Постанова

від 21.01.2014 по справі 910/12009/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2014 р. Справа№ 910/12009/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Калатай Н.Ф.

Пашкіної С.А.

при секретарі Майданевич Г.А.

за участю від позивача - Шафінська І.І

представників сторін: від відповідача - не з'явився.

розглянувши Товариство з обмеженою відповідальністю

апеляційну скаргу "Ацумарі"

на рішення

господарського суду міста Києва

від 04.11.2013 року

у справі № 910/12009/13 (суддя: Васильченко Т.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

"Євро Класс Трейд"

до Товариство з обмеженою відповідальністю

"Ацумарі"

про стягнення 146 867, 82 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 04.11.2013 року позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЦУМАРІ" (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 19-21, літера "А"; ідентифікаційний код 36592598) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО КЛАСС ТРЕЙД" (02002, м. Київ, вул. Степана Сагайдака, 101; ідентифікаційний код 36068723) 129050 (сто двадцять дев'ять тисяч п'ятдесят) грн. 34 коп. основного боргу, 7751 (сім тисяч сімсот п'ятдесят одна) грн. 66 коп. - інфляційних втрат, 10065 (десять тисяч шістдесят п'ять) грн. 92 коп. - 3% річних та 2937 (дві тисячі дев'ятсот тридцять сім) грн. 36 коп. витрат по сплаті судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

Повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "ЄВРО КЛАСС ТРЕЙД" (02002, м. Київ, вул. Степана Сагайдака, 101; ідентифікаційний код 36068723) з Державного бюджету України 76 (сімдесят шість) грн. 81 коп. судового збору, перерахованого платіжним дорученням № 70 від 05.06.2013, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 910/12009/13.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2013 року апеляційну скаргу прийнято до провадження. Розгляд справи призначено до розгляду.

В судове засідання 21.01.2014 року представник відповідача в судове засідання не з'явився, проте належним чином повідомлений про дату, місце та час судового засідання.

Колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представника відповідача, враховуючи що останній належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справи, 17.06.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄВРО КЛАСС ТРЕЙД" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АЦУМАРІ" (покупець) укладено договір №М1635/2, відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити обладнання, в асортименті та кількості згідно додатку №1 від 17.06.2010 який є невід'ємною частиною даного договору на суму 171361,83 грн., крім того ПДВ 34272,37 грн., всього разом з ПДВ 205634,20 грн., на умовах, викладених в даному договорі.

Додатком № 1 до договору сторони визначили асортимент обладнання та його ціну, що буде поставлятись відповідачу.

Згідно п.п. 2.1, 3.1.1 договору, з урахуванням додаткової угоди №1 від 18.06.2010, вартість товару, що продається по даному договору, складає: 171361,83 грн., крім того ПДВ 34272,37 грн., всього разом з ПДВ 205634,20 грн., що еквівалентно ( 1Євро-10,09 грн.) 20380 Євро на день підписання договору. У випадку збільшення курсу Євро до гривні, вартість товару в гривні змінюється прямо пропорційно зміні курсу Євро, а оплата за поставлений товар повинна здійснюватись в національній валюті України з урахуванням курсу продажу МВБ+3%, діючого на момент платежу.

При цьому, в ціну товару включено вартість тари, упаковки, маркування, доставки на об'єкт покупця в м. Київ, шеф-монтажу, пусконалагоджувальних робіт, митні витрати, сертифікація на Україні та ПДВ, гарантія та гарантійне обслуговування (п. 2.2 договору).

Пунктом 3.1 договору встановлено, що оплата товару здійснюється покупцем наступним чином: першу частину оплати, яка складає 136685,21 грн., покупець перераховує на рахунок, вказаний продавцем протягом трьох банківських днів після підписання договору; другу частину оплати, що складає 59099,14 грн., покупець перераховує на рахунок, вказаний продавцем протягом трьох банківських днів з моменту отримання письмового повідомлення (факс) про прибуття товару на склад продавця; третю частину оплати, що складає 9849,85 грн., покупець сплачує протягом трьох банківських днів з моменту підписання акта введення обладнання в експлуатацію, але не пізніше 30 днів з дати передачі товару покупцю по видатковій накладній.

Доставка ж товару на об'єкт покупця в м. Київ, за умовами п. 3.2 договору, не повинна перевищувати 60 календарних днів з моменту отримання першої частини предоплати.

Сторонами не оспорювалась правомірність зазначеного договору, а тому в силу встановленої ст. 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, цей договір поставки є дійсним, а його положення беруться судом до уваги при розгляді спору.

На виконання умов даного договору, позивач у період з 22.06.2010 по 16.09.2010 поставив відповідачу узгоджене обладнання на загальну суму 201655,68 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи видатковими накладними, які підписані обома сторонами без заперечень та скріплені печатками, а саме: №РН-00223 від 22.06.2010 на суму 17062,20 грн., №РН-00246 від 14.07.2010 на суму 81285,04 грн., №РН-00288 від 16.09.2010 на суму 103308,44 грн. та довіреностями на отримання матеріальних цінностей №65 від 21.06.2010 та №88 від 15.09.2010.

Крім того, в матеріалах справи наявні податкові накладні, складені на виконання зобов'язань за спірним договором.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору щодо поставки визначеного обладнання.

Натомість відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань за договором, оплату отриманого товару належним чином не здійснив, сплативши лише 72605,34 грн., внаслідок чого за ним на момент звернення позивача до суду з даним позовом утворилась заборгованість за поставлений товар в сумі 129050,34 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За умовами ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

При цьому, зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

П. 3.1 договору сторони визначили порядок оплати товару та встановили, що у будь-якому випадку оплата здійснюється не пізніше 30 днів з дати передачі товару покупцю по видатковій накладній.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, п.2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт поставки позивачем відповідачу узгодженого товару та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати отриманого товару підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 129050,34 грн.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов'язання на підставі вказаної норми цивільного законодавства позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 10065,92 грн. за період з 17.10.2010 по 17.06.2013 та індекс інфляції у розмірі 7751,66 грн. за період з жовтня 2010 по квітень 2013, які нараховані з урахуванням часткових оплат.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних та інфляції за заявлений позивачем період, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, тому вимоги позивача в цій частині також підлягають задоволенню.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

Суд першої інстанції правомірно розглянув справу з врахуванням зміни позовних вимог. Направлення претензії до звернення до суду не є обов'язком позивача. Представник позивача Шафінська І.І. має належним чином оформлені повноваження для представництва ТОВ "Євро Класс Трейд".

Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів цілком підтримує висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Доводи наведені відповідачем в апеляційній скарзі колегією суддів не приймаються до уваги з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду м. Києва від 04.11.2013 року у справі № 910/12009/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 910/12009/13 повернути до господарського суду м. Києва.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя О.М. Баранець

Судді Н.Ф. Калатай

С.А. Пашкіна

Повний текст постанови складено 23.01.2014 року.