Постанова

від 23.04.2009 по справі 32/389

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

32/389

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 23 квітня 2009 р.                                                                                    № 32/389  

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

головуючого:Першикова Є.В.,

суддів:Данилової Т.Б.,

Муравйова О.В.,

розглянула

касаційну скаргу такасаційне поданняАпарату Ради національної безпеки і оборони України

(далі –РНБО)Генеральної прокуратури України (далі –Прокуратура)

на постановуКиївського апеляційного господарського суду

від10.02.09

у справі№ 32/389

господарського судуміста Києва

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Будсервіс КО" (далі –Товариство)

доРНБО,

треті особи:Головне контрольно-ревізійне управління України

(далі –Управління),

Державне казначейство України (далі –Казначейство),

простягнення 167 873,00 грн.

В засіданнях взяли участь представники:

- позивача:Матвєєва Н.Ф. (за дов. № 4 від 28.07.08)- у судовому засіданні 23.04.09;

- відповідача:Короп М.О. (за дов. № 4/5-662-12-12 від 23.02.09)- у судовому засіданні 02.04.09, 23.04.09;

- третіх осіб:Управління:Жувака А.О. (за дов. № 25-17/686 від 01.07.08)- у судовому засіданні 02.04.09, 23.04.09;

Казначейства:Галдецька О.В. (за дов. № 18-22/36 від 09.01.09)- у судовому засіданні 23.04.09;

- Прокуратури:Громадський С.О. (прокурор відділу Генеральної прокуратури України; посвідчення № 76 від 10.02.05)- у судовому засіданні 02.04.09, 23.04.09.

Ухвалою від 20.03.09 Вищого господарського суду України касаційна скарга РНБО була прийнята до провадження та призначена до розгляду у судовому засіданні на 02.04.09.

Проте, 31.03.09 (вх. № 4722) до Вищого господарського суду України надійшло також касаційне подання Прокуратури № 05/1/3-9354-09 від 19.03.09 на постанову від 10.02.09 Київського апеляційного господарського суду у даній справі.

Ухвалою суду від 02.04.09 вказане касаційне подання прийнято до провадження, при цьому учасників судового процесу зобов'язано надати письмові відзиви на таке подання.

Враховуючи викладене, з метою надання сторонам додаткового часу для підготовки до розгляду справи у судовому засіданні з урахуванням касаційного подання Прокуратури у даній справі, ухвалою від 02.04.09 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого –Першикова Є.В., суддів –Данилової Т.Б., Ходаківської І.П., розгляд справи було відкладено на 23.04.09.

У зв'язку з перебуванням судді Ходаківської І.П. у відпустці, розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України від 21.04.09 для перегляду справ, призначених до розгляду на 23.04.09 колегією суддів у складі головуючого –Першикова Є.В., суддів –Данилової Т.Б., Ходаківської І.П., створено колегію суддів у складі: головуючий –

Першиков Є.В, судді –Данилова Т.Б., Муравйов О.В.

Про вказані обставини присутніх представників сторін повідомлено на початку судових засідань 02.04.09, 23.04.09. Відводів складу колегії суддів Вищого господарського суду України не заявлено.

За згодою представників сторін, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 23.04.09 оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.

Рішенням від 03.12.08 господарського суду міста Києва (суддя Хрипун О.О.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Вказане рішення мотивовано тим, що оскільки на підставі акту Управління від 08.11.05 було зафіксовано подвійне процентування вартості робіт, завищення обсягів робіт, завищення розцінок на виконані роботи, розміру кошторисного прибутку, адміністративних та інших витрат на суму 189 840,00 грн., то зобов'язання між сторонами були правомірно припинені шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Постановою від 10.02.09 Київського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого –Андрієнка В.В., суддів –Вербицької О.В., Буравльова С.І.) апеляційну скаргу Товариства задоволено.

Рішення від 03.12.08 господарського суду міста Києва скасовано повністю та прийнято нове, яким позов Товариства задоволено повністю.

З РНБО на користь Товариства стягнуто 167 873,00 грн.

Товариству повернуто з Державного бюджету України 1 018,73 грн. сплаченого державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

При винесенні постанови апеляційний суд прийшов до висновку про те, що оскільки між сторонами не було складено та підписано двосторонній договір зарахування взаємної заборгованості, акти звірки розрахунків та розрахункові документи, то посилання РНБО на відсутність заборгованості у зв'язку із здійсненням зустрічних взаємозаліків є безпідставними.

Не погодившись з постановою апеляційного суду, РНБО звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, а Прокуратура –з касаційним поданням, в яких просять зазначену постанову від 10.02.09 Київського апеляційного господарського суду скасувати, а рішення від 03.12.08 господарського суду –залишити в силі.

Свої вимоги РНБО та Прокуратура обґрунтовують тим, що при винесенні оскарженої судового акту було порушено норми матеріального та процесуального права, а саме: ст. 129 Конституції України, ст.ст. 525, 601, 837 Цивільного кодексу України, ст.ст. 175, 193, 203 Господарського кодексу України, ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

У своєму відзиві на касаційну скаргу Товариство щодо доводів РНБО та Прокуратури заперечує, вважаючи їх безпідставними, у зв'язку з чим просить касаційну скаргу та касаційне подання залишити без задоволення, а оскаржену постанову – без змін.

Управлінням надано письмові пояснення, за змістом яких результати перевірки правильності розрахунків за виконані ремонтно-будівельні роботи узгоджувались з представником Товариства (директором Чобою С.І.), який із зробленим ревізором розрахунком погодився, факт чого засвідчено його підписом на таких розрахунках. Також, Управління зазначає, що на даний час акт ревізії, що був предметом вивчення у даній справі, не оскаржувався, а отже є чинним.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, касаційне подання, відзиви на них, заслухавши пояснення представників сторін, суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга та касаційне подання підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи, у зв'язку із проведенням капітального ремонту приміщень між РНБО та Товариством було укладено ряд договорів на виконання будівельно-ремонтних робіт:

-          договір від 23.07.04 № 06-04/07 на суму 34 742,00 грн. –2-й поверх корпусу № 5;

-                    договір від 30.08.04 № 09-04/07 на суму 519 104,00 грн. –5-й поверх в осях 13-25 корпусу № 5;

-                    договір від 10.10.04 № 10-04/07 на суму 75 222,00 грн. –5-й поверх в осях 13-25 та приміщень 1 поверху корпусу № 5;

-                    договір від 05.11.04 № 10-04/08 на суму 60 856,00 грн. –2-й поверх харчоблоку корпусу № 5;

-                    договір від 23.07.04 № 06-04/08 на суму 38 885,00 грн. –бокс № 8 корпусу № 12;

-                    договір від 31.07.04 № 08-04/07 на суму 45 454,00 грн. –бокс № 3 корпусу № 12;

-                    договір від 29.07.05 № 31 на суму 598 961,00 грн. –приміщення 4-го корпусу № 5 в осях 8-19.

Також, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 07.09.05 між РНБО (Замовник) та Товариством (Підрядник) було укладено договір № 12-07/09-05 (далі –Договір), згідно умов якого Підрядник зобов'язався виконати, відповідно до умов такого Договору підрядні роботи, а саме, капітальний ремонт приміщень 4-го поверху в осях 19-25 адміністративної будівлі по вул.Командарма Камєнєва, 8, а Замовник зобов'язався прийняти та оплатити належним чином виконані роботи.

Вирішуючи спір суди встановили, що відповідно до ст. 2 Договору, вартість робіт за цим Договором встановлюється у відповідності до протоколу погодження розрахункової ціни, згідно ДБН Д.1.1.-1-2000 і складає 372 878,00 грн. У випадках внесення змін у проектно-кошторисну документацію, виявлення додаткових обсягів робіт у процесі їх виконання, прийняття нових законодавчих і нормативних актів, що впливають на вартість робіт, зміни цін і тарифів на матеріали та обладнання вартість робіт і договірна ціна підлягають уточненню сторонами додатковою угодою.

Крім того, встановлено, що згідно ст. 3 Договору, початок виконання робіт –07.09.05, а кінець виконання робіт –27.10.05. При цьому, визначено, що кінцевим терміном виконання робіт за Договором вважається підписання акту приймання виконаних робіт робочою комісією (склад якої затверджує Замовник) по прийняттю в експлуатацію закінчених будівництвом приміщень.

Місцевим та апеляційним судами встановлено, що ст. 6 Договору сторони передбачили, що Підрядник розпочинає виконання робіт після перерахування Замовником авансу у розмірі 50 % від суми Договору, який перераховується протягом 5 днів з дати підписання Договору. Підрядник подає форми КБ-2в, КБ-3, а Замовник протягом двох робочих днів перевіряє реальність акту і підписує його в частині фактично виконаних обсягів робіт. Замовник розраховується з Підрядником за виконані роботи згідно підписаної форми КБ-2в, КБ-3 (складених на основі кошторисів та дефектних актів). Остаточні розрахунки з Підрядником за виконані роботи здійснюються Замовником протягом п'яти робочих днів після підписання останнього акта за формою № КБ-2в та останньої довідки № КБ-3 з урахуванням перерахованого авансу (50%) та оплачених актів виконаних робіт.

На підставі наданих сторонами доказів у справі судовими інстанціями встановлено, що 26.10.05 РНБО здійснило 50% передоплату в сумі 186 439,00 грн. на рахунок Товариства за Договором від 07.09.05.

Також, встановлено, що 30.11.05 сторони підписали акт № 1 приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2005 року (форма № КБ-2в) та довідку про вартість виконаних підрядних робіт (форма КБ-3), згідно яких вартість виконаних робіт склала 354 312,00 грн.

Окрім того, апеляційним судом встановлено, що відповідно до висновку № 14227 спеціаліста-будівельника Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, складеного 06.05.08, вартість виконаних ремонтно-будівельних робіт по 4-му поверху адміністративної будівлі РНБО за адресою: м.Київ, вул.Камєнєва, 8 станом на час складання актів виконаних робіт відповідає вартості, вказаній в актах виконаних робіт, та становить 354 312,00 грн.

Матеріали справи свідчать, що у зв'язку з несплатою РНБО суми залишкової вартості робіт за Договором (167 873,00 грн.), Товариство звернулось до суду з позовом у даній справі.

Вирішуючи спір по суті позовних вимог суд першої інстанції встановив, що у ході проведення перевірки РНБО спеціалістами Управління встановлено порушення та недоліки при проведенні процедур закупівель за державні кошти та використанні бюджетних коштів на оплату ремонтних робіт, які відображено в акті від 08.11.05 № 08-22/118 (далі –Акт).

Зокрема, Актом визначено, що вибірковою перевіркою правильності розрахунків за виконані ремонтно-будівельні роботи в РНБО встановлено ряд порушень Правил визначення вартості будівництва, зокрема: подвійне процентування вартості робіт, завищення обсягів робіт, завищення розцінок на виконані роботи, розміру кошторисного прибутку, адміністративних та інших витрат, що, в свою чергу, спричинило підвищення вартості робіт на загальну суму 189,8 тис.грн., у тому числі за 2004 рік на суму 12,86 тис.грн. та за серпень 2005 року на суму 136,98 тис.грн.

Місцевим судом встановлено, що листом № 66 від 25.11.05 Товариство частково визнало висновки Управління про завищення вартості виконаних робіт та повідомило РНБО, що його заперечення з розрахунками направлені ним до Управління, при цьому Товариство просило приймати остаточне рішення після розгляду заперечень та перегляду результатів Акта перевірки.

Водночас, встановлено, що в подальшому Акт перевірки не оскаржувався.

Також, судом встановлено, що на виконання припису Управління від 23.11.05 № 08-13/1028, з метою відшкодування незаконних витрат в сумі 189,8 тис.грн., що виникли при проведенні капітальних робіт у 2004 - 2005 роках при виконанні договорів підряду, укладених між РНБО та Товариством, за зверненням РНБО, як розпорядника коштів, у Державному казначействі зменшені зареєстровані зобов'язання по Договору від 07.09.05 на суму 186 439,00 грн., а вартість виконаних робіт з капітального ремонту по такому Договору компенсована переплатою по закінчених угодах шляхом взаємозаліку заборгованостей.

Матеріалами справи підтверджено, що листом від 18.06.08 № 13/10-2301-13-4, адресованому Товариству, РНБО підтвердило проведення зарахування зустрічних зобов'язань, внаслідок чого заборгованість РНБО перед Товариством в обліку відсутня.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що загальні положення щодо договору підряду викладено у гл. 61 Цивільного кодексу України.

Так, ст. 837 зазначено глави Кодексу визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Разом з тим, відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 601 Цивільного кодексу України передбачено припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Правовий аналіз наведеного нормативного положення свідчить, що зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша –боржником, а в другому –навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому). При цьому, допускаються випадки, так званого часткового зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) –лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання. В такому випадку зобов'язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо); 3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Зарахуванням можуть бути припинені зобов'язання на будь-якій стадії їх існування, навіть після порушення виконавчого провадження щодо виконання одного із зустрічних зобов'язань.

Оскільки частина 2 вказаної статті зазначає, що зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін, то заяви однієї сторони достатньо для проведення зарахування. Саме таким чином сформульовані положення Господарського кодексу щодо припинення зарахуванням господарських зобов'язань (ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України).

Отже, за правовою природою припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги це –одностороння угода, яка оформляється заявою однієї з сторін, і, якщо інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, вона вправі на підставі ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав.

Разом з тим, вбачається, що оформлення зарахування двостороннім актом є можливою але не обов'язковою форму проведення зарахування.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає помилковими висновки апеляційного суду про необхідність укладення двостороннього договору зарахування взаємної заборгованості.

Разом з тим, є підставними твердження суду першої інстанції про те, що зобов'язання РНБО за Договором від 07.09.05 щодо оплати вартості виконаних робіт на суму 167 873,00 грн. припинені внаслідок зарахування зустрічних однорідних зобов'язань Товариства щодо повернення переплати за виконані підрядні роботи, виявленої у ході проведення перевірки спеціалістами Управління.          

Отже, з урахуванням наведених правових положень колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені РНБО в касаційній скарзі та Прокуратурою в касаційному поданні є обґрунтованими, оскільки вони підтверджуються зібраними по справі доказами і відповідають вимогам закону.

Враховуючи зазначене постанова апеляційного суду підлягає скасуванню як така, що прийнята з помилковим застосуванням норм чинного законодавства.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 1 Постанови від 29.12.76 № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення його без змін.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Апарату Ради національної безпеки і оборони України та касаційне подання Генеральної прокуратури України задовольнити.

Постанову від 10.02.09 Київського апеляційного господарського суду у справі № 32/389 господарського суду міста Києва скасувати, а рішення від 03.12.08 господарського суду міста Києва у даній справі залишити в силі.

Головуючий Є.Першиков

судді:Т.Данилова

О.Муравйов