Ухвала

від 30.05.2013 по справі 0917/585/2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

7

Справа № 0917/585/2012

Провадження №22ц/779/1322/2013

Категорія 5

Головуючий в 1 інстанції - Марчак Ю.І.

Суддя-доповідач - Вакарук В.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2013 року м. Івано-Франківськ Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої: Вакарук В.М.

суддів: Васильковського В.М., Соколовського В.М.,

секретаря: Бойчука Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Івано-Франківського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Яремчанської міської ради Івано-Франківської області до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів - відділ Держкомзему у м. Яремче та Державне підприємство "Центр державного земельного кадастру" про визнання недійсним державних актів на право власності на земельну ділянку, договору купівлі - продажу земельної ділянки та повернення земельної ділянки, за апеляційною скаргою Івано-Франківського міжрайонного природоохоронного прокурора на рішення Яремчанського міського суду від 10 квітня 2013 року,-

в с т а н о в и л а:

Рішенням Яремчанського міського суду від 10 квітня 2013 року відмовлено в задоволенні позовних вимог Івано-Франківського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Яремчанської міської ради Івано-Франківської області до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів - відділ Держкомзему у м. Яремче та Державне підприємство "Центр державного земельного кадастру" про визнання недійсним державних актів на право власності на земельну ділянку, договору купівлі - продажу земельної ділянки та повернення земельної ділянки.

В апеляційній скарзі Івано-Франківський міжрайонний природоохоронний прокурор, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення норм матеріального та процесуального права, зазначає, суд не надав оцінки зібраним по справі доказам, висновки суду не відповідають обставинам справи. Вважають, що суд безпідставно не взяв до уваги той факт, що спірна земельна ділянка вибула із володіння Яремчанської міської ради шляхом незаконного видання ОСОБА_2 Державного акту на право приватної власності без наявності рішення міської ради та із порушенням інших вимог чинного земельного законодавства, що було встановлено в ході розгляду кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_4, начальника міського відділу реєстратора департаменту інформації та державної реєстрації регіональної філії ДП "Центр ДЗК" у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.367 КК України. Вважають, що за наведених обставин є також незаконним відчуження даної землі згідно договору купівлі-продажу ОСОБА_3 та видачі йому в подальшому Державного акту. Тому просили рішення суду скасувати та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному об'ємі.

В засіданні апеляційного суду представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав, представники ОСОБА_3 - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та регіональної філії Центру ДЗК Красняк І.С. вимоги скарги заперечили, представник Яремчанської міської ради в судове засідання не з'явився, повідомивши про підтримання доводів апеляційної скарги та розгляд справи в їх відсутності.

Вислухавши доповідача, сторін та їх представників, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.

Встановлено, що згідно Державного акта про право приватної власності на землю від 18.05.2007 року ОСОБА_8 на підставі рішення 6-ї сесії Яремчанської міської ради від 22.03.2007року № 97-6/2007року було передано у власність земельну ділянку площею 0,5200 га. у АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки -2611000000:05:008:0238 для ведення особистого селянського господарства. Вказаний державний акт було підписано тодішнім міським головою м. Яремче ОСОБА_9 та начальником Яремчанського міського управління земельних ресурсів ОСОБА_10 і зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №0107729800304.

Із матеріалів справи вбачається, що Державний акт про право власності на земельну ділянку ОСОБА_3 від 31.03.2008року (кадастровий номер земельної ділянки - 2611000000:04:007:0179) площею 0,5200 га. у АДРЕСА_1 підписаний в.о. голови Яремчанської міської ради В.Онутчак та в.о. начальника відділу земельних ресурсів ОСОБА_10 був зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та виданий на підставі договору купівлі продажу земельної ділянки від 07.12.2007року, укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 /т.1.с.15/.

Судом першої інстанції встановлено, що на засіданні 6-ї сесії Яремчанської міської ради від 22.03.2007року №97-6/2007року (т.2 а.с.43-60) Яремчанська міська рада не приймала рішення про передачу ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки площею 0,5200 га. у АДРЕСА_1, для ведення особистого селянського господарства. Також відсутнє рішення про надання дозволу на виготовлення технічної документації, або про затвердження проекту землеустрою. Із листа Яремчанської міської ради від 21.03.2013року (т.2 а.с. 42) та пояснень представника Яремчанської міської ради вбачається, що на даний час в Яремчанській міській раді відсутні журнали реєстрації заяв громадян. За таких обставин суд прийшов до правильного висновку про те, що встановлення факту звернення ОСОБА_2 із заявами про передачу йому у власність спірної земельної ділянки не представляється можливим.

Відповідно до наказу Державного комітету по земельних ресурсах України № 174 від 02.07.2003року "Про затвердження Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель" , який був чинний у період виникнення спірних відносин вбачається, що інформація обмінних файлів на земельну ділянку має відповідати інформації, зазначеній у технічній документації відносно земельної ділянки, тільки всі дані зазначені в електронному вигляді. Інформація у технічній документації та інформація по обмінних файлах на земельну ділянку повинні збігатися.

Встановлено, зокрема із наявності інформації в обмінних файлах щодо земельної ділянки ОСОБА_2 /яка позивачем не оспорюється/ та ОСОБА_3, наданих державним підприємством "Центр державного земельного кадастру" Івано-Франківської філії від 10.12.2012року та із технічної документації із землеустрою земельної ділянки ОСОБА_3 (т.1 а.с. 218-233), пояснень представника Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", що виготовлення технічної документації та державного акту на землю для ОСОБА_2 проводилось працівниками ПП "Геопростір", а для ОСОБА_3 здійснювали працівники ДП "Івано-Франківський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", що свідчить про те, що державні акти на спірну земельну ділянку виготовлялися на підставі належної технічної документації /т.1, а.с.166-187/.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що державні акти на спірну земельну ділянку виготовлялись на підставі технічної документації, виготовленої у встановленому законом порядку. Згідно постанови про закриття кримінальної справи у частині неналежного виконання службових обов'язків начальником відділу Держкомзему в м. Яремче ОСОБА_10 від 26.10.2011року вбачається, що під час досудового слідства не було встановлено обставин які б вказували на те, що землевпорядна документація на земельну ділянку ОСОБА_2 не виготовлялась. Також із змісту вказаної постанови випливає, що начальник відділу Держкомзему в м. Яремче ОСОБА_10 підписала державний акт ОСОБА_2 після перевірки технічної документації на спірну земельну ділянку. Вказаними доказами спростовуються твердження позивача про те, що ОСОБА_2 отримав державний акт від 18.05.2007 року без наявності технічної документації.

Таким чином, оцінивши в сукупності досліджені в судовому засіданні докази, суд прийшов до правильного висновку про те, що ОСОБА_2 не знав і не міг знати, що державний акт на спірну земельну ділянку виданий без рішення Яремчанської міської ради, оскільки відсутні його винні дії.

Відповідно до змісту договору купівлі- продажу земельної ділянки від 07.12.2007 (т1. а.с. 222-223) вбачається, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено та нотаріально посвідчено угоду купівлі продажу земельної ділянки, власником якої був ОСОБА_2 Продаж земельної ділянки вчинено за 260919 грн. і даний правочин було вчинено з дотриманням вимог діючого законодавства. Позивач в судовому засіданні не навів жодного порушення загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, тому твердження позивача, що оспорюваний договір купівлі-продажу вчинено з порушенням вимог ст.203 ЦК України є голослівним та нічим не підтвердженим. Із встановлених в судовому засіданні обставин вбачається , що ОСОБА_3 є добросовісним набувачем та належним власником придбаної земельної ділянки. Докази, які б спростовували або оспорювали вказаний факт позивач не навів.

Вимога про розірвання договору купівлі продажу-земельної ділянки від 07.12.2007року та вимога про повернення земельної ділянки згідно державного акту від 31.03.2008року заявлено не стороною, вказаного правочину та не власником земельної ділянки, що є предметом спору.

Згідно з вимогами ЦК України особа, яка вважає, що її речові права порушено, має право звернутися до суду як з позовом про визнання відповідної угоди недійсною (статті 215- 235), так і з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння (статті 330, 338). Відповідно до вимог ст. 387 ЦК України право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним належить власнику майна.

Зі змісту ч.1 та ч.3 ст.215 ЦК України вбачається, що на угоди, укладені з порушенням вимог закону, не застосовуються загальні положення недійсності угод, крім наслідку визнання такої угоди недійсною. Такі наслідки не можуть бути застосовані й у випадку оспорення дійсності угоди заінтересованою особою, яка не була стороною угоди. Відповідно до ст. 216 ЦК визначено особливі правові наслідки недійсності правочину. Зокрема, кожна зі сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Отже, на правочин, укладений з порушенням вимог закону, не поширюється дія загального правила про наслідки недійсності правочину (двостороння реституція), якщо в законі передбачені інші наслідки такого порушення.

Відповідно до ст. ст. 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації прав та посвідчується державним актом. Судом встановлено, що ОСОБА_2 на день укладення договору купівлі продажу земельної ділянки мав належним чином оформлений та зареєстрований державний акт на право власності на земельну ділянку і порушень при укладенні нотаріально посвідченого договору не було. Тобто ОСОБА_2 набув право власності на спірну земельну ділянку, а допущені порушення посадовими особами при оформленні документації не можуть бути правовою підставою для визнання недійсним виданого йому Державного акта про право власності на землю та укладеного ним в подальшому договору купівлі-продажу із ОСОБА_3, яка придбала цю земельну ділянку ще до порушення кримінальної справи і стала добросовісним її набувачем.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.317 ЦК України тільки власник має право вільно розпоряджатись своїм майном і саме він згідно ст.319 ЦК України на власний розсуд здійснює право власності, презумпція непорушності якого встановлена ст. 41 Конституції України та ст. 321 ЦК України

Вирішуючи питання щодо законності укладеного договору купівлі-продажу між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, суд прийшов до правильного висновку про те, що права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, встановленого статтями 215, 216 ЦК. Такий захист можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені ст. 388 цього Кодексу, які дають право витребувати майно від добросовісного набувача.

Відповідно до ст. 330 ЦК якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього. У ст. 388 ЦК передбачено, що в разі придбання майна за відплатним договором в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у визначених даною нормою закону випадках.

За змістом ст. 388 ЦК України добросовісним вважається придбання майна не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права його відчужувати. Також із змісту ст. 388 ЦК України вбачається, що власник не має права витребувати майно від добросовісного набувача, якщо передане правомірному володільцю майно було відчужено за наявності волі самого власника або особи, якій він передав майно у володіння.

Встановлено, що майно передано правомірному володільцю ОСОБА_3 з волі ОСОБА_2, який на момент укладення договору купівлі продажу мав право відчужувати спірну земельну ділянку.

Враховуючи викладене, суд обґрунтовано відмовив в задоволенні вимоги прокурора про визнання недійсними державних актів на право приватної власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,5200 га. у АДРЕСА_1 від 18 травня 2007 року, оформленого на ОСОБА_2 та від 31.03.2008 року, оформленого на ОСОБА_3, договору купівлі - продажу земельної ділянки та її повернення.

Таким чином, рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 307,308,313-315,317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Івано-Франківського міжрайонного природоохоронного прокурора відхилити, а рішення Яремчанського міського суду від 10 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: В.М. Вакарук

Судді: В.М.Васильковський

В.М.Соколовський