Рішення

від 07.11.2013 по справі 902/1363/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07 листопада 2013 р. Справа № 902/1363/13

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю:

секретаря судового засіданні Німенко О.І.,

позивача: Кудлаєнка О.В. - довіреність № 130Д-162/2013 від 21.10.13р., посвідчення водія №216593 від 31.10.2000р,

у відсутності представника відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом : товариства з обмеженою відповідальністю "ДПЗКУ-МТС" (вул. Саксаганського, 1, м. Київ, 01033; вул. Саксаганського, 143, м. Київ)

до : товариства з обмеженою відповідальністю "Айвенго Транс Буд" (вул. Леніна, 89, с. Довжок, Ямпільський район, Вінницька область, 24544)

про стягнення коштів в сумі 103237 грн 83 коп. за договором від 30.08.2012р. № КО-ВН-70/12,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДПЗКУ-МТС" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Айвенго Транс Буд" 103237 грн 83 коп. заборгованості за порушення останнім умов договору про виконання сільськогосподарських робіт по збиранню сільськогосподарських культур №КО-ВН-70/12.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 02.10.13 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі №902/1363/13 з призначенням її до розгляду.

В судовому засіданні (07.11.2013р.) представник позивача заявлений позов підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладенні в ньому, та надав суду довідку банку ПАТ «Банк Восток» №05ц/02965 від 30.10.2013р. щодо надходження коштів на рахунок ТОВ "ДПЗКУ-МТС" від контрагентів.

Натомість, представник відповідача повторно не з'явився, причин неявки не повідомив, хоча завчасно та належним чином двічі повідомлявся про судовий розгляд справи ухвалами суду від 02.10.2013р. та від 29.10.2013 року, які надсилалась йому рекомендованою кореспонденцією за адресою, яка відповідає тій, що значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Відтак його процесуальна позиція щодо заявленого позову суду невідома.

Статтею 64 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

За змістом витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідач зареєстрований за адресою, яка відповідає тій адресі, за якою надсилались останньому ухвали від 02.10.2013р. та від 29.10.2013р. Поряд з цим, направлена судом на адресу відповідача поштова кореспонденція була повернута поштовими відділеннями з відміткою "Немає такого товариства з обмеженою відповідальністю", відносно чого суд зазначає наступне.

Відповідно до п.3.9.1 постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Крім того, відповідно до п.3.9.2 вказаної Постанови у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, враховуючи, що направлення кореспонденції здійснювалося за адресою відповідача, яка визначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і наявних у матеріалах справи документах, приймаючи до уваги положення ст.64 Господарського процесуального кодексу України та п.3.9.1 постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України, суд дійшов висновку про належне повідомлення товариства з обмеженою відповідальністю "Айвенго Транс Буд" про дату, час і місце розгляду справи.

Відтак, з огляду на належне повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи та зважаючи на достатність наявних у справі доказів для об'єктивного прийняття рішення, суд дійшов висновку розглядати справу за його відсутності.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

30 серпня 2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю "ДПЗКУ-МТС" (виконавець, позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Айвенго Транс Буд" (замовник, відповідач) укладено договір №КО-ВН-70/12(а.с. 9-10).

Відповідно до п. 1.1 Договору виконавець зобов"язується на території сільгоспугідь замовника виконати сільськогосподарські роботи по збиранню врожаю сільгоспкультур на пальному замовника - за кількістю, якістю, в строки та на умовах, що наведені в тексті Договору, а замовник зобов"язується прийняти та оплатити виконані роботи.

Пунктом 1.2 Договору сторони погодили найменування с/г культур, площу збирання, плановий початок робіт, ціну робіт за 1 гектар (в т.ч. ПДВ), загальну вартість робіт (в т.ч. ПДВ), перелік техніки для надання послуг.

Згідно із п. 1.3 Договору загальний обсяг робіт (виконання робіт по збиранню врожаю) складає 200 (двісті) га. Сторони не вправі відмовитися від обсягу робіт, передбаченого цим пунктом.

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Договору ціна робіт за 1(один) гектар зазначається в п. 1.2 Договору. Ціна та/або обсяг робіт можуть бути змінені за домовленістю сторін, про що вони підписують відповідну додаткову угоду. Загальна вартість виконаних робіт (сума до сплати) обчислюється виходячи з актів передачі приймання виконаних робіт, що підписані сторонами.

Згідно із п. 3.3. Договору оплата здійснюється перерахуванням грошових коштів на поточний рахунок Виконавця на підставі актів передачі-приймання виконаних робіт в строк не пізніше ніж через 5 (п"ять) робочих днів з дати підписання відповідного акту приймання-передачі виконаних робіт.

На виконання умов Договору позивач надав відповідачу послуги по збиранню врожаю сільськогоспкультур на загальну суму 113760 грн., що підтверджується скріпленими підписами та печатками сторін актами здачі-приймання робіт:

- акт №3206 від 18.10.2012р. здачі-приймання робіт (надання послуг) на суму 23040 грн. (а.с. 11);

- акт №3292 від 22.10.2012р. здачі-приймання робіт (надання послуг) на суму 56280 грн. (а.с. 12);

- акт №3323 від 23.10.2012р. здачі-приймання робіт (надання послуг) на суму 5600 грн. (а.с. 13);

- акт №4138 від 29.11.2012р. здачі-приймання робіт (надання послуг) на суму 28840 грн. (а.с. 14).

Відповідач свої договірні зобов"язання стосовно вчасного та повного розрахунку за надані послуги виконав частково, за надані послуги розрахувався в сумі 20000 грн, що підтверджується довідкою банку ПАТ "Банк Восток" №05Ц/02965 від 30.10.2013р. (вх. №08-46/13470/13 від 07.11.2013р.). Вказану суму, позивачем зараховано в рахунок погашення заборгованості по акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №3206 від 18.10.2012р.

Таким чином, зважаючи на вищевикладене, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість по оплаті наданих послуг у сумі 93760 грн

Як свідчать матеріали справи та стверджує представник позивача, погашення відповідачем решти заборгованості за надані йому послуги здійснено так і не було, відтак у останнього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 93760 грн

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Беручи до уваги зміст договору, укладеного між сторонами, характер взятих на себе сторонами зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини з договору про надання послуг, регулювання яких здійснюється в главі 63 "Послуги. Загальні положення", ст.ст.901-907 ЦК України.

Згідно із ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст.903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 93760 грн правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 7032 грн пені та 2445 грн 83 коп.- 3% річних, в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно із ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В силу ч.ч.1,2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Приписами ч.6 ст.232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 5.3 Договору за прострочення оплати виконаної роботи замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що нараховується на суму заборгованості, за кожен день прострочення оплати.

Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення пені та 3% річних є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного Договору та вимогам чинного законодавства України.

Перевіркою правильності періодів нарахування та розрахунку пені та 3% річних за несвоєчасне виконання зобов'язань за Договором згідно актів здачі-приймання робіт (надання послуг) №3292 від 22.10.2012р., №3323 від 23.10.2012р., №4138 від 29.11.2012р., судом не виявлено помилок, в зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Поряд з цим, судом встановлено, що період нарахування пені та 3% річних згідно акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №3206 від 18.10.2012р., враховуючи часткову проплату 05.11.2012р. в сумі 20000 грн., має бути наступний:

- пеня: за періоди з 26.10.2012р. по 04.11.2012р. виходячи із суми заборгованості 23040 грн. та з 05.11.2012р. по 26.04.2013р. виходячи із суми заборгованості 3040 грн. (враховуючи часткову проплату в сумі 20000 грн.);

- інфляційні втрати: за періоди з 26.10.2012р. по 04.11.2012р. виходячи із суми заборгованості 23040 грн. та з 05.11.2012р. по 23.09.2013р. виходячи із суми заборгованості 3040 грн. (враховуючи часткову проплату в сумі 20000 грн.).

Так, здійснивши за допомогою програми "ЛІГА.ЗАКОН" обрахунок пені та інфляційних втрат нарахованих за вказані вище періоди, суд визначив їх в наступному розмірі: пеня в сумі 309 грн 97 коп. та інфляційні втрати - 99 грн 65 коп., однак враховуючи те, що в даному випадку підстав, визначених п.2 ч.1 ст.83 ГПК України, для виходу за межі позовних вимог у суду немає, до стягнення підлягають пеня та 3% річних згідно вищевказаного акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №3206 від 18.10.2012р. саме у заявленому позивачем розмірі: пеня в сумі 228 грн та 3% річних- 83 грн 20 коп.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч вище наведеному та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення основного боргу, пені та 3% річних, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Враховуючи наведене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Айвенго Транс Буд" (вул. Леніна, 89, с. Довжок, Ямпільський район, Вінницька область, 24544, код ЄДРПОУ 38055522) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ДПЗКУ-МТС" (вул. Саксаганського, 1, м. Київ, 01033; вул. Саксаганського, 143, м. Київ, код ЄДРПОУ 37702357) 93760 грн основного боргу; 7032 грн пені; 2445 грн 83 коп.- 3% річних та 2064 грн 76 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

Копію рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом з повідомлення про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 12 листопада 2013 р.

Суддя Тварковський А.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу (вул. Леніна, 89, с. Довжок, Ямпільський район, Вінницька область, 24544)