Постанова

від 05.11.2013 по справі 813/7301/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2013 року 10 год. 37 хв. Справа № 813/7301/13-а

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання - Семеряк М.І.,

представника позивача - Білевич Х.О.,

представника відповідача - Богоніс С.М.,

розглянувши у м. Львові у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Андріокс» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного підприємства «Андріокс» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002751520 від 09.04.2013 року.

Хід розгляду справи відображений в ухвалах суду. В судовому засіданні 05.11.2013 року відповідно до положень ч.3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийняте з порушенням норм законодавства, оскільки правильність сплати податку на додану вартість підтверджується усіма необхідними первинними документами, які відповідають вимогам, встановлених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а встановлений в акті перевірки відповідачем факт того, що ТзОВ «Стелз ЛТД» з яким ПП «Андріокс» провадило господарську діяльність не мало права на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних, оскільки втратило статус платника податку на додану вартість, не може бути підставою для донарахування суми податкових зобов'язань по сплаті податку на додану вартість ПП «Андріокс», оскільки жодна норма Закону України «Про податок на додану вартість» не передбачає позбавлення права на нарахування податкового кредиту платником податку на додану вартість лише з тієї підстави, що його контрагент, який виписав податкову накладну, не мав права на її виписування.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав і просив його задовольнити з підстав, викладених в позові та наданих поясненнях.

Під час судового розгляду справи проведено заміну відповідача - Державну податкову інспекцію у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби на правонаступника - Державну податкову інспекцію у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області.

Позиція відповідача викладена в запереченні та наданих поясненнях. Зокрема, відповідач зазначає, що на час здійснення господарських операцій ПП «Андріокс» із ТзОВ «Стелз ЛТД», останнє не було зареєстроване платником податку на додану вартість, відповідно не мало права на складання податкових накладних. Відтак ПП «Андріокс» в порушення п.п.7.2.4. п. 7.2 ст. 7 Закону України « Про податок на додану вартість» завищило суму податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість за звітні(податкові) періоди з 01.02.2010 року по 31.10.2010 року в сумі 41278,00 грн. у зв'язку з включенням до податкових накладних ТзОВ «Стелз ЛТД».

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та висновки податкового органу, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ДПІ у Залізничному районі м. Львова Львівської області ДПС проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ПП «Андріокс» з питань підтвердження відображення в податковій декларації з податку на додану вартість податкового зобов'язання та податкового кредиту по взаємовідносинах із ТзОВ "Стелз ЛТД" за період з 01.02.2010р. по 31.10.2010р., за результатами якої складено акт від 18.03.2013 р. № 637/15-20/31729661.

У вищевказаному акті перевірки зафіксовано порушення ПП «Андріокс» п.п.7.2.4. п.7.2, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР (надалі - ЗУ «Про податок на додану вартість»), в результаті чого встановлено завищення суми податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість за звітні (податкові) періоди з 01.02.2010р. по 31.10.2010р., в сумі 41278,00 гри., що призвело до: заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду на загальну суму 41278,00 грн., в тому числі: за лютий 2010 року на суму 3344,00 грн., березень 2010 року на суму 3044,00 грн., квітень 2010 року на суму 4951,00 грн., травень 2010 року на суму 3320,00 грн., червень 2010 року на суму 5153,00 грн., липень 2010 року на суму 451.5,00 грн., серпень 2010 року на суму 4736,00 грн., вересень 2010 року на суму 6314,00 грн. та жовтень 2010 року на суму 5901,00 грн.

За результатами перевірки ДПІ у Залізничному районі м. Львова прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.04.2013р. № 0002751520, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання у розмірі 51597,5 грн., з яких за основним платежем нараховано 41278 грн. та штрафними санкціями нараховано 10319,5 грн.

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено, що ТзОВ «Стелз ЛТД» виписано (оформлено) для ПП «Андріокс» податкові накладні: №01/02 від 01.02.10 ( на суму 20063,59 грн., в тому числі ПДВ 3343,93 грн.). №1/03 від 01.03.10 ( на суму 18265,9 грн., в тому числі ПДВ 3044,32 грн.), №01/04 від 01.04.10 ( на суму 29705,38 грн., в тому числі ПДВ 4950,9 грн.), №05/05 від 05.05.10 ( на суму 19922,05 грн., в тому числі ПДВ 3320,34 гри.), №01/06 від 01.06.10 ( на суму 30919,56 грн., в тому числі ПДВ 5153,26грн.), № « 01/07 від 01.07.10 ( на суму 27085,84 грн., в тому числі ПДВ 4514,31 грн.), №02/08 від 02.08.10 ( на суму 28418,1 грн., в тому числі ПДВ 4736,35 грн.), №01/09 від 01.09.10 ( на суму 37881,58 грн., в тому числі ПДВ 6313,6 грн.), №01/10 від 01.10.10 ( на суму 35404,65 грн., втому числі ПДВ 5900,78 грн.).

Загальна сума податку на додану вартість по контрагенту ТзОВ "Стелз ЛТД", відображена позивачем у загальній сумі податкового кредиту, становить 41277,79 грн. (рядок 17 Декларації з ПДВ за лютий - жовтень 2010 року).

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображено у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних, поданих в електронному вигляді до ДПІ у Залізничному районі м. Львова Львівської області ДПС, що відповідає даним дод. 5 до податкової декларацї з податку на додану вартість, даним декларації з ПДВ за лютий - жовтень 2010 року.

Перевіркою встановлено, що ПП "Андріокс" до складу податкового кредиту декларації з ПДВ за період лютий - жовтень 2010 року включено податкові накладні, отримані від ТзОВ "Стелз ЛТД", якому на момент здійснення господарських операцій анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість (дата анулювання 17.07.2009 року). Відтак податковий орган прийшов до висновку, що ПП «Андріокс» неправомірно завищило суму податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість за вказані звітні періоди, у зв'язку з чим прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення.

Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в судовому порядку.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховував наступне.

Порядок обчислення та сплати податку на додану вартість регулюється Розділом V Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 року (далі - ПК України).

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Як вбачається з п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст.201 цього Кодексу.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а по зазначених операціях придбання результатів робіт (послуг) повинні бути в наявності.

Згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Суд, беручи до уваги лист Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, згідно якого для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи, а також ч.5 ст. 11 КАС України запропонував позивачу представити докази, які спростовували доводи податкового органу та підтвердили обгрунтованість позовних вимог.

Позивачем було долучено до матеріалів справи первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, а саме: копію свідоцтва про реєстрацію ТзОВ «Стелз ЛТД», копію свідоцтва платника ПДВ ТзОВ «Стелз ЛТД», копії договорів за 2010 рік, копії накладних за 2010 рік, копії договорів за 2009 рік, копія договору за 2008 рік.

Судом досліджено представлені позивачем первинні документи, встановлено, що вони оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Такі документи підтверджуюють реальний характер господарських операцій, що відбулись між позивачем та ТзОВ «Стелз ЛТД».

Що ж до висновків відповідача про те, що ПП «Андріокс» неправомірно завищено суму податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість за вказані періоди у звязку з формуванням такого на підставі податкових накладних оформлених ТзОВ «Стелз ЛТД», судом взято до уваги наступне.

ПП «Андріокс» провадило господарську діяльність із ТзОВ «Стелз ЛТД» та приймало виписані останнім податкові накладні опираючись на представлені ТзОВ «Стелз ЛТД» свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи та свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість. За таких обставин посадові особи ПП «Андріокс» не знали і не могли знати про той факт, що свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТзОВ «Стелз ЛТД» є анульованим. До того ж, позивачем регулярно здавалась електронна податкова звітність та вівся реєстр отриманих та виданих податкових накладних, які приймались відповідачем, про що видавались відповідні квитанції. Також відповідачем було прийнято відповідну електронну звітність, у якій було зазначено про проведені господарські операції між ПП «Андріокс» та ТзОВ «Стелз ЛТД» та наведено перелік отриманих від останнього податкових накладних і за період, що перевірявся. Відповідно та обставина, що відповідач, приймаючи податкову звітність та отримуючи реєстр отриманих ПП «Андріокс» від ТзОВ «Стелз ЛТД» податкових накладних жодним чином не відреагував на те, свідоцтво платника ПДВ ТзОВ «Стелз ЛТД» було анульовано ще у 2009 році, доводить відсутність у позивача інформації про те, що ТзОв «Стелз ЛДТ» не мало права виписувати податкові накладні.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що податковим органом не вчинено дій стосовно перевірки чинності свідоцтва платника ПДВ ТзОВ «Стелз ЛТД» та відповідно не проведено об'єктивного і повного аналізу господарської діяльності як позивача так і його контрагента ТзОВ «Стелз ЛТД», що, в свою чергу, стало підставою для необґрунтованого висновку про завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 41 278,00 грн. по операціях між ПП «Андріокс» та ТзОВ «Стелз ЛТД».

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Проте, податковим органом, доказів, на підставі яких можна дійти до висновку про порушення платником податків норм податкового законодавства суду надано не було.

Таким чином, сукупність вищенаведених, підтверджених документально та встановлених обставин дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення у повному обсязі.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача.

Керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області № 0002751520 від 09 квітня 2013 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Андріокс» ( ЄДРПОУ 31729661, м. Львів, вул. Кузнярівська, 13/1, 79025) судовий збір в сумі 516,00 грн. (п'ятсот шістнадцять гривень 00 копійок), сплаченого на підставі платіжного доручення № 939 від 17.10.2013 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 12 листопада 2013 року.

Суддя Сакалош В.М.