Ухвала

від 14.01.2014 по справі 816/5816/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2014 р.Справа № 816/5816/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Споживчого товариства "Ранок" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 31.10.2013р. по справі № 816/5816/13-а

за позовом Споживчого товариства "Ранок"

до Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Споживче товариство "Ранок", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області, в якому просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.09.2013 № 0001352200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток споживчої кооперації за основним платежем в розмірі 46 230 грн., та № 0001342200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 40 200 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції - 10 050 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 31.10.2013 року в задоволенні адміністративного позову Споживчого товариства "Ранок" - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, позивач просить постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 31.10.2013 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів ч. 1, ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", ст. ст. 204, 228 Цивільного кодексу України, ст. ст. 8, 19, 61 Конституції України, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Споживче товариство "Ранок" (ідентифікаційний код 31739795) зареєстровано юридичною особою Зіньківською районною державною адміністрацією Полтавської області 01.03.2002, номер запису про включення запису щодо юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 15641200000000261.

Позивач перебуває на податковому обліку в Гадяцькій ОДПІ (Зіньківське відділення) з 11.03.2002 за № 485 та є, зокрема, платником податку на додану вартість у відповідності до свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ від 15.03.2002 № 23647143.

Згідно довідки АБ № 656332 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), виданої відділом статистики у Зіньківському районі Головного управління статистики у Полтавській області 28.12.2012 (а.с. 42), позивач здійснює наступні види діяльності за КВЕД - 2010: 11.07 - виробництво безалкогольних напоїв, виробництво мінеральних вод та інших вод, розлитих у пляшки; 46.39 - неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами та інші.

У період з 21.08.2013 року по 28.08.2013 року старшим державним ревізором - інспектором відділу податкового аудиту Гадяцької ОДПІ Оксьом С.Г. на підставі наказу відповідача від 20.08.2013 № 118 (а.с. 119) та направлення на перевірку від 21.08.2013 № 87 (а.с. 120) згідно з п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755 - VI (із змінами та доповненнями) проведено документальну позапланову виїзну перевірку СТ "Ранок" (код ЄДРПОУ 31739795) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 по 31.12.2011 по взаємовідносинам із ТОВ "БТС "Арон" (код ЄДРОПУ 34979593).

Як зазначено в акті даної перевірки, перевірку проведено з урахуванням матеріалів акта ДПІ у м. Печерському районі м. Києва від 08.11.2012 № 4703/22-3/34979593 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "БТС "Арон" (код ЄДРОПУ 34979593) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.08.2011 по 31.08.2011, за висновками якого відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 203, п. 1, п. 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України усі правочини ТОВ "БТС "Арон" із зазначеними в цьому акті контрагентами (в т.ч. і СТ "Ранок") протягом перевіряємого періоду мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону, оскільки порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків, а ТОВ "БТС "Арон" є вигодотранспортуючим суб'єктом (транспортером), що здійснює посередницьку функцію між вигодоформуючим суб'єктом та вигодонабувачем (а.с. 148-150).

В ході перевірки позивача Гадяцькою ОДПІ встановлено порушення:

- п. 44.1 ст. 44, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 46 230 грн., в т.ч. за ІІ - ІІІ квартали 2011 року в сумі 46 230 грн.;

- п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на 40200 грн., в т.ч. в серпні 2011 року на суму 40200 грн.

До таких висновків перевіряючий інспектор дійшов у зв'язку із вищезазначеними висновками акта ДПІ у м. Печерському районі м. Києва щодо ТОВ "БТС "Арон", а також не підтвердженням в ході перевірки реальності та фактичності документально оформлених операцій позивача із даним контрагентом через ненадання на перевірку документів щодо транспортування плакатів від ТОВ "БТС "Арон" до СП "Ранок" та недоліками видаткової накладної (а.с. 52), в якій не вказано згідно якого доручення отримано плакати, як не зазначені і прізвища біля граф "видав" та "одержав", що не дає змоги ідентифікувати осіб, які приймали участь у здійснені даної господарської операції.

За результатами перевірки позивача відповідною особою Гадяцької ОДПІ складено акт від 04.09.2013 року № 133/22.14/31739795 (зауваження перевіреного платника на висновки акту відхилені - а.с. 92-98), на підставі висновків якого відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення від 19.09.2013 № 0001352200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток споживчої кооперації за основним платежем в розмірі 46 230 грн., та № 0001342200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 40 200 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції - 10 050 грн.

Із даними податковими повідомленнями - рішеннями позивач не погодився та оскаржив їх до суду, посилаючись на відсутність у податкового органу компетенції щодо визнання господарських договорів нікчемними та безпідставність притягнення СТ "Ранок" до відповідальності за можливе допущення порушень податкового законодавства їх контрагентом (ТОВ "БТС "Арон") в порушення принципу індивідуальної відповідальності за вчинені правопорушення. Одночасно, на підтвердження фактичності переміщення рекламних плакатів між контрагентом та позивачем, останнім надано товарно-транспортну накладну від 31.08.2011 № 1/08 (а.с. 80).

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з відсутності реального характеру господарських операцій між позивачем та його контрагентом і, як наслідок, безпідставного формування позивачем валових витрат за ІІ-ІІІ квартали 2011 року на суму 46 230 грн. та податкового кредиту в серпні 2011 року на суму 40200 грн.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, з метою, з якою це повноваження надане, обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, 26.08.2011 року між позивачем - СП "Ранок" (у якості замовника) в межах його господарської діяльності укладено із ТОВ "БТС "Арон" (у якості виконавця) договір про виготовлення видавничої продукції (а.с. 43-44), за умовами п.п. 1.1 якого замовник замовляє, а виконавець зобов'язується виконати роботи по виготовленню поліграфічної продукції (рекламний плакат), ціна якої складає 241 200 грн. (п.п. 2.1).

Додатком № 1 до цього договору визначено оригінал - макет рекламного плакату на рекламу мінеральної природної столової води "Зіньківське джерело" (а.с. 50).

Необхідність у виготовленні та розповсюдженні рекламних плакатів позивач обґрунтовує рішенням загальних зборів СТ "Ранок" від 12.07.2011 (а.с. 171) як заходу, спрямованого на збільшення обсягів продажу вказаного товару, та укладеними додатковими угодами до договорів дистрибуції (а.с. 68 - 73), якими передбачено надання дистриб'юторам разом із обумовленою продукцією рекламних засобів для поширення інформації про виробника цієї продукції через мережу торгових точок.

На підтвердження виконання умов даного договору позивачем до позовної заяви додано рахунок від 31.08.2011 № 360-2 на загальну суму 241 200 грн., в т.ч. ПДВ 40 200 грн. (а.с. 51), накладну від 31.08.2011 № 360-2 про видачу 10050 шт. рекламних плакатів за ціною за штуку 20 грн. на таку ж загальну суму (а.с. 52), податкову накладну від 31.08.2011 № 156 (а.с. 153), акт приймання - передачі виконаних робіт від 31.08.2011 (а.с. 54) та платіжні доручення про оплату наданих послуг (а.с. 55-64).

На підставі вищевказаних первинних документів позивачем було включено до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, у податковій декларації з податку на прибуток підприємства за період ІІ - ІІІ квартали 2011 року (а.с. 132-140) суму вартості вищевказаних рекламних плакатів без ПДВ у розмірі 201 000 грн., та до складу податкового кредиту у податковій декларації з ПДВ за серпень 2011 року - 20% ПДВ від вище визначеної вартості цих плакатів у розмірі 40 200 грн. (а.с. 126-128).

Згідно з положеннями п. 14.1.27 ПК України, витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Стаття 138 Податкового Кодексу України містить у собі склад витрат та порядок їх визнання, так, відповідно п.138. витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до абз.1 п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до абз.1 п.139.1.9 ст.139 Податкового кодексу України, до витрат не включаються витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також відвід того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Із положень частин першої, третьої статті 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складені на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на валові витрати та податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів із метою використання таких товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платника податку. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції:

- договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо, необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, зокрема: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції;

- наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Зважаючи на зміст наведеної норми процесуального права та враховуючи, що вимоги заявленого позову полягають у скасуванні податкового повідомлення-рішення, предметом доказування у даній справі мають бути саме обставини, які свідчать про обґрунтованість чи безпідставність винесення спірного податкового повідомлення-рішення та наявність чи відсутність порушень позивачем законодавчих приписів, тобто, реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на формування валових витрат, податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що підтверджують понесення платником витрат та надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Судовим розглядом встановлено, що предметом договору від 26.08.2011 № 59/2 (а.с. 43-44), укладеного між СТ "Ранок" (замовник) та ТОВ "БТС "Арон" (виконавець) є надання послуг з виготовлення видавничої поліграфічної продукції.

Колегія суддів зазначає, що загальні засади видавничої справи, порядок організації та провадження видавничої діяльності, розповсюдження видавничої продукції, умови взаємовідносин і функціонування суб'єктів видавничої справи регулюються Законом України "Про видавничу справу" від 05.06.1997 № 318/97 - ВР (із змінами та доповненнями) (надалі - Закон № 318), за змістом якого, підготовка і випуск такої продукції здійснюється видавцем, визначення якого наведено у цьому ж Законі.

Статтею 2 вищевказаного Закону надано визначення видавничої справи - сфера суспільних відносин, що поєднує в собі організаційно-творчу та виробничо-господарську діяльність юридичних і фізичних осіб, зайнятих створенням, виготовленням і розповсюдженням видавничої продукції.

Складовими частинами видавничої справи, зокрема, є 1) видавнича діяльність - сукупність організаційних, творчих, виробничих заходів, спрямованих на підготовку і випуск у світ видавничої продукції, 2) виготовлення видавничої продукції - виробничо-технологічний процес відтворення визначеним тиражем видавничого оригіналу поліграфічними чи іншими технічними засобами.

З метою обліку суб'єктів видавничої справи центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у видавничій сфері ведеться Державний реєстр України видавців, виготовлювачів і розповсюджувачів видавничої продукції, а суб'єкти видавничої справи підлягають включенню до цього реєстру (ст. 12 Закону № 318).

Тобто, здійснення видавничої діяльності чи виготовлення видавничої продукції вимагає наявності кваліфікованого персоналу та відповідного виробничого обладнання.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с. 108-109) основним видом економічної діяльності ТОВ "БТС "Арон" за КВЕД є 45.21.1 - будівництво будівель. Інші види діяльності цього контрагента визначені у витягу з ЄДР (а.с. 143-144): 51.19.0 - посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, 74.87.0 - надання інших комерційних послуг, 51.85.0 - оптова торгівля офісною технікою та устаткуванням, 51.53.2 - оптова торгівля будівельними матеріалами, 51.90.0 - інші види оптової торгівля.

Отже, провадження видавничої діяльності, виготовлення та розповсюдження видавничої продукції не відноситься до видів діяльності контрагента позивача за спірним договором.

Крім того, позивачем не надано відомостей щодо виробника придбаної видавничої продукції (зокрема, номеру і дати видачі документа про внесення видавця до Державного реєстру України видавців).

Як вбачається з матеріалів справи, згідно акту ДПІ у м. Печерському районі м. Києва від 08.11.2012 № 4703/22-3/34979593 встановлено, що ТОВ "БТС "Арон" має чисельність працюючих 1 особу (директор), про наявність основних фондів, в т.ч. і виробничого обладнання, не звітує, у перевіряємому періоді мав ліцензію на будівельну діяльність.

Зазначене свідчить про відсутність у ТОВ "БТС "Арон" як технологічної можливості, так і відповідного кваліфікованого персоналу для здійснення видавничої діяльності чи виготовлення видавничої продукції.

Відповідно до ст. 23 Закону № 318 кожний примірник видання повинен містити вихідні відомості, які оформлює видавець відповідно до переліку, змісту і порядку оформлення вихідних відомостей, що для кожного виду видань визначається відповідними стандартами. Елементами вихідних відомостей, зокрема, є випускні дані - номер і дата видачі документа про внесення видавця до Державного реєстру, відомості, що зазначають дату підписання до друку, формат паперу, спосіб друку, тираж, класифікаційні індекси тощо. Вихід у світ видання без обов'язкових для нього вихідних відомостей не допускається.

Примірника оригіналу рекламного плакату, виготовленого на замовлення СТ "Ранок", позивачем суду не надано, а тому чи мали ці плакати необхідні вихідні відомості, із яких можливо було б ідентифікувати видавця, перевірити чи внесений він до Державного реєстру, який був тираж та чи відповідає він відомостям, внесеним сторонами у первинні документи, а також дату підписання до друку та інш., суд не має можливості.

Згідно умов п.п. 1.1 договору від 26.08.2011 № 59/2 про виготовлення поліграфічної продукції (а.с. 43) замовник (СТ "Ранок") замовляє, а виконавець (ТОВ "БТС "Арон") зобов'язується виконати роботи по виготовленню поліграфічної продукції: рекламний плакат, а ціна цієї поліграфічної продукції визначена п.п. 2.1 цього ж договору у розмірі 241200 грн. (без зазначення з ПДВ чи без ПДВ).

При цьому, умовами договору не визначено ні кількості (тиражу) замовленої продукції, ні вимог до її оформлення та якості як то формат (розмір) плакату, папір на якому буде розміщено рекламний плакат, спосіб друку, кольорове рішення, що має значення для визначення вартості по виготовленню одиниці продукції. Не визначено таких вимог і в додатку № 1 до цього договору (а.с. 50), яким затверджено оригінал - макет рекламного плакату, та в додатковій угоді до цього ж договору від 27.08.2011 (а.с. 45).

З пояснень представника позивача судом першої інстанції встановлено, що вартість виготовлення одиниці продукції попередньо погоджувалася сторонами, на підтвердження чого позивачем до матеріалів справи долучено копію листа СТ "Ранок" від 15.08.2011 № 20 (а.с. 169), яким надавалася відповідь директору ТОВ "БТС "Арон" Мізіну М.І. про погодження розрахунку вартості виготовлення однієї одиниці поліграфічної продукції (рекламних плакатів) по ціні 24 грн. (з ПДВ). Однак, пропозиції ТОВ "БТС "Арон" щодо розрахунку вартості однієї одиниці поліграфічної продукції та калькуляції до такого розрахунку суду не надано. Пояснень щодо того, з яких параметрів (формат, папір, кольорове рішення, спосіб друку тощо) виходив виконавець при обрахунку вартості одиниці продукції суду також не надано.

Крім того, за умовами додаткової угоди від 27.08.2011 року (а.с. 45) до договору № 59/2 сторони домовилися, що виконавець (ТОВ "БТС "Арон") зобов'язується за власний рахунок доставити виготовлену продукцію на адресу замовника (СТ "Ранок") (пункт 1 доповнено підпунктом 1.2).

Доручення від 31.08.2011 № 80 на отримання ТМЦ від ТОВ "БТС "Арон" згідно витягу з Журналу реєстрації доручень СТ "Ранок" за 2009 - 2013 роки (а.с. 86-88) було виписано на ОСОБА_4

Однак, згідно товарно-транспортної накладної від 31.08.2013 № 1/08 (а.с. 80) перевезення здійснено автомобілем LEXUS LX - 570 НОМЕР_1 водієм ОСОБА_5, який прийняв у м. Києві від директора ТОВ "БТС "Арон" Мізіна М.І. плакати та передав їх позивачу у м. Зінькові.

При цьому, прийняття цих плакатів було оформлено актом приймання - передачі виконаних робіт по виготовленню поліграфічної продукції від 31.08.2011 (а.с. 54), що складався у м. Зінькові за місцезнаходженням позивача по вул. Леніна, 1. Крім іншого, в даному акті зазначено, що він складається за участі представника виконавця Мізіна М.І., хоча за змістом вищеописаної товарно- транспортної накладної Мізін М.І. передав плакати ОСОБА_5 у м. Києві, а тому не міг бути присутнім в Зінькові під час складання вищезазначеного акту.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає вірним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що матеріалами справи не підтверджується реальність здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ "БТС "Арон" з поставки послуг виготовлення поліграфічної продукції.

Таким чином, встановлені в ході судового розгляду обставини свідчать про правильність висновків відповідача щодо порушення СТ "Ранок" вимог податкового законодавства внаслідок формування податкового кредиту та валових витрат за результатами зазначеної господарської операції.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України..

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, діяв на підставі, в межах наданих йому повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги Споживчого товариства "Ранок" про скасування таких рішень є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Переглянувши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 31.10.2013 року відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - позивача у справі.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Споживчого товариства "Ранок" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 31.10.2013р. по справі № 816/5816/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В. Судді (підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С.