Ухвала

від 05.11.2013 по справі 822/2867/13-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/2867/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Шевчук О.П.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Залімського І. Г.

суддів: Білоуса О.В. Курка О. П.

секретар судового засідання: Швець А.І.

за участі:

представника позивача: ОСОБА_2

представника відповідача: Рисюка П.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Кам'янець-Подільська об'єднана державна податкова інспекція Хмельницької області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

В липні 2013 року фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4, позивач) звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів (далі - Кам'янець-Подільська ОДПІ, відповідач) про визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 вересня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 вересня 2013 року скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованої постанови.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив вимоги, що в ній викладені, задовольнити.

Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, працівниками відповідача проведена документальна позапланова виїзна перевірка фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість за наслідками господарських операцій по взаємовідносинах з постачальниками.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складений акт №229/172/НОМЕР_1 від 01.02.2013 року.

В ході перевірки встановлені та зафіксовані в акті порушення позивачем вимог ст.ст.203, 215,228,655,656, 662 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які були б спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним ( п.5 ст.203 ЦК України) по правочинах здійснених ФОП ОСОБА_4 за липень 2011 року з ТОВ"ТД"Перший будівельний", п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України завищено податковий кредит по ПДВ за липень 2011 року на суму 127346,00 грн., оскільки позивач неправомірно відніс до податкового кредиту з податку на додану вартість за липень 2011 року суми ПДВ в розмірі 127346,00 грн., по господарській операції з ТОВ"ТД"Перший будівельний", ідентифікаційний код 36081099.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0000031702 від 15 лютого 2013 року, яким позивачу збільшена сума грошового зобов'язання по ПДВ на 191019,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 127346,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 63673,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги ФОП ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки є необґрунтованими, а тому прийняте на їх підставі податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до матеріалів справи, підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугував висновок податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства при формуванні податкових зобов'язань з податку на додану вартість за результатами господарських операцій з ТОВ"ТД"Перший будівельний", так як дані операції, на думку податкового органу, є безтоварними.

Податковий орган вважає, що позивач провів документальне оформлення фінансово-господарських операцій із ТОВ"ТД"Перший будівельний", які фактично не здійснювались в межах господарської діяльності ФОП ОСОБА_4. Тобто, ці операції не мали реального характеру, а відбувалось лише їх документування.

В період, який охопила перевірка, позивач уклав із ТОВ"Торговий дім "Перший будівельний" (Продавець) договір купівлі - продажу №1-23-06/10 - н від 23.06.2010 року, пунктом 1.1. якого встановлено, що Продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, продати (передати у власність) Покупцеві, визначений у п.1.2 цього Договору (надалі іменується "товар"), а Покупець - купити (прийняти та оплатити) товар. Товаром за даним договором є камінь вапняковий для цукрової промисловості : фракції 80-120 мм, фракції 40-80 мм. Товар відповідає вимогам ДСТУ 1451-96. Одиницею Товару за цим договором є одна тонна - 1т (п.1.2 Договору).

Покупець зобов`язується поставляти Продавцю під завантаження товаром залізничні напіввагони із розрахунку від 5 (п`яти) до 10 (десяти) залізничних напіввагонів на протязі 1 (одного) робочого дня по реквізитам : відвантажувач товару - ТОВ"Ресурс-Інвест-2007" за дорученням ТОВ "ТД"Перший будівельний", код відвантажувача - 5244, станція відвантаження товару - Південо-західна дорога, ст.Нігин, під`їзні колії ДП"Нігинський кар`єр", код станції - 333100 (п.2.3 Договору). Датою поставки товару вважається дата передачі товару перевізнику, яка зазначається у відповідній накладній (п.2.6 Договору). Датою приймання товару вважається дата приймання товару, яка зазначається у відповідній накладній ( п.2.7 Договору). Розрахунки між Сторонами здійснюються в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів з розрахункового рахунку Покупця на розрахунковий рахунок Продавця (п.4.3 Договору).

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 28.08.2013 року ТОВ "ТД"Перший будівельний" зареєстроване суб`єктом підприємницької діяльності з 14.08.2008 року, основний вид діяльності ТОВ "ТД"Перший будівельний" - оптова торгівля будівельними матеріалами. ТОВ "ТД"Перший будівельний" в період укладення та виконання умов договору купівлі - продажу № 1-23-06/10 - н від 23.06.2010 року знаходилось на обліку в ДПІ у Оболонському районі м.Києва та було зареєстроване платником ПДВ.

Виконання умов вказаного договору підтверджується видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями та банківськими виписками, відомостями плати за подавання вагонів на завантаження, забирання вагонів та маневрову роботу та відомості плати за користування вагонами в липні 2011 року, з відміткою про оплату та із зазначенням коду і найменування під`їзної колії: 5101 ДП"Нігинський кар`єр", коду і найменування платника: 4252822 ФОП ОСОБА_4, код і найменування вантажовласника: 5273 ФОП ОСОБА_4.

Використання отриманих від ТОВ "ТД"Перший будівельний" ТМЦ підтверджується договорами поставки: №21 від 29.04.2011 року, №23-02-11/1-Б від 23.02.2011 року, видатковими та податковими накладними, документами на перевезення вантажу залізничним транспортом (накладними), банківськими виписками про надходження виручки на поточний рахунок від вказаних покупців, листом ТОВ "Юзефо-Миколаївська аграрно-промислова компанія" №142 від 26.02.2013 року.

За результатами вказаних операцій позивачем в липні 2011 року віднесено до податкового кредиту з податку на додану вартість суму ПДВ в розмірі 127346,00 грн.

Відповідно до п.200.1, п.200.2, п.200.3, п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначений статтею 198 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: у паперовому вигляді; в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Вказуючи на порушення позивачем зазначених норм податковий орган не заперечує факту наявності у позивача податкових накладних. Крім того, відсутні зауваження щодо їх оформлення.

Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з

визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, формування платником податку витрат підприємства та податкового кредиту допускається за умови наявності зв'язку цих витрат з її господарською діяльністю товариства та підтвердження відповідних сум належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" від 16.07.1999 року № 996-14 зі змінами і доповненнями встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що вищенаведені документи відповідають вимогам до первинних документів, містять усі визначені законом необхідні реквізити, що дає підстави для врахування їх при формуванні витрат та податкового кредиту.

Посилання відповідача на неможливість здійснення контрагентами позивача господарських операцій та порушення ними вимог законодавства під час підприємницької діяльності, колегією суддів не враховуються з огляду на наступне.

Податковий кодекс України не пов'язує виникнення права покупця на отримання бюджетного відшкодування з обставиною підтвердження його контрагентами факту сплати податку на додану вартість до бюджету. До того ж сплачений покупцем в ціні придбання товару податок на додану вартість не перераховується продавцем безпосередньо до бюджету, а враховується в податкових зобов'язаннях останнього. Тобто, виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 29 жовтня 2010 року у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції.

Отже, якщо контрагент не виконує своїх зобов'язань, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, чинним законодавством України на покупця товару, послуг - платника податку не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту та заявлені суми від'ємного значення до бюджетного відшкодування перевіряти дотримання постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства зі сплати податкових зобов'язань до бюджету.

Загальним принципом юридичної відповідальності є вина в порушенні законодавчо встановленого імперативного правила поведінки. Закон не передбачає відповідальності за винні дії іншої особи.

Враховуючи наведені обставини в сукупності, колегія суддів дійшла висновку про правомірність формування податкової звітності за результатами господарських відносин позивача із "ТД"Перший будівельний", оскільки реальність та повноти відображення даних операцій в податковому обліку документально підтверджена та не спростована відповідачем. Отже, висновки податкового органу в частині порушення позивачем вимог податкового законодавства під час господарських відносин із "ТД"Перший будівельний" є безпідставними, а прийняте на їх підставі податкове повідомлення-рішення - протиправне та підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 198 та статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Хмельницькій області, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 вересня 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 12 листопада 2013 року .

Головуючий Залімський І. Г.

Судді Білоус О.В.

Курко О. П.