Ухвала

від 10.06.2013 по справі 901/1271/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

25Справа №901/1271/12

Провадження №22-ц/779/1117/2013

Категорія 45

Головуючий у 1 інстанції Шишко О.А.

Суддя-доповідач Шалаута Г.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2013 року м.Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої-судді: Шалаути Г.І.,

суддів: Горблянського Я.Д, Девляшевського В.А.,

секретаря: Турів О.М.,

з участю сторін: представника апелянта Хамець Л.М.,

представника позивача ДП "Солотвинське лісове господарство" - Гладиш Б.М.,

представника Гутянської сільської ради

Єлізарова В.А.,

представника ТзОВ "Стара Гута" - Шургот О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом прокурора Богородчанського району в інтересах держави в особі Державного комітету лісового господарства України, Івано-Франківського обласного управління лісового та мисливського господарства, державного підприємства "Солотвинське лісове господарство" до Гутянської сільської ради, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю "Стара Гута" про визнання державних актів на право власності на земельні ділянки незаконними, скасування державної реєстрації цих актів та повернення земельної ділянки, за апеляційною скаргою прокурора Богородчанського району на рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 27 березня 2013 року, -

встановила:

Прокурор Богородчанського району звернувся в суд з позовом в інтересах держави в особі Державного комітету лісового господарства України, Івано-Франківського обласного управління лісового та мисливського господарства, ДП "Солотвинське лісове господарство" з вказаним позовом, мотивуючи позовні вимоги тим, що рішенням 10-ої сесії Гутянської сільської ради від 02.11.2007 року відповідачам надано у власність земельні ділянки площею від 0,15 до 0,25 га кожному для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Позивач вважає таке рішення незаконним, оскільки виділені відповідачам земельні ділянки загальною площею 10,1408 га, вкриті лісовою рослинністю. Прокурор посилався на те, що спірна земельна ділянка, яка розташована у с.Стара Гута Богородчанського району Івано-Франківської області в урочищі "Сумарин" у 1996 році була передана в постійне користування ДП "Солотвинське лісове господарство" від Богородчанського міжгосподарського лісгоспу на підставі розпорядження Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 05.04.1996 року №238. Про це свідчать картографічні матеріали лісовпорядкування. Крім того спірна земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту с.Гута і не належить до комунальної власності територіальної громади с.Гута. Прокурор вважає, що Гутянська сільська рада незаконно змінила цільове призначення зазначених земельних ділянок, які належали до земель лісового фонду, перевівши їх в земельні ділянки для будівництва житлових будинків та господарських споруд, перадала їх фізичним особам - відповідачам, котрі їх приватизували та відчужили третій особі.

Рішенням Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 29 грудня 2009 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 17.03.2010 року, у задоволені позову прокурору відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 червня 2012 року зазначені вище рішення судів скасовано з підстав неповного дослідження обставин справи та зазначено, що суди, відмовляючи прокурору в позові, послалися на обставини, встановлені у господарській справі про визнання права власності третьої особи на спірні земельні ділянки та не врахували, що визнанню права власності на спірні земельні ділянки передувала процедура передачі спірних земельних ділянок фізичним особам у власність та видача державних актів, чинність яких оскаржує позивач. Справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції (т.8а.с.314-315).

Рішенням Богородчанського районного суду Івано-Франківської області 27 березня 2013 року в задоволенні позову прокурору відмовлено.

На зазначене рішення прокурор Богородчанського району подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи. Так, прокурор зазначає, що суд повинен був застосувати до спірних правовідносин ст.55 Земельного кодексу України та ст.5 Лісового кодексу України, якими передбачено, що до земель лісового фонду належать землі вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, не лісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. Спірні земельні ділянки, які знаходяться в урочищі «Сумарин» в кварталі НОМЕР_1, виділ 1-2 площею 10,2 га, відповідно до матеріалів лісовпорядкування 1987 року (план лісонасаджень, перспективний план ведення лісового господарства) перебували у постійному користуванні Богородчанського міжгосподарського лісгоспу, дані земельні ділянки вкриті лісом. На підставі розпорядження Івано-Франківської облдержадміністрації № 238 від 05.04.1996 року Солотвинському держлісгоспу від Богородчанського міжгосподарського лісгоспу передано в постійне користування землі лісового фонду площею 31732 га, в тому числі 772 га на території Гутянської сільської ради, що підтверджується відповідними актами. Відповідно до акту від 18.05.1996 року Межерицьке лісництво Солотвинського ДЛГ прийняло від Богородчанського міжгосподарського лісгоспу землі в урочищі «Сумарин» квартал НОМЕР_1. Ці обставини підтверджуються картографічними матеріалами лісовпорядкування, які відповідно до розділу 8 п. 5 прикінцевих положень до Лісового кодексу України до одержання лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, є документами,що підтверджують це право на раніше надані землі. Отже, вказані докази підтверджують право постійного користування ДП «Солотвинське лісове господарство» землями в урочищі «Сумарин», квартал НОМЕР_1, які належать до державного лісового фонду. Крім того, судом не враховано, що передача у власність земельних ділянок відповідачам розміром від 0,15 до 0,25 га кожному для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд рішенням 10 сесії Гутянської сільської ради від 02.11.2007 року суперечить нормам ст.ст.116, 149 Земельного кодексу України, які суд мав би застосувати та врахувати, що надання громадянам земельних ділянок, що перебували в користуванні чи у власності інших осіб проводиться тільки після вилучення їх в порядку, визначеному Земельним кодексом. Оскільки такі земельні ділянки не вилучалися, то передача їх відповідачам, зміна цільового призначення, приватизація та відчуження третім особам є неправомірним. Судом не враховано та не дано оцінки тому, що земельні ділянки урочища «Сумарин», квартал НОМЕР_1 знаходяться за межами населеного пункту і не належать до комунальної власності територіальної громади с. Гута, що Івано-Франківське обласне управління лісового та мисливського господарства не давало свого погодження щодо зміни меж населеного пункту с. Гута за рахунок земель лісового фонду в урочищі «Сумарин». Тому оскільки Гутянська сільська рада не була ні власником, ні володільцем спірних земельних ділянок, вона не вправі була розпоряджатися ними. Оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, апелянт просив рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

В засіданні апеляційного суду прокурор та представник позивача - ДП «Солотвинське лісове господарство» доводи апеляційної скарги підтримали з мотивів, наведених у ній.

Представник Гутянської сільської ради апеляційної скарги не визнала. Заперечення мотивувала тим, що рішення суду є обґрунтованим, оскільки будь-яких правовстановлюючих документів про передачу Богородчанським міжгосподарським лісгоспом в користування Солотвинському держлісгоспу спірних земельних ділянок прокурор не надав, а посилання його на акт від 18.05.1996 року, згідно якого нібито Межерицьке лісництво Солотвинського ДЛГ прийняло від Богородчанського міжгосподарського лісгоспу землі в урочищі «Сумарин», квартал НОМЕР_1, є голослівним, оскільки зі змісту акту не випливає, що мала місце передача земель однією юридичною особою іншій,, акт підписаний лісниками двох господарств та в ньому не зазначено про передачу спірної земельної ділянки позивачу. Пояснила, що спірна земельна ділянка по статистичній звітності (форма 6 зем, 2-зем) Гутянською сільською радою обліковується як земля комунальної форми власності, що підтверджується довідкою Богородчанського відділу Центру Державного земельного кадастру та згідно генерального плану сіл Гута і Стара Гута за 1992 рік, затвердженого рішенням Гутянської сільської ради від 15.12.1992 року, спірна земельна ділянка входить до меж населеного пункту с.Стара Гута, про що підтверджують також таксографічні та картографічні матеріали. Просила апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідачів - ТзОВ "Стара Гута" апеляційної скарги не визнала. Пояснила, що згідно ст.ст.13-16 Лісового кодексу України в редакції 1994 року визначено, що надання земель лісового фонду в постійне користування відбувається виключно на підставі рішень відповідних рад народних депутатів(органів місцевого самоврядування). Згідно рішення Івано-Франківської ОДА від 09.08.1995 року "Про землі лісового фонду" надано в тимчасове користування до 01.01.1996 року держлісгоспам землі лісового фонду як землі запасу з наступним оформленням в постійне користування. З додатку №1 до цього розпорядження ДП «Солотвинське лісове господарство» було передано в Богородчанському районі 38276 га земель лісового фонду, однак будь-яких доказів передачі спірної земельної ділянки в урочищі "Сумарин", НОМЕР_1 квартал позивач не представив. Просила апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Вислухавши доповідача, пояснення сторін, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегією встановлено, що прокурор в інтересах державних організацій та, зокрема, ДП "Солотвинське лісове господарство" подав позов до Гутянської сільської ради про визнання неправомірним рішень щодо розпорядження земельною ділянкою площею 10,1408 га, що розташована в селі Стара Гута Богородчанського району Івано-Франківської області в урочищі «Сумарин», квартал НОМЕР_1, зміни цільового призначення цієї земельної ділянки та надання окремих її частин розміром від 0,15 га до 0,25 га в користування відповідачам, які в подальшому приватизували надані їм земельні ділянки та відчужили третій особі - ТзОВ "Стара Гута" з підстав порушення права ДП "Солотвинське лісове господарство" як постійного землекористувача спірної земельної ділянки, яка була передана йому у 1996 році та належать до державного лісового фонду, не належить до комунальної власності територіальної громади с. Гута, знаходяться за межами цього населеного пункту, Гутянська сільська рада неправомірно надала дозвіл відповідачам на приватизацію переданих їм земельних ділянок, а видані їм державні акти суперечать вимогам Земельного та Лісового кодексів України.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до змісту ст.152 ч.2 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.

Частиною 3 зазначеної статті передбачено способи захисту порушених прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки, якими є: визнання прав, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, відшкодування заподіяних збитків та вжиття інших, передбачених законом, способів.

Судом з'ясовано, що на підставі рішень сесії від 26.01.2006 року "Про надання дозволу на складання проекту відведення земельних ділянок та від 02.11.2007 року "Про затвердження проектів відведення земельних ділянок" Гутянською сільською радою передано у приватну власність, в тому числі, відповідачам ОСОБА_8, ОСОБА_9 і іншим(всього 26 осіб) земельні ділянки в урочищі «Сумарин» розміром від 0,15 до 0,25 га кожному для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Право власності кожного з них посвідчено державними актами на право власності на земельну ділянку, зареєстрованими у передбаченому законом порядку.

Встановлено, що в період з 21 по 24 листопада 2007 року дані земельні ділянки були відчужені відповідачами ТзОВ «Стара Гута» на підставі договорів купівлі-продажу. Вказані договори посвідчені нотаріально, зареєстровані в Державному реєстрі правочинів і ніким не оскаржуються.

Встановлено, що урочище «Сумарин», в якому розміщені спірні земельні ділянки, згідно з картографічними матеріалами входить до меж населеного пункту Гутянської сільської ради.

Згідно схеми генплану, виготовленої у 1992 році Українським Державним інститутом проектування міст «Діпроміст» (складова частина Генерального плану сіл Гута, Стара Гута 1992) спірні земельні ділянки відносяться до пасовищ. Матеріалами коректури планового матеріалу, які виготовлені Івано-Франківським філіалом УкрНДІземпроект у 1991 році, матеріалами лісовпорядкування 1987 року, висновками Богородчанського земельного управління, Головного земельного управління в Івано-Франківській підтверджено, що межі урочища «Сумарин» проходять по контурах 116, 117, квартал НОМЕР_1 знаходиться в межах населеного пункту с.Стара Гута Гутянської сільської ради та відноситься до пасовищ з розміщенням поодиноких дерев та чагарників. Також встановлено, що в процесі підготовки містобудівного обґрунтування по зміні цільового призначення спірної земельної ділянки до сельбищної території у 2005 році керівник ДП «Солотвинське лісове господарство», яке межує з НОМЕР_1-м кварталом урочища «Сумарин», погодив зміну цільового призначення землі та після надання земельних ділянок відповідачам та іншим фізичним особам (всього 51 особа) площа земель лісового фонду, якими користується ДП «Солотвинське лісове господарство» на липень 2007 року не зменшилася на 10,14 га. Посилання прокурора на акт від 18.05.1996 року як на доказ передачі спірної земельної ділянки Межерицькому лісництву Солотвинського ДЛГ від Богородчанського міжгосподарського об'єднання та перебування такої з 1996 року у постійному користуванні ДП «Солотвинське лісове господарство»не заслуговує на увагу, оскільки зазначений акт не засвідчує факту передачі спірної земельної ділянки від однієї юридичної особи до іншої, так як в ньому не зазначено, які саме земельні ділянки передавалися від однієї юридичної особи до іншої, акт не підписаний керівниками зазначених юридичних осіб, а підписаний лісниками двох господарств, а будь-якого рішення органу місцевого самоврядування про припинення права постійного користування Богородчанським МКО спірною земельною ділянкою та про передачу цієї земельної ділянки в користування ДП «Солотвинське лісове господарство» прокурор суду не надав.

Суд першої інстанції правомірно не прийняв покази свідка ОСОБА_35 про перехід спірної земельної ділянки у 1996 році в користування позивача, оскільки такий доказ не є допустимим та належним у спірних правовідносинах.

Відповідно до ст.57 Земельного кодексу України земельні ділянки лісового фонду за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам.

З оглянутих картографічних матеріалів додатку у справі №901/1271/12 - копії коректури планового матеріалу1991 року урочища "Сумарин" с.Стара Гута, геоданих адмінрозмежування землекористування громадських земель Гутянської сільської ради, копії планшету№3 лісовпорядкування 1978 року, копії складового проекту формування території с.Гута 1997 року, копії плану лісонасаджень Яблунського лісництва Солотвинського держлісгоспу 1996 року, копії схеми генплану с.Гута, виготовленої

"Діпромісто" у 1991 році, ксерокопії містобудівного обгрунтування розширення меж сельбищної території с.Гута, колегією суддів встановлено, що земельні ділянки загальною площею 10,14 га кварталу НОМЕР_1 урочища «Сумарин» розташовані в межах населеного пункту с.Стара Гута Гутянської сільської ради. Згідно умовних позначень до картографічних матеріалів - коректури планового матеріалу1991 року урочища "Сумарин" с.Стара Гута, геоданих адмінрозмежування землекористування громадських земель Гутянської сільської ради,копії планшету№3 лісовпорядкування 1978 року , оглянутих колегією суддів в оригіналі та ксерокопії плану встановлення меж між землями Солотвинського держлісгоспу та населеного пункту с.Стара Гута КОАТУ2620482002 урочище «Сумарин» (Озвори-Гропа) спірна земельна ділянка-квартал НОМЕР_1, межі якого проведено лінією від А до Б урочища «Сумарин» не відноситься до земель лісового фонду, а позначений сірим кольором та значиться як «землі інших землекористувачів» та тільки межує із землями лісового фонду ДП «Солотвинське лісове господарство». Встановлені межі погоджено директором СолотвинськогоДЛГ - І.Р.Клюс, сільським головою с.Гута - М.Д.Гутник, начальником відділу земельних ресурсів та начальником Богородчанського районного відділу ДЗК (т.10 а.с.8).

З відповіді управління земельних ресурсів у Богородчанському районі від 15.09.2008 року №04-02-17/819 (а.с.245,т.9) вбачається, що до 1997 року картографічних матеріалів меж населених пунктів не було. Межею населеного пункту був генеральний план планування та забудови населених пунктів. На картографічних матеріалах території Гутянської сільської ради позначені землекористувачі.

Відповідно до п.3 ст.65 Земельного кодексу України в редакції від 13.09.1992 року використання земель сільського населеного пункту здійснюється відповідно до проектів планіровки та забудови даного населеного пункту(діє генплан 1991 року), площа урочища «Сумарин» 10,14 га є в межах генплану, частково заліснена чагарниками та поодинокими деревами і окремими групами дерев, що підтверджує експлікація по земельних контурах угідь, а відповідно знаходиться в межах населеного пункту с.Стара Гута. Відповідно до державної статистичної звітності форми 6-зем. контур НОМЕР_2 площа 10.14 га урочища «Сумарин» відноситься до земель запасу Гутянської сільської ради і входить до складу сільськогосподарських угідь: пасовище і чагарник.

Відповідно до змісту ч.2 ст.55 Земельного кодексу України до земель лісового фонду не належать землі, зайняті: а)зеленими насадженнями в межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів.

З акту комісійного огляду спірної земельної ділянки від 23.06.2009 року(а.с.242,т.9) вбачається, що земельна ділянка площею10,7 га в урочищі «Сумарин» с.Стара Гута згідно форми статзвітності 6-зем. пасовище з чагарником станом на 23.06.2009 року складається з: 5.2 га - пасовище з поодинокими деревами, 3,2 га - пасовище з чагарником та поодинокими деревами, 2.2 га - пасовище-поляни з групами дерев як поодинокими так і групи дерев-самонасаджень (самовідновлення лісу з чагарнику, польові дерева низького бонітету, які не мають промислового значення)

Також згідно даних Богородчанського відділу Центру ДЗК спірна земельна ділянка Гутянською сільською радою обліковується по статзвітності (форма 6-зем та форма 2-зем) як землі комунальної власності (землі запасу ), цільове призначення якої у 2005 році Гутянська сільська рада змінила, віднісши її рішенням Гутянської сільської ради (15-та сесія четвертого демократичного скликання) від 25.12.2005 року до сельбищної території житлової забудови та передала згодом земельні ділянки площею від 0,15 до 0,25 га фізичним особам в кількості, які їх приватизували та відчужили третій особі.

З відповіді Держземагентства України без номера та дати (а.с.241,т.9) площа лісів по Гутянській сільській раді станом на 01.07.2007 року становила13864,6084 га і станом на 01.01.2008 року не змінилась та жодних змін у землях, зайнятих під лісами та іншими лісо вкритими площами за цей період не відбулося як по Гутянській сільській раді так і не змінилася площа земель, які знаходяться в користуванні Солотвинського ДЛГ по Гутянській сільській раді і становлять 3495,5 га.

Відповідно до п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями(крім земель переданих у приватну власність) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Аналогічні повноваження сільських, селищних, міських рад та органів виконавчої влади передбачені у перехідних положеннях Закону України від 05.02.2004 року №1457-IV «Про розмежування земель державної та комунальної власності», чинного на час виникнення спору. В зазначених перехідних положеннях передбачено, що в разі, якщо території відповідної сільської, селищної, міської ради не встановлені відповідно до законодавства України, розмежування земель державної та комунальної власності проводиться органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень, встановлених цим законом, відповідно до меж, прийнятих для обліку земель у складі державного земельного кадастру.

Постановляючи рішення про відмову в задоволенні позову прокурора в інтересах держави в особі Державного комітету лісового господарства України, Івано-Франківського обласного управління лісового та мисливського господарства, ДП «Солотвинське лісове господарство» суд правильно виходив з того, що судовому захисту в контексті ч.2 ст.152 Земельного України підлягає порушене право особи, а оскільки позивачем - ДП «Солотвинське лісове господарство» відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України не надано належних доказів про те, що спірна земельна ділянка передана чи надана йому в постійне користування, то суд першої інстанції правомірно відмовив прокурору в задоволенні позову, поданого в інтересах держави в особі ДП «Солотвинське лісове господарство».

З такими висновками суду погоджується колегія суддів та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції не вправі досліджувати докази, які судом першої інстанції були досліджені у встановленому законом порядку.

Апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, які б надавали підставу для зміни чи скасування судового рішення.

Колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції повно, всебічно дослідив обставини у справі відповідно до наданих сторонами доказів та правильно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, ухвалив рішення з дотриманням норм процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду, а тому підстав для її задоволення не вбачається.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.307, 308, 313-315, 317, 319, 323-325 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу прокурора Богородчанського району відхилити.

Рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 27 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту набрання законної сили.

Судді Г.І.Шалаута

Я.Д.Горблянський

В.А.Девляшевський