Постанова

від 13.02.2014 по справі 25/137-10-4282

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2014 р.Справа № 25/137-10-4282 Одеський апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Мацюри П.Ф.,

суддів Лисенко В.А.,

Ліпчанської Н.В.

при секретарі судового засідання: Стеблиненко В. С.

за участю представників сторін:

від позивача: в судовому засіданні 13.02.2013р. не приймав участь.

від відповідача-1: Бойко І.О., за довіреністю

від відповідача-2: Паука О.І., за довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства „Біологічна станція"

на рішення господарського суду Одеської області від 06.11.2013 р.

по справі № 25/137-10-4282

за позовом Приватного підприємства „Біологічна станція"

до відповідачів: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю „Нерум"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю „Валентин"

про визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування майна з чужого незаконного володіння,

В С Т А Н О В И В:

В вересні 2010р. Приватне підприємство "Біологічна станція" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нерум" і Товариства з обмеженою відповідальністю "Валентин" про визнання недійсною угоди у вигляді договору купівлі-продажу від 11.04.2008р. нежитлової будівлі, укладеної між ТОВ "Нерум" та ТОВ "Валентин", з моменту його укладення і витребування з чужого незаконного володіння ТОВ "Валентин" на користь ПП "Біологічна станція" нежитлової будівлі Одеського міського дельфінарію, розташовану за адресою м. Одеса, пляж Ланжерон, 25-А, відмінити державну реєстрацію права власності за ТОВ "Валентин" на нежитлову будівлю Одеського міського дельфінарію, розташовану за адресою м. Одеса, пляж Ланжерон, 25-А і зареєструвати право власності на неї за ПП "Біологічна станція".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 31.03.2008р. затверджено мирову угоду, за якою визнано право власності на нежитлову будівлю Одеського міського дельфінарію, розташовану за адресою м. Одеса, пляж Ланжерон, 25-А, за ТОВ "Нерум". За договором купівлі-продажу від 11.04.2008р. спірне майно передано від ТОВ "Нерум" до ТОВ "Валентин". Постановою Верховного суду України від 19.08.2009р. ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 31.03.2008р. скасовано та провадження у справі закрито. В зв'язку з тим, що право власності на нежитлову будівлю Одеського міського дельфінарію, розташовану за адресою м. Одеса, пляж Ланжерон, 25-А, належало на підставі скасованої мирової угоди, позивач вважає, що договір купівлі-продажу від 11.04.2008р. укладений між ТОВ "Нерум" та ТОВ "Валентин" є недійсним оскільки спірне майно не належало ТОВ "Нерум".

Рішенням господарського суду Одеської області від 06 листопада 2013р. в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на момент чинності ухвали Приморського районного суду від 31.03.08 р. про затвердження мирової угоди від 31.03.08 р. та подальшої реєстрації права власності в КП "ОМБТІ та РОН" на нежитлову будівлю Одеського міського дельфінарію, у ТОВ "Нерум" були законні підстави розпоряджатись спірним майном шляхом укладення договору купівлі-продажу від 11.04.08 р. Врахував визнання недійсним в судовому порядку свідоцтва на ім'я позивача про право власності на спірний об'єкт від 01.03.06 р., мотивував відсутністю у останнього підстав для задоволення позову.

Не погоджуючись з даним рішенням Приватне підприємство "Біологічна станція" звернулось з апеляційною скаргою до Одеського апеляційного господарського суду. Посилається на те, що суд першої інстанції помилково прийшов до висновку про відсутність підстав для визнання договору недійсним. Що такий висновок не відповідає вимогам чинного законодавства та створює ситуацію, за якої в один і той самий момент, на один і той самий об'єкт затверджено право власності двох різних суб'єктів (при цьому, зазначене право володіння відокремлено одне від одного та не відноситься до спільної або часткової сумісної власності). Всі інші витяги, свідоцтва, що отримувалися відповідачами після укладення скасованої в подальшому ухвали про затвердження мирової угоди, першочергово оформлювалися на підставі такої угоди, та не можуть свідчити про законне набуття права власності відповідачами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 01.03.06 р. Виконавчий комітет Одеської міської ради на підставі мирової угоди від 14.02.06 р., затвердженої ухвалою господарського суду Одеської області від 20.02.06 р. у справі № 22/36-06-674, розпорядження Приморської райдержадміністрації Одеської міської ради від 24.02.06 р.№ 355, видав ПП "Біологічна станція" свідоцтво про право власності серія САА № 444665, яким посвідчено, що об'єкт , розташований за адресою м. Одеса, пляж "Ланжерон", 25-А, в цілому, дійсно належить ПП "Біологічна станція", на праві приватної власності.

31.03.08 р. Приморським районним судом м. Одеси у цивільній справі № 2-5363/08р за позовом ТОВ "Нерум" до ПП "Біологічна станція" та Суботіна О.І. про зобов'язання не перешкоджати в укладенні і виконанні договору, визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності, було винесено ухвалу про затвердження мирової угоди від 31.03.08 р., яка ухвалою Верховного суду України від 19.08.09 р. була скасована, провадження у справі закрито. При цьому, із змісту ухвали від 31.03.2008р. вбачається, що сторони за даною справою, у т.ч. ПП "Біологічна станція" в добровільному порядку шляхом укладення та затвердження даної мирової угоди врегулювали спір та визначили власника спірного майна, а саме ТОВ "Нерум".

За умови існування станом на 11.04.08 р. чинної мирової угоди, затвердженої ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 31.03.08 р., за якою визнано за ТОВ "Нерум" право власності на нерухоме майно - нежитлову будівлю Одеського міського дельфінарію, площею 528,4кв.м., розташовану за адресою м. Одеса, пляж "Ланжерон", 25А, що мало наслідком реєстрацію за останнім права власності в КП „ОМБТІ" та вбачається із поданої до матеріалів справи копії Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 08.04.08 р., номер витягу 18426894, ТОВ "Нерум" та ТОВ "Валентин" 11.04.2008р. уклали договір купівлі-продажу, посвідчений державним нотаріусом Другої Одеської нотаріальної контори Масовою М.В., зареєстрований в реєстрі за № 1-1576. Пунктом 1 умов даного договору купівлі-продажу передбачено, що ТОВ "Нерум" продало, а ТОВ "Валентин" купило нежитлову будівлю Одеського міського дельфінарію, яка розташована за адресою: м. Одеса, "Ланжерон" пляж 25А, загальною площею 528,4 кв.м. Зазначена нежитлова будівля Одеського міського дельфінарію належить ТОВ "Нерум" на підставі мирової угоди між юридичними особами від 31.03.08 р., затвердженої ухвалою від 31.03.08 р., справа № 2-5363/08р., яка набрала чинності 07.04.08 р., зареєстрованої в КП "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" в книзі № 74неж, на стор. № 164, за р.№ 5685, зареєстрована в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстровим № 14029411.

Відповідно до викладеного, ТОВ "Валентин" на підставі спірного договору купівлі-продажу від 11.04.08 р. зареєструвало за собою право власності на нежитлові будівлі дельфінарію, про що свідчить наявний у справі Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 23.04.08 р., реєстраційний номер 14029411.

Подалі, рішенням господарського суду Одеської області від 02.12.08 р. у справі №4/175-08-4797 за позовом ТОВ "Валентин", ТОВ "Нерум" до Виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання права власності було визнано за ТОВ "Валентин" право власності на нежитлову будівлю загальною прощею 1093,9 кв.м., до якої входить площа будівлі в розмірі 528,4 кв.м., розташована в м. Одесі, пляж "Ланжерон", 25А.

Згідно з рішенням господарського суду Одеської області від 19.04.10 р. у справі № 4/13-10-578 яке вступило в законну силу за позовом ТОВ „Нерум" до Виконавчого комітету Одеської міської ради, ПП „Біологічна станція" про визнання недійсним свідоцтва про право власності згідно якого позов ТОВ „Нерум" задоволено повністю, визнано недійсним свідоцтво про право власності на об'єкт, розташований за адресою м.Одеса, пляж „Ланжерон", 25А, що у цілому складається із приміщень загальною площею 528,4 кв.м., видане виконкомом Одеської міської ради 01.03.06 р. ПП „Біологічна станція".

З матеріалів справи вбачається, що спірний договір купівлі-продажу від 11.04.08 р. був укладений між ТОВ „Нерум" та ТОВ „Валентин" в період коли була чинною ухвала Приморського районного суду м. Одеси від 31.03.2008р. та зареєстроване у відповідності до вимог законодавства за ТОВ „Нерум" право власності на спірне майно згідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 08.04.2011р. №18426890, у зв'язку з чим подальше скасування ВСУ 19.08.08 р. ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 31.03.08 р. по цивільній справі №2-5363/08 про затвердження мирової угоди від 31.03.08 р., не дає підстави дійти висновку про відсутність правових підстав у ТОВ „Нерум" станом на 11.04.08 р. на відчуження цього майна в порядку положень ст.658 ЦК України. Водночас, слід відмітити, що із змісту ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 31.03.2008р. вбачається погодження ПП „Біологічна станція" при укладенні мирової угоди та її затвердженні судом, набуття ТОВ „Нерум" права власності на спірні об'єкти, та його обізнаність щодо наслідків затвердження судом даної мирової угоди.

Відповідно до п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно п. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 388 ЦК України, а саме її ч.1 передбачено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3)вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем не наведено та не доведено наявності правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог.

До того ж, суд першої інстанції правильно виходив з того, що права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову про визнання недійсною угоди, стороною в якій така особа не є, незалежно від того чи відповідає спірна угода закону.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених вимог й обґрунтовано відмовив у позові.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Наведені в апеляційній скарзі підстави спростовуються матеріалами справи, а прийняте судове рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права не порушені. Підстави повного, або часткового скасування рішення відсутні.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що рішення господарського суду прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись статтями 99, 101-105, ГПК України, суд -,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства „Біологічна станція" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 06.11.2013 р. по справі № 25/137-10-4282 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Господарського Суду України.

Головуючий суддя П. Ф. Мацюра Судді В.А. Лисенко Н.В. Ліпчанська