Постанова

від 10.04.2009 по справі 10/99/09

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10/99/09

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

10.04.09                                                                                       Справа №10/99/09

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Кагітіна Л.П. судді  Кагітіна Л.П.    , Кричмаржевський В.А.  , Зубкова Т.П.

при секретарі: Савченко Ю.В.,

за участю представників:

позивача: нез'явився;

відповідача: Мормиль Т.О., довіреність від 28.01.2009р. № 01-28/029;

третьої особи: Курилін В.О., довіреність від 09.04.2008р. № 76/1-143;

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Чернігівської районної державної  адміністрації  Запорізької області, смт. Чернігівка Запорізької області, на рішення господарського суду Запорізької області від 03.02.2009р. у справі  № 10/99/09

за позовом: Відкритого акціонерного товариства “Чернігівський Агрос”, смт. Чернігівка Запорізької області,                  

до відповідача: Чернігівської районної державної адміністрації Запорізької області, смт. Чернігівка Запорізької області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Управління з контролю за використанням і охороною земель у Запорізькій області, м.Запоріжжя,

про визнання права постійного користування землею.

Відкрите акціонерне товариство “Чернігівський Агрос” звернулося з позовом до господарського суду Запорізької області до Чернігівської районної державної адміністрації Запорізької області про визнання права постійного користування землею площею 196,6 га, розташованої в межах Панфіловської сільської ради Чернігівського району Запорізької області, яке посвідчене Державним актом на право постійного користування землею серії ЗП №00046. Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Управління з контролю за використанням і охороною земель у Запорізькій області, м. Запоріжжя.

Господарський суд Запорізької області своїм рішенням від 03.02.2009 року у справі №10/99/09 (суддя Алейнікова Т.Г.) позов задовольнив. Визнав за Відкритим акціонерним товариством “Чернігівський Агрос” право постійного користування землею площею 196,6 га, яке посвідчене Державним актом на право постійного користування землею серії ЗП №000462, зареєстрованим 07 лютого 1994 року у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №1.

Рішення суду мотивоване тим, що до позивача, як правонаступника, перейшли всі майнові права Чернігівського районного підприємства по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства “Агрос”, в тому числі, право постійного користування спірною земельною ділянкою.

Чернігівська районна державна адміністрація Запорізької області, відповідач у справі , не погоджуючись із прийнятим судом першої інстанції судовим актом, звернулася до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 03.02.2009 року у справі №10/99/09 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Вважає, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного судового рішення неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, та порушено норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що господарським судом при прийнятті оскарженого рішення не прийнято до уваги приписів ст.141 Земельного кодексу України в редакції 2001 року та норм Земельного кодексу України в редакції 1992 року, згідно з якими припинення діяльності державних чи комунальних підприємств та організацій є підставою припинення права користування земельною ділянкою. Вказує, що після реорганізації позивач згідно із ст.80 Господарського кодексу України належить до господарських товариств і не підпадає під дію ст.92 Земельного кодексу України, за визначенням якої право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають підприємства та громадські організації державної власності. Також, за позицією заявника апеляційної скарги, судом першої інстанції не прийнято до уваги положень ст.104 Цивільного кодексу України та ст.34 Закону України “Про підприємства в України”, за змістом яких юридична особа припиняється і в разі її перетворення, що означає зміну її організаційної правової форми. Вважає, що у разі перетворення підприємства державний акт на право постійного користування земельною ділянкою підлягає переоформленню. При цьому посилається на листи Державного комітету України по земельним ресурсам від 16.05.2006р. №6-7-726/409, від 02.08.2004р. №14-22-6/6835, в яких викладена аналогічна позиція.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 12.03.2009 року у справі  № 10/99/09 апеляційний розгляд справи призначено на 10.04.2009 року.

Відкрите акціонерне товариство “Чернігівський Агрос” у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити рішення господарського суду Запорізької області  від 03.02.2009 року у справі № 10/99/09 без змін, а апеляційну скаргу відповідача – без задоволення. Вважає висновки господарського суду першої інстанції обґрунтованими, а оскаржуване рішення суду законним. Посилається на те, що згідно із п.2.2 статуту ВАТ “Чернігівський Агрос” товариство є правонаступником ДП “Чернігівське районне підприємство по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства “Агрос”, майно, майнові права та обов'язки якого, у тому числі зобов'язання по господарським та іншим угодам, діючим на момент створення ВАТ, переходять до ВАТ згідно з законодавством. Вказує, що правонаступництво також підтверджується Переліком нерухомого майна, яке передане у власність, виданого Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області 03.01.2002р. на підставі наказу регіонального відділення від 29.02.1996р. № 317. Посилання у Тимчасовому статуті ВАТ “Чернігівський Агрос” про його правонаступництво “Токмацького Агросу”, на що посилається заявник апеляційної скарги, вважає суто технічною помилкою, яка спростовується іншими документами, що знаходяться в матеріалах справи, а також кодом ЄДРПОУ, який зберігається у відповідності до чинних нормативних актів за підприємством-правонаступником при його реорганізації. Враховуючи виділення за рішенням виконкому Панфіловської сільської ради народних депутатів № 50 від 09.11.1993 року Чернігівському районному підприємству по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства “Агрос” земельної ділянки та надання Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЗП №000462, правонаступником якого є позивач, вважає неправомірним направлення Управлінням з контролю за використанням та охороною земель у Запорізькій області припису №0013118 про переоформлення правовстановлюючих документів на землю. Зазначає, що згідно з приписами ч.6 ст.18 Закону України “Про приватизацію державного майна” та ч.7 ст.34 Закону України “Про підприємства в Україні”, в редакції чинній на момент проведення реорганізації Чернігівського районного підприємства по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства “Агрос”, створене при перетворенні державного підприємства акціонерне товариство є правонаступником приватизованого підприємства і до нього переходять усі майнові права та обов'язки попереднього підприємства. І враховуючи наведене, за позицією позивача, до ВАТ “Чернігівський Агрос”, як до правонаступника реорганізованого державного підприємства перейшли усі майнові права останнього, у тому числі право постійного користування спірною земельною ділянкою. При цьому, ВАТ “Чернігівський Агрос” вважає себе добросовісним користувачем спірної земельної ділянки згідно її цільового призначення, оскільки будь-яких рішень щодо вилучення її із користування позивача органами місцевого самоврядування не приймалось.

Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 681 від 09.04.2009 року справу №10/99/09 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий: Кагітіна Л.П. (доповідач), судді: Кричмаржевський В.А., Зубкова Т.П., якою апеляційна скарга прийнята до розгляду.  

Позивач своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористався, представника в судове засідання не направив, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином. Заявою від 10.04.2009р. позивач повідомив  Запорізький апеляційний  господарський суд проте що, його представник 10.04.2009р. в 14год45хв. приймає участь в судовому процесі  у Дніпропетровському адміністративному суді, а тому у разі затримки на час розгляду  справи  №10/99/098, просив розглянути справу та апеляційну скаргу без його участі та залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду – без змін.  

Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача.

В судовому засіданні 10.04.2009 року представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги.

Управління з контролю за використанням і охороною земель у Запорізькій області – третя особа, у наданому представником управління у судовому засіданні відзиві висновки рішення господарського суду першої інстанції по цій справі вважає помилковими та підтримує доводи апеляційної скарги. Зазначає, що діючим на момент реорганізації Чернігівського районного підприємства по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства “Агрос” законодавством не передбачалося переходу в порядку правонаступництва до новоствореного підприємства прав на користування спірною земельною ділянкою. Посилання позивача та господарського суду на рішення Конституційного суду України у справі № 1-17/2005 вважає не обґрунтованим, так як вказане рішення стосується лише тієї частини землекористувачів, які набули право постійного користування земельними ділянками відповідно до вимог раніше діючого земельного законодавства, а саме ВАТ “Чернігівський Агро” такого права не набувало.

За заявою представників відповідача та третьої особи, апеляційний розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів запису судового процесу.

По закінченні судового засідання, за згодою представників відповідача та третьої особи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до ст.99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Згідно ст.101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Вислухавши представників відповідача та третьої особи, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, Запорізький апеляційний господарський суд

                                                   ВСТАНОВИВ:

Відкритим акціонерним товариством “Чернігівський Агрос” було подано позов до господарського суду Запорізької області до Чернігівської районної державної адміністрації Запорізької області про визнання права постійного користування землею площею 196,6 га, розташованої в межах Панфіловської сільської ради Чернігівського району Запорізької області, яке посвідчене Державним актом на право постійного користування землею серії ЗП № 00046.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 03.02.2009 року у справі  №10/99/09 позовні вимоги задоволені в повному обсязі.

Чернігівська районна державна адміністрація Запорізької області, не погоджуючись із прийнятим судом першої інстанції судовим актом, звернулася до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою про його скасування.

Колегія суддів, заслухавши представників відповідача та третьої особи, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи, застосування норм матеріального та процесуального права при винесені оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, в силу наступного:

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, згідно з рішенням виконкому Панфіловської сільської ради народних депутатів Чернігівського району Запорізької області № 50 від 09 листопада 1993 року Чернігівському районному підприємству по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства “Агрос” було виділено земельну ділянку для ведення підсобного господарства, затверджено межі та розміри землекористування та видано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 196,6га землі серії ЗП №000462.

Зазначений Державний акт зареєстровано 07 лютого 1994 року у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 1.

На підставі Закону України “Про приватизацію майна державних підприємств”, постанови Кабінету Міністрів України від 07.12.92р. № 686 “Про затвердження Порядку перетворення в процесі приватизації державних підприємств у відкриті акціонерні товариства”, Декрету Кабінету Міністрів від 17.05.93р. № 51-93 “Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі”, Указу Президента України від 19.01.95р. № 66/95 “Про прискорення приватизації майна в агропромисловому комплексі” Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області прийняте рішення від 29.12.1995р. №1700 та 29.02.96р. №317 про перетворення Чернігівського районного підприємства по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства “Агрос” у Відкрите акціонерне товариство “Чернігівський Агрос”.

Розпорядженням голови Чернігівської районної державної адміністрації №101 від 05.05.1996р. було зареєстроване Відкрите акціонерне товариство “Чернігівський Агрос” проведена реєстрація за №10971200000000021 з ідентифікаційним кодом юридичної особи 05488851.

Відповідно до п.2.2 статуту ВАТ “Чернігівський Агрос” відкрите акціонерне товариство є правонаступником державного підприємства “Чернігівське районне підприємство по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства “Агрос”, майно, майнові права та обов'язки якого, у тому числі зобов'язання по господарським та іншим угодам, діючим на момент створення ВАТ, переходять до ВАТ згідно з законодавством.

Згідно Перелікам нерухомого майна, яке передане у власність ВАТ “Чернігівський Агрос”, від 03.01.2002р. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області 03.01.2002р. на підставі наказу від 29.02.96р. №317,  передало відкритому акціонерному  товариству «Чернігівський Агрос»: склад аміачної води та склад-площадку, які знаходяться  в с.Верхній Токмак-1 Чернігівського району Запорізької області; будівля виробнича, трансформатор КТП-160 КВА, склад ПММ, заправна, інструментальна, навіс, зварювальний пост, склад (ангар металевий), будівля контори, гараж металевий, які знаходяться в с.Владівка Чернігівського району Запорізької області; а також червоний куток, будівля-контора, оглядова яма, туалет, прохідна з огорожею, киснева, трансформатор, пункт СТО, бак 10куб.м – 2 шт., резервуар 75куб.м – 2 шт., площадка для техніки, будівля, ангар, які знаходяться в смт.Чернігівка Запорізької області

За змістом позовних вимог, підставою для звернення позивача із захистом своїх майнових прав стало отримання Припису №00131118 Управління з контролю за використанням та охороною земель у Запорізькій області, згідно з яким ВАТ “Чернігівський Агрос” було запропоновано у місячний термін переоформити правовстановлюючі документи на землю.

За доводами Чернігівської районної державної адміністрації Запорізької області, викладеними у відзиві на позовну заяву та в апеляційній скарзі, зважаючи на приписи ст.141 Земельного кодексу України в редакції 2001 року та норм Земельного кодексу України в редакції 1992 року, припинення діяльності державних чи комунальних підприємств та організацій є підставою припинення права користування земельною ділянкою. Вважає, що після реорганізації позивач, як господарське товариство, не підпадає під дію ст.92 Земельного кодексу України, за визначенням якої право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають тільки підприємства та громадські організації державної власності. І за таких обставин, за позицією відповідача, право користування земельною ділянкою підлягає переоформленню.

Колегія суддів не погоджується із зазначеної позицією Чернігівської районної державної адміністрації Запорізької області, і вважає, що господарський суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку, що до Відкритого акціонерного товариства “Чернігівський Агрос”, в порядку правонаступництва перейшли усі майнові права Чернігівського районного підприємства по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства “Агрос”, у тому числі і право постійного користування спірною земельною ділянкою, в силу наступного.

Позивач здійснює користування земельною ділянкою в якості правонаступника Чернігівського районного підприємства по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства “Агрос”, якому спірна земельна ділянка була надана на праві постійного користування, про що оформлено Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою.

Статтею 19 Земельного кодексу України (1990 року) встановлено, що сільські, селищні Ради народних депутатів надають земельні ділянки у користування для всіх потреб із земель сіл, селищ, а також за їх межами для будівництва шкіл, лікарень, підприємств торгівлі та інших об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням населення (сфера послуг), сільськогосподарського використання, ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, індивідуального житлового, дачного і гаражного будівництва, індивідуального і колективного садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, традиційних народних промислів.

За змістом ст.ст.22-23 Земельного кодексу України(1990р.)право землекористування землекористувачів засвідчувалось державними актами на право користування землею. Форми актів встановлювались Кабінетом Міністрів України. Зазначений документ видавався після відводу земельних ділянок в натурі. Приступати до користування наданою земельною ділянкою до встановлення відповідними землевпорядними органами меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і видачі документа, який засвідчує право користування землею, заборонялось. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Відповідно до п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 02.04.2002 р. №449 “Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою” раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

Також, за визначенням статей 125, 126 Земельного кодексу України (в редакції 25.10.2001року) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється. Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Таким чином, враховуючи зазначені норми Земельного кодексу України, які були чинними на дату прийняття Панфілівською сільською радою рішення № 50 від 09.11.1993 року про виділення Чернігівському районному підприємству по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства “Агрос” земельної ділянки для ведення підсобного господарства, вказане рішення прийнято радою в межах повноважень, визначених законом.

Слід враховувати, що Відкрите акціонерне товариство “Чернігівський Агрос” було створене в процесі приватизації цілісного майнового комплексу Чернігівського районного підприємства по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства “Агрос” за владним рішенням держави, на підставі Закону України “Про приватизацію майна державних підприємств”, постанови Кабінету Міністрів України від 07.12.92р. № 686 “Про затвердження Порядку перетворення в процесі приватизації державних підприємств у відкриті акціонерні товариства”, Декрету Кабінету Міністрів від 17.05.93р. № 51-93 “Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі”, Указу Президента України від 19.01.95р. № 66/95 “Про прискорення приватизації майна в агропромисловому комплексі”.

У відповідності із ч.6 ст.18 Закону України “Про приватизацію державного майна”, створене при перетворенні державного підприємства акціонерне товариство є правонаступником приватизованого підприємства.

За визначенням ст.190 Цивільного кодексу України, майном як особливим об'єктом вважається окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки; майнові права є неспоживчої річчю і визнаються речовими правами. Згідно із статтею 179 зазначеного Кодексу річчю є предмет матеріального світу, щодо якого виникають цивільні права та обов'язки.

Стаття 181 Цивільного кодексу України відносить до майна (нерухомого), зокрема, земельні ділянки.

Отже, право постійного користування є різновидом майнового права у розумінні ст.190 Цивільного кодексу України.

Відповідно ж до загального правила, закріпленого ст.ст.104-109 Цивільного кодексу України при реорганізації юридичної особи до її правонаступника переходить майно (права і обов'язки) реорганізованої особи, і будь-які обмеження щодо набуття правонаступництва відсутні.

Також, за визначенням ч.7 ст.34 Закону України “Про підприємства в Україні”, в редакції на момент проведення реорганізації Чернігівського районного підприємства по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства “Агрос”, при перетворенні одного підприємства в інше, до підприємства, яке щойно виникло, переходять усі майнові права і обов'язки попереднього підприємства. Зазначене кореспондується із ч.2 ст.108 чинного Цивільного кодексу України, а також ч.5 ст.59 Господарського кодексу України.

Статтею 1 Закону України “Про державний контроль за використанням та охороною земель” визначено, що самовільне зайняття земельних ділянок - будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж в натурі (на місцевості), до одержання документу, що посвідчує право особи на неї, та його державної реєстрації.

ВАТ “Чернігівський Агрос” за основним видом діяльності є виробником товарної сільськогосподарської продукції, що підтверджується Довідкою №43 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) від 24.07.2006р.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, підприємство добросовісно здійснювало користування спірною земельною ділянкою за її цільовим призначенням - вирощуванням сільськогосподарських культур, на підставі Державного акту на право постійного користування землею, виданого у встановленому законом порядку його попереднику.

За змістом ст.27 Земельного кодексу України (в редакції з 22.06.1993р. по 06.04.1999р., діючої на момент проведення реорганізації), право користування  земельною  ділянкою чи її частиною припиняється у разі:

1) добровільної відмови від земельної ділянки;

2) закінчення строку, на який було надано земельну ділянку;

3) припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства;

4) систематичного невнесення земельного податку в строки, встановлені законодавством  України,  а  також  орендної  плати  в строки, визначені договором оренди;

5) нераціонального  використання  земельної ділянки;

6) використання земельної ділянки способами, що призводять до зниження  родючості  грунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки;

7) використання землі не за цільовим призначенням;

8) невикористання протягом одного року земельної ділянки, наданої для сільськогосподарського виробництва, і протягом  двох років - для несільськогосподарських потреб;

9) вилучення земель у випадках, передбачених статтями 31 і 32 цього Кодексу. <...>

Припинення права користування землею у випадках, передбачених пунктами 1-8  частини першої та частиною третьою цієї статті, провадиться у межах населених пунктів відповідною Радою народних депутатів, за межами  населених  пунктів - сільською, селищною, районною, міською, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Радою  народних  депутатів, а у випадку, передбаченому пунктом  9 частини першої цієї статті, - за рішенням Ради народних депутатів, що має право вилучати земельні ділянки.

Припинення права користування землею у випадках, передбачених пунктами 5-9   частини першої цієї статті, в разі незгоди землекористувача провадиться у судовому порядку.

З аналізу наведених норм права витікає, що право постійного користування землею припиняється в разі добровільної відмови від права постійного користування землекористувачем та у разі вилучення для суспільних та інших потреб за рішенням органів місцевого самоврядування у разі згоди землекористувача. Матеріали справи не містять і відповідачем не надано доказів звернення позивача з заявою про добровільну відмову від земельної ділянки, а також із заявою про вилучення земельної ділянки для суспільних потреб. Між тим, позивач має виданий в установленому законом порядку Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 196,6 га, а відповідно до п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 02.04.2002 р. №449 “Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою” раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб. Позивач з заявою про заміну Державного акта не звертався.

Отже, підстави вважати припиненим право постійного користування позивачем  земельною ділянкою, засвідчене Державним актом серії ЗП № 00046, відсутні.

Слід також зазначити, що Земельним кодексом України, який був чинним на момент надання спірної земельної ділянки у користування та на час здійснення реорганізації державного підприємства, правонаступником якого є позивач, забезпечувалась можливість продовжувати користуватися земельними ділянками на праві постійного (безстрокового) користування, оренди, довічного спадкового володіння або тимчасового користування. При цьому, в будь-якому разі виключалась як автоматична зміна титулів права на землю, так і будь-яке обмеження права користування земельною ділянкою у зв'язку з не переоформленням правового титулу.

Враховуючи вищенаведене колегія суддів погоджується з висновком господарського суду щодо наявності правових підстав для визнання за позивачем, створеним шляхом реорганізації Чернігівського районного підприємства по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства “Агрос” права користування земельною ділянкою згідно Державного акта на право постійного користування землею серії ЗП № 00046.

Доводи відповідача щодо неможливості набуття позивачем як юридичною особою з приватною формою власності права постійного користування земельною ділянкою з огляду на норми п.2 ст.92 Земельного кодексу України (згідно з якою право постійного користування земельною ділянкою набувають підприємства державної та комунальної форм власності) колегією суддів відхиляються як необґрунтовані з урахуванням вищевикладеного, а також, оскільки згідно з рішенням Конституційного суду України у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу Х “Перехідні положення” Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками) від 22.09.2005р. № 5-рп/2005 (справа № 1-17/2005) використання терміна “набувають”, що означає “ставати власником чого-небудь, здобувати що-небудь”, після набрання чинності статтею 92 цього Кодексу свідчить, що ця норма не обмежує і не скасовує діюче право постійного користування земельними ділянками, набуте громадянами у встановлених законодавством випадках за станом на 01 січня 2002 року до його переоформлення.

На підставі зазначеного, колегія суддів вважає, що господарський суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування чи зміни рішення місцевого господарського суду по цій справі.

Таким чином, апеляційна скарга відповідача  задоволенню не підлягає.

           Судові витрати за позовом ( державне мито в сумі 85,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. ) відносяться на позивача.

Державне мито за апеляційною скаргою відноситься на  заявника апеляційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись  ст.ст.99, 101, п.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу  України,  Запорізький апеляційний господарський суд

    ПОСТАНОВИВ:

           Апеляційну скаргу Чернігівської районної державної адміністрації Запорізької області, смт. Чернігівка Запорізької області, залишити без задоволення.

          Рішення господарського суду Запорізької області від 03.02.2009р. у справі № 10/99/09 залишити без змін.

           Постанова підготовлена у повному обсязі та підписана 13.04.2009р.

Головуючий суддя Кагітіна Л.П.

 судді  Кагітіна Л.П.  

 Кричмаржевський В.А.  Зубкова Т.П.