Рішення

від 06.11.2013 по справі 25/137-10-4282

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2013 р.Справа № 25/137-10-4282

За позовом: Приватного підприємства „Біологічна станція"

до відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю „Нерум"

Товариства з обмеженою відповідальністю „Валентин"

про визнання недійсними договору купівлі-продажу від 11.04.08 р., витребування майна з чужого незаконного володіння

Головуючий суддя Малярчук І.А.

Судді - Власова С.Г.

Меденцев П.А.

В судових засіданнях приймали участь представники сторін:

Від позивача Калімулліна М.Ш., довір. від 09.09.13 р., Бернацький А.В., довір. від 15.12.12 р., Щиглов Є.О., Прудкий О.В. довір. від 30.05.11 р., Лутовінов С.В., довір. від 13.11.09 р.

Від відповідача: ТОВ „Нерум" - Бойко І.О., довір. від 19.05.13 р.

Від відповідача: ТОВ „Валентин" - Петрова К.В., довір. від 20.05.13 р., Карпін В.С., довір. від 08.07.11 р., Власенко К.О., довір. від 18.10.10 р., Паук О.І., довір.14.10.13 р., ШвецьЄ.І., довір. від 22.10.13 р.

В судовому засіданні 06.11.13 р. приймали участь представники сторін:

Від позивача: Калімулліна М.Ш., довір. від 09.09.13 р.

Від відповідача: ТОВ „Нерум" - не з'явився

Від відповідача: ТОВ „Валентин" - Швець Є.І., довір. від 22.10.13 р.

СУТЬ СПОРУ: про визнання недійсним договір купівлі-продажу від 11.04.2008р., укладений між ТОВ „Нерум" та ТОВ „Валентин", з моменту його укладення;

про витребування з чужого незаконного володіння ТОВ „Валентин" на користь ПП „Біологічна станція" нежитлову будівлю Одеського міського дельфінарію, розташовану за адресою м. Одеса, , пляж Ланжерон, 25-А.

Позивач, на заявлених позовних вимогах наполягає, подав до суду супровідним листом від 25.07.11 р. вх.№ 24030/2011 витребувані документи, пояснення від 18.10.2010р. за вх.№27897, заяву про уточнення позовних вимог від 18.10.10 р. вх.№ 27896, в якій виклав остаточну редакцію заявлених позовних вимог, пояснення від 15.07.11 р. вх.№22952/2011, від 15.07.11 р. вх.№ 22951/2011, додаткові пояснення від 07.08.13 р. вх.№23986/13, де зазначає, що право власності у ПП „Біологічна станція" виникло на підставі ст.331 ЦК України, як на новостворене майно, згідно до здійсненого фінансування будівництва Одеського міського дельфінарію відповідно до умов договору про дольову участь, яке загалом складає суму 883 000 грн. З введенням в експлуатацію новоствореного майна, позивачем було зареєстровано право власності на 33,3% дельфінарію, що складає 528,4 кв.м., пропорційно до частки його участі в будівництві. При цьому, подальше визнання в судовому порядку недійсним договору про дольову участь у будівництві Одеського міського дельфінарію від 05.03.04 р., укладеного між ТОВ „Нерум" та ПП „Біологічна станція" не має ніякого відношення до набуття позивачем права власності на спірний об'єкт, оскільки договір від 05.03.04 р. регулює лише відносини з приводу організації фінансування будівництва та подальшої експлуатації дельфінарію.

ТОВ „Нерум" набув право власності на 528,4 кв.м. Одеського міського дельфінарію на підставі ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 31.03.08 р. по цивільній справі №2-5363/08 про затвердження мирової угоди, яка ухвалою ВСУ від 19.08.09 р. була скасована, відповідно до чого ТОВ „Нерум" не являється та не являвся власником 528,4кв.м. Одеського міського дельфінарію, а тому не мав права відчужувати ці приміщення ТОВ „Валентин". Звідси, з посиланням на положення ч.ч.1, 2 ст.328 ЦК України, ч.1 ст.658, ч.1 ст.203, ч.1 ст.215 ЦК України, позивач просить суд визнати недійсним спірний договір купівлі-продажу.

Стосовно витребування із незаконного володіння ТОВ „Валентин" приміщень Одеського міського дельфінарію, позивач із зазначенням на приписи ч.1 ст.388 ЦК України вказує, що за спірним незаконним договором від 11.04.08 р. дане майно неправомірно вибуло із його володіння, тому має бути повернуто законному власнику, тобто ПП „Біологічна станція".

Судом задовольнялись клопотання позивача від 18.10.10 р. вх.№ 27899, від 01.08.11р. вх.№ 25302/2011 про зупинення провадження у справі, про що свідчать ухвали від 18.10.10р., від 01.08.11 р. про зупинення провадження у справі, яке було поновлено відповідно до ухвал господарського суду від 14.01.11 р., від 15.07.13 р., зокрема, за клопотанням позивача від 10.01.2011р. за вх.№363/2011.

Відповідач, ТОВ „Нерум", заявлений позивачем позов не визнає, подав суду відзив на позовну заяву від 13.07.11 р. вх.№ 22476/2011, від 29.07.13 р. вх.№ 22833/13, де вказує на те, що ТОВ „Нерум" мало право розпоряджатися своїм майном - нежитловими будівлями Одеського міського дельфінарію з моменту державної реєстрації права власності в БТІ за ухвалою Приморського районного суду від 31.03.08 р. до скасування даної ухвали ВСУ згідно ухвали від 19.08.09 р. З врахуванням чого в момент вчинення правочину (укладання договору купівлі-продажу від 11.04.08 р.) сторонами були дотримані усі вимоги ст.203 ЦК України, у тому числі вимоги ст.658 ЦК України, оскільки на цей момент ТОВ „Нерум" був власником об'єкту нерухомості та відповідно мав право на його відчуження.

Разом з цим, рішенням господарського суду Одеської області від 19.04.10 р. у справі № 4/13-10-578 за позовом ТОВ „Нерум" до Виконавчого комітету Одеської міської ради, ПП „Біологічна станція" про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нежитлову будівлю, виданого Виконавчим комітетом ОМР 01.03.06 р. ПП „Біологічна станція", вказане свідоцтво було визнано недійсним. Звідси, ПП „Біологічна станція" не є власником будівель Одеського міського дельфінарію, а відповідно його права та інтереси не порушує спірний договір купівлі-продажу від 11.04.08 р. тому не має законних підстав витребовувати його у інших осіб.

Водночас, зазначення позивачем, як підставу для витребування спірного майна, положення ч.1 ст.388 ЦК України, відповідач вважає недоречним, оскільки дана норма містить вичерпний перелік обставин, за яких можливе витребування майна від добросовісного набувача, жодна з яких не є обставиною, за якою вказана нежитлова будівля вибула з володіння позивача, так як ця будівля була добровільно відчужена позивачем шляхом підписання мирової угоди, затвердженої ухвалою Приморського районного суду м.Одеси 31.03.08 р., яка оскаржувалась ПП „Біологічна станція" з підстав не пов'язаних із дефектом волевиявлення.

Клопотання відповідача про зупинення провадження у справі від 28.01.11 р. вх.№2957/2011 судом задоволено ухвалою від 28.01.11 р. та провадження у даній справі було поновлено ухвалою від 01.07.11 р.

Заява відповідача про розгляд справи за відсутності представника останнього від 13.07.11 р. вх.№ 2247/2011 судом задоволена.

Відповідач, ТОВ „Валентин", заявлений позивачем позов не визнає, подав до суду відзив від 18.10.10 р. вх.№27898, заперечення на додаткові пояснення від 23.10.10 р. за вх.№32216/13, відзив на пояснення представників позивача від 21.07.11р. вх.№23695/2011, пояснення від 29.07.13 р. вх.№22834/13, заперечення від 23.10.13 р. вх.№32216/13, в яких відмічає, що в інформаційному листі ВГСУ „Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права" від 09.04.09 р. № 01-08/204 міститься позиція стосовно того, що мирову угоду не можна розглядати як договір у цивільно-правовому розумінні, відповідно до чого мирова угода, затверджена ухвалою Приморського районного суду від 31.03.08 р. не може розглядатись як багатосторонній правочин у розумінні ЦК України. Мирова угода від 31.03.08 р. не була визнана недійсною відповідно до ухвали ВСУ від 19.08.09 р., а автоматично втратила чинність у момент скасування ухвали Приморського суду, якою вона була затверджена. Звідси, твердження позивача про наявність обставин визнання недійсною мирової угоди з посиланням на ст.236 ЦК України та недійсним договір купівлі-продажу від 11.04.08 р. згідно ч.2 ст.658 ЦК України, відповідач вважає недоречним.

Не зрозумілою для відповідача є позиція позивача щодо наявності у нього підстав для витребування майна відповідно до ч.1 ст.388 ЦК України, оскільки за даною нормою право витребування майна від добросовісного набувача належить виключно власнику майна, оскільки свідоцтво про право власності від 01.03.06 р. щодо реєстрації за ним право власності на будівлі Одеського дельфінарію в судовому порядку визнано недійсним та на даний момент зареєстровано за ТОВ „Валентин". Крім того, ухвалою господарського суду Одеської області від 27.11.09 р. була скасована ухвала суду від 20.02.06 р. у справі №22/36-06-674 про затвердження мирової угоди від 14.02.06 р. на підставі якої та розпорядження Приморської районної державної адміністрації Одеської міської ради від 24.02.06 р. № 355 виконавчим комітетом Одеської міської ради 01.03.06 р. було видано ПП „Біологічна станція" свідоцтво про право власності серія САА № 444665. Розпорядження Приморської райдержадміністрації від 24.02.06 р. № 355 також було скасовано розпорядженням № 1033. За таких обставин, відповідач не вбачає доведеними позивачем його порушенні права та інтереси, а відповідно до чого в сукупності з наведеним не вбачає підстав для задоволення заявлених ним позовних вимог.

Судом задовольнялись клопотання сторін про ознайомлення з матеріалами справи, про що свідчать відповідні відмітки представників сторін на даних клопотаннях та клопотання про відкладення розгляду справи, витребування додаткових документів відповідно до чого були прийняті судові ухвали.

Ухвалою від 07.08.13 р. судом було призначено дану справу до колегіального розгляду, склад якої визначено розпорядженням від 07.08.13 р. голови господарського суду Одеської області Волковим Р.В., згідно до чого до складу колегії по розгляду даної справи залучено суддів Власову С.Г., Зайцева Ю.О., головуючим суддею визначено суддю Малярчук І.А. За розпорядженням голови господарського суду Одеської області ВолковаР.В. від 14.10.13 р. було змінено склад колегії суддів по розгляду даної справи, відповідно до чого ухвалою від 14.10.13 р. колегія судів у складі головуючий суддя Малярчук І.А., судді Власова С.Г., Меденцев П.А. прийняла справу до свого розгляду.

Судом задоволені клопотання сторін про продовження строку розгляду справи, відповідно до чого винесено ухвали від 29.07.11 р., від 14.03.13 р. в порядку ч.3 ст.69 ГПК про продовження строку розгляду справи.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши доводи сторін, суд встановив наступне:

01.03.06 р. Виконавчий комітет Одеської міської ради на підставі мирової угоди від 14.02.06 р., затвердженої ухвалою господарського суду Одеської області від 20.02.06 р. у справі № 22/36-06-674, розпорядження Приморської райдержадміністрації Одеської міської ради від 24.02.06 р.№ 355, видав ПП „Біологічна станція" свідоцтво про право власності серія САА № 444665, яким посвідчено, що об'єкт , розташований за адресою м. Одеса, пляж „Ланжерон", 25-А, в цілому, дійсно належить ПП „Біологічна станція", на праві приватної власності.

31.03.08 р. Приморським районним судом м. Одеси у цивільній справі № 2-5363/08р за позовом ТОВ „Нерум" до ПП „Біологічна станція" та Суботіна О.І. про зобов'язання не перешкоджати в укладенні і виконанні договору, визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності, було винесено ухвалу про затвердження мирової угоди від 31.03.08 р., яка ухвалою Верховного суду України від 19.08.09 р. була скасована, провадження у справі закрито. При цьому, із змісту ухвали від 31.03.2008р. вбачається, що сторони за даною справою, у т.ч. ПП „Біологічна станція" в добровільному порядку шляхом укладення та затвердження даної мирової угоди врегулювали спір та визначили власника спірного майна, а саме ТОВ „Нерум".

За умови існування станом на 11.04.08 р. чинної мирової угоди від 31.03.08 р., затвердженої ухвалою суду від 31.03.08 р., за якою визнано за ТОВ „Нерум" право власності на нерухоме майно - нежитлову будівлю Одеського міського дельфінарію, площею 528,4кв.м., розташовану за адресою м.Одеса, пляж „Ланжерон", 25А, що мало наслідком реєстрацію за останнім права власності в КП „ОМБТІ" та вбачається із поданої до матеріалів справи копії Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 08.04.08 р., номер витягу 18426894, ТОВ „Нерум" та ТОВ „Валентин" 11.04.2008р. уклали договір купівлі-продажу, посвідчений державним нотаріусом Другої Одеської нотаріальної контори Масовою М.В., зареєстрований в реєстрі за № 1-1576. Пунктом 1 умов даного договору купівлі-продажу передбачено, що ТОВ „Нерум" продало, а ТОВ „Валентин" купило нежитлову будівлю Одеського міського дельфінарію, яка розташована за адресою: м.Одеса, „Ланжерон" пляж 25А, загальною площею 528,4 кв.м. Зазначена нежитлова будівля Одеського міського дельфінарію належить ТОВ „Нерум" на підставі мирової угоди між юридичними особами від 31.03.08 р., затвердженої ухвалою від 31.03.08 р., справа № 2-5363/08р., яка набрала чинності 07.04.08 р., зареєстрованої в КП „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" в книзі № 74неж, на стор.№ 164, за р.№ 5685, зареєстрована в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстровим № 14029411.

Відповідно до викладеного, ТОВ „Валентин" на підставі спірного договору купівлі-продажу від 11.04.08 р. зареєструвало за собою право власності на нежитлові будівлі дельфінарію, про що свідчить наявний у справі Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 23.04.08 р., реєстраційний номер 14029411.

Подалі, рішенням господарського суду Одеської області від 02.12.08 р. у справі №4/175-08-4797 за позовом ТОВ „Валентин", ТОВ „Нерум" до Виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання права власності було визнано за ТОВ „Валентин" право власності на нежитлову будівлю загальною прощею 1093,9 кв.м., до якої входить площа будівлі в розмірі 528,4 кв.м., розташована в м.Одесі, пляж „Ланжерон", 25А.

Також, матеріали справи містять рішення господарського суду Одеської області від 19.04.10 р. у справі № 4/13-10-578 за позовом ТОВ „Нерум" до Виконавчого комітету Одеської міської ради, ПП „Біологічна станція" про визнання недійсним свідоцтва про право власності згідно якого позов ТОВ „Нерум" задоволено повністю, визнано недійсним свідоцтво про право власності на об'єкт, розташований за адресою м.Одеса, пляж „Ланжерон", 25А, що у цілому складається із приміщень загальною площею 528,4 кв.м., видане виконкомом Одеської міської ради 01.03.06 р. ПП „Біологічна станція".

Із поданих до суду матеріалів та пояснень обставин справи вбачається, що позивач обгрунтовує порушення прав спірним договором з посиланням на наявність у нього на момент його укладення права власності на об'єкт нерухомості, якого він був позбавлений затвердженою ухвалою Приморського районного суду від 31.03.08 р. мировою угодою від 31.03.08 р., скасованою ухвалою ВСУ від 19.08.09 р., відповідно до чого майно за договором від 11.04.08 р. було відчужено особою, ТОВ „Нерум", яка не мала права його продавати, оскільки її право власності базувалось на подалі скасованому судовому акті. З цих обставин, позивач вбачає підстави і для витребування у ТОВ „Валентин" спірного майна, набутого за неправомірним договором, в порядку п.3) ч.1 ст.388 ЦК України, як такого, що вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Відповідачі, в заперечення позову позивача зазначають про те, що на момент чинності ухвали Приморського районного суду від 31.03.08 р. про затвердження мирової угоди від 31.03.08 р. та подальшої реєстрації права власності в КП „ОМБТІ та РОН" на нежитлову будівлю Одеського міського дельфінарію, у ТОВ „Нерум" були законні підстави розпоряджатись спірним майном шляхом укладення договору купівлі-продажу від 11.04.08 р. Разом з цим, відповідачі з врахуванням визнання недійсним в судовому порядку свідоцтва позивача про право власності на спірний об'єкт від 01.03.06 р., зазначають про відсутність у останнього порушених прав та інтересів, що є підставою для відмови в задоволенні позову повністю.

Проаналізувавши обставини даної справи, доводи сторін та положення чинного законодавства України, суд не вбачає підстави для задоволення заявлених позивачем позовних вимог щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу від 11.04.08 р. та витребування у ТОВ „Валентин" неправомірно набутого майна, з огляду на наступне.

Згідно ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За положеннями ст.657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Так, приписи ст.658 ЦК України передбачають, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Відповідно до п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно п. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 388 ЦК України, а саме її ч.1 передбачено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3)вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.1 ст.1 ГПК України).

З наведеного системного аналізу законодавства та матеріалів справи вбачається, що спірний договір купівлі-продажу від 11.04.08 р. був укладений між ТОВ „Нерум" та ТОВ „Валентин" в період коли було чинним зареєстроване у відповідності до вимог законодавства за ТОВ „Нерум" право власності на спірне майно згідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 08.04.2011р. №18426890, у зв'язку з чим подальше скасування ВСУ 19.08.08 р. ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 31.03.08 р. по цивільній справі №2-5363/08 про затвердження мирової угоди від 31.03.08 р., не дає підстави дійти висновку про відсутність правових підстав у ТОВ „Нерум" станом на 11.04.08 р. на відчуження цього майна в порядку положень ст.658 ЦК України. Водночас, слід відмітити, що із змісту ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 31.03.2008р. вбачається погодження ПП „Біологічна станція" при укладенні мирової угоди та її затвердженні судом, набуття ТОВ „Нерум" права власності на спірні об'єкти, та його обізнаність щодо наслідків затвердження судом даної мирової угоди.

Разом з цим, судом встановлено, що за умови визнання судовими інстанціями у справі № 4/13-10-578 недійсним свідоцтво про право власності серія САА № 444665 від 01.03.06 р., у справі № 22-33-20/182-09-4826 недійсним договір про дольову участь у будівництві Одеського міського дельфінарію від 05.03.04 р., у справі № 10/17-2913-2011 відсутність підстав для стягнення на корить ПП „Біологічна станція" суми фінансової допомоги внесеної в будівництво дельфінарію та скасування затвердженої ухвалою від 20.02.06 р. у справі №22/36-06-674 мирової угоди від 14.02.06 р. на підставі якої виконавчим комітетом Одеської міської ради 01.03.06 р. було видано ПП „Біологічна станція" свідоцтво про право власності серія САА № 444665, суд не вбачає порушеними, на даний момент, права ПП „Біологічна станція" спірним договором купівлі-продажу від 11.04.08 р., а відповідно і підстав для задоволення заявлених позивачем позовних вимог про визнання його недійсним.

Отже, заявлені позивачем позовні вимоги щодо наявності підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу від 11.04.08 р., а саме, не відповідність цього договору вимогам законодавства, порушення даним договором прав та інтересів ПП „Біологічна станція", є недоведеними та необґрунтованими, у зв'язку з чим суд відмовляє в задоволенні даної заявленої останнім позовної вимоги.

Як наслідок не визнання судом недійсним договору купівлі-продажу від 11.04.08р. та з врахуванням не встановлення судом, як з цього приводу, так і за правовою позицією позивача, існування обставин витребування у ТОВ „Валентин" спірних об'єктів нерухомості згідно до положень ст.388 ЦК України, тобто, як майна, що вибуло з володіння ПП „Біологічна станція" не з його волі іншим шляхом, суд не задовольняє заявлені останнім позовні вимоги про витребування від ТОВ „Валентин" незаконно набутої нежитлової будівлі Одеського міського дельфінарію, оскільки відсутні підстави вважати набуття відповідачем майна незаконно та поза волі позивача, що було встановлено судом вище в процесі дослідження обставин укладення договору купівлі-продажу від 11.04.2008р.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

З огляду на вищевикладені обставини справи з урахуванням положень чинного законодавства, суд, дійшов висновку про не обґрунтованість та не доведеність заявлених позивачем позовних вимог, у зв'язку з чим відмовляє в повній мірі в задоволенні позовних вимог позивача щодо визнання недійсним договір купівлі-продажу від 11.04.08 р., укладений між ТОВ „Валентин" та ТОВ „Нерум" та про витребування з чужого незаконного володіння ТОВ „Валентин" на користь ПП „Біологічна станція" нежитлову будівлю Одеського міського дельфінарію.

Згідно ст. 49 ГПК України за умови відмови судом в задоволенні заявлених позивачем позовних вимог, витрати пов'язані зі сплатою державного мита та витрати по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на останнього.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82- 85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити позивачу в задоволенні позову повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 85 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення складено 11.11.13 р.

Головуючий суддя Малярчук І.А.

Суддя Власова С.Г.

Суддя Меденцев П.А.