Постанова

від 23.04.2009 по справі 6/104-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

6/104-08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 23 квітня 2009 р.                                                                                    № 6/104-08  

Вищий господарський  суд України у складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. - головуючого,

Кузьменка М.В.,Мамонтової О.М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги ТОВ "Агрофірма "Богдан"

на постанову

Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.02.2009 року

у справі господарського судуДніпропетровської області

за позовомТОВ "Корпорація "Агросинтез"

доТОВ "Агрофірма "Богдан"

простягнення 236  481,42 грн.

за участю представників:

позивача: Ковалева Е.Г.,

відповідача: Іванова О.М.,

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2008 року ТОВ "Корпорація "Агросинтез" звернулось до господарського суду з позовом ТОВ "Агрофірма "Богдан" про стягнення 120043,63 грн. основного боргу, 9050,95 грн. пені, 93568,51 грн. штрафу, 1489,85 грн. –3% річних та 12328,48 грн. інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2008 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

          Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.02.2009 року позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 120043,63 грн. основного боргу, 9050,95 грн. пені, 93568,51 грн. штрафу, 1489,85 грн. –3% річних, 12328,48 грн. інфляційних втрат та 1300,41 грн. судових витрат. В частині стягнення 60000,00 грн. провадження у справі припинено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, ТОВ "Агрофірма "Богдан" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.02.2009 року скасувати, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2008 року з даної справи залишити без змін.  

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судом            неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконної постанови.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Доповідач: Черкащенко М.М.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 12.04.2007 року ТОВ "Корпорація "Агросинтез" (постачальник) ТОВ "Агрофірма "Богдан" (покупець) уклали договір поставки на умовах товарного кредиту № ТК 120407/2, відповідно до якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця товар, який повинен оплатити його вартість, а також проценти за користування кредитом в розмірі 16% річних від вартості отриманого і неоплаченого товару за кожен день користування товарним кредитом.  

Згідно з п.2.1 договору, товарний кредит надається на період з 17.06.2007 року (дата отримання товару покупцем) до 25.10.2007 року.

Відповідно до п.2.5 договору, оплата за товар здійснюється в безготівковому порядку шляхом перерахування платіжним дорученням грошових коштів в строки, які зазначені в додатку №1.

Додатком № 1 до договору № ТК 120407/2 від 12.04.2007 року встановлено, що датою оплати товару є 25.10.2007 року.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна умов не допускається.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов договору передав відповідачу товар за видатковими накладними №№ 0000331 від 13.04.2007р., 0000458 від 20.04.2007р., 0000667 від 28.04.2007р., 0000695 від 03.05.2007р., 0000963 від 23.05.2007р., 0001002 від 30.05.2007р., 0001016 від 01.06.2007р., 0001120 від 16.06.2007р. на загальну суму 295 075,74 грн. (а.с. 18-31 т.1).

Відповідно до п.2.2 договору, розмір за користування товарним кредитом складає 16819,32 грн.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач в порушення умов договору лише частково оплатив вартість отриманого товару та процентів за користування товарним кредитом, в результаті чого утворилась заборгованість у сумі 120043,63 грн.

Сума заборгованості також підтверджується актом звірки взаємних розрахунків між сторонами від 14.03.2008 року, який підписаний обома сторонами без будь-яких застережень (а.с. 34 т.1).

Після порушення провадження у справі, позивач 24.04.2008 року платіжними дорученнями сплатив відповідачу 60000,00 грн. заборгованості за отриманий товар по договору (а.с.70 т.1).

Враховуючи вищевикладене, а саме неналежне виконання відповідачем умов договору товарного кредиту, судова колегія погоджується з висновком апеляційної інстанції про стягнення з відповідача 60043,63 грн. заборгованості за товар та припинення провадження у справі в частині стягнення 60000,00 грн. основного боргу на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України.

Доводи скаржника, що товар за даним договором по накладним не отримувався, спростовується, як самими матеріалами справи, зокрема накладними, які підтверджують отримання товару на підставі договору № ТК-120407/2 від 12.04.2007 року, а також тим, що відповідачем були вчинені юридично значимі дії щодо частково виконання умов договору –оплата товару та визнання ним заборгованості по акту звірки взаємних розрахунків.

Посилання скаржника на те, що акт звірки взаємних розрахунків був підписаний, а оплата товару здійснена помилково не може братись судом до уваги, оскільки  позивач не надав належних та допустимих доказів (відкликання підпису на акті звірки чи заява до позивача про повернення грошових коштів, як помилково сплачені, тощо), які б підтверджували дані обставини.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи приписи даної статті, а також те, що відповідач прострочив грошове зобов"язання по договору, судова колегія також погоджується з висновком апеляційного господарського суду про стягнення в даному випадку  з відповідача 12328,48 грн. інфляційних втрат та 1489,85 грн. –3%річних.

Водночас, судова колегія не може погодитись з висновком апеляційного господарського суду про стягнення з відповідача 93568,51 грн. штрафу та 9050,95 грн. пені на підставі п.5.3.1 договору,  враховуючи наступне.

Приписами статті 549 ЦК України передбачено,  що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.3.1 договору встановлена відповідальність покупця за порушення строку оплати товару у вигляді стягнення пені в розмірі 0,25%, але не більше розміру визначеного законодавством, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також штраф в розмірі 30% вартості договору за кожен факт порушення строку платежу.

Відповідно до ст. 61 Конституції України, забороняється притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Приписи даної статті не були враховані судом апеляційної інстанції, що призвело до прийняття незаконного рішення в частині позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 93568,51 грн. та пені у розмірі 9050,95 грн. за неналежне виконання грошового зобов"язання по договору.

За таких обставин, постанова апеляційної інстанції в цій частині позовних вимог підлягає скасуванню, з направленням справи на новий розгляд.

При новому розгляді суду необхідно врахувати вищевикладене, звернути увагу на п.3 ст. 83 ГПК України та прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 -111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.02.2009 року та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2008 року у справі №6/104-08 в частині позовних вимог про стягнення з ТОВ "Агрофірма "Богдан" на користь ТОВ "Корпорація "Агросинтез" штрафу у розмірі 93568,51 грн., пені у розмірі 9050,95 грн. та судових витрат скасувати.

В скасованій частині справу направити на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

В іншій частині постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.02.2009 року з даної справи залишити без змін.

Головуючий, суддя                                                         М.М.Черкащенко

Судді:                                                                                М.В.Кузьменко

                                                                                          О.М.Мамонтова