Постанова

від 30.10.2013 по справі 813/6548/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2013 року № 813/6548/13-а

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Сидор Н.Т.,

за участі секретаря судових засідань Цар Х.М.,

представника позивача не прибув,

представника відповідача не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Крейзі Таун» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0000331540 від 28.03.2013 року,

в с т а н о в и в :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Крейзі Таун» (далі - ТзОВ «Крейзі Таун», позивач) до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - ДПІ у Залізничному районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області, відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення №0000331540 від 28.03.2013 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки контролюючого органу, викладені в акті позапланової невиїзної документальної перевірки з питань взаєморозрахунків із ТзОВ «ТКК Фієста» є незаконними та базуються лише на суб'єктивних припущеннях. Зазначає, що реальність господарських операцій підтверджується наявними оригіналами первинних, бухгалтерських та платіжних документів, що були надані контролюючому органу в ході перевірки.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав суду заяву про розгляд справи у їх відсутності. Позовні вимоги підтримав повністю з мотивів викладених у позовній заяві, просив суд позов задовольнити.

Відповідач явки уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, причини неявки суду не повідомив. Подали суду письмові заперечення, згідно яких вважають позовні вимоги безпідставними, оскільки при проведенні перевірки встановлено відсутність факту господарських операцій як таких, що не підтверджені необхідними первинними бухгалтерськими документами. В задоволенні позову просять відмовити.

За таких обставин суд на підставі ч.4 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) ухвалив розглянути справу у відсутності представників сторін на підставі наявних у справі доказів, згідно ч.6 ст.71 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши долучені до справи докази, суд приходить до висновку, що позов в задоволенні позовних вимог ТзОВ «Крейзі Таун» слід відмовити з наступних підстав.

ДПІ у Залізничному районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань підтвердження відображення у податковій декларації з податку на додану вартість податкового зобов'язання та податкового кредиту по взаєморозрахунках ТзОВ «ТКК Фієста» (код ЄДРПОУ- 36189572) за звітний період з 01.05.2010 року по 31.10.2010 року.

На підставі акта перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 28.03.2013 року № 0000331540, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання за основним платежем у розмірі 17210,00 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 4302,50 грн.

Як вбачається з акта перевірки, за результатами проведеної перевірки встановлено порушення позивачем п. 198.2, п. 198.3, п. 198.4, п. 198.6, ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6, п. 201,7, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого ТзОВ «Крейзі Таун» занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 17210,00 грн. Перевіркою встановлено, що ТзОВ «Крейзі Таун» включено до складу податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за період травень 2010 року ПДВ в сумі 17210,00 грн., по операціях з контрагентом ТзОВ «ТКК Фієста» (код ЄДРПОУ- 36189572). ДПІ у Залізничному районі м. Львова отримано від Ленінської МДПІ у м. Луганську акт від 27.05.2011 року №1002/16-36189572 «Про неможливість проведення камеральної перевірки ТзОВ «ТКК Фієста». Згідно даного акту встановлено, що в ТзОВ «ТКК Фієста» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, необхідна кількість технічного персоналу, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, не виконані обов'язки зі сплати податкових зобов'язань. Таким, чином в ході перевірки встановлено, неможливість фактичного здійснення ТзОВ «ТКК Фієста», код (ЄДРПОУ 36189572) господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій.

Вказані порушення полягають у тому, що позивачем не підтверджено фактичності господарських операцій з ТзОВ «ТКК Фієста».

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до п. 138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

За змістом наведених правових норм, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 №996-ХГУ обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).

Водночас ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Для надання первинним документам юридичної сили і доказовості вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства.

Крім того, Наказом ДПА України "Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та порядку її складання"від 29.03.2003 р. №143, передбачено, що дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704.

Відповідно до п.п.1.2 п.1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.п.2.1 п.2 Положення).

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Для правильного вирішення спору, необхідним є встановлення реальності господарських операцій позивача з ТзОВ «ТКК Фієста».

З'ясування наведених обставин має істотне значення для правильної юридичної оцінки дій позивача з питань формування валових витрат та щодо віднесення ним до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди (бюджетного відшкодування з бюджету) є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди (отримання бюджетного відшкодування сум ПДВ платником) можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

У відповідності до ч.4 ст.70 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 71 КАС України передбачено, що у випадку ненадання особою, яка бере участь у справі, без поважних доказів для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Судом враховуються заперечення відповідача про те, що здійснення господарської операції на будь-яких умовах, не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів.

Згідно пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

З долученого до матеріалів справи акту, вбачається, що контрагентом позивача ТзОВ «ТКК Фієста» виписано податкові накладні для ТзОВ «Крейзі Таун», які відповідно до податкового законодавства необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, та які були відображені останнім у додатку №5 до декларації з податку на додану вартість.

Суд дійшов висновку, що факт віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема на підставі виданих ТзОВ «ТКК Фієста» податкових накладних, сам по собі не є єдиною правовою підставою для їх включення до складу валових витрат та податкового кредиту, з метою отримання бюджетного відшкодування сум ПДВ платником, оскільки позивачем для переконання суду в правомірності віднесення таких сум до податкового кредиту та валових витрат не представлено жодних доказів реальності здійснення таких операцій з контрагентом ТзОВ «ТКК Фієста», які б підтверджували фактичні взаємовідносини між ними, а саме: укладені цивільно-правові договори, угоди з перевізниками, товарно-транспортні накладні, довіреності, акти прийому-передачі товарів, та інші встановлені законодавством первинні документи, які свідчать про реальність операцій, а також іншим чином позивач не спростував висновків податкового органу, наведених в акті перевірки.

Враховуючи наведене, висновок податкового органу про неправомірне включення позивачем до податкового кредиту сум, сплачених ТзОВ «ТКК Фієста» є обґрунтованим.

За таких умов, суд, перевіривши обставини передбачені ч.3 ст.2 КАС України, приходить до переконання, що у позивача відсутні правові підстави вимагати визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000331540 від 28.03.2013 року, а відтак в задоволенні адміністративного позову слід відмовити за безпідставністю.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі належить покласти на позивача.

Керуючись ст. ст. 4, 7-11, 14, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено та підписано 04.11.2013 року.

Суддя Сидор Н.Т.