Постанова

від 23.04.2009 по справі 30/154-08-3055

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

30/154-08-3055

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 23 квітня 2009 р.                                                                                    № 30/154-08-3055  

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

головуючого:Першикова Є.В.,

суддів:Данилової Т.Б.,

Муравйова О.В.

розглянула

касаційну скаргу державного регіонального проектно-вишукувального інституту "Укрпівдендіпроводгосп" (далі –Інститут)

на постановуОдеського апеляційного господарського суду

від25.11.08

у справі№ 30/154-08-3055

господарського судуОдеської області

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Чорноморочка" (далі –ТОВ "Чорноморочка")

доІнституту,

треті особи:товариство з обмеженою відповідальністю "Холодцентр" (далі –ТОВ "Холодцентр"),

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області (далі –Фонд),

провизнання недійсними договорів оренди технологічних площадок, визнання недійсним договору про відшкодування витрат по комунальним послугам та накладним витратам та стягнення 45 829,35 грн. сплачених за цим договором; спонукання надати згоди на переоформлення відводу земельної ділянки

В засіданнях взяли участь представники:

- позивача:Костюк Ю.Д. (за дов. № 04/08 від 31.07.08);- у судовому засіданні 26.02.09, 05.03.09, 23.04.09;

- відповідача:Гайдей М.А. (за дов. № 4-ю від 16.07.08)- у судовому засіданні 26.02.09, 05.03.09, 23.04.09;

- третіх осіб:ТОВ "Холодцентр":не з'явились;

Фонду:не з'явились.

                              не з'явились

Ухвалою від 07.02.09 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючого –Першикова Є.В., суддів –Данилової Т.Б.,

Ходаківської І.П. касаційну скаргу Інституту № 001/271-Др/к5 від 17.12.08 було прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 26.02.09.

Проте, у зв'язку з перебуванням судді Ходаківської І.П. на лікарняному, розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України від 16.02.09 для розгляду справ, призначених до розгляду на 26.02.09 колегією суддів у складі головуючого –Першикова Є.В., суддів –Данилової Т.Б., Ходаківської І.П., створено колегію суддів у складі: головуючий –Першиков Є.В, судді –Данилова Т.Б., Муравйов О.В.

Про вказані обставини представників сторін повідомлено на початку судового засідання. Відводів складу колегії суддів Вищого господарського суду України, яка переглядає справу в касаційному порядку, не заявлено.

За згодою представників сторін, відповідно до ч. 3 ст. 77, ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 26.02.09 було оголошено перерву до 05.03.09 для виготовлення та оголошення вступної та резолютивної частин постанови Вищого господарського суду України, проте, оскільки у встановлений час колегія суддів не дійшла згоди щодо прийняття постанови у справі, у судовому засіданні 05.03.09 було повторно оголошено перерву до 02.04.09.

Однак, порадившись, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку про необхідність оголошення перерви до 23.04.09 для виготовлення повного тексту постанови Вищого господарського суду України у даній справі.

За згодою представників сторін, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 23.04.09 було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.

Рішенням від 06.10.08 господарського суду Одеської області

(суддя Рога Н.В.) позовну заяву Товариства задоволено.

Визнано недійсним договір оренди технологічної площадки, укладений 01.11.04 між Інститутом та Товариством щодо асфальтованої площадки загальною площею 267,62 м2.

Визнано недійсним договір оренди технологічної площадки, укладений 01.11.04 між інститутом та Товариством щодо асфальтованої площадки загальною площею 760,68 м2.

Визнано недійсним договір оренди технологічної площадки, укладений 01.10.06 між Інститутом та Товариством щодо асфальтованої площадки загальною площею 1 220 м2.

Визнано недійсним договір про відшкодування витрат по комунальним послугам та накладним витратам, укладений 01.10.06 між Інститутом та Товариством.

Зобов'язано Інститут надати згоду на переоформлення на користь Товариства відводу земельної ділянки площею 1 220 м2.

Стягнуто з Інституту на користь Товариства 45 829, 35 грн. та державне мито у сумі 458,29 грн. і витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн.

Стягнуто з Товариства на користь державного бюджету

України державне мито у сумі 170,00 грн.

Постановою від 25.11.08 Одеського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого Жукової А.М., суддів Величко Т.А., Бойко Л.І.) апеляційну скаргу Інституту залишено без задоволення, а рішення від 06.10.08 господарського суду Одеської області справі –без змін.

Суд першої та апеляційної інстанції приймаючи рішення та постанову врахував, що відповідно до п. 2 ст. 207, п. 3 ст. 215, п. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, п. 6 ст. 283, ст. 287 Господарського кодексу України, ст. 116, 120, 151 Земельного кодексу України, ст. 5 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" орендодавцями державного майна є Фонд державного майна України та його регіональні відділення, а державні підприємства –щодо окремого індивідуально визначеного майна.

Підприємства мають право передавати в оренду окреме індивідуально визначене майно та нерухоме майно, загальна площа яких не перевищує 200 м2, а оскаржувані договори оренди визначають оренду частина території виробничо-складської бази Інституту, яка знаходиться у постійному користуванні Інституту та перевищують вказані розміри.

Оскільки, договір оренди укладено з порушенням вимог чинного законодавства, то похідний від цього договору договір про відшкодування витрат по комунальним послугам і накладним витратам відповідно до приписів Цивільного кодексу України є недійсним, та не створює юридичних наслідків крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Матеріалами справи підтверджено, що земельна ділянка, на якій розташована відчужена споруда, не знаходилася у власності чи постійному користуванні продавця (ТОВ "Холодцентр"), а тому відповідно, право власності на споруди не породжує право землекористування.

З вказаним рішенням та постановою не погоджується Інститут, який звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить скасувати зазначені судові акти та прийняти нове рішення про відмову у задоволені позовних вимог.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при винесенні оскаржених судових актів було порушено норми матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 3, 6, 215, 216, 256, 257, 258, 267, 377, 627, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 116, 120, 125, 126, 149, 151 Земельного кодексу України, п. 4 ч. 1 ст.ст. 5, 10 Закону України "Про оренду державного і комунального майна", ст.ст. 22, 27, 43 Господарського процесуального кодексу України.

У своїх відзивах на касаційну скаргу ТОВ "Чорноморочка" та Фонд щодо доводів скаржника заперечують, вважаючи їх безпідставними, у зв‘язку з чим просять касаційну скаргу Інституту залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення –без змін.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, на підставі матеріалів справи, ТОВ "Чорноморочка" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Інституту про визнання недійсними договору оренди від 01.11.04 технічної площадки розміром 267,62 м2, договору оренди від 01.11.04 технічної площадки розміром 760,68 м2, договору оренди від 01.10.06 технічної площадки на 1 200 м2 та договору на відшкодування витрат по комунальним послугам та накладним витратам від 01.10.06, які були укладені між ТОВ "Чорноморочка" та Інститутом, і стягнення з Інституту грошових коштів у сумі 45 829, 35 грн., які були сплачені за вказаними договорами.

В процесі розгляду справи, у суді першої інстанції, ТОВ "Чорноморочка" уточнило позовні вимоги щодо надання Інститутом згоди на переоформлення відводу земельної ділянки площею 1 200 м2.

Матеріалами справи підтверджено, що на підставі договору купівлі-продажу державного майна шляхом викупу від 29.01.04 ТОВ "Холодцентр" придбало у Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області об'єкт малої приватизації державної власності –нежитлові приміщення –споруду складської бази, площею 267,62 м2, яка розташована за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, селище міського типу Авангард, вул.Базова, 12а, та складаються із приміщень літ."1А", спорудження № 1-3, які розташовані на земельній ділянці площею 1 220 м2.

Також, матеріалами справи підтверджено, що між ТОВ "Холодцентр" (Продавець) та ТОВ "Чорноморочка" (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу від 24.03.04, відповідно до якого Продавець передав у власність Покупця нежитлові приміщення споруду складської бази, площею 267,62 м2, яка розташована за адресою: Одеська область Овідіопольський район, селище міського типу Авангард, вул.Базова, 12а, яка складається із приміщень літ."1А", спорудження № 1-3, що розташовані на земельній ділянці площею 1 220 м2, та Покупець прийняв зазначений об'єкт у власність.

Крім того 01.11.04 між Інститутом (Орендодавець) та

ТОВ "Чорноморочка" (Орендар) було укладено договори оренди технологічних площадок, на підставі яких Орендодавець здає, а Орендар приймає в платне користування частину території виробничо-складської бази Інституту за адресою: Одеська область Овідіопольський район, 7-й км Овідіопольської дороги, вул.Базова, 1а, дві асфальтовані площадки загальною площею відповідно – 267, 62 м2 та 760,68 м2 під площадку відкритого зберігання.

Вказаними договорами визначено строк оренди –з 01.11.04 по 01.10.06, в той же час по закінченню строку, якщо жодна із сторін письмово не заявить про його розірвання то договір вважається продовженим на той самий строк.

Щодо орендної плати, сторонами визначено базовий (за серпень 2002 року) розмір якої відповідно складає 105,28 грн. та 299,20 грн. без ПДВ, яка підлягає корегуванню з урахуванням щомісячного індексу інфляції, яка сплачується Орендарем щомісячно, до 10 числа поточного місяця, незалежно від результатів господарської діяльності.

Матеріалами справи також підтверджено, що 01.10.06 між Інститутом (Орендодавець) та ТОВ "Чорноморочка" (Орендар) було укладено договір оренди технологічної площадки, згідно якого Орендодавець здає, а Орендар приймає у тимчасове платне користування частину території виробничо-складської бази Інституту за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, 7-й км Овідіопольської дороги, вул.Базова, 1а, асфальтовану площадку загальною площею 1 220,00 м2 під площадку відкритого зберігання.

Вказаним договором визначено строк оренди –з 01.10.06 по 01.09.07, але якщо по закінченню строку жодна з сторін письмово не заявить про його розірвання, то договір вважається продовженим на той самий строк.

Орендна плата визначена, базовий (за грудень 2002 року) розмір якої відповідно складає 599,83 грн. без ПДВ, яка підлягає корегуванню з урахуванням щомісячного індексу інфляції.

Судом першої та апеляційної інстанції також встановлено, що підприємствам і організаціям, які розташованим по вул.Базовій (7-й км Овідіопольської дороги) у відповідності до рішенням виконкому Авангардівської селищної ради "Про присвоєння поштових адрес підприємствам і організаціям, які розташовані на 7-му км Овідіопольської дороги" від 10.03.00 № 16 присвоєно наступну нумерацію: вул.Базова, 12а –база інституту.

Приймаючи рішення та постанову суд першої та апеляційної інстанції врахувала, що між ТОВ "Холодцентр" (Продавець) та ТОВ "Чорноморочка" (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу від 24.03.04, відповідно до якого Продавець передав у власність Покупця нежитлові приміщення –споруду складської бази, площею 267,62 м2, яка розташована за адресою: Одеська область Овідіопольський район, селище міського типу Авангард, вул.Базова, 12а, яка складається із приміщень літ."1А", спорудження № 1-3, що розташовані на земельній ділянці площею 1 220,00 м2, згідно якого Покупець приймає зазначений об'єкт у власність, а тому вони прийшли до висновку про правомірність переходу права користування земельною ділянкою площею

1 220,00 м2, розташованої за адресою: Одеська обл., Овідіопольський р-н, смт.Авангард, вул.Базова, 12а, на якій розташовані належні Товариству на праві власності будівлі складської бази, а тому Інститут зобов'язаний надати згоду на оформлення відводу земельної ділянки.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що попередні інстанції встановили, що 29.01.04 між ТОВ "Холодцентр" та Фондом було укладено договору купівлі-продажу державного майна шляхом викупу об'єкту малої приватизації державної власності –нежитлового приміщення –споруди складської бази, площею 267,62 м2, яка розташована за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, селище міського типу Авангард, вул.Базова, 12а, та складаються із приміщень літ."1А", спорудження № 1-3, які розташовані на земельній ділянці площею 1 220,00 м2.

Враховуючи вимоги ч.ч. 1, 3 ст. 377 Цивільного кодексу України, якими визначено, що до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором, а якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Аналогічна норма закріплена в ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України (у чинній на даний час редакції).

Не визначення правової природи відносинам, які склались між Фондом та ТОВ "Холодцентр", а також ТОВ "Чорноморочка" щодо права власності чи користування земельною ділянкою, на який розташовані нежитлові приміщення –споруд складської бази, площею 267,62 м2, що складаються із приміщень літ."1А", спорудження № 1-3, які розташовані на земельній ділянці площею

1 220,00 м2, позбавляє касаційну інстанцію можливості зробити висновок в розрізі надання правової оцінки цим обставинам, проте це має істотне значення для правильного вирішення питання про наявність чи відсутність у

ТОВ "Чорноморочка" права користування спірною земельною ділянкою.

Відсутність певних підстав для права користування земельною ділянкою у вказаному розмірі позбавило підстав суду першої та апеляційної інстанції визнавати недійсним договір між Інститутом (Орендодавець) та

ТОВ "Чорноморочка" (Орендар) від 01.10.06, згідно якого Орендодавець здає, а Орендар приймає в платне користування частину території виробничо-складської бази Інституту за адресою: Одеська область, Овідіопольський район 7-й км Овідіопольської дороги, вул.Базова, 1а, асфальтовану площадку загальною площею 1 220,00 м2, під площадку відкритого зберігання (термін оренди –з 01 10.06 по 01.09.07), в якому плата за орендовану частину території бази визначена як відшкодування витрати по комунальним послугам та накладним витратам, у сумі 562,40 грн. в місяць (з ПДВ), оскільки судові інстанції не надали правової оцінки вказаній площадці, яка співпадає з розміром земельної ділянки на якій розташовано об'єкт права власності

ТОВ "Чорноморочка".

Крім того колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що визначаючи недійсним укладений договір між Інститутом (Орендодавець) та ТОВ "Чорноморочка" (Орендар) про оренду технологічних площадок від 01.11.04, на підставі яких Орендодавець здає, а Орендар приймає в платне користування частину території виробничо-складської бази Інституту за адресою: Одеська область Овідіопольський район, 7-й км Овідіопольської дороги, вул.Базова, 1а, дві асфальтовані площадки загальною площею відповідно –267,62 м2 та 760,68 м2 під площадку відкритого зберігання, яким визначено строк оренди –з 01 11.04 по 01.10.06, та орендною платою, яка визначена базовий місяць (за серпень 2002 року) та становить розмір, відповідно 105,28 грн. та 299,20 грн. без ПДВ, яка підлягає корегуванню з урахуванням щомісячного індексу інфляції, що сплачується Орендарем щомісячно, до 10-го числа поточного місяця, незалежно від результатів господарської діяльності, суд не взяв до уваги діюче законодавство.

За змістом п. 2 наказу Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України "Про затвердження Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна" від 24.05.01

№ 127, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.07.01 за № 582/5773 (далі –Інструкція), до об'єктів, що підлягають технічній інвентаризації, належать, зокрема, господарські споруди, якими є також асфальтовані площадки відкритого зберігання. Разом з тим, попередніми судовими інстанціями правової оцінки питанню технічної інвентаризації асфальтових площадок, що є об'єктом вивчення у даній справі, не надали.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій при винесенні рішень по суті спору наведеним правовим положенням юридичного аналізу в контексті спірних правовідносин надано не було, в той час, як у даному випадку необхідно було керуватися вказаними нормами в комплексі, розмежувавши та визначивши технічний, фінансовий та правовий статус господарської споруди, а лише після цього визначати правомірність укладання договорів та суб'єктів, які мають право виступати у якості орендодавця.

В залежності від вказаних правових підстав та з врахуванням наявності права на користування земельною ділянко, на якій розташовано майно

ТОВ "Чорноморочка" буде можливість визначитись щодо стягнення з Інституту грошових коштів у сумі 45 829,50 грн., які були сплачені за спірними договорами.

Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України, враховуючи правовий аналіз матеріалів справи та вимоги ч. 1 ст. 1, ст. 12 ч. 2 ст. 116 ст.ст. 120, 123, ч. 3 ст. 125 Земельного кодексу кодексу України, та п. 34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування", вважає що судовими інстанціями не взято до уваги, що земля є основним національним багатством, яке перебуває під особливою охороною держави і набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Порядок надання юридичним особам у користування земельних ділянок комунальної власності здійснюється у відповідності з вказаними нормами на підставі яких юридична особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки, звертається з відповідним клопотанням в орган самоврядування, який розглядає таке клопотання в місячний термін і дає згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки.

Враховуючи, що надання земельних ділянок юридичним особам у користування здійснюється виключно на підставі відповідних рішень органу місцевого самоврядування та визначено коло повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст, до яких, зокрема, належить розпорядження землями територіальних громад, надання земель у користування, організація землеустрою, координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів та інше, то судові інстанції не мають правових підстав щодо зобов'язання надати згоду користувача на переоформлення відводу земельної ділянки саме ТОВ "Чорноморочка", оскільки землекористувач спірної земельної ділянки, на якій розміщений об'єкти нерухомості (Інститут) є лише користувачем, а не власником цієї ділянки, та не має правових підстави для безпосереднього надання земельної ділянки ТОВ "Чорноморочка".

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що спір було розглянуто попередніми судовими інстанціями без дослідження в повному обсязі обставин справи та норм чинного законодавства, що є порушенням принципу всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, що призвело до прийняття рішення з помилковим застосуванням норм права.

Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що в касаційній скарзі стверджуються факти порушення судами не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів. Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що оцінка доказів не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 1 Постанови від 29.12.76 № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судові рішення, ухвалені у справі, підлягають скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу державного регіонального проектно-вишукувального інституту "Укрпівдендіпроводгосп" № 001/271-Др/к5 від 17.12.08 задовольнити частково.

Рішення від 06.10.08 господарського суду Одеської області та постанову від 25.11.08 Одеського апеляційного господарського суду у справі № 30/154-08-3055 господарського суду Одеської області скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий Є.Першиков

судді:Т.Данилова

О.Муравйов