Ухвала

від 31.10.2013 по справі 2а-7235/09/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2013 року Справа № 9104/29009/10

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого - судді Большакової О.О.,

суддів Глушка І.В., Макарика В.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДКЛ-Будінвест» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09 червня 2010 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДКЛ-Будінвест» до Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000672340/1 від 07.10.2009 р.

В обґрунтування заявлених вимог покликається на те, що оспорюване податкове повідомлення-рішення було винесено на підставі акту від 04.08.2009 р. № 1201/23-4/20834121, яким відповідач виявив порушення при здійсненні позивачем господарської операції з ТзОВ «Профліга» за договором будівельного підряду по капітальному ремонту обладнання, згідно із яким ТзОВ «Профліга» виконало для позивача роботи по капітальному будівництву. На думку відповідача, акти виконаних робіт не містять всіх необхідних реквізитів, а тому не підтверджують виконання робіт. Проте податкові накладні відповідають встановленим вимогам, а позивач не є контролюючим органом щодо своїх контрагентів та не несе відповідальності за сплату податку своїми контрагентами.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 09 червня 2010 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції ТзОВ «ДКЛ-Будінвест» оскаржило її подавши апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржувана постанова є незаконна і необґрунтована та прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права і підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову, оскільки суд першої інстанції прийшов до неправомірного висновку, що неукладення договору будівельного підряду у письмовій формі неодмінно призводить до його недійсності, а податкові накладні та інші письмові свідоцтва які засвідчують реальний факт вчинення господарської операції не породжують для позивача правових наслідків. Судом першої інстанції не зазначено, які конкретні докази вказують на факт невиконання ТзОВ «Профліга» робіт за договором будівельного підряду в натурі. Неправильним є твердження суду про відсутність будь-яких правих підстав для проведення позивачем ремонту, оскільки, на думку суду, позивач повинен був отримати відповідне погодження від власників обладнання. Укладення правочину на виконання робіт по ремонту обладнання відповідає меті діяльності позивача та видам робіт, передбачених статутними документами, було направлене на реальне настання наслідків у вигляді досягнення за результатами здійснення господарської операції економічного ефекту - отримання прибутку.

Відповідно до ст.197 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ТзОВ «ДКЛ-Будінвест» не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Судом встановлено, що з 24.06.2009 р. по 30.07.2009 р. відповідач провів позапланову перевірку позивача, що підтверджується актом від 04.08.2009 р. № 1201/23-4/20834121 «Про результати виїзної позапланової перевірки ТзОВ «ДКЛ-Будінвест» ЄДРПОУ: 20834121 з питань правових відносин з ТзОВ «Профліга» ЄДРПОУ: 31730122 за період з 01.03.2008 р. по 01.07.2009 р.» У зазначеному акті, ствердивши про недійсність правочинів, укладених з ТзОВ «Профліга», відповідач прийшов до висновку, що в порушення п. п. 1.7., 1.8., 7.2.3., 7.3.1., 7.4.1. Закону України «Про податок на додану вартість» позивач занизив суму податку на додану вартість в розмірі 4014,70 грн., у т.ч. за березень 2008 р. 940,50 грн., за липень 2008 р. 3074,20 грн..

У відповідності до вказаного акту, відповідач виніс податкове повідомлення-рішення від 10.08.2009 р. № 0000672340/0, а за результатами його адміністративного оскарження позивачем оспорюване податкове повідомлення-рішення № 0000672340/1 від 07.10.2009 р. на суму податку на додану вартість 6022,05 грн., у т.ч. 4014,70 грн. основний платіж, 2007,35 грн. штрафні (фінансові) санкції.

З матеріалів справи, зокрема, акту перевірки та позовної заяви вбачається, що донарахування суми податку було здійснено відповідачем за наслідками господарської операції позивача з ТзОВ "Профліга" по капітальному ремонту обладнання гідромотора повороту платформи 49.1302.000, вібратора площадного ЦВ-96,36В, електродвигуна 4АМ315-2У 160 кВт 3000 об/хв.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), при цьому такі витрати повинні бути підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Таким чином, банківські виписки, податкові накладні, реєстри отриманих і виданих податкових накладних є документами, які підтверджують сплату позивачем податку на додану вартість в ціні товару, та дають йому право на включення відповідних сум до податкового кредиту, а також на отримання бюджетного відшкодування у порядку, передбаченому п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Частина друга пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону встановлює відповідальність платника податку тільки у випадку включення в податковий кредит сум податку на додану вартість, не підтверджених податковими накладними. При цьому, Закон України «Про податок на додану вартість» не передбачає обов'язку або права одного платника податків контролювати показники податкової звітності іншого платника податків.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що з матеріалів справи вбачається, що обумовлені домовленістю позивача та ТзОВ «Профліга» роботи не виконувались. Обладнання, яке підлягало ремонту, не належало позивачу, жодних доказів наявності правових підстав для проведення його ремонту позивачем суду не надано.

Згідно із ч. 1 ст. 215, ст. 203 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, зокрема, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а його зміст не може суперечити актам цивільного законодавства та моральним засадам суспільства. Главою 61 ЦК України передбачені вимоги, встановлені до договорів підряду. Однак доказів їх дотримання з матеріалів справи, у т.ч. з наданих позивачем актів не вбачається, враховуючи відсутність письмової форми такого договору. Більше того, такий договір укладено щодо майна, неналежного позивачу без доказів будь-якого погодження із його власниками.

Згідно із ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним не вимагається. Згідно із ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1. ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування податку на додану вартість є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України. Згідно із п. 6.1. ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єкти оподаткування, визначені ст. 3 Закону, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.

Підпунктом 7.2.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. Платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну.

Відповідно до пп. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. При цьому, правом видачі податкової накладної користується виключно платник податку на додану вартість, зареєстрований як такий на підставі ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість». Надані податкові накладні містять усі реквізити, передбачені пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно із п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у визначених законом випадках. Згідно із пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що враховуючи нікчемність правочину, податкові накладні, видані як його наслідок, не породжують для позивача правових наслідків, а відтак про правомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення, в зв'язку з чим правові підстави для задоволення позову відсутні. При цьому покликання апелянта судом відхиляються, як такі, що повністю спростовуються наявними у адміністративній справі доказами.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Враховуючи вищенаведене, апеляційну скаргу ТзОВ «ДКЛ-Будінвест» слід залишити без задоволення, а вказану постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДКЛ-Будінвест» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09 червня 2010 року в адміністративній справі № 2а-7235/09/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.О. Большакова

Судді І.В. Глушко

В.Я. Макарик