Постанова

від 25.12.2008 по справі 2а-9587/08

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 Справа № 2а-9587/08

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" грудня 2008 р.                                                     

                                      м. Харків

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Спірідонова М.О.

за участю секретаря  Глазунової А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні

Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позов  ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду

України в Куп'янському районі Харківської області про поновлення пропущеного

строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої

щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни», -

 ВСТАНОВИВ:

Позивач, звернувся до Харківського окружного

адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління

Пенсійного фонду України в Куп'янському районі 

Харківської області, в якому просив суд Відновити пропущений

строк для звернення до суду за захистом пропущених прав, свобод та інтересів за

період з 01.01.2006 р. до 31.12.2007 р. 

зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому, як дитині війни,

недосплачену щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2007

роки в сумі 2733 грн. 30 коп.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на

те, що він належить до соціальної категорії «Дитина війни» та  відповідно до ст. 6 Закону України «Про

соціальний захист дітей війни» з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2007 року має

право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру

пенсії за віком. 

 Відповідач всупереч

Рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року, яким

були визнані  неконституційними окремі

положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», в тому

числі й щодо зупинення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,

не здійснив нарахування та виплату відповідного підвищення до пенсії.

Відповідач надав заперечення на позов, в яких просить суд

в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своїх доводів зазначив, що

рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007

стосувалось лише Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»,

рішень щодо неконституційності Закону України «Про Державний бюджет України на

2006 рік» Конституційним Судом України не приймалось. Таким чином, на думку

відповідачів рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року

зворотної дії в часі не має, а тому на період до 09 липня 2007 року не

поширюється.

Крім того, відповідач вважає свої дії щодо невиплати

позивачу доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний

захист дітей війни» правомірними через 

невизначеність на законодавчому рівні  

органу на який покладено обов'язок здійснення таких виплат   особам, які мають статус дитини війни, за

рахунок яких коштів повинні здійснюватися ці виплати та який розмір мінімальної

пенсії за віком необхідно застосовувати при обчисленні таких доплат. При цьому,

відповідач зазначив про необґрунтованість доводів позову щодо застосування до

спірних правовідносин ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне

пенсійне страхування”,  оскільки розмір

мінімальної пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті

застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених за цим

Законом.

Також, відповідач наполягав на

відмові в задоволенні позову через пропущення позивачем строку звернення до

суду з адміністративним позовом, визначеного ст. 99 КАС України.

           В судове засідання позивач та

представник відповідача не з'явились, про час та місце слухання справи були

повідомлені своєчасно та належним чином, надали до суду заяви про розгляд

справи без їх участі.

Суд вирішив можливим розглянути справу у відсутність

сторін, на підставі наявних  у справі

доказів.

З матеріалів справи та наявних в

ній доказів, судом встановлено наступне.

Позивач має статус «Дитини

війни», що  також   підтверджується   пенсійним посвідченням.   

Враховуючи зазначений статус позивача, він відповідно до

ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання

державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30%

мінімальної пенсії за віком. 

Із заперечень УПФУ в

Куп'янському районі Харківської області, встановлено, що відповідач не

здійснює позивачу зазначених виплат, посилаючись на відсутність у нього коштів

та на невизначеність розрахункової величини (мінімальної пенсії за віком) для

розрахунку підвищень до пенсії категорії громадян, які мають статус дітей

війни.

Виходячи із встановлених обставин справи та досліджених

доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення

позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 6 Закону

України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне

довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується

замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.          

 Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний

захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій,

передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету

України.

 Законом України „Про Державний бюджет на 2006

рік” від 20.12.2005 року дію ст. 6 зазначеного Закону на 2006 рік  зупинено.

 Законом України „Про внесення змін до Закону

України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 19.01.2006 року, який набрав

чинності   15.03.2006 року, до статті 110

Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” було внесено зміни, якими

встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону України „Про

соціальний захист дітей війни” у 2006 році запроваджуються поетапно, за

результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному

Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з

питань бюджету.

 Проте, у 2006 році пільги, встановлені ст. 6

Закону України „Про соціальний захист дітей війни”  запроваджені не були.

 Закони України „Про Державний бюджет на 2006

рік” від 20.12.2005 року та „Про внесення змін до Закону України „Про Державний

бюджет на 2006 рік” від 19.01.2006 року неконституційними не визнані та діяли

протягом 2006 року.

Таким чином, відповідно до

вищезазначених Законів, у відповідачів не було підстав нараховувати та

сплачувати позивачеві доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України „Про

соціальний захист дітей війни”, оскільки до 15.03.2006 року дію зазначеної

норми було зупинено, а потім передбачені нею виплати не запроваджені.

Крім того, надаючи перевагу Законам України „ Про

Державний бюджет на 2006 рік ” від 20.12.2005 року та „ Про внесення змін до

Закону України „ Про Державний бюджет на 2006 рік ” від 19.01.2006 року, суд

виходить з того, що закони є актами єдиного органу

законодавчої влади - Верховної Ради України. Конституція України не встановлює

пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від

предмета правового регулювання. Немає такого закону України, який би регулював

питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Конституційний Суд України у п.3

мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 року №4-зп (справа про набуття

чинності Конституцією) зазначив: „Конкретна сфера суспільних відносин не може

бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами

однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика,

коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або

часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям

нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується

однопредметний акт, який діяв у часі раніше”.

Виходячи із системного аналізу

наведених норм законодавства, суд не знаходить підстав для задоволення позовних

вимог позивача, які стосуються виплат доплати до пенсії за 2006 рік.

Відповідачі по справі протягом 2006 року діяли у відповідності з діючим

законодавством та не мали підстав здійснювати позивачу щомісячні доплати до

пенсії, оскільки до 15.03.2006 року дія ст.6 Закону України «Про соціальний

захист дітей війни» була зупинена, а з 15.03.2006 року здійснення доплат,

визначено у інший спосіб, тобто поставлено в залежність від виконання у другому

півріччі 2006 року Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік». 

 Стосовно позовних

вимог щодо здійснення позивачу доплати до пенсії за 2007 рік, суд вважає їх

частково підлягаючими задоволенню, з таких підстав.

 Відповідно до п.

12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», дію статті 6

Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього

Закону, було зупинено.

Рішенням

Конституційного Суду України від 09.07.2007 за №6-рп\2007 року, у справі за поданням 46 народних

депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності)

положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12,

13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111

Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні

гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є

неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет

на 2007 рік», яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист

дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону.

Рішення Конституційного Суду

України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з

правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного

закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є

обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до ч.2 ст. 152

Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що

визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним

Судом України рішення про їх неконституційність.

Виходячи з приписів ч.2 ст. 152

Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України УПФУ в Куп'янському районі Харківської області

повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену

ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з 09.07.2007 року,

оскільки  з моменту ухвалення

Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті

71 Закону України „Про Державний бюджет України”, ця норма втратила чинність та

не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 09.07.2007 року мав діяти у

відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України „Про соціальний

захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачу відповідні

доплати.   

Відповідно до статті 64

Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не

можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно ч.ч. 3 та 4 ст. 8 Кодексу

адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для

захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі

Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні

адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи

відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Таким чином, доводи відповідачів,

в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат

особам, які мають статус дітей війни не може бути підставою для їх  не здійснення  

або відмови в задоволенні позову.

           Щодо доводів стосовно відсутності

підстав для застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону України „Про

загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, суд зазначає наступне.

            Сторонами по справі не

заперечується, що позивач, відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний

захист дітей війни” має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30%

мінімальної пенсії за віком.

            За чинним законодавством розмір

мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.

28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”,

іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював

інший розмір, немає.

            З огляду на викладене, суд вважає

необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч.3 ст. 28

зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком,

встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для

визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність

такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є

підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії,

встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання доплати до

пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

Крім того, безпідставним є посилання відповідача на відсутність коштів щодо

забезпечення виплати зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної

влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання

своїх зобов'язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та зазначеною

нормою Закону. 

Суд відхиляє заяву відповідача про наявність підстав для відмови в

задоволенні позову через пропущення позивачем строку звернення до адміністративного

суду з позовом, через наступне.

Порушення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду,  тривало з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року

і припинилось лише 01.01.2008 року після внесення змін до Закону України „Про

соціальний захист дітей війни”. Таким чином, 

суд, не вбачає пропущення позивачем строку звернення до суду за захистом

свого права щодо отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України

„Про соціальний захист дітей війни”.

 Задовольняючи частково позовні

вимоги, суд виходить з того, що вимоги про стягнення з УПФУ

в Куп'янському районі Харківської області доплати до пенсії у визначеній

позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки такі виплати не

були йому  нараховані, а суд не може

перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість

органу, якому надані такі повноваження.

Між тим, виходячи зі змісту позову та для повного захисту прав позивача, за

захистом яких він звернувся до суду, суд вважає необхідним, на підставі ч.2 ст.

11 КАС України, вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною

бездіяльність УПФУ в Куп'янському районі Харківської

області, по не виконанню з 09.07.2007 року приписів статті 6 Закону

України  «Про соціальний захист дітей

війни», яка призвела до  порушення прав

позивача на  своєчасне нарахування на

отримання  доплати до пенсії.

Правовідносини,

що виникають в процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії

основані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє

державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає

механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та

інших актах. Як свідчить позиція Суду ЄС у справі Yvonne van Duyn v. Home

Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності

означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання,

взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті,

який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу

пов'язана з іншим принципом -відповідальності держави, який полягає у тому, що

держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання

відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили

певну концепцію, в даному випадку це надання дітям війни надбавок до пенсії,

така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони

відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без

завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки

схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення

обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом

публічної влади такої політики чи поведінки. 

Відносини, що склалися між позивачем та відповідачем є

публічно-правовими відносинами, виходячи із змісту статті 3 та пункту 2 частини

1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від

11 жовтня 2005 року    № 8-рп/2005

(справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зміст

прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні

можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку.

Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які

характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та

виражені у певних одиницях виміру.

Звуження

змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик

можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто

якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола

суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких

інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх

кількісної характеристики.

Враховуючи те,

що Позивач є дитиною війни, він наділений державою певним правовим статусом,

який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема

право на отримання надбавки до пенсії.

Наділивши дітей війни зазначеною соціальною гарантією,

держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний

матеріальний рівень осіб, які є дітьми війни.

Тобто, між Позивачем і державою встановлено певний

правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується

наявністю зобов'язання держави забезпечити соціальний захист дітей війни.

Відповідно до

статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не

можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних

законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 2 Кодексу

адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є

захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних

осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної

влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб,

інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі

законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які

рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків,

коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України

встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до

частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона

повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення,

крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу

адміністративного судочинства України в адміністративних справах про

протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень

обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності

покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ч.3 ст. 94

КАС України.

 На підставі

викладеного, керуючись ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону

України «Про соціальний захист дітей війни»,  

ст.ст. 6-14, 71, 159-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства

України, суд -

                                                                      ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Куп'янському

районі Харківської області про поновлення пропущеного строку для звернення до

адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної

соціальної допомоги «Дітям війни» - задовольнити   частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного

фонду України в Куп'янському районі Харківської області.

                Зобов'язати Управління

Пенсійного фонду України в Куп'янському районі Харківської області здійснити

перерахунок пенсії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження з підвищенням її на

30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону

України „Про загальнообов'язкове пенсійне страхування” та провести відповідні

виплати за 2007 рік з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

            В іншій частині у

задоволенні позовних вимог - відмовити.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається

протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у

повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в

повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається

протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або у

строк встановлений ч.5 ст. 186 КАС України.

                Постанова набирає законної сили після закінчення

строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не

була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду набирає законної

сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови

виготовлено 29.12.2008 року

Суддя                                                                 (підпис)                                                            М.О.

Спірідонов

 Постанова не набрала законної сили

З оригіналом згідно

Суддя

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61004, м. Харків, вул.

Мар'їнська, 18 Б-3                                                               

тел. (факс) 730-42-72

 ОСОБА_1

АДРЕСА_1

2а-9587/08

    29.12.2008 р.

Харківський окружний адміністративний суд надсилає Вам копію постанови від

29.12.2008 року з адміністративної справи № 2а-9587/08 за адміністративним

позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Куп'янському районі

Харківської області про  поновлення

пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення

недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни», для

відома.

Додаток: копія постанови на 2-х арк. у одному примірнику.

Суддя Харківського окружного                      

адміністративного суду                                                                                 

М.О. Спірідонов

вик. пом. судді Андренко Ю.Б.

тел. 730-42-75

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61004, м. Харків, вул. Мар'їнська,

18 Б-3                                                                           тел.

(факс) 730-42-72

УПФУ в 

Куп'янському районі Х/о

63701 Х/о, 

м. Куп'янськ, вул. Р. Люксембург, 3

2а-9587/08

    29.12.2008 р.

Харківський окружний адміністративний суд надсилає Вам копію постанови від

29.12.2008 року з адміністративної справи № 2а-9587/08 за адміністративним

позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Куп'янському районі

Харківської області про  поновлення

пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення

недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни», для

відома.

Додаток: копія постанови на 2-х арк. у одному примірнику.

Суддя Харківського окружного                      

адміністративного суду                                                

                                            М.О.

Спірідонов

вик. пом. судді Андренко Ю.Б.

тел. 730-42-75