Ухвала

від 31.10.2013 по справі 826/8084/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/8084/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян С.К. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

31 жовтня 2013 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Горбань Н.І., Межевича М.В.

за участю секретаря Рижкової Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційні скарги Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби, Міністерства доходів і зборів України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Арі-Агро" до Міністерства доходів і зборів України, Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби про визнання дій неправомірними, скасування податкового повідомлення-рішення ,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач, Приватне підприємство "Арі-Агро" звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, в якому просить суд : визнати неправомірними дії Державної податкової служби України щодо ненадання відповіді про результати розгляду повторної скарги; скасувати податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків № 0000052202/486 від 14 грудня 2012 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2013 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області № 0000052202/486 від 14.12.2012 року. Визнано протиправними дії Державної податкової служби України щодо надіслання рішення про результати розгляду скарги Приватного підприємства "Арі-Агро". В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням представники Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби, Міністерства доходів і зборів України подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати поставу суду першої інстанції та прийняти нову про ідмову в задоволенні позову.

В своїх апеляційних скаргах апелянти посилаються на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Суд першої інстанції задовольняючи частково позов прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача про визнання неправомірними дій Державної податкової служби України щодо ненадання відповіді про результати розгляду повторної скарги підлягають задоволенню частково, з огляду на відсутність доказів своєчасного направлення у встановленому порядку позивачу рішення за результатами скарги, та наявність доказів щодо своєчасного прийняття рішення за результатами розгляду скарги.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Прилуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Чернігівської області ДПС була проведена позапланова документальна перевірка приватного підприємства «Арі - Агро» з питань дотримання вимог податкового законодавства по ПДВ щодо взаєморозрахунків з контрагентом ПП «Олми» (код за ЄДРПОУ 36567336) та ПП «Трейстар» (код за ЄДРПОУ 36567320) за період з 01.10.2010р. по 30.11.2010р., за результатами якої було складено акт перевірки №875/22/33556426 від 30.11.2012р.

На підставі висновків акту перевірки про порушення позивачем п. 1.7 ст.1, п.п.7.2.3, п.п.7.2.4, п.п.7.2.6, п,п.7.2.6 п.7,2, п.п.7,7.1 п, 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.2,4,5,6,18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України №165 від 30.05.1997р.та ст.2, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № від 14.12.2012р. №0000052202/486, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 179063,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 44765,75 грн. Крім того, Прилуцькою ОДПІ в результаті нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість обчислено пеню в сумі 33560,80 грн.

Позивачем, в процесі адміністративного оскарження надіслано скаргу, за результатами розгляду якої 22 лютого 2013 року Державною податковою службою у Чернігівській області винесено рішення про результати розгляду скарги № 416/10/10-215, яким позивачу було відмовлено в задоволенні скарги.

Позивачем надіслано 07.03.2013 року скаргу на адресу ДПС України, яку, згідно з повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення, було вручено ДПС України 11.03.2013р.

30.03.2013р. Державною податковою службою України прийнято рішення №4825/6/10-2115 7637/7/10-2115 про результати розгляду повторної скарги, яким скаргу позивача залишено без задоволення.

Так, відповідно до п.56.5. ст.56 Податкового кодексу України, платник податків одночасно з поданням скарги контролюючому органу вищого рівня зобов'язаний письмово повідомляти контролюючий орган, яким визначено суму грошового зобов'язання або прийнято інше рішення, про оскарження його податкового повідомлення-рішення або будь-якого іншого рішення.

Відповідно до п.56.8. ст.56 ПК України, контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Відповідно до п.56.9. ст.56 ПК України, керівник (або його заступник) відповідного контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті. Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (або його заступника), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків. Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника контролюючого органу (або його заступника) - про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано зазначає, що вищезазначеними нормами чітко встановлено обов'язок контролюючого органу щодо строку та порядку надіслання рішення. При цьому порядок такого надіслання встановлено як поштою з повідомленням про вручення.

Натомість, судом першої інстанції встановлено, що представником Міністерства доходів та зборів було повідомлено про надіслання рішення про результати розгляду скарги рекомендоване поштовою кореспонденцією, на підтвердження чого надано перелік рекомендованих поштових відправлень від 1 квітня 2013 року. Однак, суд першої інстанції обґрунтовано зазначає, що доказів надіслання рішення про результати розгляду скарги саме у встановленому Законом порядку - повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, або конверту про повернення такого відправлення у зв'язку з відсутністю адресата, відповідачем суду не надано.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про визнання неправомірними дій Державної податкової служби України щодо ненадання відповіді про результати розгляду повторної скарги підлягають задоволенню частково, з огляду на відсутність доказів своєчасного направлення у встановленому порядку позивачу рішення за результатами скарги.

Що стосується податкового повідомлення-рішення, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання його протиправним та скасування.

Так, з матеріалів справи вбачається, Актом перевірки були встановлені взаємовідносини між позивачем та ПП «Олми», яким було реалізовано позивачу кукурудзу. Акт перевірки містить посилання, що позивачем надані до перевірки видаткові та податкові накладні на відвантаження Постачальником покупцю кукурудзи на суму 927590 грн., у т.ч. ПДВ 154598 грн. При цьому, видаткові накладні, на думку відповідача, підписані невстановленими особами.

З огляду на вищевикладене, а також на те, що позивачем 09.11.2009 року подано податковий розрахунок комунального податку за III квартал 2009 року, згідно якого на підприємстві не обліковується працівників, відповідач дійшов висновку про те, що податкові накладні не можна визнати належним доказом на підтвердження факту виконання господарських операцій. Також відповідач дійшов висновків, що підписані невідомою особою податкові накладні від імені постачальника не можуть бути підставою для нарахування податкового кредиту.

Також акт перевірки містить посилання на те, що для перевірки не надано товарно-транспортні накладні та інші документи, що свідчать про транспортування товарно-матеріальних цінностей та вантажні роботи до пункту збереження ПП"Арі-Агро» від ПП «Олми», наявність яких є обов'язковою відповідно до Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи, затвердженої спільним наказом Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 07.08.1996р. №228/253.

Крім того, актом перевірки встановлено, що за результатами автоматизованого співставлення ПЗ та ПК відхилення між ПП"Арі-Агро" та ПП «Олми» становить 154598 грн. Згідно Додатку №5 до податкової декларації з ПДВ "Розшифровки ПЗ та ПК в розрізі контрагентів" приватне підприємство „Арі-Агро" до податкового кредиту по Декларацій з ПДВ включено ПДВ у сумі 154598 грн.: за жовтень 2010 р. на суму 38750 грн. , за листопад 2010р. на суму 115848 грн.

Щодо іншого контрагента позивача відповідачем було зазначено про відсутність товарно-транспортних накладних, відсутність розшифрування підпису у видаткових накладних.

Відповідно до підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та $ складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8і цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 цього пункту в тій самій редакції, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Матеріали справи містять всі податкові накладні, зазначені в акті перевірки.

Відповідно до підпункту 7.2.1. пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, що податкові накладні, виписані позивачу його контрагентами, містять всі вищезазначені реквізити, встановлені Законом України «Про податок на додану вартість» та затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 р. №165 Порядком заповнення податкової накладної.

Таким чином, матеріали справи містять податкові накладні, виписані позивачу його контрагентами, в той же час акт перевірки позивача не містить жодних зауважень щодо їх змісту та інформації про відсутність статусу платника податку у контрагентів позивача станом на дату їх виписки.

Матеріалами справи підтверджується реалізація позивачем придбаної у вищезазначених контрагентів в процесі провадження господарської діяльності продукції.

Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємства, установи, від імені яких складений документ, назву документа (форми), код форми, дату і місце складання; зміст господарської операції, вимірювачі господарської операції (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Вищевказані накладні, оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-ХІУ та "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за № 168/704,

Крім того, чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації, наявності чи відсутності основних фондів у останнього. Законодавством не передбачено обов'язку покупця перевіряти у продавця місцезнаходження майна, наявність трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів та іншого майна, економічно необхідного для здійснення господарської операції. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, оскільки чинним законодавством така відповідальність не передбачена.

Слід також наголосити, що у податковому праві визнається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому податковим Законом.

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких податкових накладних, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.

Таким чином, з огляду на наведені законодавчі приписи юридичним фактом, який породжує право платника на податкову вигоду (зокрема, у вигляді права на зменшення об'єкта оподаткування податку на додану вартість на суму податкового кредиту та об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму здійснених витрат), є реальність господарської операції.

Крім того, в суді апеляційної інстанції були надані додаткові докази товарності оскаржуваних угод, щодо наявності складських приміщень для зберігання кукурудзи, зокрема, Договір оренди нежитлового приміщення № 1 від 28 квітня 2009 року; Договір оренди нежитлового приміщення № 2 від 03 січня 2010 року; Договір оренди нежитлового приміщення № 8 від 03 січня 2010 року; Копія Договору оренди нежитлового приміщення № 7 від 30 липня 2011 року; копія Свідоцтва про право власності на нерухоме майно; Договір оренди нежитлового приміщення № 8 від 02 серпня 2010 року; копія акту приймання-передачі нежитлового приміщення від 03 серпня 2011 року, копія Свідоцтва про право власності на нерухоме майно; Договір оренди нежитлового приміщення № 9 від 01 серпня 2010 року, копія Свідоцтва про право власності на нерухоме майно та договори оренди транспортних засобів, а саме: Договір оренди транспортного засобу від 03 січня 2010 року, вид транспортного засобу контейнеровоз; копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу; Договір оренди транспортного засобу від 03 січня 2010 року, вид транспортного засобу вантажний автомобіль; копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. Договір оренди транспортного засобу від 04 січня 2010 року, вид транспортного засобу вантажний автомобіль типу платформи С; акт приймання-передачі вантажного автомобіля від 08 січня 2010 року; Договір оренди транспортного засобу від 02 січня 2013 року, вид транспортного засобу вантажний автомобіль типу платформи С; Договір оренди транспортного засобу від 02 січня 2013 року, вид транспортного засобу причіп платформи С; копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу .

Тобто, з матеріалів справи вбачається, що позивачем були виконані вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зазначені правочини були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (наведеним вище судом була встановлена товарність зазначених господарських операцій, що не було допустимими доказами заперечено відповідачем), та крім того, як було встановлено судом першої інстанції з аналізу наявних матеріалів справи, контрагентами позивача суми ПДВ за відповідний період, що були включені позивачем до складу податкового кредиту, - були визначені в податкових деклараціях з податку на додану вартість та прийняті відповідними податковими органами, а отже вказані суми були визначені контрагентами позивача, як податкові зобов'язання для сплати до державного бюджету. Матеріалами справи підтверджується реалізація позивачем придбаного у вищезазначених контрагентів в процесі провадження господарської діяльності.

Разом з тим, суд першої інстанції обґрунтовано прийняв до уваги доводи відповідача, що на порушення позивачем вимог Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи, затвердженої спільним наказом Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 07.08.1996р. № 228/253, оскільки згідно з Висновком Міністерства юстиції України від 15 травня 2006 року № 10/68 рішення про державну реєстрацію наказу Міністерства статистики України та Міністерства транспорту України від 7 серпня 1996 року N 228/253 скасовано та 31 травня 2006 року зазначений наказ виключено з Державного реєстру нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Разом з тим, в порушення ст. 71 КАС України відповідачем ні в суду першої інстанції ні в суді апеляційної інстанції не надано доказів правомірності винесеного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на вищезазначене апеляційна інстанція приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позов.

При цьому апеляційні скарги не містять посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявниками в апеляційних скаргах були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційних скаргах процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційні скарги залишаються без задоволення, а постанова суду першої інстанції -без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційнуі скарги Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби, Міністерства доходів і зборів України - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2013 року - залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі, тобто з 05 листопада 2013 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя : Г.В.Земляна

Судді: Н.І. Горбань

М.В. Межевич

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.