Рішення

від 04.11.2013 по справі 910/12009/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12009/13 04.11.13

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО КЛАСС ТРЕЙД» доТовариства з обмеженою відповідальністю «АЦУМАРІ» простягнення 146 867,92 грн.

Суддя Васильченко Т.В.

в присутності представників сторін:

від позивача:Шафінська І.І., довіреність б/н від 15.01.2013; від відповідача:не з'явився

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРО КЛАСС ТРЕЙД» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЦУМАРІ» про стягнення заборгованості у сумі 150 718,32 грн., з яких 129 050,34 грн. - основний борг, 10 045,27 грн. - 3% річних та 11 622,71 грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на виконання умов договору № М1635/2 від 17.06.2010 поставив відповідачу товар, втім відповідач, в порушення умов даного договору свої зобов'язання по оплаті отриманого товару належним чином не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.06.2013 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 08.08.2013 справу № 910/12009/13 передано на розгляд судді Босому В.П., у зв'язку із перебуванням судді Васильченко Т.В. у відпустці.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.08.2013, на підставі ст. 86 ГПК України, справу № 910/12009/13 прийнято до провадження суддею Босим В.П. та призначено розгляд справи.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 27.08.2013 справу № 910/12009/13 передано судді Васильченко Т.В., у зв'язку із виходом судді Васильченко Т.В. з відпустки.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.08.2013, на підставі ст. 86 ГПК України, справу № 910/12009/13 прийнято до провадження суддею Васильченко Т.В. та призначено розгляд справи.

18.09.2013 позивач, через відділ діловодства суду, подав уточнений розрахунок індексу інфляції та податкові накладні, які були складені в межах виконання умов договору № М1635/2 від 17.06.2010.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 07.10.2013 справу №910/12009/13 передано на розгляд судді Ломаці В.С., у зв'язку із перебуванням судді Васильченко Т.В. на лікарняному.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.10.2013, на підставі ст.ст.65, 86 ГПК України, справу № 910/12009/13 прийнято до провадження суддею Ломакою В.С. та призначено до розгляду.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 28.10.2013 справу №910/12009/13 передано для розгляду судді Васильченко Т.В., у зв'язку із виходом судді Васильченко Т.В. з лікарняного.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.10.2013 на підставі ст. 86 ГПК України, справу № 910/12009/13 прийнято до провадження суддею Васильченко Т.В. та призначено розгляд справи.

27.09.2013 позивач, через відділ діловодства суду, подав заяву про зменшення суми позову, за змістом якої позивач просить стягнути з відповідача 146 867,92 грн. заборгованості за договором №М1635/2 від 17.06.2010, з яких: 129 050,34 грн. основний борг, 10 065,92 грн. 3% річних та 7751,66 грн. інфляційні втрати.

В судовому засіданні 04.11.2013 представник позивача підтримав подану ним через відділ діловодства суду заяву про зменшення позовних вимог, просив задовольнити.

Частина 4 ст. 22 ГПК України визначає права, які належать лише позивачу. Так, відповідно до зазначеної норми права, позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи те, що судом не встановлено, що вищезазначені дії позивача суперечать законодавству або порушують права та охоронювані законом інтереси інших осіб, суд приймає заяву позивача про зменшення позовних вимог до розгляду.

Отже, оскільки зменшення позовних вимог, викладене позивачем у його письмовій заяві, прийняте господарським судом, то новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є: 146867,92 грн., з яких основний борг - 129050,34 грн., 3 % річних - 10065,92 грн., інфляційні втрати - 7751,66 грн.

В судовому засіданні 04.11.2013 представник позивача позовні вимоги, в редакції заяви про зменшення позовних вимог, підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином; про причини неявки представника суд не повідомив, клопотань або заяв до суду не надіслав.

Відповідно до п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

При цьому, оскільки суд неодноразово відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для чергового відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 04.11.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

17.06.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРО КЛАСС ТРЕЙД» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АЦУМАРІ» (покупець) укладено договір №М1635/2, відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити обладнання, в асортименті та кількості згідно додатку №1 від 17.06.2010 який є невід'ємною частиною даного договору на суму 171 361,83 грн., крім того ПДВ 34 272,37 грн., всього разом з ПДВ 205 634,20 грн., на умовах, викладених в даному договорі.

Додатком № 1 до договору сторони визначили асортимент обладнання та його ціну, що буде поставлятись відповідачу.

Згідно п.п. 2.1, 3.1.1 договору, з урахуванням додаткової угоди №1 від 18.06.2010, вартість товару, що продається по даному договору, складає: 171 361,83 грн., крім того ПДВ 34 272,37 грн., всього разом з ПДВ 205 634,20 грн., що еквівалентно ( 1Євро-10,09 грн.) 20380 Євро на день підписання договору. У випадку збільшення курсу Євро до гривні, вартість товару в гривні змінюється прямо пропорційно зміні курсу Євро, а оплата за поставлений товар повинна здійснюватись в національній валюті України з урахуванням курсу продажу МВБ+3%, діючого на момент платежу

При цьому, в ціну товару включено вартість тари, упаковки, маркування, доставки на об'єкт покупця в м. Київ, шеф-монтажу, пусконалагоджувальних робіт, митні витрати, сертифікація на Україні та ПДВ, гарантія та гарантійне обслуговування (п. 2.2 договору).

Пунктом 3.1 договору встановлено, що оплата товару здійснюється покупцем наступним чином: першу частину оплати, яка складає 136 685,21 грн., покупець перераховує на рахунок, вказаний продавцем протягом трьох банківських днів після підписання договору; другу частину оплати, що складає 59 099,14 грн., покупець перераховує на рахунок, вказаний продавцем протягом трьох банківських днів з моменту отримання письмового повідомлення (факс) про прибуття товару на склад продавця; третю частину оплати, що складає 9 849,85 грн., покупець сплачує протягом трьох банківських днів з моменту підписання акта введення обладнання в експлуатацію, але не пізніше 30 днів з дати передачі товару покупцю по видатковій накладній.

Доставка ж товару на об'єкт покупця в м. Київ, за умовами п. 3.2 договору, не повинна перевищувати 60 календарних днів з моменту отримання першої частини предоплати.

Сторонами не оспорювалась правомірність зазначеного договору, а тому в силу встановленої ст. 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, цей договір поставки є дійсним, а його положення беруться судом до уваги при розгляді спору.

На виконання умов даного договору, позивач у період з 22.06.2010 по 16.09.2010 поставив відповідачу узгоджене обладнання на загальну суму 201 655,68 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи видатковими накладними, які підписані обома сторонами без заперечень та скріплені печатками, а саме: №РН-00223 від 22.06.2010 на суму 17 062,20 грн., №РН-00246 від 14.07.2010 на суму 81 285,04 грн., №РН-00288 від 16.09.2010 на суму 103 308,44 грн. та довіреностями на отримання матеріальних цінностей №65 від 21.06.2010 та №88 від 15.09.2010.

Крім того, в матеріалах справи наявні податкові накладні, складені на виконання зобов'язань за спірним договором.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору щодо поставки визначеного обладнання.

Натомість відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань за договором, оплату отриманого товару належним чином не здійснив, сплативши лише 72605,34 грн., внаслідок чого за ним на момент звернення позивача до суду з даним позовом утворилась заборгованість за поставлений товар в сумі 129 050,34 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За умовами ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

При цьому, зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

П. 3.1 договору сторони визначили порядок оплати товару та встановили, що у будь-якому випадку оплата здійснюється не пізніше 30 днів з дати передачі товару покупцю по видатковій накладній.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, п.2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт поставки позивачем відповідачу узгодженого товару та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати отриманого товару підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 129 050,34 грн.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов'язання на підставі вказаної норми цивільного законодавства позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 10065,92 грн. за період з 17.10.2010 по 17.06.2013 та індекс інфляції у розмірі 7 751,66 грн. за період з жовтня 2010 по квітень 2013, які нараховані з урахуванням часткових оплат.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних та інфляції за заявлений позивачем період, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, тому вимоги позивача в цій частині також підлягають задоволенню.

Згідно ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, відповідно п. 2.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" зменшення розміру позовних вимог згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" є підставою для повернення зайво сплаченої суми судового збору.

Отже, оскільки позивач в процесі розгляду справи зменшив свої позовні вимоги до 146867,92 грн. судовий збір в сумі 76,81 грн. підлягає поверненню позивачу, оскільки при поданні позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір в сумі 3014,17 грн.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АЦУМАРІ» (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 19-21, літера «А»; ідентифікаційний код 36592598) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО КЛАСС ТРЕЙД» (02002, м. Київ, вул. Степана Сагайдака, 101; ідентифікаційний код 36068723) 129 050 (сто двадцять дев'ять тисяч п'ятдесят) грн. 34 коп. основного боргу, 7 751 (сім тисяч сімсот п'ятдесят одна) грн. 66 коп. - інфляційних втрат, 10 065 (десять тисяч шістдесят п'ять) грн. 92 коп. - 3% річних та 2 937 (дві тисячі дев'ятсот тридцять сім) грн. 36 коп. витрат по сплаті судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «ЄВРО КЛАСС ТРЕЙД» (02002, м. Київ, вул. Степана Сагайдака, 101; ідентифікаційний код 36068723) з Державного бюджету України 76 (сімдесят шість) грн. 81 коп. судового збору, перерахованого платіжним дорученням № 70 від 05.06.2013, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 910/12009/13.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.11.2013.

Суддя Т.В. Васильченко