Постанова

від 16.12.2013 по справі 914/3549/13

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2013 р. Справа № 914/3549/13

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді Марка Р.І.

суддів Бойко С.М.

Бонк Т.Б.

при секретарі судового засідання Куцик-Трускавецькій О.Б.

за участю представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Левчук В.І.

розглянувши апеляційну скаргу Львівського обласного клінічного діагностичного центру, м. Львів, б/н від 21.11.2013р. (вх. № 05-05/2642/13 від 28.11.2013р.)

на рішення господарського суду Львівської області від 04.11.2013р.

у справі № 914/3549/13, суддя Кітаєва С.Б.,

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс.Мед", м. Київ

до відповідача: Львівського обласного клінічного діагностичного центру, м. Львів

про: стягнення 157 505, 32 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Львівської області від 04.11.2013р. у справі № 914/3549/13 позовні вимоги задоволено повністю. З відповідача на користь позивача присуджено до стягнення 148 000,00 грн. основного боргу, 9505, 32 грн. пені та 3 150, 00 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Не погодившись з рішенням господарського суду Львівської області від 04.11.2013р. у справі № 914/3549/13, Львівський обласний клінічний діагностичний центр звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 04.11.2013р. та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, мотивуючи свої доводи порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права. Крім того, клопотав про залучення Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області в якості третьої особи на стороні відповідача.

Зокрема, покликається на те, що позивач, підписавши пропозицію конкурсних торгів та Договір, у яких є однакові пункти щодо можливості затримки фінансування, через що строк дії Договору встановлено до 31.12.2013р., наперед погодився з ризиком затримки отримання оплати за товар.

Крім того, зазначає, що 2 жовтня 2010 року платіжне доручення про перерахунок позивачу коштів за Договором було внесено до реєстру платіжних доручень розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів, однак з невідомих причин Казначейство, не провело згаданий платіж.

Крім того, на переконання скаржника, позовна заява до суду позивачем подана передчасно, а сума пені нарахована безпідставно, оскільки право на нарахування такої у позивача виникатиме лише у разі несплати відповідачем залишкової суми по Договору після закінчення строку дії такого, оскільки Договір в частині розрахунків діє до їх повного виконання.

Згідно автоматичного розподілу справ КП "Документообіг господарських судів", 28.11.2013р. справу за № 914/3549/13 розподілено до розгляду судді - доповідачу Марку Р.І.

Розпорядженням в.о. голови суду від 28.11.2013р. у склад колегії для розгляду справи № 914/3549/13 введено суддів Бойко С.М. та Бонк Т.Б.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 29.11.2013р. апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 16.12.2013р.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, хоча про час, дату та місце розгляду даної справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, подав клопотання про долучення до матеріалів справи доказів сплати коштів в сумі 74 000, 00 грн., які були перераховані позивачу 10.12.2013р.

Окрім того, підтримав клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду відмовила у задоволенні поданого клопотання з наступних підстав.

Зі змісту ст. 27 ГПК України вбачається, що можливість участі в судовому процесі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ставиться в залежність від впливу рішення господарського суду зі спору на права та обов'язки цієї особи щодо однієї зі сторін. Така третя особа виступає в процесі на стороні позивача або відповідача - у залежності від того, з ким із них у неї існують (або існували) певні правові відносини.

Відтак, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору повинна знаходитись з однією зі сторін у матеріальних правовідносинах, які в результаті прийняття судового рішення зазнають певних змін. Крім того, предмет спору повинен бути за межами цих правовідносин. З цього випливає, що покладення на таких осіб будь-яких матеріально-правових обов'язків, є неможливим.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази в їх сукупності, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення господарського суду Львівської області від 04.11.2013р. у справі № 914/3549/13 залишити без змін, з огляду на наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом і це вбачається з матеріалів справи, 15 березня 2013 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Сервіс. Мед» (надалі - Виконавець) та Львівським обласним клінічним діагностичним центром (надалі - Замовник) було укладено Договір № 047-0313 - поставки, відповідно до п.п. 1.1 якого Виконавець зобов'язується поставити товар, а Замовник прийняти та оплатити вартість товару, що визначений в асортименті та за ціною (далі - товар), яка зазначена у специфікації, що є невід'ємною частиною договору про закупівлю.

Ціна Договору становить 348 000, 00 грн., без ПДВ. (п. 3.2).

У пункті 4 Договору визначено порядок здійснення оплати, а саме, в п. п. 4.1 зазначено, що розрахунки за поставлений товар здійснюється на підставі накладної протягом 30 календарних днів після її підписання.

Пунктом 5 Договору передбачено строк поставки товару складає не більше 14 календарних днів після замовлення, поставка товару може здійснюватись партіями, згідно замовлення. Датою виконання Постачальником зобов'язань щодо поставки товару вважається дата його надходження у кількості та якості, що відповідають вимогам Договору про закупівлю на склад Замовника, що підтверджується накладною.

28 березня 2013 року позивач поставив, а відповідач прийняв обумовлений Договором товар на загальну суму 348 000, 00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною № 3 (а.с. 13).

Вказана обставина, як вбачається з матеріалів справи, не заперечується обома сторонами.

Згідно з наявної в матеріалах справи банківської виписки про рух коштів позивача, вбачається що 24.05.2013р. на рахунок останнього надійшли кошти в сумі 200 000, 00 грн. в рахунок часткової оплати за Договором № 047-0313 від 15.03.2013р.

Відповідно до акта звірки розрахунків за період з 15.03.2013р. по 31.08.2013р. відповідач визнав заборгованість перед позивачем в сумі 148 000, 00 грн. (з урахуванням часткової проплати).

Таким чином, станом на день звернення з позовом у дані справі заборгованість відповідача перед позивачем становить 148 000, 00 грн., на яку останнім нараховано за період з 29.04.2013р. по 09.09.2013р. пеню в сумі 9 505, 32 грн.

Місцевий господарський суд позовні вимоги задоволив повністю.

Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про наявність правових підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

У відповідності до вимог ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно з ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.174 ГК України Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1, ч.2, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених господарським Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до вимог ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 7.3 Договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань щодо оплати за поставлений товар Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день затримки за весь період прострочення.

Місцевим господарським судом встановлено, що позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню в розмірі 9 505, 32 грн., оскільки такий у встановленому законом порядку, не подав належних та допустимих доказів, які б свідчили про відсутність порушення ним строків оплати вартості товару по Договору № 047-0313 від 15.03.2013р.

Враховуючи наведене, судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з рахунку відповідача 148 000, 00 грн. заборгованості за поставлений товар згідно видаткової накладної № 3 від 28 березня 2013 року (з урахуванням часткової проплати) та 9 505, 32 грн. пені, з огляду на те, що в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не подано суду першої інстанції доказів оплати товару на вказану суму.

Доводи ж скаржника про те, що при акцепті пропозиції конкурсних торгів та підписанні Договору позивач погодився з ризиком затримки оплати за товар, є безпідставними, оскільки в Договорі та документації конкурсних торгів зазначено, що істотні умови Договору про закупівлю не можуть змінюватись після його підписання до виконання зобов'язань сторонами у повному обсязі, крім випадків, зокрема, продовження строку дії договору та виконання зобов'язань щодо передачі надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі форс-мажорних обставин, затримки фінансування витрат замовника за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної у договорі.

Змін чи доповнень до Договору сторони не укладали. Крім того, слід зазначити, що відповідно до п.п. 4.1 Договору, виконання зобов'язання не ставилось в залежність від фінансування відповідача та повинно виконуватись своєчасно та в повному обсязі на підставі накладної протягом 30 календарних днів після її підписання.

Посилання відповідача на передчасність подання позивачем позовної заяви та нарахування пені, з тих підстав, що згідно з п. 10.1 Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2013р., а в частині розрахунків - до повного виконання, є безпідставними, оскільки строк для виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати товару, згідно з п. 4.1 Договору закінчився 29.04.2013р. Відтак, позивач, у зв'язку з тим, що він є стороною у спірному матеріальному правовідношенні і вважає, що його суб'єктивне право порушене, вправі був звернутись до суду з позовом про стягнення такої. Також, як вбачається зі змісту Договору, оплата товару не ставиться в залежність від строку дії Договору, а повинна оплачуватись в тридцятиденний строк з дня отримання товару( підписання накладної).

Щодо доводів скаржника про те, що заборгованість по оплаті товару за Договором частково оплачена, а тому рішення суду підлягає скасуванню, судова колегія зазначає, що як вбачається з матеріалів справи, кошти в сумі 74 000 , 00 грн. сплачені позивачу 10.12.2013, проте, таку проплату проведено після прийняття рішення по справі - 04.11.2013 року. Відтак, підстави для скасування рішення відсутні.

Відповідно до ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки скаржник, у встановленому законом порядку, не подав належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтовували неправомірність та безпідставність заявленого позову, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду Львівської області від 04.11.2013р. відповідає законодавству, матеріалам та дійсним обставинам справи, а тому не вбачає підстав його для зміни чи скасування.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України,-

Львівський апеляційний господарський суд, П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення господарського суду Львівської області від 04.11.2013р. у справі № 914/3549/13 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Витрати по сплаті судового збору за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повна постанова складена 19 грудня 2013р.

Головуючий суддя Марко Р.І.

Суддя Бойко С.М.

Суддя Бонк Т.Б.