Постанова

від 10.02.2009 по справі 2а-10888/09

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2a-10888/09 Категорія № 2

Справа № 2a-10888/09 Категорія № 2.19.5

ПОСТАНОВА

 Іменем України

10 лютого 2009

року

Луганський

окружний адміністративний суд у складі:

судці:

Островської О.П.,

при секретарі:

Замковому Д.С. ,  розглянувши     у    

відкритому     судовому     засіданні     адміністративну     справу    

за адміністративним  позовом  ОСОБА_1 до Управління  Пенсійного 

фонду України   в   Сватівському   районі  

Луганської   області   про  

зобов'язання   виплатити

підвищення до пенсії дитині війни,  -

ВСТАНОВИВ:

У грудні

2008 року

позивач ОСОБА_1  звернулася з

адміністративним позовом до відповідача Управління Пенсійного фонду України в

Сватівському районі Луганської області, 

в якому зазначила,  що вона має

правовий статус дитини війни, 

відповідачем їй не доплачувалося підвищення до пенсії,  передбачене 

ст.  6 Закону України

„Про соціальний захист дітей війни", 

просить суд відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом

порушених прав,  свобод та інтересів за

період з 01.01.2006 року по 31.12.2007 року та 6 місяців 2008 року,  зобов'язати відповідача нарахувати

недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни за 2006 - 2007 роки та 6 місяців 2008 року в сумі

3195, 30 грн.

Позивач

у судове засідання не з'явився,  надав

заяву,  в якій просив розглянути Справу

без його участі.

Представник

відповідача в судове засідання не з'явився, 

причин неявки суду не повідомив, 

про розгляд справи був повідомлений належним чином,  заперечень проти позову суду не надав.

Дослідивши

матеріали справи,  суд приходить до

висновку,  що позов підлягає частковому

задоволенню з наступних підстав.

Відповідно

до  ст. 

87 Закону

України «Про пенсійне забезпечення», 

нараховані суми пенсії,  не

затребувані пенсіонером своєчасно, 

виплачуються за минулий час не більше як за 3 роки перед

зверненням за одержанням пенсії; суми пенсії, 

не одержані своєчасно з вини органу, 

що призначає або виплачує пенсію, 

виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.  Таким чином, 

суд не вважає,  що позивачем

пропущений строк для звернення до адміністративного суду за захистом порушених

прав.

Судом

встановлено,  що позивач має правовий

статус дитини війни,  що підтверджується

посвідченням, НОМЕР_1

від 17.02.1995 року

/арк. справи № 5/.

05.11.2008 року позивач

звернувся до відповідача з заявою про перерахунок підвищення до пенсії. Листом

від 05.11.2008 року у

виплаті підвищення до пенсії йому було відмовлено /а.с.  7/.

Відповідно

до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада

2004 року № 2195-IV,  що набрав

чинності 01 січня 2006 року,  дітям війни

пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна

допомога,  що виплачується замість

пенсії,  підвищуються на 30 відсотків

мінімальної пенсії за віком.

Статтею 71 Закону України

«Про Державний бюджет України на 2007

рік» дія статті 6 Закону

України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена.

Рішенням

Конституційного Суду України від 09

липня 2007 року № 6-рп/2007

визнані такими,  що не відповідають

Конституції України,  серед них положення

статті 7

2

Закону України «Про Державний бюджет України на 2007

рік»,  якими була зупинена дія статті

6 Закону України

«Про соціальний захист дітей війни».

Згідно

статті 28 Закону

України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний

розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25,  а у

жінок - 20 років

страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб,  які втратили працездатність,  визначеного законом.  За кожний повний рік страхового стажу понад

25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток

розміру пенсії,  обчисленої відповідно до

статті 27 цього Закону,  але не більше

ніж на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком,  зазначеного в абзаці першому цієї частини.

Статтею 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19

грудня 2006 року,  що набрав чинності з 1

січня 2007 року (із змінами від 15 березня 2007 року),  був затверджений прожитковий мінімум на одну

особу,  яка втратила працездатність: з 01

січня - 380 грн.,  з 01 квітня - 406 грн.

з 01 липня 2007 року - 410, 06 грн.,  з

01 жовтня 2007 року - 415, 11 грн.

Законом

України „Про Державний бюджет України на 2008

рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року внесено

зміни до Закону України „Про соціальний захист дітей війни",  зокрема,  

ст.  6 вказаного Закону після

внесення змін передбачалося,  що дітям

війни до пенсії або щомісячного грошового утримання та державної соціальної

допомоги,  що виплачується замість

пенсії,  виплачується підвищення у

розмірі надбавки,  встановленої для

учасників війни.

Однак,  рішенням Конституційного Суду України №

10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу II

„Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України „Про

Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких

законодавчих актів України" від 28.12.2007 року щодо внесення змін до

Закону України „Про соціальний захист дітей війни" визнані такими,  що не відповідають Конституції України.

Відповідно

до Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення

змін до деяких законодавчих актів України», 

прожитковий мінімум для осіб,  які

втратили працездатність,  складає: з 1

січня - 470 гривень,  з 1 квітня - 481

гривня,  з 1 липня - 482 гривні,  з 1 жовтня - 498 гривень.

Таким

чином,  суд вважає,  що з 9 липня 2007 року,  тобто з моменту прийняття зазначеного рішення

Конституційного суду України,  по

31.12.2007 року та з 22 травня 2008 року відповідач має підвищити позивачеві

розмір пенсії,  як дитині війни,  тому у цій частині вимоги позивача підлягають

задоволенню.

Що

стосується вимоги позивача щодо зобов'язання провести підвищення пенсії з 01.01.2006 року,  то вона є необгрунтованою з наступних підстав.

Законом

України «Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України

на 2006 рік»

були внесені зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»,  відповідно до яких пункт 17 статті 77, 

а саме «З метою приведення окремих норм законів у

відповідність із цим Законом зупинити на 2006

рік дію абзацу сьомого  ст.  5

та  ст.  6

Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було виключено,  статтю ПО викладено у такій редакції

«Установити,  що пільги дітям війни,  передбачені абзацом 7 статті 5 Закону України

"Про соціальний захист дітей війни" (2195-15),  запроваджуються

з 1 січня 2006 року,  а статтею 6, - у 2006

році поетапно,  за результатами

виконання бюджету у першому півріччі,  у

порядку,  визначеному Кабінетом Міністрів

України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету».

У 2006 році Урядом не

впроваджувався порядок надання пільг, 

передбачений статтею 6

Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Рішення

Конституційного Суду № 6-рп/2007

від 09.07.2007 року

щодо неконституційності  ст.  71

Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»,  яким призупинено дію  ст.  6 Закону України

«Про соціальний захист дітей війни» на Закон

3

України «Про

Державний бюджет України на 2006

рік» не поширюється,  тому позов в

частині перерахунку підвищення пенсії з 01.01.2006

року не підлягає задоволенню.

Відповідно

до ч. 2  ст.  11 КАС

України,  суд може вийти за межі позовних

вимог тільки в разі,  якщо це необхідно

для повного захисту прав,  свобод та

інтересів сторін чи третіх осіб,  про

захист яких вони просять. Зважаючи на обставини справи,  суд вважає за необхідне вийти за межі

позовних вимог та визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного

фонду України в Сватівському районі Луганської області щодо ненарахування та

невиплати позивачеві підвищення до пенсії, 

як дитині війни,  відповідно

до  ст. 

6 Закону

України «Про соціальний захист дітей війни», 

оскільки зазначена бездіяльність порушує права та інтереси позивача.

Згідно з

ч. 1  ст.  94 Кодексу

адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь

сторони,  яка не є суб'єктом владних

повноважень,  суд присуджує всі здійснені

нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або

відповідного місцевого бюджету,  якщо

іншою стороною був орган місцевого самоврядування,  його посадова чи службова особа).

Керуючись  ст.  

ст.  2,  

11,   17,  18, 

87,  94,   158-163 Кодексу

адміністративного судочинства України, 

суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1

задовольнити частково.

Визнати

неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Сватівському

районі Луганської області щодо ненарахування та невиплати підвищення до пенсії

ОСОБА_1,  як дитині війни,  з 09.07.2007

року по 31.12.2007 року в

розмірі 30% мінімальної

пенсії за віком.

Зобов'язати

Управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області

здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30

відсотків мінімальної пенсії за віком, 

як дитині війни,  з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року таз 22 травня 2008 року з

урахуванням здійснених витрат.

Стягнути

з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати

судового збору в сумі 1 грн. 70 коп.

У задоволенні

решти вимог ОСОБА_1 відмовити за необґрунтованістю.

Постанова

суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається

протягом десяти днів з дня її проголошення, 

а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення

в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції

подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про

апеляційне оскарження,  якщо скарга

подається у строк,  встановлений для

подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова

суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання

заяви про апеляційне оскарження, 

встановленого Кодексом адміністративного судочинства України,  якщо таку заяву не було подано. Якщо було

подано заяву про апеляційне оскарження, 

але апеляційна скарга не була подана в строк,  встановлений цим Кодексом, 

Постанова

суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.