Постанова

від 21.04.2009 по справі 20-7/242-2/256

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

20-7/242-2/256

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 21 квітня 2009 р.                                                                                    № 20-7/242-2/256  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого      Овечкіна В.Е.,

суддів :Чернова Є.В., Цвігун В.Л.,

за участю представників:

позивача - не з'явився,

відповідачатретьої особипрокуратури - не з'явився,- Севериненко В.А.,- Спорий І.Г.,

розглянувши у відкритому              судовому засіданні  касаційні скарги

Обслуговуючого кооперативу "Батіліман" та ТОВ "Об'єднання "Технохімкомплект"

на  постанову від 28.01.2009 Севастопольського апеляційного господарського суду

у справі№20-7/242-2/256

за позовомТОВ "Об'єднання "Технохімкомплект"

доДП "Феодосійський судномеханічний завод"

(третя особаза    участю    військової  - Обслуговуючий кооператив "Батіліман")прокуратури     Військово-Морських    Сил     України

провизнання права власності на нерухоме майно

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м.Севастополя від 17.11.2004 (суддя Ілюхіна Г.П.) позов задоволено –на підставі ст.392 ЦК України визнано за ТОВ "Об'єднання "Технохімкомплект" право власності на нерухоме майно –базу відпочинку "Таврида", яке набуте позивачем за умовами укладеної між сторонами мирової угоди від 21.07.2004, затвердженої ухвалою господарського суду м.Севастополя від 21.07.2004 у справі №20-10/310-12/261.

Рішенням господарського суду м.Севастополя від 18.04.2007 (суддя Шевчук Н. Г.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.01.2009 (судді: Прокопанич Г.К., Заплава Л.М., Ткаченко М.І.), подання першого заступника військового прокурора Військово-Морських Сил України про перегляд за нововиявленими обставинами рішення від 17.11.2004 задоволено, згадане рішення скасовано та прийнято нове рішення про відмову в позові.

Вказане рішення мотивоване тим, що постановою Вищого господарського суду України від 11.05.2005 скасовано ухвалу господарського суду м.Севастополя від 21.07.2004 у справі №20-10/310-12/261, якою було затверджено мирову угоду від 21.07.2004, покладену в основу первісного рішення від 17.11.2004, а справу №20-10/310-12/261 передано на новий розгляд до господарського суду м.Севастополя.

ТОВ "Об'єднання "Технохімкомплект" у поданій касаційній скарзі просить постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.01.2009 скасувати та передати справи на новий розгляд до Севастопольського апеляційного господарського суду для вирішення питання про зупинення провадження у справі до вирішення пов'язаної справи №20-10/310-12/261-12/123-2/258, посилаючись на порушення судом приписів ст.79 ГПК України шляхом відмови у задоволенні клопотання товариства про зупинення провадження у даній справі.

Обслуговуючий кооператив "Батіліман" у поданій касаційній скарзі просить рішення господарського суду м.Севастополя від 18.04.2007 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.01.2009 скасувати, первісне рішення залишити без змін, посилаючись на порушення судами норм процесуального права (ст.78 ГПК України) та неправильне застосування норм матеріального права (ст.202 ЦК України, ст.ст.74,75,136 ГК України). Зокрема, скаржник вважає, що відчуження спірного майна шляхом укладення мирової угоди від 21.07.2004, яка сама по собі не скасована, відбулося на підставі ст.75 ГК України за згодою Міноборони України та без порушення вимог Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" та Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України". Постановою Вищого господарського суду України від 09.12.2008 у справі №5020-9/131-2/032 встановлено, що закріплене за ДП "Феодосійський судномеханічний завод" майно не є військовим.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права і заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників третьої особи та прокуратури, дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають відхиленню, а оскаржувана постанова - залишенню без змін з наступних підстав.

Залишаючи без змін рішення від 18.04.2007, яким було задоволено подання першого заступника військового прокурора Військово-Морських Сил України про перегляд за нововиявленими обставинами рішення від 17.11.2004, скасоване це рішення та прийняте нове рішення про відмову в позові, Севастопольський апеляційний господарський суд вважав, що нововиявленою обставиною є факт скасування постановою Вищого господарського суду України від 11.05.2005 ухвали господарського суду м.Севастополя від 21.07.2004 у справі №20-10/310-12/261, якою було затверджено мирову угоду від 21.07.2004, покладену в основу висновків первісного рішення від 17.11.2004 про правомірність придбання позивачем спірного нерухомого майна у власність. У зв'язку з цим відсутні передбачені ст.328 ЦК України підстави для визнання за товариством права власності на базу відпочинку "Таврида".

Відхиляючи клопотання ТОВ "Об'єднання "Технохімкомплект" про зупинення провадження у справі до вирішення пов'язаної справи №20-10/310-12/261-12/123-2/258 апеляційна інстанція зазначила, що вирішення останньої справи безумовно матиме наслідки для правовідносин сторін, однак, ухвала суду першої інстанції від 21.07.2004 у справі №20-10/310-12/261, яка була правовою підставою для задоволення позовних вимог у справі №20-7/242-2/256, втратила чинність. Отже, у разі затвердження судом першої інстанції під час нового розгляду справи №20-10/310-12/261 мирової угоди буде діяти інша ухвала або прийняте рішення по суті спору, на підставі якого між сторонами виникнуть нові правовідносини. Крім того, провадження у справі №20-10/310-12/261-12/123-2/258 на даний час зупинено до розгляду справ №20-9/141-4/310 та №20-12/111-1/052-12/256, що фактично взаємовиключає розгляд будь-якої із справ.

Колегія погоджується з таким висновком апеляційного суду з огляду на таке.

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що у встановленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені. Так, підставою для перегляду рішення за нововиявленими обставинами може бути скасування рішення чи вироку суду, які були обов'язкові для господарського суду щодо фактів або певних подій і покладені ним в основу судового рішення. Якщо нововиявлена обставина пов'язана з вироком чи рішенням суду, днем виникнення такої обставини вважається день набрання законної сили вироком чи рішенням суду, які покладено в основу відповідного судового акта.

Зважаючи на те, що ухвала господарського суду м.Севастополя від 21.07.2004 про затвердження укладеної між ТОВ "Об'єднання "Технохімкомплект" та ДП "Феодосійський судномеханічний завод" мирової угоди у справі №20-10/310-12/261, на якій ґрунтується первісне рішення про задоволення позову у справі №20-7/242-2/256 (ТОВ "Об'єднання "Технохімкомплект" визнано власником спірного нерухомого майна), скасована постановою Вищого господарського суду України від 11.05.2005 за результатами касаційного перегляду справи №20-10/310-12/261, а доказів укладення та затвердження іншої мирової угоди скаржниками не надано, то суд першої інстанції при прийнятті рішення від 18.04.2007 цілком обґрунтовано встановив наявність нововивлених обставин та, як наслідок, скасував рішення від 17.11.2004 та відмовив в позові.

Касаційна інстанція відхиляє безпредметні посилання третьої особи на ст.202 ЦК України в обгрунтування своїх доводів щодо чинності мирової угоди від 21.07.2004, як правочину, оскільки виходячи зі змісту ст.78 ГПК України мирова угода породжує юридичні наслідки для сторін лише в разі її затвердження ухвалою господарського суду, а не сама по собі. В даному ж випадку відповідна ухвала втратила чинність з моменту її скасування в касаційному порядку.

Більше того, згідно з п.14. Переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна (Додатку №1 до пункту 2.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Мінюсту України від 07.02.2002 №7/5, в чинній на той час редакції від 17.05.2004р.) належним правовстановлюючим документом є саме затверджена ухвалою суду мирова угода. До речі, третя особа визнає в касаційній скарзі той факт, що мирова угода є одним з видів правочину, затвердження якої відбувається в особливому порядку, а саме шляхом прийняття відповідної ухвали судом.

Водночас передчасними вважаються твердження третьої особи про те, що відчуження спірного майна шляхом укладення мирової угоди від 21.07.2004 відбулося на підставі ст.75 ГК України за згодою Міноборони України та без порушення вимог Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" і Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України", оскільки вказані питання мають з'ясовуватися лише при вирішенні спору у справі №20-10/310-12/261.

Недоречними є також посилання третьої особи на те, що постановою Вищого господарського суду України від 09.12.2008 у справі №5020-9/131-2/032 встановлено факт невіднесеності закріпленого за ДП "Феодосійський судномеханічний завод" майна до військового майна, оскільки, по-перше, як вказано вище, наявність чи відсутність порушення вимог Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" і Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України" при укладенні сторонами мирової угоди від 21.07.2004 має встановлюватися при розгляді іншої справи. По-друге, враховуючи положення ч.2 ст.35 ГПК України, факти, встановлені постановою Вищого господарського суду України від 09.12.2008 у справі №5020-9/131-2/032, не мають преюдиціального значення при вирішенні даної справи (№20-7/242-2/256), оскільки суб'єктний склад сторін у зазначених справах є зовсім різним.

Що стосується доводів позивача щодо порушення апеляційним судом приписів ст.79 ГПК України шляхом відмови у задоволенні клопотання товариства про зупинення провадження у даній справі до вирішення пов'язаної справи №20-10/310-12/261-12/123-2/258, то апеляційна інстанція правильно зазначила, що вирішення останньої справи хоча і матиме наслідки для правовідносин сторін, однак, ухвала суду першої інстанції від 21.07.2004 у справі №20-10/310-12/261, яка була правовою підставою для задоволення позовних вимог у справі №20-7/242-2/256, є нечинною. Окрім того, за умов наявного зупинення провадження у справі №20-10/310-12/261-12/123-2/258 до розгляду справ №20-9/141-4/310 та №20-12/111-1/052-12/256, виключається розгляд по суті будь-якої із справ за участю ТОВ "Об'єднання "Технохімкомплект" та ДП "Феодосійський судномеханічний завод", що є неприпустимим. Подання зазначеного клопотання є проявом зловживання позивача своїми процесуальними правами, якими згідно з ч.3 ст.22 ГПК України сторони зобов'язані користуватися добросовісно, а також виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Окрім того, в разі затвердження судом першої інстанції за наслідками нового розгляду справи №20-10/310-12/261 нової мирової угоди заінтересована сторона не позбавлена права ініціювати перегляд судових актів у даній справі за нововиявленими обставинами.

Колегія не приймає до уваги безпідставне клопотання позивача про передачу справи на новий розгляд до Севастопольського апеляційного господарського суду для вирішення питання про зупинення провадження у справі, оскільки статтею 1119 ГПК України встановлено перелік повноважень касаційної інстанції, серед яких не зазначено право на скасування постанови апеляційної інстанції з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про зупинення провадження у справі.

Отже, постанова Вищого господарського суду України від 11.05.2005  у справі №20-10/310-12/261, яка набрала законної сили та не скасована у встановленому порядку, є належним доказом засвідчення нововиявлених обставин, які вказують на відсутність правових підстав для визнання за ТОВ "Об'єднання "Технохімкомплект" права власності на базу відпочинку "Таврида".

              Зважаючи на вищенаведене, колегія не вбачає підстав для задоволення касаційних скарг.

            Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115,1117-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.01.2009 у справі №20-7/242-2/256 залишити без змін, а касаційні скарги ТОВ "Об'єднання "Технохімкомплект" та Обслуговуючого кооперативу "Батіліман" –без задоволення.

Головуючий, суддя                                                                            В.Овечкін

Судді:                                                                                                Є.Чернов

                                                                                                В.Цвігун