Ухвала

від 07.11.2013 по справі 801/3498/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 801/3498/13-а

07.11.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дудкіної Т.М.,

суддів Дадінської Т.В. ,

Омельченка В. А.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кудряшова А.М. ) від 19.09.13 у справі № 801/3498/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дюсс-Крим" (вул. Д.І.Ульянова, буд.26 кв.93, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95017)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим (вул. М. Залки, 1/9, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дюсс-Крим» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим із вимогами про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000682201 від 21.03.2013 року, яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 235231,75 гривень, у тому числі за основним платежем в розмірі 203680,00 гривень та застосовані штрафні санкції в розмірі 31551,75 гривень, а також визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000742201 від 21.03.2013 року, яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 197098,00 гривень, у тому числі за основним платежем в розмірі 167863,00 гривень та за штрафними санкціями в розмірі 29235,00 гривень.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.09.13 року адміністративний позов - задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби № 0000682201 від 21.03.2013, прийняте стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "Дюсс-Крим", про збільшення податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 235231 (двісті тридцять п'ять тисяч двісті тридцять одна) гривня 75 копійок; № 0000742201 про збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 197098 (сто дев'яносто сім тисяч дев'яносто вісім) гривень 00 копійок.

Також судом вирішено питання щодо судових витрат.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

У судове засідання 07.11.2013 сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 26.02.2013 року по 04.03.2013 року посадовими особами Державної податкової інспекції у місті Сімферополі проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Дюсс-Крим» по взаємовідносинам ПП «Аланар» (код за ЄДРПОУ36951716), ПП «Ньютехнолоджи» (код за ЄДРПОУ 36951648) за період з 01.10.2009 року по 30.09.2012 року.

Перевіркою повноти визначення валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування по взаємовідносинам з ПП «Аланар» за період з 01.10.2009 року по 30.09.2011 року встановлено їх завищення всього у сумі 839315,00 гривень, у тому числі по періодах: 2 квартал 2010 року - 31281,00 гривень, 3 квартал 2010 року - 267280,00 гривень, 4 квартал 2010 року - 206252,00 гривень, 1 квартал 2011 року - 27130,00 гривень,2 квартал 2011 року - 227506,00 гривень, 3 квартал 2011 року - 79866,00 гривень.

Також, позивачем визначений податковий кредит по взаємовідносинам з цим контрагентом з ПДВ у сумі 181161 грн., та перевіркою встановлено його завищення на 167863 грн.

за даними перевірки, згідно наданих до перевірки копій документів та автоматизованих інформаційних систем, що використовуються у ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС взаємовідносин з контрагентом ПП «Портал Крим», які формують втрати та податковий кредит підприємства не відбувалося.

Результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Дюсс-Крим» знайшли своє відображення у Акті №1533/22-1/35984096 від 07.03.2013 року.

Згідно Акту перевірки відповідачем встановлено порушення:

- пп.5.1, пп.5.2.1, п.5.2, п.5.3.9, пп.5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.14.1.191 п.14.1 ст.14, п.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п. 138.8,ст.138, пп. 139.1.9. п.139.1. ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, встановлено його заниження у сумі 203680,00 гривень, у тому числі по періодах: 2 квартал 2010 року в сумі 7820,00 гривень, 3 квартал 2010 року в сумі 66820,00 гривень, 4 квартал 2011 року в сумі 51563,00 гривень, 1 квартал 2011 року в сумі 6780,00 гривень, 2 квартал 2011 року в сумі 52326,00 гривень, 3 квартал 2011 року в сумі 18369,00 гривень;

- п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, пп.7.2.1, п.п.7.2.3, п.7.2,п. п.7.4.1,п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.14.1.181, п.14.1.191 ст.14, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.3, п.198.6 ст.198, ст..200, п.201.4, п.201.14, п.201.15, ст..201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 167863,00 гривень, в тому числі: травень 2010 року в сумі 1042,00 гривень, червень 2010 року в сумі 5214,00 гривень, липень 2010 року 4154,00 гривень, серпень 2010 року в сумі 26386,00 гривень, вересень 2010 року в сумі 22916,00 гривень, за жовтень 2010 року в сумі 19828,00 гривень, листопад 2010 року в сумі 13109,00 гривень, грудень 2010 року в сумі 18314,00 гривень, січень 2011 року в сумі 1371,00 гривень, лютий 2011 року в сумі 1087,00 гривень, березень 2011 року в сумі 2968,00 гривень, квітень 2011 року в сумі 2405,00 гривень, травень 2011 року 6485,00 гривень, червень 2011 року в сумі 26611,00 гривень, липень 2011 року в сумі 3696,00 гривень, за серпень 2011 року в сумі 4728,00 гривень, вересень 2011 року в сумі 7549,00 гривень.

На підставі висновків акту перевірки ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС були винесені податкові повідомлення-рішення №0000682201 від 21.03.2013 року про збільшення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 235231,75 гривень, у тому числі за основним платежем в розмірі 203680,00 гривень та застосовані штрафні санкції в розмірі 31551,75 гривень (т.1 а.с.11) та №0000742201 від 21.03.2013 року про збільшення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 197098,00 гривень, у тому числі за основним платежем в розмірі 167863,00 гривень та за штрафними санкціями в розмірі 29235,00 гривень (т.1 а.с.12).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що укладені угоди мали реальний характер, податковий кредит з ПДВ та витрати сформовано на підставі належних чином оформлених податкових накладних та первинних бухгалтерських документів за господарськими операціями, які фактично здійснені, а висновки податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства є необґрунтованим і таким, що суперечить чинному законодавству.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Перевіряючи постанову суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для висновку податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств є спрямованість усіх операцій за участю перевірених контрагентів на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

На час проведення перевірки та прийняття податкового повідомлення-рішення набув чинності Податковий кодекс України (надалі - ПК), що діє з 01.01.2011 року.

Пунктом 54.3 ст.54 ПК встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: 54.3.1. платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію; 54.3.2. дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з пунктом 123.1 статті 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

На підтвердження отримання товару від ПП «Аланар» позивачем надані документи бухгалтерської та податкової звітності.

Як свідчать надані документи, між позивачем та ПП «Аланар» укладений договір № 4 від 03.05.2010 року, відповідно до якого ПП «Аланар» (Продавець) зобов'язується продати (відвантажити та доставити) продукцію, згідно замовлення Покупця, а ТОВ «Дюсс-Крим» (Покупець) зобов'язується прийняти товар та оплатити його. Також 04.01.2011 року між ПП «Аланар» та ТОВ «Дюсс-Крим» укладено аналогічний договір №1.

Судом першої інстанції встановлено, що за період травень 2010 року-вересень 2011 року ТОВ «Дюсс-Крим» отримало від ПП «Аланар» товари на загальну суму 1007873,34 гривень, у тому числі ПДВ 167978,90 гривень, що підтверджується наданими позивачем документи бухгалтерської та податкової звітності.

На підтвердження використання у господарській діяльності придбаних позивачем товарів від ПП «Аланар», а саме: на подальшу їх реалізацію контрагентам-покупцям, позивачем надані документи бухгалтерської та податкової звітності.

Податкові накладні містять всі необхідні реквізити, передбачені ст. 201.1 ПК України та Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим наказом ДПА України № 969 від 21.12.2010 року.

Таким чином, первинними документами бухгалтерського обліку у повному обсязі підтверджується належне виконання сторонами умов угод з вищезазначеним контрагентом, а також включення суми ПДВ. Отриманий товар був оплачений позивачем у безготівковій формі, що також було встановлено перевіркою.

Отже, вказані первинні документи підтверджують реальність спірних господарських операцій.

Стосовно висновків відповідача, що усі операції купівлі-продажу між позивачем та контрагентом ПП «Аланар» спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В 2010 році порядок та підстави формування платником податку податкового кредиту регламентувався приписами п. 7.4, 7.5, ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", яких платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення яких формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

Відповідно до п.п. 7.2.4. п. 7.2 ст. 7 цього Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Інших умов для формування податкового кредиту за наслідками придбання товарів у Законі України "Про податок на додану вартість не передбачено.

Певні обмеження щодо формування податкового кредиту були передбачені пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", відповідно до якого до складу податкового кредиту можуть бути включені тільки суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), який при цьому обов'язково повинні бути підтверджені податковими накладними.

В 2011 році набув чинності Податковий кодекс України № 2755-VІ.

Згідно з п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

У ст. 135 ПК України встановлений порядок визначення доходів та їх склад, згідно з п. 135.1 якої доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Колегія суддів вважає, що позивачем при проведенні перевірки була надана необхідна первинна документація, яка підтверджує факт здійснення підприємством господарських операцій з отримання від ПП «Аланар», використання цих товарів в господарській діяльності підприємства та відповідно правомірність віднесення витрат по придбанню цих товарів до валових.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разу здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Судом першої інстанції було призначено судово-економічну (бухгалтерську) експертизу, згідно з висновком №9/13 судово-економічної експертизи від 25.07.2013 року, висновки акту перевірки Державної податкової в м. Сімферополі АР Крим від 07.03.2013 року №1533/22-1/35984096 щодо заниження ТОВ «Дюсс-Крим» податкових зобов'язань по сплаті до бюджету ПДВ в сумі 167863,00 гривень документально та нормативно не підтверджуються.

Як встановлено апеляційним розглядом та підтверджується висновком експерта, ТОВ "Дюсс-Крим" було придбано у ПП "Аланар" товарів за період травень 2010 року-вересень 2011 року на загальну суму 1007873,34 гривень, у тому числі ПДВ 167978,90 гривень. Оплата придбаних робіт та матеріалів здійснювалася безготівковим перерахуванням, що підтверджується документами аналітичного бухгалтерського обліку ТОВ «Дюсс-Крим». В зазначений період позивачем були перераховані на рахунок ПП «Аланар» грошові кошти в загальній сумі 973120,00 гривень, що підтверджується виписками банку (т.3,а.с. 42-80).

За даними бухгалтерського обліку у ТОВ «Дюсс-Крим» на 01.10.2011 року існує кредиторська заборгованість перед ПП «Аланар» в сумі 34753,36 гривень.

Використання у власній господарській діяльності придбаних у ПП «Аланар» товарів підтверджується реалізацією зазначених товарів контрагентам-покупцям з метою отримання прибутку.

З зазначеного висновку експерта також вбачається, що різниця між сумою вартості отриманих товарів та суми вартості таких товарів, що зазначена в акті перевірки складає 579,44 гривень виникла внаслідок того, що за видатковою накладною №0000747 від 21.10.2010 року ТОВ «Дюсс-Крим» отримано товарів на суму 2513,18 гривень, таким чином сума 2513,18 гривень у жовтні 2010 року включена до складу валових витрат, тоді як у акті перевірки з посиланням на зазначену накладну зменшено суму валових витрат у жовтні 2010 року на 1935,00 гривень.

Колегія суддів не вбачає підстав ставити під сумнів висновок експерта.

Будь-яких невідповідностей виписаних контрагентом позивача податкових накладних встановленим законодавством вимогам, відповідачем в акті перевірки не викладено та судом не встановлено.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені ст. 203 ЦК України, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Податковим органом не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що укладені між позивачем та його контрагентами угоди не відповідають зазначеним вимогам.

Одним з принципів розгляду податкових спорів, відповідно до ст. 4 Податкового Кодексу України є принцип презумпції добросовісності та рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними.

Фіктивність діяльності одного з постачальників в ланцюзі до позивача, порушення ним податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не є підставою для висновку про необґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, якщо податковий орган не доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Чинним законодавством України на покупця товару - платника податку не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту та валових витрат перевіряти дотримання постачальниками товару в ланцюгу постачання вимог податкового законодавства зі сплати податкових зобов'язань до бюджету.

Як встановлено апеляційним розглядом, позивач мав взаємовідносини з підприємствами, які були зареєстрованими платниками податку на додану вартість, податковий кредит був ним сформований на підставі належним чином оформлених податкових накладних, податок сплачений в ціні товару.

Якщо один з контрагентів не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Навпаки з наданих позивачем доказів вбачається, що договори мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки товар був поставлений, оплата проведена, договори виконано сторонами в повному обсязі.

Первинним документами бухгалтерського обліку у повному обсязі підтверджується належне виконання сторонами умов договорів позивача з контрагентом правовідносини з яким були предметом перевірки податковим органом, господарські операції мають реальний характер, а придбаний позивачем товар використаний останнім у його господарській діяльності, а правомірність сформованих позивачем витрат та податкового кредиту знайшла своє підтвердження при апеляційному розгляді справи.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги в зв'язку з їх спростуванням матеріалами справи і встановленими обставинами, а тому, відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, отже підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.09.13 у справі № 801/3498/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Т.М. Дудкіна

Судді підпис Т.В. Дадінська

підпис В.А.Омельченко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.М. Дудкіна