Постанова

від 07.11.2013 по справі 826/8171/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/8171/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М.

Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 листопада 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

суддів: Ганечко О.М.,

Літвіної Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою приватного малого підприємства «Модус» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом приватного малого підприємства «Модус» до державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 липня 2013 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, приватне мале підприємство «Модус» (далі - апелянт) подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою позов задовольнити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка апелянта з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2011 року.

За результатами перевірки було складено акт №242/22-80/19486749 від 25.01.2013 року, в якому встановлено порушення п.п. 1.32 ст. 1, п.п. 5.1, п.п. 52.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток за весь період на загальну суму 3220796грн., а також порушення п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість за весь період на загальну суму 2591809 грн.

На підставі акту податковим органом винесено податкові-повідомлення рішення №0002572280 від 28 лютого 2013 року, яким апелянту збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 3 748 137 грн., в тому числі за основним платежем - 3 220 796 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 527 341 грн. та № 0002582280 від 28 лютого 2013 року, яким апелянту збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 3 013 682 грн., в тому числі за основним платежем - 2 591 809 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 421 873 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що договір купівлі-продажу від 01.10.2010 року між апелянтом та ТОВ «ВСК «Геос»» не спричинює реального настання правових наслідків, даний договір є нікчемним, а отже податкові повідомлення-рішення №0002572280 від 28 лютого 2013 року та № 0002582280 від 28 лютого 2013 року є правомірними, проте колегія суддів не погоджується з позицією суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Між позивачем та ТОВ «ВСК «Геос»» укладено договір купівлі-продажу від 01.10.2010 року № 01/10, відповідно до якого продавець передає у власність, а покупець приймає та оплачує товар, асортимент, номенклатура, кількість і вартість якого визначається в товарних накладних та специфікаціях на передачу конкретної партії товару.

На виконання умов договору ТОВ «ВСК «Геос»» виписано податкові накладні (наявні в матеріалах справи, том ІІ).

Отримані від ТОВ «ВСК «Геос»» податкові накладні включені позивачем до реєстру отриманих та виданих податкових накладаних.

Податковим органом в акті перевірки не заперечується факт даних господарських операцій між апелянтом та ТОВ «ВСК «Геос»».

Відповідно до п.п. 5.2.1. п.5.2, п.п 5.3.9. п.5.3, п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 статті 5 вказаного Закону.

Відповідно до ч. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Стаття 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не встановлює вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку, тобто були би обов'язковими для підтвердження віднесення певних витрат до складу валових витрат.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у апелянта наявні всі первинні документи по взаємовідносинах з ТОВ «ВСК «Геос»», що підтверджує реальність господарських операцій. Дані первинні документи відповідають вимогам чинного законодавства та містять всі необхідні реквізити.

У відповідності із приписами п. 5.1. ст. 5, п.п, 5.3.9. п.5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у апелянта наявні платіжні доручення та банківські виписки по розрахунках з ТОВ «ВСК «Геос»» за поставлений ним товар, на підставі яких апелянтом було сформовано валові витрати за період, що перевірявся.

Відповідно до пункту 18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Підпунктом 7.7.1 п. 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР) передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно із Законом № 168/97-ВР. Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.7, 1.8 статті 1 Закону № 168/97-ВР).

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону; протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою і подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п. 7.1 ст.7 Закону № 168/97-ВР, поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР).

П.п. 7.2.8 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку.

Із системного аналізу положень п. 1.7 ст. 1, п.п. 7.2.3, 7.2.8 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97 вбачається, що формування податкового кредиту є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.

Відповідно до вимог п.п. 7.2.4 пункту 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

У свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, відповідають вимогам, встановленим п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст.7 Закону № 168/97-ВР.

Таким чином, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Колегія суддів звертає увагу на те, що на момент здійснення вказаних правовідносин, ТОВ «ВСК «Геос» було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як платник податку та йому присвоєно індивідуальний податковий номер.

Відповідно до п. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Суд першої інстанції зазначає про те, що підставою для проведення перевірки був лист УПМ ДПС у м. Києві, яким встановлено створення неставновленими особами ТОВ «ВСК «Геос»

Згідно ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Тобто факт порушення кримінальної справи, протокол допиту свідків за відсутності обвинувального вироку не є достатніми доказами для висновку про нікчемність правочинів, укладених підприємствами, адже повинні бути відповідні судові рішення, що набрали законної сили, які б підтверджували ті чи інші юридичні факти.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки позивачем були реально здійснені та фактично виконані господарські операції по взаємовідносинах з контрагентом ТОВ «ВСК «Геос»», який на момент здійснення господарської діяльності був зареєстрований як платник податку на додану вартість, то податкові повідомлення-рішення винесені податковим органом безпідставно та підлягають скасуванню.

Судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови було неповно з`ясовано обставини справи та порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів, у відповідності до ч.2 ст. 205 КАС України, приходить до висновку, що постанову суду першої інстанції необхідно скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити повністю.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу приватного малого підприємства «Модус» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 липня 2013 року скасувати та ухвалити нову, якою позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № № 0002572280, 0002582280 від 28.02.2013 року.

Постанова набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н.М.

Головуючий суддя Коротких А. Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.