Рішення

від 04.11.2013 по справі 914/3549/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.2013 р. Справа № 914/3549/13

За позовом: До відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс.Мед", м.Київ Львівського обласного клінічного діагностичного центру, м.Львів про: стягнення 157 505,32 грн.

Суддя Кітаєва С.Б.

Представники:

від позивача: Даценко І.І.- представник (довіреність від 09.09.2013р.);

від відповідача: Левчук В.І. - представник, довіреність в матеріалах справи.

Права та обов'язки, передбачені ст. ст.20, 22 ГПК України суд роз'яснив представникам Сторін. Заяви про відвід судді не надходили

Суть спору : Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс.Мед", м.Київ до Львівського обласного клінічного діагностичного центру, м.Львів про стягнення 157 505,32 грн.заборгованості, з яких: 148000,00 грн. основний борг, 9505,32 грн. пеня. Позивач просить відшкодувати йому за рахунок відповідача понесені судові витрати по справі.

Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Львівської області від 18.09.2013р. та призначено розгляд справи на 29.10.2013р. Вимоги до сторін висвітлені в ухвалі суду.

Ухвалу про порушення провадження у справі позивач отримав 23.09.2013р., про що свідчить повернуте рекомендоване повідомлення № 79014 08448320 від 18.09.2013р., яке зареєстроване в канцелярії Господарського суду Львівської області за вх.№ 39741/13 від 27.09.2013р.

Ухвалу про порушення провадження у справі відповідач отримав 20.09.2013 р., про що свідчить повернуте рекомендоване повідомлення № 79014 08448312 від 18.09.2013 року, яке зареєстроване в канцелярії Господарського суду Львівської області за вх.№ 39471/13 від 25.09.2013р.

У судовому засіданні 29.10.2013р. оголошувалась перерва до 04.11.2013р., про що до відома представників сторін доведено у письмовій формі (під розписку).

В ході розгляду справи до суду поступили наступні документи:

25.10.2013р. від відповідача в канцелярію суду поступив супровідний лист, в додаток до якого долучено до матеріалів справи документи: копію Витягу з ЄДРПОУ, повідомлення про відсутність аналогічних судових спорів, квитанцію на підтвердження скерування позивачу відзиву, відзив на позовну заяву, довіреність на представництво інтересів відповідача юрисконсультом ЛОКДЦ (супровідний лист зареєстрований за вх.№ 44639/13 від 25.10.2013р.).

28.10.2013р. від позивача в канцелярію суду поступило клопотання про приєднання документів до матеріалів справи, а саме : оригінали витягів з ЄДРПОУ з відомостями про ТзОВ «Сервіс.Мед» та Львівський обласний клінічний діагностичний центр, довідку вих.№20/10 від 20.10.2013р. про підтвердження заборгованості ЛОКДЦ, довідку вих.№21/10 від 21.10.2013р. якою підтверджується відсутність у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір справи зі спору між тими ж сторонами та відсутність рішень цих органів з такого спору (клопотання зареєстровано в суді за вх.№ 44938/13 від 28.10.2013 року).

04.11.2013р. від відповідача в канцелярію суду поступило клопотання про залучення до участі у справі на стороні відповідача в якості третьої особи Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області. Клопотання подано з посиланням на ст.ст.22,27 ГПК України, ч.4 ст.1092 ЦК України (клопотання зареєстровано за вх.№ 46373/13 від 04.11.2013р.).

04.11.2013р. від відповідача в канцелярію суду поступило клопотання про долучення доказів, а саме: в копіях документації конкурсних торгів; пропозиції конкурсних торгів, підписаної позивачем; листа відповідача №433 від 18.10.13 р. із пропозицією позивачу мирного врегулювання спірної ситуації, виписки від 24.05.2013р. по рахунку відповідача (клопотання зареєстровано за вх. № 46378/13 від 04.11.2013р.).

У судове засідання 04.11.2013р. сторони явку повноважного представника забезпечили.

З підстав, наведених у позовній заяві, наданих суду поясненнях позивач заявлені позовні вимоги підтримав та просить задоволити повністю.

Відповідач з підстав, наведених у відзиві, наданих суду поясненнях позовні вимоги заперечує повністю, просить у позові відмовити. Окрім того підтримує клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області.

За умовами ст.33 Господарського процесуального кодексу України на сторони покладається обов'язок доводити їх вимоги чи заперечення. Згідно до вимог ст.ст.4-2, 4-3 ГПК України, сторони мають рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, заявленні клопотань та здійсненні інших процесуальних прав. За умовами ст.59 ГПК України відповідач має право після одержання ухвали надіслати господарському суду відзив на позовну заяву і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову.Відповідач своїм правом скористався.

Відповідно до ч.3 ст.4-3 ГПК України господарським судом створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Розглянувши клопотання відповідача про залучення до участі у справі третьої особи в судовому засіданні 04.11.2013 року зазначене клопотання судом відхилено.

Відповідно до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності у відповідності до ст.43 ГПК України, заслухавши пояснення Сторін, судом встановлено.

15 березня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервіс.Мед», в особі генерального директора Підкопаєва Г.В., який діє на підставі Статуту (далі - виконавець), з однієї сторони, і Львівським обласним клінічним діагностичним центром, в особі головного лікаря Пукаляка Р.М., який діє на підставі Статуту (далі-замовник), з іншої сторони, разом - сторони, було укладено договір № 047-0313 (далі - договір).

Виконавець (п.1.1 р.1 «Предмет договору) відповідно до умов договору зобов»язується поставити товар, а замовник прийняти та оплатити вартість товару, що визначений в асортименті та за ціною ( далі - товар), яка зазначена у специфікації, що є невід»ємною частиною договору про закупівлю.

Відповідно до п.1.2 договору, найменування товару відповідно до Державного класифікатора продукції та послуг ДК 016-97-24.11.1 Гази промисловості (Гелій зріджений 1000 л.).

У п.1.3 договору сторони дійшли згоди про те, що обсяги закупівлі товару можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків.

Ціни на товар встановлюються в національній валюті України ( п.3.1 договору).

Відповідно до п.3.2 договору, сума , визначена в договорі, становить 348 000,00 грн. (триста сорок вісім гривень 00 копійок) без ПДВ.

Як встановлено у п.3.3 договору, ціна договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін у випадку зменшення обсягів закупівлі залежно від реального фінансування видатків.

У розділі 1У договору сторони погодили порядок здійснення оплати. Так, відповідно до п.4.1 договору розрахунки за поставлений товар здійснюються на підставі накладної протягом 30 календарних днів після її підписання.

Датою виконання постачальником зобов»язань щодо поставки товару вважається дата його надходження у кількості та якості, що відповідають вимогам цього договору про закупівлю на склад замовника, що підтверджується накладною ( п.5.3 договору).

Замовник зобов»язується ( п.п.6.1.1 п.6.1 договору) своєчасно та у повному обсязі сплачувати за поставлений товар.

Відповідно до п.п.6.2.4 п.6.2 договору, замовник має право зменшувати обсяг закупівлі товару та загальну вартість цього договору залежно від реального фінансування видатків. У такому разі сторони вносять відповідні зміни до цього договору. Умовами договору ( п.п.6.2.5 п.6.2) передбачено, що замовник має право повернути виконавцю документи для сплати без здійснення оплати у разі неналежного їх оформлення ( відсутність печатки, підписів тощо).

Виконавець має право (п.п.6.4.1 п.6.4 договору) своєчасно та в повному обсязі отримувати оплату за поставлений товар.

У розділі У11 договору передбачена відповідальність сторін. Так, відповідно до п.7.1 у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов»язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором. Відповідно до п.7.3 договору, у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов»язань щодо оплати за поставлений товар замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день затримки та за весь період прострочення. Сплата пені та штрафних санкцій не звільняє сторону, яка її сплатила, від виконання зобов»язань за цим договором (п.7.4).

Відповідно до п.8.1 договору, сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов»язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладення договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо).

Відповідно до п.10.1, договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2013, а в частині розрахунків - до повного виконання.

Договір укладається і підписується у двох примірника, що мають однакову юридичну силу.

Відповідно до п.11.1 договору істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов»язань сторонами у повному обсязі, крім випадків:

1. зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

2. зміни ціни за одиницю товару не більше як на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми визначеної у договорі, визначеної в договорі ;

3. покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі ;

4. продовження строку дії договору та виконання зобов»язань щодо передачі надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об»єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі форс-мажорних обставин, затримки фінансування витрат замовника за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної у договорі ;

5. узгодження зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг);

6. зміни ціни у зв»язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок;

7. зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу інфляції, зміни курсу іноземної валюти у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни залежно від зміни такого курсу, зміни біржових котирувань, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю.

Відповідно до п.11.2 , зміни та доповнення до цього договору , а так само розірвання договору оформляються в письмовій формі як додаткові угоди до договору, і дійсні лише в тому випадку, коли вони підписані уповноваженими представниками сторін та завірені печатками.

Всі додатки до цього договору складають його невід»ємну частину (п.11.3).

У розділі Х11 передбачені додатки до договору. Так, невід»ємною частиною цього договору є: Додаток №1 (Специфікація на 1 сторінці).

У розділі Х111 договору містяться відомості про місцезнаходження та банківські реквізити сторін.

Договір 047-0313 від 15 березня 2013 року з боку «виконавця» (ТзОВ «Сервіс.Мед») підписаний генеральним директором Підкопаєвим Г.В., з боку «замовника» (Львівського обласного клінічного діагностичного центру) головним лікарем Пукаляк Р.М. та завірений гербовими печатками юридичних осіб.

Як встановлено, Додатком №1 до Договору №047-0313 від 15.03.2013 року є Специфікація, яка підписана тими ж посадовими особами, що й сам договір та завірена гербовими печатками «виконавця» та «замовника».

Специфікація містить відомості про найменування товару - гелій зріджений для МРТ, одиницю виміру - літри, кількість - 1000, ціну за 1 л . ( в грн.) - 348,00, загальну вартість товару - 348 000,00 грн.

По видатковій накладній №3 від 28 березня 2013 року постачальник (ТзОВ «Сервіс.Мед») поставило покупцю (Львівському обласному клінічному діагностичному центру) товар - гелій зріджений для МРТ в кількості 1 000,00 л. по ціні за одиницю товару - 348,00 грн., загальною вартістю - 348 000,00 грн. У видатковій накладній вказана підстава поставки: договір №047-0313 від 15.03.2013 р.

Видаткова накладна містить підписи відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення осіб від «постачальника» та від «покупця»; видаткова накладна завірена гербовими печатками ТзОВ «Сервіс.Мед» та Львівського обласного клінічного діагностичного центру.

З матеріалів у справі вбачається, що позивач намагався врегулювати спір з відповідачем у досудовому порядку. Так, 23.05.2013 року відповідач отримав лист-вимогу позивача за №13/05/3013 р. про оплату коштів за поставлений товар на суму 348 000,00 грн. та акти взаємозвірки. У зазначеному листі-вимозі позивач вимагав терміново сплатити кошти в розмірі 348 000,00 грн, перерахувавши вказану суму в 7-денний строк на розрахунковий рахунок позивача; попереджував, що у випадку невиконання вказаної вимоги в зазначений термін ТОВ «Сервіс.Мед» буде змушене звернутися до господарського суду за захистом своїх прав та інтересів у порядку, передбаченому чинним законодавством України; просив врахувати також, що у випадку подання позовної заяви до суду суму вимог буде збільшено з урахуванням штрафних санкцій.

Актом звірки взаємних розрахунків за період :15.03.2013 р. -13.05.2013 між ТзОВ «Сервіс. Мед» і Львівським обласним клінічним діагностичним центром, підтверджується станом на 13.05.2013 року заборгованість на користь ТзОВ «Сервіс.Мед» по господарській операції з поставки товару по видатковій накладній №3 від 28.03.2013 року в сумі 348 000,00 грн.

Матеріалами у справі (випискою по рахунку позивача) підтверджується, що 24.05.2013 року відповідач перерахував позивачу 200000,00 грн. вказавши цільове призначення перерахованих коштів - часткова оплата за гелій зріджений для МРТ, договір №047-0313 від 15.03.13р., рахунок №56, накладна №3 від 28.03.13р.

27.06.2013 року позивач надіслав відповідачу повторно лист -вимогу №13/06/2013, у якій вимагав терміново сплатити на його рахунок кошти в розмірі 148000,00 грн. (348000,00 грн. - 200000,00 грн.) за отриманий товар; повторно попереджував, що у випадку невиконання вказаної вимоги в зазначений термін ТОВ «Сервіс.Мед» буде змушене звернутися до господарського суду за захистом своїх прав та інтересів у порядку, передбаченому чинним законодавством України; просив врахувати також, що у випадку подання позовної заяви до суду суму вимог буде збільшено з урахуванням штрафних санкцій.

Позивач стверджує, що на час подання позовної заяви до Господарського суду відповідач свої грошові зобов»язання за договором №047-0313 від 15 березня 2013 року виконав частково. Станом на 09 вересня 2013 року відповідач заборгував позивачу за договором основну суму боргу в розмірі 148 000,00 грн. На підставі п.7.3 договору, позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 9505,32 грн. (розрахунок пені додається до позовної заяви).

Заявлені позовні вимоги позивач підтримує та просить задоволити повністю.

З підстав, наведених у відзиві вих.№456 від 25.10.2013 р. відповідач та його представник у судових засіданнях просить повністю відмовити у позові за безпідставністю позовних вимог.

При цьому, відповідач посилаючись на п.10.1 договору,у якому вказано , що договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2013 року, а в частині розрахунків - до повного їх виконання, стверджує, що не відмовляється від виконання свого зобов»язання за договором, строк дії якого ще не завершився, посилається на вжиття заходів для своєчасного його виконання. Зазначає, що договір було укладено на суму 348 000,00 грн, з яких сума 200 000,00 грн. була своєчасно перерахована позивачу. Однак вбачає, що позов подано позивачем до суду передчасно, а сума пені нарахована безпідставно, оскільки право на початок нарахування такої у позивача виникає лише у разі несплати відповідачем залишкової суми по договору у розмірі 148000,00 грн. після закінчення строку дії договору. Щодо суми судового збору, то аналогічно до нарахованої пені , як вважає відповідач, право на стягнення суми судового збору з відповідача у позивача виникне лише у разі невиконання відповідачем фінансового/бюджетного зобов»язання до завершення терміну дії договору - 31.12.2013 року, передбаченого п.10.1 договору і лише за позовом, поданим після вказаного закінчення дії договору. Відтак, вимогу стосовно стягнення на користь позивача суми нарахованої пені та відшкодування сплаченого судового збору відповідач вважає необґрунтованими, а відтак - безпідставними.

Щодо недооплаченої суми за договором у розмірі 148 000,00 грн. відповідач пояснює, що є установою, що фінансується із бюджету Львівської області та оперує коштами на праві оперативного управління . Така форма господарської діяльності передбачає укладення господарських договорів головним лікарем установи, яка є відповідачем, як розпорядником коштами, однак із особливостіми, передбаченими для бюджетних установ. Зокрема повідомляє, що з моменту виконання позивачем умов договору щодо поставки товару відповідачем було подано 22 замовлення на фінансування (у період з 10.04.2013р. по 25.09.2013р.) на недооплачену суму договору. Однак (як зазначено у відзиві «очевидно через брак коштів у бюджеті») згадана сума заборгованості надійшла лише 02 жовтня 2013 року. Стверджує, що одразу після зарахування коштів на відповідний казначейський рахунок відповідача було подано до Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області (надалі - казначейство) та внесено до реєстру платіжних доручень розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів від 02 жовтня 2013 року відповідне платіжне доручення про перерахування позивачу суми коштів за договором. З невідомих відповідачу причин, як стверджує останній, казначейство не провело згаданий платіж, який згідно припису ст.8 Закону України «Про платіжні системи та перекази коштів в Україні» та договору про обслуговування рахунків відповідача, повинен здійснюватись ГУДКС не пізніше наступного операційного дня з моменту реєстрації відповідного платіжного доручення. З цього приводу до керівництва казначейства відповідачем скерована скарга про незадовільну роботу їхніх відповідальних працівників.

Крім того, заперечуючи повністю позовні вимоги, відповідач в обґрунтування посилається на те, що позивачем при оформленні позовної заяви порушено правила з діловодства та документообігу та при подачі позову - приписи ст.54 ГПК України щодо форми і змісту позовної заяви, оскільки у позовній заяві відсутні обов»язкові для офіційного документа реквізити , якими є дані про її реєстрацію у журналі вихідної кореспонденції позивача (вихідний номер та дата складання або підписання документу). Крім того, заяву виконано без застосування фірмового бланку або проставлення кутового штампу, що припустимо при оформленні документів для внутрішнього використання (у межах підприємства або його структурних підрозділів) та неприпустимо при оформленні офіційних документів, які адресовано іншим юридичним особам, тим більше - при оформленні позовної заяви до суду. Відповідач, за таких обставин вважає, що заява не може вважатись належно оформленим документом, оскільки в ній відсутні відомості щодо її реєстрації та дати створення, а виконання без застосування бланку або кутового штампу викликає сумнів у достовірності зазначеного доказу /документу, який, відповідно до припису ч.1 ст.36 вважає письмовим доказом у даній справі.

З копій листів, долучених до відзиву вбачається, що: у листі від 03.07.13р. №280, адресованому т.в.о. директора Департаменту охорони здоров»я Львівської облдержадміністрації п.Середі О.М., відповідач повідомляв про те, що на його адресу надійшов лист-вимога №13/06/2013 від ТзОВ «Сервіс.Мед» повторно про оплату коштів за поставлений товар на суму 148 000,00 грн. Відповідач у зазначеному листі повідомляв і про те, що відповідно до договору №047-0313 від 15.03.2013 року між Львівським обласним клінічним діагностичним центром (замовник) та ТОВ «Сервіс.Мед» (виконавець), виконавець здійснив поставку замовнику гелію зрідженого, що підтверджується видатковою накладною №3 від 28.03.2013р. на суму 348 000,00 грн, однак грошові зобов»язання за договором замовник виконав не повністю. Повідомляв, що ТОВ «Сервіс.Мед» вимагає терміново сплатити кошти в розмірі 148 000,00 грн., перерахувавши вказану суму в 7-денний строк, та що у випадку невиконання вказаної вимоги в зазначений термін , виконавець буде змушений звернутися до господарського суду, при цьому при поданні позовної заяви до суду, суму вимог буде збільшено з урахуванням штрафних санкцій. У зазначеному листі відповідач клопотав про виділення коштів на повну оплату гелію зрідженого на суму 148 000,00 грн. та долучав копію листа-вимоги ТОВ «Сервіс.Мед» №13/06/2013 .

У листі №371 від 19.09.13р. , адресованому директору Департаменту ОЗЛОДА Р.М.Ступницькому, відповідач повідомляв, що ТзОВ «Сервіс.Мед» звернулося з позовною заявою до господарського суду Львівської області до ЛОКДК (скорочене найменування відповідача) за несплату коштів за отриманий газ - гелій зріджений в кількості 1000 літрів на суму 148 тис.грн. Відповідач просив вишукати можливість виділити йому кошти для проведення оплати за отриманий газ - гелій зріджений, з метою досудового урегулювання даного питання та уникнення додаткових витрат за судовий збір і пені. До листа долучалась копія позовної заяви.

У листі від 18.10.13 р №433, адресованому ТОВ «Сервіс.Мед», відповідач просив позивача відкликати позов із господарського суду Львівської області у строк, що передбачає можливість повернення суми сплаченого позивачем судового збору та урегулювання виниклого конфлікту у позасудовому порядку, запевняв, що недооплачена сума коштів за договором буде перерахована позивачу у найстисліші строки, але не пізніше закінчення бюджетного 2013 року. Прохання обумовлено зокрема тим, що відповідач фінансується з бюджету, з невідомих відповідачу причин ГУДКС не провело платіж по платіжному дорученню від 02 жовтня 2013 року на суму 148 000,00 грн. , який згідно договору про обслуговування рахунків Львівського обласного клінічного діагностичного центру ГУДКС повинен був здійснити не пізніше наступного дня з моменту реєстрації відповідного платіжного доручення.

У судовому засіданні 04.11.13 року розглянуто клопотання відповідача від 01.11.2013 р. (вх.№46373/13) про залучення до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області, подане з посиланням на ст.ст.22,27 ГПК України, ч.4 ст.1092 ЦК України. Клопотання обґрунтоване тим, що в порушення приписів ст.8 Закону України «Про платіжні системи та перекази коштів в Україні» та договору про обслуговування рахунків відповідача, мало місце порушення казначейством дисципліни проведення грошових переказів/платежів. Посилається на ч.4 ст.1092 ЦК України, відповідно до якої у разі невиконання або неналежного виконання платіжного доручення у зв»язку з порушенням правил розрахункових операцій виконуючим банком. відповідальність може бути покладена судом на цей банк.

Розглянувши зазначене клопотання, заслухавши представників сторін, суд відхилив клопотання з наступних мотивів.

ГПК передбачає можливість участі в судовому процесі третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог, на предмет спору, якщо рішення господарського суду зі спору може вплинути на права та обов»язки цієї особи щодо однієї із сторін (ст.27 ГПК). Така третя особа виступає у процесі на стороні позивача або відповідача - у залежності від того, з ким із них у неї існують (або існували) певні правові відносини.

Питання про допущення або залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі вирішується ухвалою суду про прийняття позовної заяви до розгляду ( із зазначенням про це в ухвалі про порушення провадження у справі) або під час розгляду справи, але до прийняття господарським судом рішення, з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес у даній справі. Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з»ясувати, чи буде у зв»язку із прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов»язки, або змінено її наявні права та/або обов»язки, або позбавлено певних прав та/або обов»язків у майбутньому. (Постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Особа, яка бажає взяти участь у справі як третя особа без самостійних вимог на предмет спору чи яку сторона просить залучити до участі у справі, повинна знаходитись з однією із сторін у матеріальних правовідносинах, які в результаті прийняття судом рішення у справі зазнають певних змін. Причому предмет спору повинен бути за межами цих правовідносин, інакше така особа може мати самостійні вимоги на предмет спору. З цього випливає, що не є можливим покладення на третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, будь-яких матеріально-правових обов»язків, а також установлення чи захист їхніх прав. Тобто є неможливим винесення рішення або ухвали суду про права чи обов»язки цих третіх осіб.

Відповідач не доводить наявність юридичного інтересу Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області у даній справі.

При прийнятті рішення суд виходив із наступного.

Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов"язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов"язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов"язків, зокрема є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов"язків

Договір є двостороннім, якщо правами та обов»язками наділені обидві сторони договору.До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов"язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Власне, це ті умови, на яких сторони погодилися виконувати договір. Зміст договору як підстави виникнення цивільно-правового зобов"язання визначається тими правами та обов"язками, які взяли на себе учасники договору відповідно до умов договору, закріплені і сформульовані у договорі.

Відповідно до ст.638 ЦК України договір вважається укладеним , якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Відповідно до ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підпис сторони (сторін) на правочині підтверджує форму правочину, в якій його вчинено (письмово), а відповідно, сам факт вчинення правочину юридичними особами підтверджується наявністю печатки (печаток) на документі, що має письмову форму.

Таким чином, наявність печаток ТзОВ "Сервіс.Мед» (виконавця) та Львівського обласного клінічного діагностичного центру" (замовника) на Договорі №047-0313 від 15 березня 2013 року є свідченням скріплення не підпису генерального директора ТОВ «Сервіс.Мед» п.Підкопаєва Г.В. та головного лікаря Львівського обласного колінічного діагностичного центру п.Пукаляка Р.М., а самого документа (договору). Отже, у даному випадку печатками виконавця та замовника скріплено саме правочин (господарський договір №047-0313 від 15 березня 2013 року), чим підтверджується факт його вчинення на умовах, які вказані у договорі.

Зміст договору №047-0313 від 15 березня 2013 року, як підстави виникнення цивільного-правового зобов"язання, визначається тими правами та обов"язками, які взяли на себе учасники цього договору (виконавець - ТзОВ «Сервіс.Мед» та замовник - Львівський обласний клінічний діагностичний центр) відповідно до умов цього договору, які закріплені і сформульовані в цьому договорі.

Договір №047-0313 від 15 березня 2013 року є двостороннім договором, таким, що не укладений більш як двома сторонами, а лише виконавцем та замовником; договір не укладений на користь третьої особи.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов договору №047-0313 від 15 березня 2013 року позивач поставив відповідачу товар (гелій зріджений для МТР) у кількості 1000 л. на загальну суму 348000,00 грн. за видатковою накладною №3 від 28 березня 20134 року.

Отримання відповідачем товару, зазначеного у видатковій накладній, підтверджується підписом його представника на цій накладній, скріпленого гербовою печаткою відповідача, актом звіряння взаємних розрахунків між сторонами станом на 13.05.2013 року, часковим виконанням відповідачем зобов»язання по оплаті отриманого товару. Зауважень щодо кількості, якості поставленого товару Львівським обласним клінічним діагностичним центром висунуто ТзОВ »Сервіс.Мед» не було.

У зв»язку з наведеним, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що ТзОВ «Сервіс.Мед» свої зобов»язання за договором №047-0313 виконало належним чином.

Строк (термін) виконання зобов»язання - це момент чи період часу , коли повинна бути вчинена дія, яка складає об»єкт зобов»язального правовідношення. Відповідно до ст.251 ЦК строком є певний період у часі, а терміном - певний момент у часі, зі спливом (настанням) яких пов»язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строком дії договору є період часу, на котрий встановлюється господарський договірний зв»язок між сторонами і протягом якого договір підлягає виконанню у повному обсязі (за визначенням ч.1 ст.631 ЦК строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов»язки відповідно до договору).

Сторони договору можуть бути зацікавлені у виконанні договору окремими партіями, окремими етапами, окремими частинами тощо. У таких випадках у договорі встановлюються спеціальні строки виконання (або шляхом вказівки на періодичність виконання, або вказівкою на той термін, до якого у межах строку дії договору повинна бути виконано зобов»язання за договором). Узгоджений сторонами строк дії договору дозволяє встановити чіткі параметри, які дозволяють визначити виконання договірного зобов»язання у часі як належне, що є умовою припинення господарського зобов»язання.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов»язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У п.4.1 договору сторони домовились, що розрахунки за поставлений товар здійснюються на підставі накладної протягом 30 календарних днів після її підписання.

Отже, встановлено, що Львівський обласний клінічний діагностичний центр мав здійснити розрахунки з ТзОВ «Сервіс.Мед» за отриманий товар за видатковою накладною №3 від 28 березня 2013 року включно по 27.04.2013 року. Слід зазначити, що виконання зобов»язання по оплаті отриманого товару не прив»язано умовами п.4.1 до фінансування відповідача.

Відповідно до п.5 ст.254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Оскільки 27.04.2013 року припадає на вихідний день (суботу), то днем закінчення строку для виконання відповідачем зобов»язання по оплаті отриманого товару є 29.04.2013 року (понеділок).

Відповідно до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов»язано його початок.

У відповідності до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона ( боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст.525 ЦК України , одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст.173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб"єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов"язаної сторони виконання її обов"язку.

Згідно зі ст.629 ЦК України, ст.193 ГК України договір є обов»язковим для виконання сторонами. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов»язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загально-господарського інтересу. Порушення зобов»язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Як встановлено судом, за своєю правовою природою договір №047-0313 від 15 березня 2013 року, на виконання умов якого ставиться питання про стягнення заборгованості у цій справі, є договором поставки.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов"язується передати у встановлений строк (строки ) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов"язаних з особистим, сумейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов"язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Загальні положення про купівлю-продаж визначено у гл.54 ЦК України. Так, ст.655 цього Кодексу передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов»язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов»язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст.ст.691,692 ЦК України покупець зобов»язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться , необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов»язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаро-розпорядних документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має правво вимагати оплати товару та процентів за користування чужими грошовими коштами.

Факт укладення та чинності Договору №047-0313 від 28 березня 2013 року в період здійснення між сторонами господарської операції по поставці товару за видатковою накладною, відповідач не заперечує. Як встановлено судом, і не заперечується сторонами додаткові угоди, якими б вносились зміни та доповнення до договору №047-0313 від 15 березня 2013 року, сторонами не оформлялись ( п.11.2).

Матеріалами справи підтверджено, а Відповідачем не спростовано, що основний борг за отриманий від Позивача товар складає 148 000,00 грн.

Судом встановлено, що станом на час вирішення спору борг в сумі 148000,00 грн. є непогашеним.

Щодо посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування, вжиті заходи стосовно виділення коштів на покриття боргу (перелічені вище листи відповідача), то така обставина не звільняє Львівський обласний клінічний діагностичний центр від виконання зобов»язань за договором щодо оплати поставленого та прийнятого товару, оскільки не визначена законодавчо як така, що звільняє від виконання зобов»язання. Так, у ч.2 ст.218 Господарського кодексу України чітко встановлено, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов»язань контрагентами правопорушника не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

При цьому суд звертає увагу на те, що Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі «Терем ЛТД, Чечеткіін та Оліус проти України» (від 18.10.2005) та у справі «Бакалов проти України» (від 30.11.2004) зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є виправданням бездіяльності.

Про помилковість позиції про те, що відсутність бюджетного асигнування є підставою для звільнення від виконання грошового зобов»язання, викладено також у постанові Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 13.10.2009.

Помилковою є також позиція відповідача про те, що порушення Казначейством ст.8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та договору з відповідачем про обслуговування рахунків останнього є підставою для звільнення відповідача від виконання грошового зобов»язання. За наявності зазначених обставин відповідач вправі діями в межах, передбачених чинним законодавством і вирішувати питання про притягнення винних осіб до відповідальності у встановленому порядку.

Посилання відповідача на відсутність у позовній заяві її вихідного номеру, дати складання, виготовлення не на бланку товариства теж не є підставою для звільнення відповідача від виконання грошового зобов»язання. При цьому суд вбачає за доцільне зауважити, що звертаючись до позивача із листом від 18.10.13 р. №433 про відкликання позовної заяви з господарського суду , відповідач не ставить під сумнів достовірність вказаного документу (тобто, позовної заяви). Відповідач не виявляв бажання знайомитись із матеріалами справи. Крім того, відкликання позовної заяви після порушення провадження у справі не допускається в силу положень ГПК України.

Вимога Позивача про стягнення 148 000,00 грн. основного боргу обґрунтована, заявлена підставно і підлягає до задоволенню.

Порушенням зобов'язання, згідно зі ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов"язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов"язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів ( робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов"язання , як пеня, її розмір та період нарахування встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.

Частина 6 статті 232 Господарського кодексу України: «Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано».

Відповідно до п.7.3 Договору, у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов»язань щодо оплати за поставлений товар замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день затримки та за весь період прострочення.

Згідно розрахунку пені, долученого Позивачем до позовної заяви, пеня нарахована в сумі 9505,32 грн. за період з 29.04.2013 р по 09.09.2013 року. Щодо розрахунку пені відповідач зауважень не висловив, із заявами (клопотаннями) про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов»язання, - відповідач до суду не звертався.

Однак, як вже зазначено вище в рішенні, оскільки 27.04.2013 року припадає на вихідний день (суботу), то днем закінчення строку для виконання відповідачем зобов»язання по оплаті отриманого товару є 29.04.2013 року. Відтак, прострочення виконання грошового зобов»язання відповідачем по оплаті отриманого товару має місце з 30.04.2013 року. За період з 30.04.2013 року по 09.09.2013 року пеня мала б складати 9575,36 грн., виходячи із наступного.

За період з 30.04.2013 р. по 23.05.2013 р. включно, із врахуванням обікової ставки НБУ 7,5%, за 24 дні прострочки, від суми боргу 348 000,00 грн. пеня складає 3 432,33 грн. Позивачем нараховано 3424 грн.пені.

За період з 24.05.2013р. по 09.06.2013р. включно, із врахуванням облікової ставки НБУ 7,5%, від суми боргу 148000,00 грн., за 17 днів прострочки пеня складає 1033,98 грн. Позивачем нараховано 1031,56 грн.пені.

За період з 10.06.2013р. по 12.08.2013 р. включно, із врахуванням облікової ставки НБУ 7%, від суми боргу 148000,00 грн. за 64 дні прострочки пеня складає 3633,10 грн. Позивачем нараховано 3599,36 грн.пені.

За період з 13.08.2013 р. по 09.09.2013 року включно, із врахуванням облікової ставки НБУ 6,5%, від суми боргу 148000,00 грн., за 28 днів простроки пеня складає 1475,95 грн. Позивачем нараховано 1450,40 грн.пені.

Однак, із заявами про збільшення розміру позовних вимог в частині нарахованої пені позивач до суду не звертався. Частина четверта статті 22 ГПК визначає зміну підстави або предмету позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог виключно як право позивача, а не суду. Суд розглядає спір в межах заявлених вимог.За таких обставин,перевіривши розрахунок пені позивача, суд дійшов висновку , що вимога позивача про стягнення 9505,32 грн. пені підлягає до задоволення повністю.

Відповідно до ст.4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести і підтвердити належними доказами ті обставини, на яких грунтуються її вимоги чи заперечення на позов.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об»єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги, підлягають до задоволення повністю.

За вимогами пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру стягується судовий збір в розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, немайнового характеру - один розмір мінімальної заробітної плати.

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2013 рік» розмір мінімальної заробітної плати на 01.01.2013 р. складав 1147 грн.

Таким чином, за подання на розгляд до господарського суду позовної заяви майнового характеру про стягнення з відповідача 157 505,32 грн. заборгованості позивач мав сплатити в доход державного бюджету України 3150,11 грн. судового збору (2% від ціни позову).

Платіжним дорученням №422 від 09 вересня 2013 року позивач сплатив 3200,00 грн. судового збору. Судовий збір в сумі 3200,00 грн.зарахований в доход державного бюджету України, що підтверджується відповідним (належно оформленим) записом на звороті платіжного доручення.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір в сумі 3150,11 грн. грн. покладається на відповідача.

Статтею 7 Закону України «Про судовий збір» врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору, в тому числі визначено підстави такого повернення, яке здійснюється за ухвалою суду. Зокрема, сума судового збору підлягає поверненню в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Позивачем внесено судовий збір в більшому розмірі, ніж встановлено Законом. Поверненню з держбюджету підлягає в порядку, встановленому ст.7 Закону України «Про судовий збір», 50,00 грн. судового збору після набрання рішенням у справі законної сили.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.1,2,4-3,22, 32,33,34,36,43,49,75, 82,84,85,116 ГПК України, суд,-

вирішив:

1.Позовні вимоги задоволити повністю.

2.Стягнути з Львівського обласного клінічного діагностичного центру (79010, м.Львів, вул.Пекарська, 69 Б, код ЄДРПОУ 03078209) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс.Мед» (03058, провулок Ніжинський, будинок, 2-4, корпус, 2, м.Київ, код ЄДРПОУ 38282777) 148 000, 00 грн. основного боргу, 9505, 32 грн. пені та 3150, 00 грн. судового боргу.

3. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

4. В порядку, встановленому у ст.7 Закону України «Про судовий збір», повернути позивачу з держбюджету України 50,00 грн. зайво сплаченого судового збору після набрання рішенням законної сили.

В засіданні 04.11.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини прийнятого по справі рішення. Повний текст рішення виготовлено та підписано 11..11.2013р.

Суддя Кітаєва С.Б.