Ухвала

від 11.11.2013 по справі 369/7365/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/7365/13-ц Головуючий у І інстанції Дубас Т.В. Провадження № 22-ц/780/5622/13 Доповідач у 2 інстанції Таргоній Категорія 44 11.11.2013

УХВАЛА

Іменем України

30 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: Таргоній Д.О.,

суддів: Приходька К.П., Поліщука М.А.,

за участю секретаря: Лопатюк Ю.В.,

розглянула матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 серпня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі Київської області, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та зобов'язання оформити державні акти на право власності на земельну ділянку.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали справи, колегія суддів,

ВСТАНОВИЛА :

У липні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління земельних ресурсів у Києво- Святошинському районі Київської області про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та зобов'язання оформити державні акти на право власності на земельну ділянку.

Свої вимоги мотивував тим, що 13 вересня 2011 року його мати - ОСОБА_2 подарувала йому земельну ділянку 0,0814 га, яка розташована в АДРЕСА_1, і належала їй на праві особистої власності, що підтверджується державним актом від 04.01.2010 року Серія ЯИ № 784747, виданим на підставі рішення сільської ради від 15.03.2007 року № 18.

Однак, позивач не може оформити державний акт на земельну ділянку, яку подарувала мати, оскільки Управлінням земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі Київської області при оформленні державного акту на землю гр-ну ОСОБА_3 була допущена помилка, у зв'язку з чим вийшла накладка земельної ділянки ОСОБА_3 на земельну ділянку ОСОБА_1 1 м 95 см.

Зазначена обставина підтверджується схемою розташування земельних ділянок, виданою позивачу Київским науково-дослідним та проектним інститутом землеустрою.

Видаючи державний акт на земельну ділянку ОСОБА_3, Управління земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі не перевірило на місцевості правильність складання акту, тому і вийшло накладання земельної ділянки ОСОБА_3 на 1 м. 95 см.

Позивач, посилаючись на вимоги ст. ст. 152, 153 Земельного кодексу України, просив зобов'язати Управління земельних ресурсів Києво-Святошинського району Київської області усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою 0,0814 га, яка розташована в в АДРЕСА_1, та оформити йому та ОСОБА_3 державні акти, які б відповідали дійсності, тобто, документам на право власності на землю.

Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 серпня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, у якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким його позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в порядку ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено порушення відповідачем його права на користування земельною ділянкою.

Колегія суддів апеляційного суду з такими висновками погоджується, оскільки вони відповідають встановленим по справі обставинам та грунтуються на вимогах чинного законодавства.

Так, судом першої інстанції встановлено, що згідно договору дарування земельної ділянки від 13 вересня 2011 року ОСОБА_2 подарувала ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0,0814 га, яка розташована в АДРЕСА_1 під № б/н, надану для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3222486201:01:015:0067.

Дана земельна ділянка належала на праві власності ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 2784747 від 04.01.2010 р. на підставі рішення 24 сесії 5 скликання № 17 Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 23 грудня 2008 року.

Відповідно до матеріалів справи, (а.с. 17), ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 0, 2053 га для ведення особистого селянського господарства відповідно до Державного акту серії ЯЗ № 344898 від 18 травня 2010 року, виданого на підставі рішення 21 сесії 5 скликання Софіївського Борщагівської сільської ради від 03.07.2008р. № 25.

Із зазначеного вбачається, що рішення про передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_3 було прийнято раніше, чим рішення по ОСОБА_2

При цьому, державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий ОСОБА_3 18.05.2010 року є дійсним, позивачем вимог про скасування рішень сільської ради про передачу земельних ділянок у власність або визнання державного акту ОСОБА_3 недійсним не заявлялось.

Відповідно до вимог ст. 152 Земельного кодексу України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:

а) визнання прав;

б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;

в) визнання угоди недійсною;

г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

ґ) відшкодування заподіяних збитків;

д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Стаття 15 Цивільного процесуального кодексу України передбачає, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

З огляду на вказане, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем ОСОБА_1 обрано спосіб захисту свого права на користування земельною ділянкою, який нормами чинного законодавства не пердбачений, а тому позов не можу бути задоволений.

Таким чином, при розгляді справи колегією суддів апеляційного суду доводи апеляційної скарги свого підтвердження не знайшли, рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 308, 313-317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - віхилити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 серпня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді: Таргоній Д.О.

Поліщук М.А.

Приходько К.П.