Постанова

від 10.02.2009 по справі 32/389

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

32/389

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 10.02.2009                                                                                           № 32/389

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Андрієнка  В.В.

 суддів:            Вербицької О.В.

          Буравльова С.І.

 при секретарі:           Горголь І.С.

 За участю представників:

 позивача - Терещук О.О. (дов. від 28.07.2008 року № 5);

Матвєєва Н.Ф. (дов. від 28.07.2008 року № 4);

 відповідача - Короп М.О. (дов. від 03.02.2009 року № 12/5-349-12-12); третьої особи-1:Жувака А.О. (дов. від 01.07.2008 року № 25-17/686);

третьої особи-2: не з'вились;

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будсервіс КО"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 03.12.2008

 у справі № 32/389 (Хрипун О.О.)

 за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю "Будсервіс КО"

 до                                                   Апарату Ради Національної безпеки і оборони України

 треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спорку на стороні відповідача           1.Головне контрольно-ревізійне управління України

          2.Державне казначейство України

 про                                                   стягнення 167873,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 03.12.2008 року у справі № 32/389 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Будсервіс КО” (далі – позивач) до Апарату Ради національної безпеки та оборони України (далі – відповідач), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спорку на стороні відповідача – Головного контрольно-ревізійного управління України (далі – третя особа-1) та Державного казначейства України (далі – третя особа-2), про стягнення 167 873,00 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю “Будсервіс КО” звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 03.12.2008 року у справі № 32/389 та прийняти нове рішення, яким стягнути з Апарату Ради національної безпеки та оборони України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Будсервіс КО” борг у сумі 167 873,00 грн.

В обґрунтування апеляційних вимог позивач зазначає, що при прийнятті спірного рішення судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, не доведено обставини, які визнані встановленими, висновки суду, викладені в рішенні, не відповідають обставинам справи. Так, по-перше, суд неправомірно застосував норми ст. 601 Цивільного кодексу України, по-друге, не взяв до уваги, що правовідносини, що склалися між відповідачем та Головним контрольно-ревізійним управлінням України виникли на підставі акту перевірки та ніяким чином не впливають на правовідносини, що виникли за договором від 07.09.2005 року, укладеним відповідачем з позивачем.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2009 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Будсервіс КО” було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 11 год. 00 хв. 10.02.2009 року.

Апарат Ради національної безпеки та оборони України надав письмовий відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому спростовує наведені в ній доводи та просить залишити апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Будсервіс КО” без задоволення, а спірне рішення від 03.12.2008 року – без змін.

Розпорядженням В. о. Голови Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2009 року змінено склад колегії суддів та призначено до розгляду у наступному складі: головуючий суддя – Андрієнко В.В., судді Вербицька О.В., Буравльов С.І.

10.02.2009 року в судове засідання в апеляційній інстанції з'явились представники позивача, відповідача та третьої особи-1.

Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце слухання справи по розгляду апеляційної скарги, колегія вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника третьої особи-2.

Представники позивача в судовому засіданні усно підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити: скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким позові вимоги задовольнити повністю; а представники відповідача та третьої особи-1 усно просили апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а спірне рішення – без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, розглянувши доводи апеляційної скарги, письмового відзиву та письмових пояснень відповідача на неї, дослідивши матеріали справи, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту – ГПК України) апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.09.2005 року Апарат Ради національної безпеки та оборони України (Замовник) уклало договір № 12-07/09-05 з Товариством з обмеженою відповідальністю “Будсервіс КО” (Підрядник), згідно умов якого Підрядник зобов'язався виконати, відповідно до умов договору підрядні роботи, а саме, капітальний ремонт приміщень 4-го поверху в осях 19-25 адміністративної будівлі по вул.. Командарма Камєнєва, 8, а Замовник зобов'язався прийняти та оплатити належним чином виконані роботи.

Відповідно до ст. 2 договору, вартість робіт за цим договором встановлюється у відповідності до протоколу погодження розрахункової ціни, згідно ДБН Д.1.1.-1-2000 і складає 372 878,00 грн. У випадках внесення змін у проектно-кошторисну документацію; виявлення додаткових обсягів робіт у процесі їх виконання; прийняття нових законодавчих і нормативних актів, що впливають на вартість робіт; зміни цін і тарифів на матеріали та обладнання вартість робіт і договірна ціна підлягають уточненню сторонами додатковою угодою.

Згідно ст. 3 договору, початок виконання робіт – 07.09.2005 року, а кінець виконання робіт – 27.10.2005 року. Кінцевим терміном виконання робіт за договором вважається підписання акту приймання виконаних робіт робочою комісією (склад якої затверджує Замовник) по прийняттю в експлуатацію закінчених будівництвом приміщень.

Відповідно до ст. 6 договору, Підрядник розпочинає виконання робіт після перерахування Замовником авансу у розмірі 50 % від суми договору, який перераховується протягом 5 днів з дати підписання договору. Підрядник подає форми КБ-2в, КБ-3, а Замовник протягом двох робочих днів перевіряє реальність акту і підписує його в частині фактично виконаних обсягів робіт. Замовник розраховується з Підрядником за виконані роботи згідно підписаної форми КБ-2в, КБ-3 (складених на основі кошторисів та дефектних актів). Остаточні розрахунки з Підрядником за виконані роботи здійснюються Замовником протягом п'яти робочих днів після підписання останнього акта за формою № КБ-2в та останньої довідки № КБ-3 з урахуванням перерахованого авансу (50%) та оплачених актів виконаних робіт.

26.10.2005 року Апарат Ради національної безпеки та оборони України здійснив передоплату в сумі 186 439,00 грн. на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю “Будсервіс КО” за договором від 07.09.2005 року.

30.11.2005 року сторони підписали акт № 1 приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2005 року (форма № КБ-2в) та довідку про вартість виконаних підрядних робіт (форма КБ-3) , згідно яких вартість виконаних робіт склала 354 312,00 грн.

Крім того, відповідно до висновку № 14227 спеціаліста-будівельника Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, складеного 06.05.2008 року, вартість виконаних ремонтно-будівельних робіт по 4-му поверху адміністративної будівлі Апарату Ради національної безпеки та оборони України за адресою: м. Київ, вул.. Камєнєва, 8 станом на час складання актів виконаних робіт відповідає вартості, вказаній в актах виконаних робіт, та становить за договором від 07.09.2005 року № 12-07/09-05 354 312,00 грн.

Таким чином, відповідно до умов договору від 07.09.2005 року Апарат Ради національної безпеки та оборони України зобов'язаний був протягом п'яти робочих днів після підписання акта № 1 за формою № КБ-2в від 30.11.2005 року перерахувати на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю “Будсервіс КО”.

Однак, Апарат Ради національної безпеки та оборони України зобов'язання за договором від 07.09.2005 року не виконав та заборгованість не сплатив.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України (далі – ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.

При цьому, відповідно до ст. 175 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Статтею 525 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Оскільки Апарат Ради національної безпеки та оборони України зобов'язання за договором від 07.09.2005 року не виконав в частині оплати виконаних підрядних робіт вартістю 167 873,00 грн., то позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Будсервіс КО” є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Разом з тим, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до Акту перевірки фінансово-господарської діяльності апарату Ради національної безпеки та оборони України від 08.11.2005 року № 08-22/118, прийнятого Головним контрольно-ревізійним управлінням України, в ході проведення перевірки спеціалістами Головного контрольно-ревізійного управління України встановлено порушення та недоліки при проведенні процедур закупівель за державні кошти, використанні бюджетних коштів на оплату ремонтних робіт.

Так, вибірковою перевіркою правильності розрахунків за виконані ремонтно-будівельні роботи в приміщеннях Ради національної безпеки і оборони України встановлено ряд порушень Правил визначення вартості будівництва, зокрема: подвійне процентування вартості робіт, завищення обсягів робіт, завищення розцінок на виконані роботи, розміру кошторисного прибутку, адміністративних та інших витрат, що в свою чергу, спричинило завищення вартості робіт на загальну суму 189 800,00 грн., в тому числі за 2004 рік на суму 52 860,00 грн., за серпень 2005 року на суму 136 980,00 грн.

23.11.2005 року Головне контрольно-ревізійне управління України направило Апарату Ради національної безпеки та оборони України припис, в якому запропонувало вжити заходів до відшкодування до бюджету незаконних витрат в сумі 189 800,00 грн. (підрядник Товариство з обмеженою відповідальністю “Будсервіс КО”).

На виконання вказаного припису Головного контрольно-ревізійного управління України з метою відшкодування незаконних витрат в сумі 189 800,00 грн., що виникли при проведенні капітальних робіт у 2004 - 2005 роках при виконанні договорів підряду, укладених між Апаратом Ради національної безпеки та оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю “Будсервіс КО”, за зверненням відповідача як розпорядника коштів у Державному казначействі зменшені зареєстровані зобов'язання по договору від 07.09.2005 року № 12-07/09-05 (підрядчик Товариство з обмеженою відповідальністю “Будсервіс КО”) на суму 186 439,00 грн.

Оскільки між Товариством з обмеженою відповідальністю “Будсервіс КО” та Апаратом Ради національної безпеки та оборони України було укладено та виконано ряд договорів на виконання будівельно-ремонтних робіт, а саме, - договір від 23.07.2004 року № 06-04/07 на суму 34 742,00 грн. - 2 поверх корпусу № 5; - договір від 30.08.2004 року № 09-04/07 на суму 519 104,00 грн. - 5 поверх в осях 13-25 корпусу №5; - договір від 10.10.2004 року № 10-04/07 на суму 75 222,00 грн. - 5 поверх в осях 13-25 та приміщень 1 поверху корпусу № 5; - договір від 05.11.2004 року № 10-04/08 на суму 60 856,00 грн. - 2 поверх харчоблоку корпусу № 5; - договір від 23.07.2004 року № 06-04/08 на суму 38 885,00 грн. - бокс № 8 корпусу № 12; - договір від 31.07.2004 року № 08-04/07 на суму 45 454,00 грн. - бокс № 3 корпусу № 12; - договір від 29.07.2005 року № 31 на суму 598 961,00 грн. - приміщення 4 корпусу № 5 в осях 8-19 та від 07.09.2005 року № 12-07/09-05, вартість виконаних робіт з капітального ремонту за договором від 07.09.2005 року № 12-07/09-05 була компенсована переплатою по закінчених угодах шляхом взаємозаліку заборгованостей.

Таким чином, відповідач вважає, що його зобов'язання за договором від 07.09.2005 року перед Товариством з обмеженою відповідальністю “Будсервіс КО” припинені шляхом проведеного взаємозаліку, відповідно до ст. 601 ЦК України.

Згідно листа Апарату Ради національної безпеки та оборони України від 18.06.2008 року № 13/10-2301-13-4, направленого Товариству з обмеженою відповідальністю “Будсервіс КО”, відповідач ще раз підтвердив проведення зарахування зустрічних зобов'язань, внаслідок чого заборгованість Апарату Ради національної безпеки і оборони України перед Товариством з обмеженою відповідальністю “Будсервіс КО” в обліку відсутня.

З такими доводами Апарату Ради національної безпеки та оборони України не можна погодитись, зважаючи на наступне.

Як визначено ст. 601 ЦК України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

В силу статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Згідно статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Таким чином судова колегія зазначає, що зарахування здійснюється за наявності наступних умов:

1) вимоги сторін мають бути зустрічні, тобто такі, які випливають з двох різних зобов'язань, між двома особами, де кредитор одного зобов'язання є боржником іншого;

2) вимоги мають бути однорідними, тобто в обох зобов'язаннях повинні бути речі одного роду;

3) необхідно, щоб за обома вимогами настав строк виконання, оскільки не можна пред'явити до зарахування вимоги за таким зобов'язанням, яке не підлягає виконанню.

Отже, за вищевказаних умов, зарахування є одностороннім правочином, для нього достатньо заяви однієї сторони.

Згідно частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до листа ВАСУ від 01.07.1996 року N 01-8/241 припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги - це одностороння угода, яка оформляється заявою однієї з сторін. Якщо друга сторона не погоджується з проведенням зарахування, спір підлягає вирішенню по суті з урахуванням усіх матеріалів і обставин справи.

В розумінні статті 601 Цивільного кодексу України необхідною умовою для здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог є те, щоб за обома вимогами вже настав строк виконання, оскільки неможливо пред'явити до зарахування вимоги за таким зобов'язанням, яке не підлягає виконанню.

Крім того, порядок проведення заліку взаємної заборгованості встановлений Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22 (далі – Інструкція № 22).

За змістом п. 9.4 та п. 9.5 Глави 9 Інструкції № 22, у договорах між підприємствами передбачаються періодичність звіряння взаємної заборгованості зі складанням відповідного акта, строки та платіжні інструменти, із застосуванням яких здійснюватимуться розрахунки. Після складання акта звіряння взаємної заборгованості в строки, визначені законодавством України, та сторона, на користь якої склалося кредитове сальдо взаємозобов'язань виписує розрахунковий документ (платіжне доручення, вимогу-доручення).

Таким чином, взаємозалік проводиться на підставі договору та актів звіряння розрахунків. Форма акта наведена в додатку 1 до наказу Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України, Державного комітету статистики України від 10.11.98 р. № 148/234/383.

Після складання акта звіряння взаємної заборгованості та сторона, на користь якої склалося кредитове сальдо взаємозобов'язань, виписує розрахунковий документ (платіжне доручення, вимогу-доручення) або оформляє вексель.

Тобто, чинне законодавство чітко визначає перелік документів, що підтверджують факт проведення суб'єктами господарювання заліку взаємної заборгованості, це: договір зарахування взаємної заборгованості, акти звіряння розрахунків та розрахунковий документ або вексель.

Однак, позивачем та відповідачем не були складені та підписанні договір зарахування взаємної заборгованості, акти звіряння розрахунків та розрахункові документи.

Отже, на підставі викладеного, колегія суду вважає, що у Апарату Ради національної безпеки та оборони України немає зустрічних однорідних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю “Будсервіс КО”, які можливо було б зарахувати в рахунок заборгованості за договором від 07.09.2005 року.

Крім того, в Акті Головного контрольно-ревізійного управління України немає жодного посилання на договір від 07.09.2005 року як на підставу переплати в сумі 189 800,00 грн. Більш того, спірний договір від 07.09.2005 року взагалі не був предметом розгляду Головного контрольно-ревізійного управління України під час перевірки, що також усно підтвердив в судовому засіданні представник третьої осби-1.

Таким чином, проведення заліку зустрічних однорідних вимог в односторонньому порядку в даному випадку є необґрунтованим та суперечить вимогам чинного законодавства.

Необхідно також зауважити, що відносини, що виникли у відповідача з Товариством з обмеженою відповідальністю “Будсервіс КО” на підставі договору та відносини відповідача з Головним контрольно-ревізійним управлінням України, що виникли на підставі припису мають різну правову природу. Так, перші є господарськими правовідносинами, а другі – адміністративними правовідносинами, що також унеможливлює здійснення взаємозаліку.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

На думку апеляційної інстанції Товариство з обмеженою відповідальністю “Будсервіс КО” довело вимоги апеляційної скарги в повному обсязі, а тому вона підлягає задоволенню.

Колегія суду також вважає за необхідне зазначити, що сума договору, відповідно до ст. 2, складає 372 878,00 грн. Однак, як вбачається з матеріалів справи (акту виконаних робіт), всього позивачем виконано роботи на суму 354 312,00 грн. Таким чином, з урахуванням попередньої оплати (186 439,00 грн.) заборгованість відповідача перед позивачем складає 167 873,00 грн., що і підлягає стягненню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог: Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати державного мита. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача.

Таким чином, враховуючи викладене, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд не повно з'ясував всі обставини справи та не дав їм належну правову оцінку. Судом першої інстанції порушень норми матеріального права, які є підставою для скасування рішення у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101 – 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Будсервіс КО” задовольнити.

2.          Рішення господарського суду м. Києва від 03.12.2008 року по справі № 32/389 скасувати повністю та прийняти нове, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Будсервіс КО” до Апарату Ради національної безпеки та оборони України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спорку на стороні відповідача – Головного контрольно-ревізійного управління України та Державного казначейства України про стягнення 167 873,00 грн. задовольнити повністю.

3.          Стягнути з Апарату Ради національної безпеки та оборони України (01133, м. Київ, вул. Командарма Камєнєва, 8, р/р 35211001004052 в ОПЕРУ ДКУ м. Києва, МФО 820172, код ЄДРПОУ 21656169) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Будсервіс КО” (08132, Київська область, м. Вишневе, вул.. Святошинська, 31, корпус 1, к. 44, р/р 260023442001 в ЗАТ “Петрокомерц банк Україна”, МФО 300120, код ЄДРПОУ 32791678) 167 873 (сто шістдесят сім тисяч вісімсот сімдесят три) грн..

4.          Повернути з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю “Будсервіс КО” (08132, Київська область, м. Вишневе, вул.. Святошинська, 31, корпус 1, к. 44, р/р 260023442001 в ЗАТ “Петрокомерц банк Україна”, МФО 300120, код ЄДРПОУ 32791678) 1 018 (одну тисячу вісімнадцять) грн. 73 коп. сплаченого державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн.. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.          Доручити господарському суду м. Києва видати відповідний наказ.

6.          Справу № 32/389 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом місяця з дня набрання постановою законної сили.

 Головуючий суддя                                                                      Андрієнко  В.В.

 Судді                                                                                          Вербицька О.В.

                                                                                          Буравльов С.І.

 12.02.09 (відправлено)