Постанова

від 31.10.2013 по справі 816/5816/13-а

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/5816/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Єресько Л.О.,

за участю секретаря судового засідання - Мекенченко М.А.,

за участю:

представника позивача - Дігтярь Л.А.,

представника відповідача - Куришко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Споживчого товариства "Ранок" до Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування податкових повідомлень -рішень, -

В С Т А Н О В И В:

02 жовтня 2013 року Споживче товариство "Ранок" (надалі - позивач або СП "Ранок") звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (надалі - відповідач) про скасування податкових повідомлень -рішень від 19.09.2013 № 0001352200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток споживчої кооперації за основним платежем в розмірі 46 230 грн., та № 0001342200, яким позивачу збільшено збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 40 200 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції - 10 050 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилалися на незгоду із висновками документальної позапланової виїзної перевірки відповідача, що набрала форму акту від 04.09.2013 № 133/2214/31739795, щодо нереальності господарських операцій із ТОВ «БТС «Арон» на реалізацію договору про виконання робіт з виготовлення поліграфічної продукції (рекламних плакатів) від 26.08.2011 № 59/2. Пояснювали, що вказані фінансово-господарські операції із вищезазначеним контрагентом мали реальний характер, оформлені необхідними первинними документами, які відповідають вимогам законодавства, та в повному обсязі відображені в бухгалтерському та податковому обліках підприємства.

В судовому засіданні представник позивача вимоги позовної заяви підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на правомірність висновків акту документальної позапланової виїзної перевірки від 04.09.2013 № 133/2214/31739795.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що Споживче товариство «Ранок» (ідентифікаційний код 31739795) зареєстровано юридичною особою Зіньківською районною державною адміністрацією Полтавської області 01.03.2002, номер запису про включення запису щодо юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 15641200000000261.

Позивач перебуває на податковому обліку в Гадяцькій ОДПІ (Зіньківське відділення) з 11.03.2002 за № 485 та є, зокрема, платником податку на додану вартість у відповідності до свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ від 15.03.2002 № 23647143.

Згідно довідки АБ № 656332 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), виданої відділом статистики у Зіньківському районі Головного управління статистики у Полтавській області 28.12.2012 (а.с. 42), позивач здійснює наступні види діяльності за КВЕД - 2010: 11.07 - виробництво безалкогольних напоїв, виробництво мінеральних вод та інших вод, розлитих у пляшки; 46.39 - неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами та інші.

Як пояснив представник позивача в ході судового розгляду, позивач є виробником мінеральної природної столової води «Зіньківське джерело».

Позивачем (замовник) в межах його господарської діяльності було укладено із ТОВ «БТС «Арон» (виконавець) договір від 26.08.2011 № 59/2 про виготовлення видавничої продукції (а.с. 43-44), за умовами п.п. 1.1 якого замовник замовляє, а виконавець зобов'язується виконати роботи по виготовленню поліграфічної продукції (рекламний плакат), ціна якої складає 241 200 грн. (п.п. 2.1).

Додатком № 1 до цього договору визначено оригінал - макет рекламного плакату на рекламу мінеральної природної столової води «Зіньківське джерело» (а.с. 50).

Необхідність у виготовленні та розповсюдженні рекламних плакатів позивач пояснював рішенням загальних зборів СТ «Ранок» від 12.07.2011 (а.с. 171) як заходу, спрямованого на збільшення обсягів продажу вказаного товару, та укладеними додатковими угодами до договорів дистрибуції (а.с. 68 - 73), якими передбачено надання дистриб'юторам разом із обумовленою продукцією рекламних засобів для поширення інформації про виробника цієї продукції через мережу торгових точок.

На підтвердження виконання даного договору позивачем до позовної заяви додано рахунок від 31.08.2011 № 360-2 на загальну суму 241 200 грн., в т.ч. ПДВ 40 200 грн. (а.с. 51), накладна від 31.08.2011 № 360-2 про видачу 10050 шт. рекламних плакатів за ціною за штуку 20 грн. на таку ж загальну суму (а.с. 52), податкову накладну від 31.08.2011 № 156 (а.с. 153), акт приймання - передачі виконаних робіт від 31.08.2011 (а.с. 54) та платіжні доручення про оплату наданих послуг (а.с. 55-64).

На підставі вищевказаних первинних документів позивачем було включено до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, у податковій декларації з податку на прибуток підприємства за період ІІ - ІІІ квартали 2011 року (а.с. 132-140) суму вартості вищевказаних рекламних плакатів без ПДВ у розмірі 201 000 грн., та до складу податкового кредиту у податковій декларації з ПДВ за серпень 2011 року - 20% ПДВ від вище визначеної вартості цих плакатів у розмірі 40 200 грн. (а.с. 126-128).

У період з 21.08.2013 по 28.08.2013 старшим державним ревізором - інспектором відділу податкового аудиту Гадяцької ОДПІ Оксьом С.Г. на підставі наказу відповідача від 20.08.2013 № 118 (а.с. 119) та направлення на перевірку від 21.08.2013 № 87 (а.с. 120) згідно з п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755 - VI (із змінами та доповненнями) проведено документальну позапланову виїзну перевірку СТ «Ранок» (код ЄДРПОУ 31739795) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 по 31.12.2011 по взаємовідносинам із ТОВ «БТС «Арон» (код ЄДРОПУ 34979593).

Як зазначено в акті даної перевірки, вона проведена з урахуванням матеріалів акта ДПІ у м. Печерському районі м. Києва від 08.11.2012 № 4703/22-3/34979593 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «БТС «Арон» (код ЄДРОПУ 34979593) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.08.2011 по 31.08.2011, за висновками якого відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 203, п. 1, п. 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України усі правочини ТОВ «БТС «Арон» із зазначеними в цьому акті контрагентами (в т.ч. і СТ «Ранок») протягом перевіряємого періоду мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону, оскільки порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків, а ТОВ «БТС «Арон» є вигодотранспортуючим суб'єктом (транспортером), що здійснює посередницьку функцію між вигодоформуючим суб'єктом та вигодонабувачем (а.с. 148-150).

В ході перевірки позивача Гадяцькою ОДПІ встановлено порушення:

- п. 44.1 ст. 44, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 46 230 грн., в т.ч. за ІІ - ІІІ квартали 2011 року в сумі 46 230 грн.;

- п 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на 40200 грн., в т.ч. в серпні 2011 року на суму 40200 грн.

До таких висновків перевіряючий інспектор дійшов у зв'язку із вищезазначеними висновками акта ДПІ у м. Печерському районі м. Києва щодо ТОВ «БТС «Арон», а також не підтвердженням в ході перевірки реальності та фактичності документально оформлених операцій позивача із даним контрагентом через не надання на перевірку документів щодо транспортування плакатів від ТОВ «БТС «Арон» до СП «Ранок» та недоліками видаткової накладної (а.с. 52), в якій не вказано згідно якого доручення отримано плакати, як не зазначені і прізвища біля граф «видав» та «одержав», що не дає змоги ідентифікувати осіб, які приймали участь у здійснені даної господарської операції.

За результатами перевірки позивача відповідною особою Гадяцької ОДПІ складено акт від 04.09.2013 № 133/22.14/31739795 (зауваження перевіреного платника на висновки акту відхилені - а.с. 92-98), за наслідками якого відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення від 19.09.2013 № 0001352200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток споживчої кооперації за основним платежем в розмірі 46 230 грн., та № 0001342200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 40 200 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції - 10 050 грн.

Із даними податковими повідомленнями - рішеннями позивач не погодився та оскаржив їх до суду, посилаючись на відсутність у податкового органу компетенції щодо визнання господарських договорів нікчемними та безпідставність притягнення СТ «Ранок» до відповідальності за можливе допущення порушень податкового законодавства їх контрагентом (ТОВ «БТС «Арон») в порушення принципу індивідуальної відповідальності за вчинені правопорушення. Одночасно, на підтвердження фактичності переміщення рекламних плакатів між контрагентом та позивачем, останнім надано товарно - транспортну накладну від 31.08.2011 № 1/08 (а.с. 80).

Надаючи оцінку оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням, суд виходить із наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи будь - якій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд погоджується із доводами позивача, що положеннями ст. 20 Податкового кодексу України, які регламентують права органів державної податкової служби, податковим органам, відповідно до покладених на них функцій та повноважень, не надано прав щодо встановлення висновків в актах перевірки про нікчемність або недійсність правочинів, укладених суб'єктами господарювання.

Враховуючи той факт, що дотримання суб'єктами господарювання в момент укладення правочинів норм Цивільного та Господарського кодексів не є законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на податковий орган, то висновки податкового органу про нікчемність (недійсність) правочинів не підкріплені відповідними судовими рішеннями є припущеннями та не можуть бути покладеними в основу прийняття податкових повідомлень - рішень за наслідками податкових перевірок.

Однак, висновки податкового органу щодо нереальності та не підтвердження фактичності проведення господарської операції підлягають перевірці та наданні оцінки судом.

Виходячи із принципу офіційності з'ясування всіх обставин у справі, судом встановлено наступне.

Правила формування доходу, валових витрат та податкового кредиту підприємства у перевіряємий період визначалися Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755 - VI (із змінами та доповненнями) (надалі - Кодекс).

Відповідно до п.п. 14.1.27 п.14.1 ст.14 вказаного Кодексу витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Поняття господарської діяльності визначено в п. 14.1.36 ст. 14 Податкового кодексу України, відповідно до якого господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Стаття 135 Податкового кодексу України містить у собі склад витрат та порядок їх визнання, так, відповідно п.138.1 витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності , які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті, та інших витрат , визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 ст.138 Кодексу визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Кодексу.

Абзацом г) п.п. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 Кодексу передбачено, що до складу інших витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, включаються витрати на збут, зокрема витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів.

За приписами п. 138.5 ст. 138 Кодексу інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Таким чином, зі змісту викладених положень законодавства випливає, що до складу валових витрат належать лише витрати, які прямо передбачені вищевказаним Кодексом, що використовувалися для забезпечення господарської діяльності підприємства, та не зазначені в переліку у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу, а визначальною ознакою для віднесення витрат до складу валових вважається безпосереднє використання реально придбаних товарів (робіт послуг) у господарській діяльності, а саме: у підготовці, організації та веденні виробництва, продажу продукції (робіт, послуг) та охороні праці і належне документальне підтвердження факту понесення таких витрат.

Відповідно до чинного законодавства ПДВ є податком на споживання товарів (робіт, послуг) на митній території України і платником його виступає кожний суб'єкт (юридична чи фізична особа), який є споживачем цих товарів (робіт, послуг), незалежно від факту походження товарів. При цьому особи за умови реєстрації їх як платників ПДВ мають право відшкодовувати свої витрати із сплаченого податку за рахунок податку, отриманого з покупця. Тобто в нашій країні, як і в більшості країн, де є цей податок, застосовується непрямий метод оцінки доданої вартості - метод податкового кредиту , тобто сума ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, визначається як різниця між сумами податку, отриманого від покупців, і сумами податку, сплаченого постачальникам.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка повинна містити обов'язкові реквізити, визначені цією ж нормою.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного періоду (п. 198.3 ст. 198 ПКУ).

За приписами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції , яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Це підтверджується також правовою позицією Верховного Суду України у справах, викладеної у справах, пов'язаних з визначенням податкових зобов'язань з ПДВ та бюджетним відшкодуванням ПДВ, в яких Верховний Суд України звертає увагу на необхідність з'ясування судами при розгляді справ на те, чи мали операції з придбання та реалізації товарів (послуг) реальний характер , як перевозились і зберігались товари (чиїм транспортом, за чий рахунок, яким є розмір витрат, якою особою виконувались роботи чи надавались послуги, які матеріали використовувалися для виконання робіт), чи були такі операції взагалі можливі з урахуванням оперативності їх проведення та інш.

При цьому, Вищий адміністративний суд України листом від 02.06.2011, № 742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" звернув увагу судів на те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до вимог ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою , тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми. Таким чином, господарська операція, яка не відбулась, не може бути об'єктом оподаткування .

Також листом від 01.11.2011 р. № 1936/11/13 - 11 Вищий адміністративний суд України з метою однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України звертав увагу судів на те, що для з'ясування обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами. Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо. При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції .

Перевіряючи реальність здійснення вищевказаної господарської операції та наявності змін у структурі активів позивача та його контрагента за результатами даної операції, суд дійшов наступних висновків.

Предметом договору від 26.08.2011 № 59/2 (а.с. 43-44), укладеного між СТ «Ранок» (замовник) та ТОВ «БТС «Арон» (виконавець), сторонами було визначено надання послуг з виготовлення видавничої поліграфічної продукції.

За змістом Закону України «Про видавничу справу» від 05.06.1997 № 318/97 - ВР (із змінами та доповненнями) (надалі - Закон № 318) підготовка і випуск такої продукції здійснюється видавцем, визначення якого наведено у цьому ж Законі.

Статтею 2 вищевказаного Закону надано визначення видавничої справи - сфера суспільних відносин, що поєднує в собі організаційно-творчу та виробничо-господарську діяльність юридичних і фізичних осіб, зайнятих створенням, виготовленням і розповсюдженням видавничої продукції.

Складовими частинами видавничої справи, зокрема, є 1) видавнича діяльність - сукупність організаційних, творчих, виробничих заходів, спрямованих на підготовку і випуск у світ видавничої продукції, 2) виготовлення видавничої продукції - виробничо-технологічний процес відтворення визначеним тиражем видавничого оригіналу поліграфічними чи іншими технічними засобами.

З метою обліку суб'єктів видавничої справи центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у видавничій сфері ведеться Державний реєстр України видавців, виготовлювачів і розповсюджувачів видавничої продукції, а суб'єкти видавничої справи підлягають включенню до цього реєстру (ст. 12 Закону № 318).

Тобто, здійснення видавничої діяльності чи виготовлення видавничої продукції вимагає наявності кваліфікованого персоналу та відповідного виробничого обладнання.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с. 108-109) основним видом економічної діяльності ТОВ «БТС «Арон» за КВЕД є 45.21.1 - будівництво будівель . Інші види діяльності цього контрагента визначені у витягу з ЄДР (а.с. 143-144): 51.19.0 - посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, 74.87.0 - надання інших комерційних послуг, 51.85.0 - оптова торгівля офісною технікою та устаткуванням, 51.53.2 - оптова торгівля будівельними матеріалами, 51.90.0 - інші види оптової торгівля, однак жоден з них не стосується видавничої діяльності.

За змістом акта ДПІ у м. Печерському районі м. Києва від 08.11.2012 № 4703/22-3/34979593 ТОВ «БТС «Арон» має чисельність працюючих 1 особу (директор), про наявність основних фондів, в т.ч. і виробничого обладнання, не звітує, у перевіряємому періоді мав ліцензію на будівельну діяльність.

А відтак суд погоджується із доводами відповідача, що ТОВ «БТС «Арон» не має як технологічної можливості, так і відповідного кваліфікованого персоналу для здійснення видавничої діяльності чи виготовлення видавничої продукції.

В ході судового розгляду представник позивача обґрунтованих пояснень щодо доцільності здійснення позивачем замовлення на видавничу поліграфічну продукцію у особи, що займається будівельною та торговою діяльністю, суду не надав. Пояснив, що до вищевказаного договору між позивачем та ТОВ «БТС «Арон» від 26.08.2011 № 59/2 про виготовлення поліграфічної продукції (а.с. 43-44) на наступний день (27.08.2011) сторонами було укладено додаткову угоду № 1 (а.с. 45), за умовами якої договір № 59/2 був доповнений, зокрема, п. 2.7 в наступній редакції «виконавець має право на виконання умов Договору залучати до виготовлення поліграфічної продукції інші організації, підприємства та установи…».

На питання суду хто ж насправді виготовляв рекламні плакати та який саме видавник, представник позивача зазначив, що йому це невідомо.

За приписами ст. 23 Закону № 318 кожний примірник видання повинен містити вихідні відомості, які оформлює видавець відповідно до переліку, змісту і порядку оформлення вихідних відомостей, що для кожного виду видань визначається відповідними стандартами. Елементами вихідних відомостей, зокрема, є випускні дані - номер і дата видачі документа про внесення видавця до Державного реєстру, відомості, що зазначають дату підписання до друку, формат паперу, спосіб друку, тираж, класифікаційні індекси тощо. Вихід у світ видання без обов'язкових для нього вихідних відомостей не допускається.

Примірника оригіналу рекламного плакату, виготовленого на замовлення СТ «Ранок», позивачем суду не надано, а тому чи мали ці плакати необхідні вихідні відомості, із яких можливо було б ідентифікувати видавця, перевірити чи внесений він до Державного реєстру, який був тираж та чи відповідає він відомостям, внесеним сторонами у первинні документи, а також дату підписання до друку та інш., суд не має можливості.

За змістом п.п. 1.1 договору від 26.08.2011 № 59/2 про виготовлення поліграфічної продукції (а.с. 43) замовник (СТ «Ранок») замовляє, а виконавець (ТОВ «БТС «Арон») зобов'язується виконати роботи по виготовленню поліграфічної продукції: рекламний плакат, а ціна цієї поліграфічної продукції визначена п.п. 2.1 цього ж договору у розмірі 241200 грн. (без зазначення з ПДВ чи без ПДВ).

При цьому, умовами договору не визначено ні кількості (тиражу) замовленої продукції, ні вимог до її оформлення та якості як то формат (розмір) плакату, папір на якому буде розміщено рекламний плакат, спосіб друку, кольорове рішення, що має значення для визначення вартості по виготовленню одиниці продукції. Не визначено таких вимог і в додатку № 1 до цього договору (а.с. 50), яким затверджено оригінал - макет рекламного плакату, та в додатковій угоді до цього ж договору від 27.08.2011 (а.с. 45).

На питання суду як же було визначено тираж до друку та вартість цього тиражу представник позивача пояснив, що кількість копій рекламного плакату визначалася в усному (телефонному) режимі, а в подальшому відображена в первинних документах, якими сторони оформили виконання вищевказаного договору, у кількості 10050 шт.

Стосовно визначення ціни позову, представник пояснив, що вартість виготовлення одиниці продукції попередньо погоджувалася сторонами, на підтвердження чого до матеріалів справи долучено копію листа СТ «Ранок» від 15.08.2011 № 20 (а.с. 169), яким надавалася відповідь директору ТОВ «БТС «Арон» Мізіну М.І. про погодження розрахунку вартості виготовлення однієї одиниці поліграфічної продукції (рекламних плакатів) по ціні 24 грн. (з ПДВ).

Однак, пропозиції ТОВ «БТС «Арон» щодо розрахунку вартості однієї одиниці поліграфічної продукції та калькуляції до такого розрахунку суду не надано. Пояснень щодо того, з яких параметрів (формат, папір, кольорове рішення, спосіб друку тощо) виходив виконавець при обрахунку вартості одиниці продукції суду також не надано.

Далі за умовами додаткової угоди від 27.08.2011 (а.с. 45) до договору № 59/2 сторони домовилися, що виконавець (ТОВ «БТС «Арон») зобов'язується за власний рахунок доставити виготовлену продукцію на адресу замовника (СТ «Ранок») (пункт 1 доповнено підпунктом 1.2).

Доручення від 31.08.2011 № 80 на отримання ТМЦ від ТОВ «БТС «Арон» згідно витягу з Журналу реєстрації доручень СТ «Ранок» за 2009 - 2013 роки (а.с. 86-88) було виписано на ОСОБА_6

Однак, згідно товарно-транспортної накладної від 31.08.2013 № 1/08 (а.с. 80) перевезення здійснено автомобілем LEXUS LX - 570 № НОМЕР_1 водієм ОСОБА_7, який прийняв у м. Києві від директора ТОВ «БТС «Арон» Мізіна М.І. плакати та передав їх позивачу у м. Зінькові.

При цьому, прийняття цих плакатів було оформлено актом приймання - передачі виконаних робіт по виготовленню поліграфічної продукції від 31.08.2011 (а.с. 54), що складався у м. Зінькові за місцезнаходженням позивача по вул. Леніна, 1. Крім іншого, в даному акті зазначено, що він складається за участі представника виконавця Мізіна М.І., хоча за змістом вищеописаної товарно- транспортної накладної Мізін М.І. передав плакати ОСОБА_7 у м. Києві, а тому не міг бути присутнім в Зінькові під час складання вищезазначеного акту.

Згідно ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що матеріалами справи не підтверджується реальність та фактичність здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ «БТС «Арон» з поставки послуг виготовлення поліграфічної продукції.

А відтак, суд погоджується із висновками відповідача про відсутність права у позивача на формування податкового кредиту та валових витрат за наслідками зазначеної господарської операції.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове - повідомлення - рішення відповідає критеріям правомірності, визначеним ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Споживчого товариства "Ранок" до Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування податкових повідомлень - рішень відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови в повному обсязі.

Повний текст постанови складено 11 листопада 2013 року.

Суддя Л.О. Єресько