Постанова

від 11.11.2013 по справі 910/7391/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2013 року Справа № 910/7391/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Капацин Н.В. - головуючий, Грек Б.М., Кривда Д.С. (доповідач), за участю представників: позивачаПавлуненко К.Л., представник, відповідачаСинельніков М.О., представник, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПриватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 23.09.2013 року у справі№ 910/7391/13 господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Елме Мессер Україна" доПриватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" простягнення суми, Розпорядженням Секретаря четвертої судової палати Вищого господарського суду України від 07.11.2013 року №05-05/1601 у зв'язку з відпусткою судді Бернацької Ж.О. сформовано колегію суддів Вищого господарського суду України в такому складі: суддя Капацин Н.В. - головуючий, судді Грек Б.М., Кривда Д.С. для розгляду касаційної скарги на постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2013 року у справі № 910/7391/13 господарського суду міста Києва.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Елме Мессер Україна" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" суми страхового відшкодування в розмірі 693000грн., пені в розмірі 12820,50грн., процентів за прострочення грошового зобов'язання в розмірі 19479,95грн., всього - 725300,45грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 30.05.2013 року (суддя Пінчук В.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2013 року (судді: Жук Г.А. - головуючий, Мальченко А.О., Остапенко О.М.), позов задоволено частково; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Елме Мессер Україна" 693000грн. страхового відшкодування, 12820,50грн. пені, 14120,29грн. судового збору; в іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням та постановою, Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати і передати справу на новий розгляд. Скаргу мотивовано доводами про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, а саме: ст.ст.4, 32-34, 41-43, 84 Господарського процесуального кодексу України.

У відзиві на касаційну скаргу позивач спростовує її доводи.

Відводів складу суду не заявлено.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 21.10.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Елме Мессер Україна" (страхувальник) та Приватним акціонерним товариством "Страхова група "ТАС" (страховик) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту ВВ/21 №А0241556 (далі - Договір), відповідно до п.1.2 якого предметом договору є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону та пов'язані із володінням, користуванням та розпорядженням застрахованим транспортним засобом (далі - ЗТЗ) та застрахованим додатковим обладнанням до застрахованого транспортного засобу. Інформація про застраховані транспортні засоби наведена у Переліку застрахованих транспортних засобів та застрахованого додаткового обладнання (додаток №1), серед яких значиться напівпричіп GOFA, реєстраційний №АХ6393ХТ, VIN-код WOP3363525 GG10912, 2005р.в., білого кольору, вартістю 770000грн., страхова сума - 770000грн. (позиція 9).

За умовами Договору застраховано 15 одиниць транспортних засобів та додаткового обладнання; загальна страхова сума за вказаним договором становить 5752364грн.; умови страхування: дорожньо-транспортна пригода, пожежа, стихійне лихо, протиправні дії третіх осіб; з урахуванням зносу. Строк дії договору - з 22.10.2011 року по 21.10.2012 року.

Пунктом 9.2 Договору встановлено, що страховим випадком є настання збитків страхувальника, що спричинені пошкодженням, знищенням, втратою ЗТЗ внаслідок настання ризику (певна подія, на випадок настання якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання), який застраховано за цим договором.

При цьому суди встановили, що 01.03.2012 року, в межах дії договору добровільного страхування наземного транспорту ВВ/21 №А0241556 від 21.10.2011 року, на 414 км автодороги Знаменка-Луганськ-Ізварино сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля IVECO, державний №АХ9893АК, з причепом цистерна GOFA, державний №АХ6393ХТ, під керуванням водія Анпілогова О.М.

Під час ДТП відбулося розчеплення цистерни з автомобілем, її перевертання, внаслідок чого напівпричепу GOFA, державний №АХ6393ХТ завдано механічні пошкодження.

На виконання умов Договору позивач 05.03.2012 року направив до Харківської регіональної дирекції приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" заяву про настання страхової події, яку було зареєстровано 05.03.2012 року за № 01515/42/2012/82.

17.05.2012 року страховику була надана копія постанови Київського районного суду м. Харкова від 15.05.2012 року, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно Анпілогова Олександра Миколайовича за ст. 124 КпАП України закрито в зв'язку з відсутністю в діях Анпілогова О.М. складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до п.п.12.9.1 та 12.9.2 Договору страховик протягом 10 робочих днів з дати отримання документів приймає рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування або складає страховий акт з визначенням розміру страхового відшкодування та проводить виплату страхового відшкодування в строки, визначені умовами договору.

29.05.2012 року відповідач листом за № Р.О.42/606 повідомив позивача про відмову у наданні згоди на відправку застрахованого майна для відновлювального ремонту до заводу виробника (Германія) до отримання результатів металознавчої експертизи, замовленої страховиком.

Посилаючись на умови п. 12.12 Договору, 19.06.2012 року відповідач повідомив про відстрочку виплати страхового відшкодування на 60 днів, до отримання висновку експертизи ХНІІСЕ ім. Бакаріуса.

14.11.2012 року листом за № Г0900/11066 відповідач відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування з підстав, визначених у п.п.10.1.14 та 10.1.30 Договору у зв'язку з користуванням транспортним засобом страхувальником (особою, допущеною до керування) у несправному технічному стані (п.10.1.14), та порушенням страхувальником технічних умов експлуатації і обслуговування ЗТЗ, що встановлені виробником транспортного засобу (п. 10.1.30).

За таких обставин позивач звернувся до суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача страхового відшкодування в сумі 693000грн. з розрахунку вартості транспортного засобу за мінусом франшизи, а також 12820,50грн. пені у відповідності до умов Договору (п.15.7) та 19479,95грн. 3% річних, нарахованих в порядку ст.625 Цивільного кодексу України.

Залишаючи без змін рішення місцевого господарського суду про задоволення позову щодо стягнення страхового відшкодування та пені і відхиляючи доводи відповідача, апеляційний господарський суд виходив з наступного.

01.03.2012 року у відношенні водія Анпілогова О.М. складено протокол про адміністративне правопорушення за ст.124 КпАП України, у зв'язку з тим, що останній перед виїздом не забезпечив технічно справний стан автомобіля, внаслідок чого відбулось розщеплення цистерни з автомобілем та її перевертання.

Однак, під час розгляду адміністративної справи №2018/4875/2012 н/п3/2018/1936/2012 було встановлено, що водій, а також механік, який здійснював належний технічний огляд транспортного засобу, здійснили перевірку ЗТЗ безпосередньо перед виїздом та засвідчили належний технічний стан автомобіля, про що свідчить підпис механіка у подорожньому листі №422584 від 28.02.2012р. Постановою Київського районного суду м. Харкова від 15.05.2012 року провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно Анпілогова Олександра Миколайовича за ст. 124 КпАП України закрито в зв'язку з відсутністю в діях Анпілогова О.М. складу адміністративного правопорушення.

В підтвердження належного технічного стану напівпричепа GOFA AX 6393 ХТ, та автомобіля IVECO, державний №АХ9893АК, з яким він слідував, на момент ДТП позивачем надано протоколи контролю технічного стану транспортного засобу №21№001258- 001779-11 від 29.09.2011р. та №21№001258-001777-11 від 29.09.2011р., які замовлені позивачем та виконані у відповідності до вимог Постанови Кабінету Міністрів України №137 від 30.01.2012р. "Про затвердження Порядку проведення обов'язкового технічного контролю та обсягів перевірки технічного стану транспортних засобів, технічного опису та зразка протоколу перевірки технічного стану транспортних засобів" (копії протоколів наявні в матеріалах справи).

Також суди досліджували копії: Паспорту посудини, що працює під тиском - Автомобільна цистерна для зріджених газів (O2, N2, Ar ), тип CSA 19.5, реєстраційний № 899, складений ДП "Східний ЕТЦ", згідно якого посудина придатна до експлуатації, розрахунковий термін служби посудини з моменту її виготовлення, становить 20 років; Паспорт автомобіля № ТХ533474 (заводу виробника) причіпна цистерна з глибоким охолодженням, для зріджених газів, в якому містяться відомості про потужність ТЗ, максимальну швидкість, корисне навантаження, допустиме навантаження, об'єм баку, тип, форма і величина тягово-зачіпного пристрою, відомості про офіційного експерта про дозвіл для використання ТЗ у шляховому русі. В паспорті зазначається, що допускається експлуатація причіпної цистерни тільки позаду тягача при втичному з'єднанні.

При цьому суди, дослідивши наявні у справі докази, не встановили будь-яких порушень експлуатації ЗТЗ, перевищення допустимих величин, визначених в Паспорті посудини, в тому числі перевищення максимальної швидкості, допустимого навантаження, використання іншого тягового пристрою, тощо. Більше того, позивачем додано до матеріалів справи, висновок експертизи №63.2-17-2067.09 від 04.09.2009 року щодо відповідності устаткування, придбаного за кордоном, нормативно правовим актам з охорони праці та промислової безпеки, що чинні в Україні та спроможності суб'єкта господарювання його експлуатувати та Дозвіл Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду на початок експлуатації об'єкта № 2750.09.30-24.11.0, який видано на підставі зазначеної експертизи та згідно якого дозволяється експлуатація посудини, що працює під тиском (кріогенна причіпна автоцистерна з глибоким охолодженням типу GSA19,5 для зберігання та транспортування зріджених газів (O2, N2, Ar), об'ємом 19.5, зав. № 09053 (Німеччина) з 21.09.2009 року по 21.09.2012 року.

За умовами Договору дійсна вартість напівпричепу GOFA AX 6393 ХТ VIN-код WOP3363525GG 10912, випуск 2005 р., білого кольору становить 770000грн. Загальна страхова сума даного ЗТЗ (в межах якої здійснюється страхове відшкодування) визначена в договорі в розмірі 770000грн.

Договір одним із страхових випадків передбачає знищення ЗТЗ, що має місце, якщо внаслідок настання страхового ризику "ДТП" витрати на відновлювальний ремонт застрахованого транспортного засобу дорівнюють або перевищують 70% його дійсної вартості на дату настання страхового випадку. У разі знищення транспортного засобу розмір збитків визначається розміром страхової суми (п.9.4.1 договору).

З метою визначення витрат на відновлювальний ремонт позивачем після отримання листа-відмови від виплати страхового відшкодування було здійснено тимчасовий вивіз напівпричепу GOFA AX 6393 ХТ до Германії, до заводу-виробника ГОФА Гохер Фарцойгбау ГмбХ.

Листом заводу-виробника ГОФА Гохер Фарцойгбау ГмбХ від 26.03.2013р. позивач був повідомлений про детальні дії, які повинні бути здійснені з напівпричепом та те, що в результаті їх здійснення витрати на відновлювальний ремонт складатимуть 108000 Євро (1144800,00 грн. по курсу НБУ), що значно перевищує дійсну вартість ЗТЗ. Отже даний випадок, згідно умов Договору страхування слід вважати "знищенням транспортного засобу".

Згідно п.12.8.1.2 Договору при повному знищенні транспортного засобу страхове відшкодування розраховується як дійсна вартість транспортного засобу за мінусом франшизи, яка згідно п.4.3 Договору складає 10%, таким чином, становить (770000грн. - 77000грн. ) 693000грн.

Відповідач, скориставшись правом передбаченим ст.25 Закону України "Про страхування" та п.11.3.3 Договору в ході розслідування страхового випадку замовив експертне дослідження "пальцю сцепки з напівпричепом", яке було проведено Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. засл. проф. М.С.Бокаріуса. Згідно висновку експертного металоведческого та автотехнічного дослідження № 6123/6124 від 06.09.2012 року об'єктом дослідження експерта був безпосередньо автомобіль IVECO, державний №АХ9893АК з причепом цистерна GOFA, державний №АХ6393ХТ. За результатами даного дослідження було встановлено (мовою оригіналу): "излом на выступе сцепного шкворня имеет усталостный характер и наступил под воздействием нагрузки кручения. Сцепное устройство данного типа обеспечивает "качание" полуприцепа цистерны на определенный угол. Для возникновения нагрузок кручения на выступе сцепного шкворня полуприцепа цистерны при ее движении, необходимо прижатие данного выступа к опорной плите седельного устройства автомобиля тягача. С учетом расположения сцепного шкворня на полуприцепе, для прижатия данного выступа к опорной плите сцепного устройства необходимо перемещение передней части полуприцепа-цистерны вверх. Данные перемещения возможны при длительной эксплуатации автопоезда по автодорогам находящимся в неудовлетворительном состоянии или при неправильной регулировки ходовой части автомобиля тягача или полуприцепа-цистерны. Т.е повреждение шкворня возможно по одной из указанных причин или в совокупности указанных причин. Однако, поскольку для исследования автомобиль IVECO с полуприцепом-цистерной GOFA были представлены в видоизмененном состоянии, относительно их состояния на момент совершения ДТП (эксплуатировались после ДТП), то установить причину выхода из строя сцепного шкворня экспертным путем не представляется возможным".

За таких обставин апеляційна інстанція погодилась з висновком місцевого господарського суду про те, що відповідачем не доведено порушення позивачем Правил дорожнього руху України щодо користування ЗТЗ страхувальником (особою, допущеною до керування) у несправному технічному стані, та порушення страхувальником технічних умов експлуатації і обслуговування ЗТЗ, що встановлені виробником транспортного засобу (п.10.1.14, п.10.1.30 договору), що було підставою відмови у виплаті страхового відшкодування. Отже, ДТП, яка сталася 01.03.2012 року обґрунтовано визнано страховим випадком, а позовні вимоги про стягнення 693000грн. страхового відшкодування, такими, що підлягають задоволенню.

Нарахування та розмір пені відповідають умовам договору, приписам ст.232 Господарського кодексу України, тому суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги у цій частині.

Колегія погоджується з висновками суду з огляду на таке.

Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст.8 Закону України "Про страхування" страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулась і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Відповідно до ст.20 Закону України "Про страхування" страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати або страхового відшкодування страхувальнику.

Відповідно до ч.1 ст.25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування або законодавством на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Підстави для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або

страхового відшкодування передбачені ст.991 Цивільного кодексу України та ст.26 Закону України «Про страхування».

Судами попередніх інстанцій на підставі правової оцінки умов договору добровільного страхування наземного транспорту від 21.10.2011р. ВВ/21 №А0241556, постанови Київського районного суду м. Харкова від 15.05.2012 року у справі №2018/4875/2012 н/п3/2018/1936/2012, протоколів контролю технічного стану транспортного засобу №21№001258- 001779-11 від 29.09.2011р. та №21№001258-001777-11 від 29.09.2011р., Паспорту посудини, що працює під тиском - Автомобільна цистерна для зріджених газів (O2, N2, Ar ), тип CSA 19.5, реєстраційний № 899, складений ДП "Східний ЕТЦ", Паспорту автомобіля № ТХ533474 (заводу виробника) та інших наявних у справі доказів в їх сукупності встановлено, а відповідачем не спростовано факт безпідставності відмови останнього у виплаті позивачу страхового відшкодування в сумі 693000грн., та обумовлене цим правомірне нарахування позивачем 12820,50грн. пені за період з 04.05.2012р. по 04.11.2012р.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони фактично зводяться до оцінки доказів та переоцінки обставин справи, що не є компетенцією касаційної інстанції з огляду на вимоги ст.ст.111 5 , 111 7 ГПК України. Тим більше, що наведені у касаційній інстанції обставини та заперечення доказів у справі, були предметом дослідження у судах першої та апеляційної інстанцій, та їм дана відповідна правова оцінка. Так, відповідач посилається на те, що апеляційна інстанція не надала оцінки висновкам автотехнічного дослідження № 7944 від 11.09.2013 року та фототехнічного дослідження № 8160 від 11.09.2013 року Харківського науково дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С.Бокаріуса. Однак, з оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду вбачається, що суд давав оцінку даним висновкам, які зроблені в ході повторних досліджень, проведених у вересні 2013 року (більш ніж за рік після ДТП) по копії попереднього висновку та фотознімках транспортних засобів.

При цьому враховуючи обставини, зазначені в постанові, та приписи ст.ст. 32, 33, 42, 43 ГПК України, згідно яких доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору; що саме сторони повинні доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, а також що ніякі докази, у тому числі і висновок експерта, не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що представлені відповідачем експертні дослідження не можуть бути належними та допустимими доказами у даній справі.

Крім того, страховик в касаційній скарзі оспорює розмір страхового відшкодування, проте визначення розміру відшкодування пов'язано з оцінкою доказів у справі, що не є компетенцією суду касаційної інстанції.

Колегія зауважує, що правова оцінка обставин та достовірності доказів по справі є виключною прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.

Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів визнає, що апеляційним господарським судом правильно застосовані норми матеріального і процесуального права, тому підстави для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2013 року у справі № 910/7391/13 господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий Н. Капацин

Судді Б. Грек

Д. Кривда