту можуть бути виключно матеріали перевірок платника податків, проведених з дослідженням його первинних бухгалтерських документів, а не дані вище вказаної системи, крім того, програмне забезпечення «Системи автоматизоване співставлення податкового кредиту та зобов'язань у розрізі контрагентів, декларацій по податку на додану вартість» не відноситься до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків.

Крім того, згідно із практикою Європейського Суду з прав людини, у праві "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами хисту права власності.

Таким чином, за відсутністю вироку суду, яким підтверджено фіктивність здійснення операції між позивачем ТОВ "КМЗ "Фрегат", ТОВ "КМВ "Фрегат", ТОВ „Керчвисотстрой", ТОВ „Монарх", ТОВ „Алхена", ТОВ „ТД фірма Союз ЛТД", ТОВ „Концерн „Ксімекс", ВАТ „Українська гірничо-металургійна компанія ", ТОВ „Форлі", ТОВ „Клепсідра", ТОВ „Адекс-пром", ТОВ „ЮВАН ТА", ТОВ „Інтерпейнт", ЗАТ „Миколаївський машинобудівний завод", ТОВ ВП „Резидент", ТОВ "Ековотер Україна", ТОВ "Завод ГідрУМ", ТОВ "Електроторг", вказаних в акті перевірки, безперечних доказів, які свідчать про неможливість отримання товарів, робіт (послуг) від ТОВ "КМЗ "Фрегат", ТОВ "КМВ "Фрегат", ТОВ „Керчвисотстрой", ТОВ „Монарх", ТОВ „Алхена", ТОВ „ТД фірма Союз ЛТД", ТОВ „Концерн „Ксімекс", ВАТ „Українська гірничо-металургійна компанія ", ТОВ „Форлі", ТОВ „Клепсідра", ТОВ „Адекс-пром", ТОВ „ЮВАН ТА", ТОВ „Інтерпейнт", ЗАТ „Миколаївський машинобудівний завод", ТОВ ВП „Резидент", ТОВ "Ековотер Україна", ТОВ "Завод ГідрУМ", ТОВ "Електроторг" (зокрема доказів отримання товарів, робіт (послуг) від інших постачальників), та при наявності доказів, які підтверджують отримання товарів, робіт (послуг) саме від ТОВ "КМЗ "Фрегат", ТОВ "КМВ "Фрегат", ТОВ „Керчвисотстрой", ТОВ „Монарх", ТОВ „Алхена", ТОВ „ТД фірма Союз ЛТД", ТОВ „Концерн „Ксімекс", ВАТ „Українська гірничо-металургійна компанія ", ТОВ „Форлі", ТОВ „Клепсідра", ТОВ „Адекс-пром", ТОВ „ЮВАН ТА", ТОВ „Інтерпейнт", ЗАТ „Миколаївський машинобудівний завод", ТОВ ВП „Резидент", ТОВ "Ековотер Україна", ТОВ "Завод ГідрУМ", ТОВ "Електроторг" та їх використання в господарської діяльності позивачем, у суду відсутні підстави визнання вказаних операцій фіктивними, такими, що спрямовані на ухилення від сплати податків та отримання податкової вигоди.

Таким чином, обставини, які слугували фактичною підставою для зменшення суми податкового кредиту, що у подальшому, стало підставою для зменшення бюджетного відшкодування та нарахування грошових зобов'язань з податку на додану вартість, та виключення валових витрат та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування, по операціям з ТОВ "КМЗ "Фрегат", ТОВ "КМВ "Фрегат", ТОВ „Керчвисотстрой", ТОВ „Монарх", ТОВ „Алхена", ТОВ „ТД фірма Союз ЛТД", ТОВ „Концерн „Ксімекс", ВАТ „Українська гірничо-металургійна компанія ", ТОВ „Форлі", ТОВ „Клепсідра", ТОВ „Адекс-пром", ТОВ „ЮВАН ТА", ТОВ „Інтерпейнт", ЗАТ „Миколаївський машинобудівний завод", ТОВ ВП „Резидент", ТОВ "Ековотер Україна", ТОВ "Завод ГідрУМ", ТОВ "Електроторг", знаходяться поза межами вимог Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про оподаткування підприємств».

Перевіряючи правомірність прийняття податковим органом податкових повідомлень - рішень від 18.07.2011 р. № 0000202200, відповідно до якого підприємству збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у сумі 20338,96 грн., у т.ч. за основним платежем 16271,17 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 4067,79 грн. та від 21.04.2011 р. № 0000122200, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі 13563,08 грн., у т.ч. за основним платежем 10850,46 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 2712,62 грн., суд зазначає наступне.

Проведеною перевіркою податковим органом встановлено заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників у поданій звітності, яке пов'язано з тим, що ДП "Краншип" послуги буксирування надані плавзасобом нерезидента на митній території України за угодами про морське буксирування: №138G1812AR від 18.12.2008р., №185G1708AR від 17.08.2010р., № №188G01108AR від 01.10.2010р. Актом перевірки та рішенням про результат розгляду первинної скарги визначені порушення ДП «Краншип» п.13.5 ст.13 Закону України "Про оприбуткування прибутку підприємств" (в редакції Закону України від 22.05.97 №283/97-ВР) в частині не утримання та сплати до бюджету податку на доходи нерезидента, отриманих від фрахту суден у 2 та 4 кварталах 2010 року у розмірі 180810,82 грн., внаслідок чого позивачем занижений податок на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 27121,63 грн. (за податковим повідомленням рішенням № 0000202200 та № 0000122200).

Проте суд не погоджується з таким твердженням податкового органу з огляду на наступне.

Матеріали справи свідчать, що між ДП «Краншип» та нерезидентом "DONMAR CORPORATION" було укладено ряд угод надання послуг з буксирування, а саме:

- угода № 185 G1708AR від 17.08.2010р. про морське буксирування ПЗП "Інженер Сидоров" буксиром "Гепард", що підтверджується наданим на дослідження Актом виконаних робіт №б/н від 26.08.10 на суму 4500,00USD; Характер робіт: Баластний перехід з рейду порту Керч у порт Іллічівськ (Україна). Прийом ПЗП "Інженер Сидоров" в порту Іллічівськ. Буксирування ПЗП "Інженер Сидоров" з п. Іллічівськ в порт Керч. Здача ПЗП "Інженер Сидоров" в порту Керч. Оплата дисбурсментських рахунків, включаючи агентську винагороду, портові збори, витрат по лоцманській проводці, канальним зборам,а також витрат по портовим буксирам й буксирам в каналах за рахунок Власника буксиру в обидві сторони. Отримання дозволу на буксирування (Буксировочний сертифікат) за час та кошти Наймача;

- угода № 138 G1812AR від 18.12.2008р. про морське буксирування п/к "Бригадир Ковиза", що підтверджується Актом виконаних робіт №б/н від 29.12.08 на суму 12500,00 USD; Характер робіт: Прийом п/к "Бригадир Ковиза" в морському порту Херсон. Буксирування п/к "Бригадир Ковиза" з морського порту Херсон в Завод "Фрегат" порту Керч (Україна). Буксирне забезпечення п/к "Бригадир Ковиза" в заводе "Фрегат", порту Керч (Україна). Буксирування п/к "Бригадир Ковиза" з заводу "Фрегат", порту Керч (Україна) в морський порт Херсон. Здача п/к "Бригадир Ковиза" в морському порту Херсон. Оплата дисбурсментських рахунків, включаючи агентську винагороду, портові збори, витрат по лоцманській проводці, канальним зборам, а також витрат по портовим буксирам й буксирам в каналах за рахунок Власника буксиру в обидві сторони. Отримання дозволу на буксирування (Буксировочний сертифікат) за час та кошти Наймача;

- угода № 188G0110AR від 01.10.2010р. про морське буксирування ПК "ПК-33" буксиром "Гепард", що підтверджується Актом виконаних робіт №б/н від10.10.10 на суму 5800,00 USD; Характер робіт: Баластний перехід з рейду порту Керч у порт Одеса (Україна). Прийом ПК "ПК-33" в порту Одеса. Буксирування ПК "ПК-33" з п. Одеса в порт Керч. Здача ПК "ПК-33" в порту Керч. Оплата дисбурсментських рахунків, включаючи агентську винагороду, портові збори, витрат по лоцманській проводці, канальним зборам,а також витрат по портовим буксирам й буксирам в каналах за рахунок Власника буксиру в обидві сторони. Отримання дозволу на буксирування (Буксировочний сертифікат) за час та кошти Наймача.

Відповідно до умов Угод, укладених між ДП "Краншип" (Наймач) та Компанією "DONMAR CORPORATION" (Власник буксиру), Власниками буксиру здійснюється буксирування плавзасобів (плавкранів та ПЗП) із одного порту України в інший. При цьому, пунктом 12 "опис вантажу і/або баласту і/або іншого майна" вищезазначених угод передбачено, що вантажу чи іншого майна на борту плавзасобу немає. Пунктом 32 укладених Угод сторонами погоджена вартість буксирування на умовах люмпсум (твердої ставки).

Виконання умов укладених Угод сторонами оформлено наступними актами виконаних робіт:

- актом виконаних робіт від 29.12.2008 року про виконання буксирування плавкрану "Бригадир Ковиза" з 20.12.08р. по 28.12.08р. згідно Угоди № 138 G1812AR від 18.12.2008 року;

- актом виконаних робіт від 26.08.2010 року про виконання буксирування ПЗП "Инженер Сидоров" з 22.08.10р. по 26.08.10р. згідно Угоди № 185 G1708AR від 17.08.2010 року;

- актом виконаних робіт від 10.10.2010 року про виконання буксирування плавкрану "ПК-33" з 20.12.08р. по 28.12.08р. згідно Угоди № 188G0110AR від 01.10.2010 року.

За період травень-листопад 2010 р. ДП «Краншип» сплатив за послуги буксирування на користь компанії "DONMAR CORPORATION" 22800 доларів США або 180810,82 грн. - еквівалентно по курсу НБУ на час сплати коштів, що підтверджується матеріалами справи та висновком судової економічної експертизи.

Податок із вказаного доходу нерезидента в сумі 180810,82 грн. не був утриманий ДП «Краншип».

Не утримання ДП «Краншип» податку із вказаного доходу в сумі 180810,82 грн., виплаченого на користь нерезидента - Компанії "DONMAR CORPORATION" є обґрунтованим, виходячи з наступного:

Відповідно до норм ст.1 Кодексу торговельного мореплавства України від 09.12.1994 року N 277/94-ВР, із змінами та доповненнями, (надалі - Кодекс) під торговельне мореплавство - це діяльність, пов'язана з використанням суден для перевезення вантажів, пасажирів, багажу та пошти, рибних та інших морських та видобувних корисних копалин, виконання буксирних, криголамних і рятувальних операцій, прокладання кабелю, а також для інших господарських, наукових і культурних цілей.

Статтею 203 цього Кодексу передбачено, що за договором чартеру (фрахтування) судна на певний час судновласник зобов'язується за обумовлену плату (фрахт) надати судно фрахтувальнику для перевезення пасажирів, вантажів та для інших цілей торговельного мореплавства на певний час.

У договорі чартеру (фрахтування) судна на певний час повинні бути вказані найменування сторін договору, назва судна, його технічні і експлуатаційні дані (вантажопідйомність, вантажомісткість, швидкість тощо), район плавання, мета фрахтування, розмір фрахту, термін дії договору, місце приймання і здавання судна (ст.205 Кодексу).

Відповідно до норм ст.222 Кодексу: "За договором морського буксирування власник одного судна зобов'язується за винагороду відбуксирувати інше судно чи плавучий об'єкт на певну відстань або буксирувати його протягом певного часу, чи для виконання маневру". За договором міжпортового буксирування власник одного судна (буксира) зобов'язується за винагороду буксирувати інше судно або інший плавучий об'єкт з одного порту (пункту) до іншого порту (пункту) (ст.232 Кодексу).

Статтею 233 Кодексу визначено, що договір міжпортового буксирування укладається у письмовій формі і повинен містити такі умови: про порти (пункти) відправлення і призначення, про час буксирування, про права і обов'язки сторін, про відповідальність за порушення договору, про ті особливості об'єктів, що буксируються і можуть впливати на безпеку буксирування, про інші обставини, які сторони вважають за необхідне обумовити окремо.

Крім того, відповідно до Наказу Держстандарту України від 02.06.1997 року № 324, з 01.10.1997 року введена в дію Класифікація послуг зовнішньоекономічної діяльності ДК 012-97 (КПЗЕД), положеннями якої чітко розмежовані послуги з фрахтування та буксирування плавзасобів в такому порядку:

За кодом 63.22 - це послуги, пов'язані з забезпеченням функціонування водної транспортної інфраструктури, в тому числі:

за кодом 63.22.1 - послуги, пов'язані з забезпеченням функціонування морської транспортної інфраструктури, до складу яких включені:

- послуги морських портів: вантажно-розвантажувальні роботи, лоцманські послуги, аварійно-рятувальні роботи, технічне обслуговування, екіпірування суден, роботи службово-допоміжного, рейдового і технічного флоту, ремонт та утримання суднохідних водних шляхів;

- послуги вантажних терміналів;

- послуги з обслуговування суден та їх поточний ремонт.

До складу цього підкласу послуг не включаються послуги транспортних агентств, експедиторів, митних брокерів, інші послуги під час перевезень (див. У 63.41, 63.42.4, 63.43, 63.44).

За кодом 63.41 - це послуги з агентування і фрахтування морського торговельного флоту.

Підпунктом 1.35.1 п.1.35 ст.1 Закону України "Про оприбуткування прибутку підприємств" визначено, що фрахт - винагорода (компенсація), що сплачується за договорами перевезення, найму або піднайму судна або транспортного засобу (їх частин) для цілей: перевезення вантажів та пасажирів морськими або повітряними суднами; перевезення вантажів залізничним або автомобільним транспортом.

У зв'язку з чим, суд робить висновок, що угоди № 138 G1812AR від 18.12.2008р., № 185 G1708AR від 17.08.2010р. та № 188G0110AR від 01.10.2010р., укладені між ДП "Краншип" та компанією "DONMAR CORPORATION", відносяться до послуг буксирування плавзасобів, а не до фрахтування.

Відповідно до п. 13.1 ст. 13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти: а) проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом; б) дивіденди, які сплачуються (нараховуються) резидентом; в) роялті, фрахту та доходи від послуг типу "інжиніринг"; г) лізингова (орендна) плата, що сплачується (нараховується) резидентами або постійними представництвами на користь нерезидента-лізингодавця (орендодавця); д) доходи від продажу нерухомого майна, розташованого на території України, яке належить нерезиденту, у тому числі майна постійного представництва нерезидента; е) прибуток від здійснення операцій з торгівлі цінними паперами або іншими корпоративними правами, визначений відповідно до норм цього Закону; є) доходи, отримані від здійснення спільної діяльності на території України, доходи від здійснення довгострокових контрактів на території України; ж) винагорода за здійснення культурної, освітньої, релігійної, спортивної, розважальної діяльності нерезидентів (або уповноважених ними осіб) на території України; з) брокерська, комісійна або агентська винагорода, отримана від резидентів або постійних представництв інших нерезидентів стосовно брокерських, комісійних або агентських послуг, наданих нерезидентом або його постійним представництвом на території України на користь резидентів; и) внески та премії на страхування або перестрахування ризиків в Україні (включаючи страхування ризиків життя) або страхування резидентів від ризиків за межами України; і) доходи у вигляді виграшів (призів) в лотерею (крім державної), від казино, інших гральних місць (домів), розташованих на території України, доходи від організації та проведення грального бізнесу, лотерей (крім державних); ї) доходи у вигляді благодійних внесків та пожертв на користь нерезидентів; й) інші доходи від здійснення нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України, за винятком доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів (робіт, послуг), переданих (виконаних, наданих) резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг з міжнародного зв'язку чи міжнародного інформаційного забезпечення.

Отже, виходячи з аналізу наведених правових норм, суд дійшов висновку, що в підпунктах а) - ї) пункті 13.1 Закону №334 наводяться вичерпний перелік доходів нерезидента, які кваліфікуються як "доходи нерезидента із джерелом їх походження з України" та оподатковуються в порядку і за ставками, передбаченими ст. 13 Закону №334.

При цьому доходи у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості послуг, наданих резиденту від такого нерезидента, у тому числі вартості послуг з міжнародного зв'язку чи міжнародного інформаційного забезпечення, не оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею, оскільки не підпадають під визначення доходів, отриманих нерезидентом із джерелом їх походження з України.

Таким чином, враховуючи характер вчинених сторонами договору операцій, послуги з буксирування не можуть бути кваліфіковані як доходи визначені в підпунктах «а» - «ї» пункту 13.1 Закону №334, вони не є процентами, дивідендами, роялті тощо. Окрім цього послуги з буксирування не відносяться і до фрахтування.

Відповідно до підпункту «й» частини 2 п. 13.1 ст. 13 Закону №334, на який посилається податковий орган, до оподаткованих доходів нерезидента відносяться також: "й) інші доходи від здійснення нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України, за винятком доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів (робіт, послуг), переданих (виконаних, наданих) резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг з міжнародного зв'язку чи міжнародного інформаційного забезпечення".

Водночас, норма підпункту «й» п. 13.1 Закону №334 містить виключення з переліку доходів нерезидента, які підлягають оподаткуванню та встановлює, що доходи у вигляді виручки від наданих резиденту послуг нерезидентом не є "іншими доходами нерезидента на території України" які є об'єктом оподаткування податком на доходи нерезидента за ст. 13 Закону №334.

Згідно із п. 1.31 Закону №334, продаж результатів робіт (послуг) - будь-які операції цивільно-правового характеру з надання результатів робіт (послуг), з надання права на користування або на розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими ніж товари, об'єктами власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг).

Буксирування суден відповідає терміну "продаж результатів робіт (послуг)" виходячи із наведеного п. 1.31 Закону.

Таким чином, оплата на користь нерезидента буксирування суден згідно підпункту й) п. 13.1 Закону про прибуток є виручкою (компенсацією) за надані резиденту від нерезидента послуги (роботи) та не підлягає оподаткуванню податком на доходи нерезидента.

За наведених обставин, суд зазначає, що з огляду на приписи пункту 13.1 статті 13 Закону №334 доходи, отримані нерезидентом в якості компенсації вартості послуг, наданих резиденту від такого нерезидента, якими у даному випадку є буксирування суден, не є доходом із джерелом походження з України, втім не є об'єктом оподаткування за правилами, визначеними вказаною статтею.

Таким чином, оплата на користь нерезидента буксирування суден не є доходами від здійснення будь-якого з видів діяльності, передбачених п. п. "а" - "ї" п. 13.1 ст. 13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та в силу п. п. "й" п. 13.1 ст. 13 вказаного Закону не підлягає оподаткуванню податком на репатріацію за ставкою 15 %, оскільки такі доходи є виручкою (вартістю, компенсацією) виконаних нерезидентами робіт, які не відносяться до жодного виду оподатковуваних доходів за п. п. "а" - "ї" п. 13.1 ст. 13 Закону №334.

Зазначена позиція викладена в Ухвалі ВАСУ 21 травня 2013 р. у справі К/9991/61107/12, від 17 квітня 2013 р. у справі К/9991/31313/12.

Отже, враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми діючого законодавства, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим від 21.04.2011 р. № 0000662301, яким підприємству було донараховано податок на прибуток підприємств в сумі 518045,00 грн., у т.ч. за основним платежем 414436,00 грн. і застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 103609,00 грн., від 21.04.2011 р. № 0000672301, яким підприємству було донараховано податок на додану вартість в сумі 19051,25 грн., у т.ч. за основним платежем 15241,00 грн. і застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 3810,25 грн., від 21.04.2011 р. № 0000682301, яким підприємству було зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ в сумі 534567,00 грн., від 21.04.2011 р. № 0000122200, яким підприємству було донараховано податок на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі 13563,08 грн., у т.ч. за основним платежем 10850,46 грн. і застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 2712,62 грн., від 19.07.2011 р. № 0001152301, яким підприємству було донараховано податок на додану вартість в сумі 17113,75 грн., у т.ч. за основним платежем 13691,00 грн. і застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 3422,75 грн., від 19.07.2011 р. № 0001162301, яким підприємству було зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ в сумі 533996,00 грн., від 18.07.2011 р. № 0000202200, яким підприємству було донараховано податок на прибуток іноземних юридичних осіб 20338,96 грн., у т.ч. за основним платежем 16271,17 грн. і застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 4067,79 грн., від 19.07.2011 р. № 0001172301 в частині зменшення підприємству розміру від'ємного значення суми податку на прибуток в сумі 3448875,00 грн., від 19.07.2011 р. № 0001182301, яким підприємству було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 16670,00 грн., прийняті з порушенням основних принципів адміністративної процедури, встановлених ст. 2 КАС України, та є протиправними.

У зв'язку з чим, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 КАС України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень -відповідача.

Зазначена позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011 року № 2135/11/13-11.

Під час судового засідання, яке відбулось 24.10.2013, були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 25.10.2013.

Керуючись ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим від 21.04.2011 р. № 0000662301, від 21.04.2011 р. № 0000672301, від 21.04.2011 р. № 0000682301, від 21.04.2011 р. № 0000122200, від 19.07.2011 р. № 0001152301, від 19.07.2011 р. №0001162301, від 19.07.2011 №0001182301, від 18.07.2011 р. № 0000202200 повністю.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим від 19.07.2011 р. № 0001172301 частково, в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на прибуток у розмірі 3448875 грн.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим (ЄДРПОУ 33433543) 3,40 грн. судових витрат шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Г.Л.Тоскіна