Постанова

від 04.11.2013 по справі 925/1132/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2013 р. Справа№ 925/1132/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Синиці О.Ф.

Шевченка Е.О.

при секретарі: Волуйко Т.В.

Представники сторін:

позивача:Білоцька В.П., довіреність б/н від 21.10.2013;

відповідача:не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

на рішення господарського суду Черкаської області від 03.09.2013

у справі № 925/1132/13 (суддя: Пащенко А.Д. )

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерснек Україна»

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

про стягнення 32743,14 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерснек Україна» звернулось до господарського суду Черкаської області з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про стягнення 32743,14 грн.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 03.09.2013 у справі № 925/1132/13 позов задоволено частково.

Стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерснек Україна" 20835 грн. 96 коп. боргу, 1580 грн. 49 коп. пені, 3275 грн. 21 коп. двадцять вісім процентів річних, 6917 грн. 86 коп. тридцять процентів штрафу, 41 грн. 65 коп. інфляційних втрат, 1715 грн. 67 коп. судового збору.

Не погодившись з вказаним рішенням, Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у відповідності до якої просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 03.09.2013 у справі № 925/1132/13 і прийняти нове рішення, яким в позовні відмовити повністю.

Скарга мотивована тим, що господарським судом Черкаської області не в повному обсязі були з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а також були порушені, неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2013 № 925/1132/13 у справі № 925/1132/13 сформовано для розгляду апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючий суддя: Зеленін В.О., судді: Синиця О.Ф., Шевченко Е.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2013 прийнято до розгляду справу № 925/1132/13. Розгляд апеляційної скарги призначений на 04.11.2013 о 12:45.

30.10.2013 представником позивача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду був поданий відзив на апеляційну скаргу.

04.11.2013 відповідач в судове засідання не з'явився, повноважного представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, не зважаючи на те, що був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином відповідно до вимог ст. 64, 86 Господарського процесуального кодексу України.

Суд вважає, що зазначені обставини не є перешкодою для розгляду справи, оскільки про дату, час і місце судового розгляду справи відповідач повідомлений належним чином.

Керуючись ст. 75 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів вважає за необхідне здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними в справі документами та за відсутності представника відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

04.11.2013 представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги і просив суд рішення господарського суду Черкаської області від 03.09.2013 у справі № 925/1132/13 залишити без змін.

Розглянувши мотиви апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів встановила наступне.

20.04.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерстнек Україна" (Постачальник) та ФОП ОСОБА_3 (Покупець) було укладено договір поставки товару № 08-11 (надалі - договір).

Відповідно до умов договору Постачальник зобов'язався передати у власність Покупця продукти харчування, далі - Товар, а Покупець зобов'язалася прийняти вказаний Товар і своєчасно його оплатити відповідно до умов даного Договору.

У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 1.2. договору передача Товару здійснюється окремими партіями в асортименті, кількості та по цінах, зазначених в видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного Договору.

В п. 4.1. договору сторони погодили, що Постачальник передає Покупцю Товар за цінами, визначеними у видаткових накладних на кожну окрему партію Товару.

Пунктом 5.3. договору встановлено, що Покупець зобов'язаний здійснювати розрахунки за кожну поставлену партію Товару банківським безготівковим переказом на рахунок Постачальника протягом 30 календарних днів з дати вказаної у видатковій накладній. Підставою для проведення оплати є: видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, рахунок-фактура (п. 5.1. договору).

Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє по 31 грудня 2011 року. Строк дії Договору щорічно продовжується відповідно до пункту 12.5. даного Договору (п. 12.2. договору), а у випадку, якщо кожна із сторін не повідомить про свій намір розірвати або змінити Договір за 1 місяць до дати закінчення чергового строку дії Договору, строк дії Договору вважається кожного разу автоматично продовженим по 31 грудня наступного року без зміни умов даного Договору (п. 12.5. договору).

З матеріалів справи вбачається та підтверджується видатковими накладними № РТ-0001192 від 05.09.2012р. на суму 16564,20 грн., № РТ 0001071 від 10.08.2012р. на суму 14994,72 грн., № РТ-0000662 від 10.05.2011р. на суму 10393,14 грн., № РТ-0000783 від 31.05.2011р. на суму 10626,96 грн., № РТ-0001544 від 19.11.2012р. на суму 23059,56 грн., що на виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар, який останнім був прийнятий.

Спір у справі виник з в'язку з тим, що відповідач не повністю оплатив отриману продукцію на підставі видаткової накладної № РТ-0001544 від 19.11.2012р. на суму 23059,56 грн.

Заперечуючи проти позову скаржник стверджує: підпис у видатковій накладній № РТ-0001544 від 19.11.2012р. на суму 23059,56 грн. не належить ФОП ОСОБА_3 і товару вона не отримувала; товар повинен був бути відпущений на підставі довіреності, форма якої затверджена наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року № 99; відтиск печатки «Для податкових накладних» є спеціальною печаткою для її використання з метою зазначеній в ній і не може підтверджувати факт отримання товару.

Проте, такі твердження скаржника є необґрунтованими та безпідставними з огляду на наступне.

Виходячи із умови пунктів 12.2, 12.5 Договору та враховуючи відсутність доказів повідомлення відповідача про припинення Договору і зазначення на накладній № РТ-0001544 від 19.11.2012 реквізитів цього договору, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що дія договору була продовжена на 2012 рік і поставка товару відбувалася в рамках і відповідно до вказаного умов договору.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідач не мав зауважень щодо кількості та якості отриманої продукції на підставі договору.

Відповідно до п. 7.3. договору обидві сторони визнають на видаткових накладних підписи та печатки представників Сторін, які засвідчують факт прийому-передачі Товару, факт досягнення взаємної згоди по строкам оплати та факт досягнення взаємної згоди по цінам, при цьому службові особи, які приймають-передають Товар, вважаються уповноваженими представниками Сторін, які мають право вчиняти всі необхідні дії по прийому-передачі Товару.

Суд відмічає, що накладні які наявні в матеріалах справи відповідають вимогам, які ставляться до первинних та зведених облікових документів згідно з ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а тому підтверджує отримання скаржником товару на підставі договору.

З видаткових накладних вбачається, що матеріально відповідальною особою був сам скаржник і його особистий підпис вказувався у кожній накладній, в якій крім того зазначався номер договору на підставі якого здійснювалась поставка, що в свою чергу є підтвердженням того, що сума заборгованості виникла на підставі саме договору, умови якого були порушенні відповідачем.

До того ж, всі накладні підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками без будь-яких зауважень та застережень.

Документами які регулює відпуск товарно-матеріальних цінностей є Інструкція «Про порядок реєстрації виданих, провернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей» від 16.05.1999 року № 99 та Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», дотримуючись положень яких позивач відпускав свій товар відповідачу. Так згідно ч. 3 п. 13 Інструкції, відпуск цінностей без довіреності можливий за умови поставки централізовано кільцевими перевезеннями та повідомлення постачальника (позивача) за підписом керівника та головного бухгалтера (відповідача) про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати цінності, завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підпис про одержання цінностей.

Таким чином, в даному випадку наявність довіреності на отримання товару не є обхідною.

Також, суд відзначає, що скаржник не надав ні до суду першої інстанції ні до суду апеляційної інстанції відомостей про звернення до правоохоронних органів із заявами про підробку підпису і незаконне проставляння печатки на документах та не надано суду жодних належних доказів, письмово про це не зазначено, результатів розгляду таких заяв до суду також не надано.

До того ж, колегія судів відзначає, що скаржником не було надано доказів які б підтверджували поставку товару не на умовах договору.

Зазначене вище також підтверджується актом звірки взаєморозрахунків № 3260 від 07.12.2012 (а.с. 65), який скріплений печатками та підписаний повноважними представниками сторін, жодних зауважень у сторін не було, протокол розбіжностей відсутній.

Хоча, акт звірки не є первинним документом бухгалтерського обліку в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" та не може підтверджувати факт здійснення господарської операції, але є документом, за яким бухгалтери підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами - договором, розрахунками, тощо.

З матеріалів справи вбачається та підтверджується банківськими виписками скаржник по видатковим накладним № РТ-0001192 від 05.09.2012р. на суму 16564,20 грн., № РТ 0001071 від 10.08.2012р. на суму 14994,72 грн., № РТ-0000662 від 10.05.2011р. на суму 10393,14 грн., № РТ-0000783 від 31.05.2011р. на суму 10626,96 грн. повністю розрахувався, а по видатковій накладній № РТ-0001544 від 19.11.2012р. на суму 23059,56 грн. лише частково.

Оскільки наявні в матеріалах справи первинні документи містять всі обов'язкові реквізити, що фіксують факт здійснення господарської операції та факт встановлення договірних відносин, а тому є всі підстави для покладення на відповідача обов'язку по проведенню розрахунків за отриманий товар, а часткова оплата скаржником за поставлений товар свідчить, про його схвалення договору та визнання заборгованості.

Таким чином, станом на день розгляду справи заборгованість в розмірі 20835,96 грн. відповідачем не сплачена.

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги щодо стягнення боргу визнаються судом обґрунтованими, а тому правомірно були задоволені судом першої інстанції в розмірі 20835,96 грн.

Крім того, позивачем було заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені в розмірі 1617,72 грн. штраф у розмірі 6917,86 грн., 83,34 грн. інфляційних втрат та 3275,21 грн. 28 % річних.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як передбачено ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В п. 8.3. договору сторони визначили, що у випадку несвоєчасної оплати поставленого товару, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання, а при несвоєчасній оплаті поставленого товару більше ніж 1 (один) календарний місяць штраф у розмірі 30% вартості неоплаченого товару.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином в силу наведених положень законодавства, пеня може бути стягнута саме в разі, якщо таке передбачено договором (встановлено за згодою сторін).

З оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції зробив власні перерахунки пені та встановив, що розмір стягуваної пені повинен становити 1580,49 грн.

Проаналізувавши власні перерахунки пені суду першої інстанції колегія суддів вважає їх обґрунтованими та правильними, а тому суд першої інстанції правомірно задовольнив вимогу позивача про стягнення пені з відповідача лише частково, а саме в розмірі 1580,49 грн.

В той же час, судом першої інстанції обґрунтовано задоволено вимогу позивача про стягнення 30% штрафу в розмірі 6917,86 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції здійснив власний перерахунок інфляційних втрат і встановив, що сума яка підлягає стягненню становить 41,67 грн.

Проаналізувавши власні перерахунки інфляційних втрат суду першої інстанції колегія суддів вважає їх обґрунтованими та правильними, а тому суд першої інстанції правомірно задовольнив вимогу позивача про стягнення з відповідача 41,67 грн. інфляційних втрат.

Пунктом 8.4. договору сторони погодили, що у випадку порушення термінів оплати поставленого Товару, згідно пункту 5 даного Договору, Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику 28% річних від суми, термін оплати по якій було порушено.

Таким чином, судом першої інстанції обґрунтовано задоволено вимогу позивача про стягнення 28% річних в розмірі 3275,21 грн.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто, підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову частково.

Таким чином, наведене вище та докази, які містяться в матеріалах справи, спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду Черкаської області від 03.09.2013 у справі № 925/1132/13 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Черкаської області від 03.09.2013 у справі № 925/1132/13 - без змін.

2. Матеріали справи № 925/1132/13 повернути до господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Зеленін В.О.

Судді Синиця О.Ф.

Шевченко Е.О.