Ухвала

від 05.11.2013 по справі 121/6957/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

№ справи:121/6957/13-ц Головуючий суду першої інстанції:Цалко А.А. № провадження:22-ц/190/6805/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Куриленко О. С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді:Куриленко О.С. суддів:Онищенко Т.С.,Даніла Н.М., при секретарі:Рижих М.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Парк-отель «Марат» про зміну формулювання причин звільнення та стягнення моральної шкоди, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Парк-отель «Марат» на рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 27 вересня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

рішенням Ялтинського міського суду АР Крим від 27 вересня 2013 року позов ОСОБА_6 задоволено частково, визнано неправильним формулювання причини звільнення з займаної посади ОСОБА_6, адміністратора служби прийому та розміщення, з 15 липня 2013 року за ст. 41 п. 2 КЗпП України у зв'язку із втратою довіри з боку власника на підставі наказу ТОВ «Парк-отель «Марат» № 104-к, та запис у трудовій книжці ОСОБА_6 під №9 - «Звільнена у зв'язку із втратою довіри з боку власника, п. 2 ст. 41 КЗпП України» недійсною, визнано незаконним звільнення ОСОБА_6 за ст. 41 п. 2 КЗпП України у зв'язку із втратою довіри з боку власника.

Змінено формулювання причини звільнення ОСОБА_6 з роботи в ТОВ «Парк-отель «Марат» з «Звільнити з займаної посади ОСОБА_6, адміністратора служби прийому та розміщення, з 15 липня 2013 року за ст. 41 п. 2 КЗпП України у зв'язку із втратою довіри з боку власника» на формулювання «Звільнити з займаної посади ОСОБА_6, адміністратора служби прийому та розміщення, з 15 липня 2013 року за власним бажанням, ст. 38 КЗпП України», вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ТОВ «Парк-отель «Марат» подало апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з часткової обґрунтованості позову.

З матеріалів справи вбачається, що з 01 листопада 2006 року позивачка працювала у відповідача адміністратором служби прийому та розміщення.

01 липня 2013 року ОСОБА_6 подала директору ТОВ «Парк-отель «Марат» заяву про звільнення її за власним бажанням по ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

15 липня 2013 року позивачка була звільнена з цієї посади на підставі наказу № 104-к за ст. 41 п. 2 КЗпП України у зв'язку із втратою довіри з боку власника.

Стаття 41 КЗпП України передбачає додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов, п. 2 зокрема, винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні, або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довіри до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.

Розірвання трудового договору з працівником за п. 2 ст. 41 КЗпП України можливе, якщо втрата довіри була викликана його винними діями, що заподіяли чи могли заподіяти шкоду майну.

У разі коли не були встановлені конкретні винні дії працівника, сам факт виявлення нестачі матеріальних цінностей у осіб, що обслуговують грошові, товарні або культурні цінності, не може бути підставою для розірвання трудового договору у зв'язку із втратою довіри.

У судовому засідання судом першої інстанції не було встановлено, що ОСОБА_6, виконуючи свої службові обов'язки, допустила такі винні дії, які б могли привести до втрати до неї довіри.

Крім того, суду не надано будь-яких доказів, що ОСОБА_6 є тою особою, що обслуговує матеріальні цінності чи взагалі має відношення до матеріальних цінностей.

З матеріалів справи та пояснень сторін вбачається, що позивачка працювала адміністратором служби прийому та розміщення осіб, що прибули на відпочинок, а для фінансових операцій передбачена посада касира, робочий графік якого збігається з робочим графіком позивачки.

Будь-яких відомостей про звернення до правоохоронних органів з приводу дій позивачки суду також надано не було.

До цього часу відповідачем не надано суду жодного документу, який би був підставою для винесення наказу № 104-к про звільнення по ст. 41 п. 2 КЗпП України у зв'язку із втратою довіри з боку власника, та в наказі не вказано, які порушення зробила позивачка, що призвели до її звільнення за цією статтею.

При таких обставинах говорити про наявність безспірних підстав для звільнення працівника за п. 2 ст. 41 КЗпП України неможливо.

Таким чином колегія суддів вважає, що наказ № 104-к від 15.07.2013 р. не відповідає чинному законодавству та звільнення позивачки на підставі цього наказу є незаконним.

Згідно з ч. 3 ст. 235 КЗпП України визначено обов'язок органу, який розглядає трудовий спір, змінити формулювання і вказати в рушенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю закону.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, щодо необхідності визнати неправильним формулювання причини звільнення з займаної посади ОСОБА_6 та визнання недійсним запису у трудовій книжці ОСОБА_6 про звільнення у зв'язку із втратою довіри з боку власника.

Так само правильним є висновок суду щодо зміни формулювання причини звільнення позивачки з займаної посади з 15.07.2013 року по ст. 38 КЗпП України за власним бажанням.

Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди визначено ст. 237-1 КЗпП України.

Таким чином з відповідача правомірно стягнута моральна шкода у розмірі 1000 грн., що відповідає вимогам ст. 237-1 КЗпП України , принципам розумності і справедливості, та буде достатньою компенсацією за відновлення порушеного права.

При наведених обставинах правова позиція суду першої інстанції по справі є правильною.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не є підставами для скасування чи зміни рішення суду.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

З урахуванням наведеного, апеляційні скарги підлягають відхиленню, а рішення, прийняте судом, залишенню без змін.

Керуючись статтями 303, 304, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Парк-отель «Марат» відхилити.

Рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 27 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді: