Рішення

від 22.04.2009 по справі 16/52

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/52

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

22.04.09 р.                                                                                                       Справа № 16/52                               

Суддя господарського суду Донецької області В.В. Манжур,

при секретарі Муравйовій М.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Донавтокомплект” м.Донецьк  

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Енергоімпекс” м.Донецьк

про стягнення 10550,36грн.,

За участю представників сторін :

від позивача: Агєєва І.І. – за довіреністю

від відповідача: не з'явився

                                               В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду Донецької області від 02.03.2009р. порушено провадження по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Донавтокомплект” м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Енергоімпекс” м.Донецьк про стягнення 10550,36грн., у тому числі суми заборгованості в розмірі 10499,44грн. та 3% річних в розмірі 50,92грн. За вказаною позовною заявою розгляд справи призначено на 18.03.2009р. – 10год. 15хв. Судом визнано обов`язковою явку у судове засідання представників сторін, сторони у справі зобов`язані надати докази та документи, необхідні для всебічного, повного та об`єктивного розгляду  справи.

Представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із                   ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами        не було надано, на підставі чого справу було розглянуто без застосування зазначених засобів. Крім цього, роз'яснено вимоги ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України, тому складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.  

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір поставки № 18/01/5пкс від 18.01.2007р., специфікації від 01.09.2008р. та від 01.10.2008р., видаткові накладні № ДА-0003932 від 29.09.08р. та № ДА-0004209 від 17.10.08р., довіреності ЯПВ № 619369/829 та ЯПВ № 619487/947, рахунки-фактури, акт звірки розрахунків, неналежне виконання відповідачем умов договору, з приводу чого утворилась заборгованість та позивачем були нараховані 3% річних.

Згідно ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України – позивач вправі                  до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних  вимог та умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст.5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір  позовних вимог.

Позивач надав заяву від 22.04.2009р. про зменшення розміру позовних вимог та, у зв'язку з частковою оплатою відповідачем суми заборгованості в розмірі 5000,00грн., уточнив позовні вимоги: просить стягнути суму заборгованості в розмірі 5499,44грн., та, крім того, просить стягнути 3% річних в розмірі 101,46грн. та індекс інфляції в розмірі 620,06грн.

Про місце та час слухання справи відповідач був повідомлений належним чином. Поштова кореспонденція була направлена за адресою, вказаною у позовній заяві: вул.Майська, 66, м.Донецьк, 83028, та отримана представником відповідача, про що свідчать поштові повідомлення у матеріалах справи. Однак, представник відповідача до жодного судового засідання не з'явився, відзив на позов та витребувані документи не надав.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, господарський суд встановив:

18.01.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Донавтокомплект” (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Енергоімпекс” (Покупець) був укладений договір поставки за № 18/01/5пкс (далі за текстом – договір), згідно п.1.1. якого Постачальник зобов'язався поставити, а Покупець – прийняти та оплатити відповідно до умов договору продукцію. Найменування, кількість, ціна, строки оплати та умови поставки продукції зазначені в Специфікаціях,  які є невід'ємною частиною договору.

Договір вступив в силу з моменту його підписання та діє по 31.12.2007р. Закінчення строку дії договору не звільняє сторін від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору (п.9.2. договору).

Оскільки між сторонами були відсутні заяви про припинення або зміну договору, то відповідно до пункту 9.4. договір вважається продовженим на наступний календарний рік на тих же умовах.

Згідно вимог ст.ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Загальна сума за договором складає суму, визначену на підставі Специфікацій (п.3.1. договору).

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п.3.4. договору розрахунки за продукцію здійснюються грошовими коштами на розрахунковий рахунок Постачальника в строк, встановлений в Специфікаціях до договору. У випадку якщо в Специфікаціях до договору передбачена оплата продукції за фактом поставки, розрахунки за продукцію здійснюються Покупцем не раніш дати надання Постачальником документів, зазначених а пункті 2.4. договору. Можливі інші форми оплати.

За видатковими накладними № ДА-0003932 від 29.09.2008р. та № ДА-0004209 від 17.10.2008р. позивач здійснив поставку продукції на загальну суму 11690,10грн.

За специфікаціями на поставку продукції від 01.09.2008р. та від 01.10.2008р. визначена форма оплати – 100% передплата.

Оскільки відповідачем не здійснено оплату продукції у строки, визначені специфікаціями, позивачем були виставлені рахунки-фактури за № ДА-0004173 від 24.09.2008р. та № ДА-0004365 від 07.10.2008р.

Однак, відповідачем було здійснено оплату поставленої продукції частково, тому за розрахунком позивача заборгованість за поставлену продукцію становить 10499,44грн.

Згідно підписаного між сторонами акту звірки розрахунків станом на 01.12.08р. заборгованість відповідача перед позивачем становить 10499,44грн.

Позивачем на адресу відповідача була направлена претензія за № 112/230 від 01.12.2008р. з вимогою погасити наявну заборгованість в розмірі 10499,44грн.

Відповідач у листі за вих.. № 03/04/09-3 від 03.04.2009р. гарантував оплату заборгованості у повному обсязі.

Оскільки під час розгляду справи відповідачем частково була погашена сума заборгованості в розмірі 5000,00грн., що підтверджується банківськими виписками від 03.04.2009р. та від 09.04.2009р., провадження у справі в цій частині позову підлягає припиненню відповідно до п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на той факт, що на момент розгляду справи відповідачем не надано доказів погашення суми заборгованості у повному обсязі, стягненню з відповідача підлягає сума заборгованості в розмірі 5499,44грн.

Стосовно заявлених вимог про стягнення 3% річних в розмірі 101,46грн., суд виходить з наступного:

Згідно ч.3 ст.692 Цивільного кодексу України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Прострочення відповідачем грошового зобов'язання тягне за собою обов'язок сплати суми боргу з урахуванням трьох процентів річних з простроченої суми за весь час прострочення, на підставі статті 625 ЦК України.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За уточненим розрахунком позивача розмір 3% річних становить 101,46грн.

Однак, наданий позивачем уточнений розрахунок 3% річних визнаний таким, що                        не підлягає задоволенню, тому суд дійшов висновку про стягнення суми 3% річних в розмірі 50,92грн.

Крім того, в уточнених позовних вимогах позивач просить стягнути з відповідача                  суму індексу інфляції в розмірі 620,06грн.

Зазначені вимоги позивача не підлягають задоволенню, оскільки не були заявлені при подачі первісного позову, та в розумінні ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України є додатковою вимогою, про яку не йшлося в позовній заяві, тобто новою вимогою,             яка має бути розглянута окремо при подачі іншого позову.

Згідно підпункту 3.7 пункту 3 Роз`яснення президії Вищого арбітражного суду України  від 18.09.1997р. за № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського  процесуального кодексу України” передбачено: під збільшенням розміру позовних вимог               (ч.2 ст.22 ГПК України) слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Тому збільшення розміру позовних вимог не може бути пов`язано з пред`явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві, наприклад,                 якщо позов подано на суму основного боргу і позивач до прийняття рішення просить додатково    стягнути штрафні санкції – штраф. Останні вимоги є новими, які мають бути розглянуті окремо.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на відповідача, оскільки саме з вини останнього виник спір та сума заборгованості частково була сплачена після подання позову до суду.

На підставі ст.ст.525, 615, 625, 692 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 32, 33, 34, 38, 43, 49, п.1-1 ст.80, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд –

                                                      В И Р I Ш И В :

Припинити провадження у справі щодо стягнення суми заборгованості в розмірі 5000,00грн., у зв'язку з частковою оплатою, відповідно до п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Донавтокомплект” м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Енергоімпекс” м.Донецьк про стягнення 6220,96грн., у тому числі суми заборгованості в розмірі 5499,44грн., 3% річних в розмірі 101,46грн. та індексу інфляції в розмірі 620,06грн. – задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Енергоімпекс” м.Донецьк (вул.Майська, 66, м.Донецьк, 83028; ЄДРПОУ 30962337; р/р 26005301750064 в ГУ „Промінвестбанк” Донецької області, МФО 334635) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Донавтокомплект” м.Донецьк (вул.Капітана Ратнікова, б.6, кв.55, м.Донецьк, 83003; ЄДРПОУ 30277888; р/р 26004175502661 в ДОФ АКБ „Укрсоцбанк”, МФО 334011) заборгованість в розмірі 5499,44грн., 3% річних в розмірі 50,92грн.; витрати по сплаті державного мита в сумі 105,50грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття та підписання.

Рішення підписане 22.04.2009р.

               Суддя                                                                                                            Манжур В.В.