Рішення

від 16.04.2009 по справі 16/66

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/66

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.04.09                                                                                 Справа № 16/66

За позовом Відкритого акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” в особі  Луганської обласної дирекції, м. Луганськ

До 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Сватівське пиво», м. Сватове Луганської області

     2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Колібрі», м. Сватове Луганської області          

про стягнення 1814948,67грн.

Суддя  Шеліхіна Р.М.

При секретарі судового засідання Маценко О.В.

За участю представників сторін:

від позивача – Головін М.В., довіреність від 23.06.08. №3938,

від 1-го відповідача – не прибув,

від 2-го відповідача –Бузовський І.М., директор,

в с т а н о в и в:

          Суть  спору: заявлена вимога про стягнення в солідарному порядку з відповідачів боргу по кредиту за кредитним договором від 07.11.05. №012/11-43/3 в сумі 1500000грн., боргу по відсотках в сумі 181219,58грн. станом на 17 лютого 2009 року (розрахунку в позовній заяві не наведено), пені за порушення строків повернення позики в сумі 120913,54грн. станом на 17 лютого 2009 року (період в позовній заяві не вказано), пені за несвоєчасне погашення відсотків в сумі 12815,55грн. станом на 17 лютого 2009 року (період в позовній заяві не вказано).

          Перший відповідач протягом розгляду справи –з 02.04.09. по 16.04.09. - не забезпечив  участі свого  представника   у судовому засіданні, не надав  суду витребуванні документи та не використав свого права на захист, про причини неявки до суду не повідомив, хоча про час і місце проведення судового засідання відповідача було повідомлено належним чином. Ухвалою від 02.04.09. явка представника 1-го відповідача не була визнана обов'язковою. Відповідно до вимог ст.75 ГПК України справу розглянуто за наявним в ній матеріалами.

Другий відповідач (поручитель) проти позову заперечує, посилаючись на припинення дії договору поруки у зв'язку з безпідставним збільшенням кредитором (позивачем) розміру зобов'язань боржника за кредитним договором.

Між позивачем та першим відповідачем у справі укладено кредитний договір від 07.11.05. №012\11-43\3, на підставі якої позикодавець (позивач) зобов'язався надати позичальнику (1-му відповідачу) кредитні кошти в сумі 1500000грн. з відсотковою ставкою за користування кредитом у розмірі 18% та зі строком повернення у відповідності до встановленого договором графіку: п.6.1): 225000грн. в строк до 31.08.08.; 600000грн. в строк до 30.09.08.; 975000грн. в строк до 31.10.08.; кінцевий строк повернення позики у розмірі 1500000 - до 06.11.08.

В цілях забезпечення виконання позичальником (1-им відповідачем) своїх зобов'язань по поверненню позики між позивачем та другим відповідачем в порядку вимог ст.ст.553-559 ЦК України (вказано в п.1.1 даного договору) укладено договір поруки від 20.12.07. №012\49-00\2\1, на підставі якого поручитель (другий відповідач) на добровільних засадах бере на себе зобов'язання перед позивачем відповідати по зобов'язаннях позичальника (першого відповідача) за кредитним договором від 07.11.05. №012\11-43\3 в солідарному порядку у тому ж обсязі, що і позичальник.

На виконання умов кредитного договору від 07.11.05. №012\11-43\3 1-му відповідачу згідно його заяв від 09.11.05. №36 (а.с.23) та від 12.12.05. №53 (а.с.25) переказано на банківський рахунок 1-го відповідача за №2600713916 позику в загальній сумі 1500000грн., що підтверджено меморіальними ордерами - від 09.11.05. №2098 про переказ на вказаний 1-им відповідачем рахунок 640000грн. та від 12.12.05. №2372 про переказ на вказаний 1-им відповідачем рахунок 860000грн. Призначення платежу в меморіальних ордерах є надання позики згідно з кредитним договором від 07.11.05. №012\11-43\3.

Таким чином, позивач виконав вимоги укладеного з 1-им відповідачем кредитного договору від 07.11.05. №012\11-43\3 в частині надання позики у розмірі 1500000грн.  

       В порушення прийнятих на себе обов'язків позичальник (1-ий відповідач) не сплачував у встановлений кредитним договором та графіком погашення кредиту строк  щомісячні платежі, у зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду і просить суд стягнути з відповідачів солідарно борг по кредиту в сумі 1500000грн.

Також до стягнення заявлено борг по відсотках в сумі 181219,58грн. станом на 17 лютого 2009 року (розрахунку в позовній заяві не наведено). В розрахунку позичкової заборгованості, виконаному станом на 09.10.08. та доданому до позовної заяви (а.с.38), вказано суму відсотків у розмірі 129517,36грн. та те, що 1-ий відповідач не сплачував у повному обсязі відсотки за кредитом з 29.05.08., а при збільшенні позивачем в односторонньому порядку відсоткової ставки по кредиту з 18% до 20%, платежі не надходили. Так з доданого розрахунку вбачається, що до зміни позивачем відсоткової ставки по кредиту борг 1-го відповідача по сплаті відсотків дорівнював 31156,70грн. станом на 30.07.08.

Крім того, за несвоєчасне виконання грошового обов'язку по поверненню позики та відсотків за користування позикою, до стягнення заявлено  пеню за кредитом  у сумі 120913,54грн. станом на 17 лютого 2009 року (період в позовній заяві не вказано), пені за несвоєчасне погашення відсотків в сумі 12815,55грн. станом на 17 лютого 2009 року (період в позовній заяві не вказано).

В розрахунку пені, доданому до позовної заяви (а.с.38), вказано пеню за неповернення позики за період з 01.09.08. по 08.12.08. на суму 51934,43грн., пеню за несвоєчасну сплату відсотків в розрахунку зазначено на суму 6262,95грн. за період з 01.07.08. по 08.12.08.

Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно і об'єктивно дослідивши матеріали та обставини справи,  вислухав представників позивача та другого відповідача, оцінивши надані ним докази своїх вимог і заперечень до суті спору, їх  належність, допустимість, достовірність кожного  окремо і у сукупності без надання жодному доказу пріоритету або вищої сили, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню у відношенні першого відповідача за таких підстав.

Позовні вимоги в частині стягнення боргу по кредиту в сумі 1500000грн. підлягають до задоволення за рахунок 1-го відповідача з огляду на таке.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським  визнається  зобов'язання,  що  виникає  між суб'єктом  господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав,  передбачених  Господарським  кодексом,  в силу  якого  один  суб'єкт  (зобов'язана  сторона,  у  тому  числі боржник)  зобов'язаний  вчинити  певну дію господарського   чи управлінсько-господарського  характеру  на користь іншого суб'єкта (виконати  роботу,  передати   майно,   сплатити гроші, надати інформацію тощо),  або утриматися від певних дій,  а інший суб'єкт (управнена сторона,  у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання  та  інші учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання  - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських   договорів застосовуються відповідні положення  Цивільного  кодексу  України  з урахуванням особливостей, передбачених Господарським  кодексом України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

Згідно з вимогами ст.526 ЦК України відповідач не має права відмовлятися від виконання умов укладеного з позивачем кредитного договору 07.11.05. №012\11-43\3, на підставі якого 1-ий відповідач зобов'язаний повернути позику у відповідності до умов договору - графіку регулярних платежів. Умови укладеного договору є обов'язковими для відповідача і відповідач повинен повернути позивачу кредит у повному обсязі у відповідності до вимог закону і укладеного договору.

Згідно ст. 610 Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених  змістом  зобов'язання  (неналежне виконання).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що кредитний договір 07.11.05. №012\11-43\3 є обов'язковим для виконання сторонами. Договором про надання кредиту від, укладеним сторонами по справі, визначено порядок виконання 1-им відповідачем повернення позики, і зобов'язань по сплаті відсотків, відповідно до ч.1ст.530 ЦК України –визначено строк права вимоги у позивача.

Відповідно до правил ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень до суті спору. Згідно з вимогами ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказами.

Матеріалами справи підтверджено належним чином факт надання 1-му відповідачу кредиту за кредитним договором на суму 1500000грн. і заборгованість у розмірі боргу позиці –1500000грн.

При розгляді справи суд встановив, що 1-ий відповідач не виконав свої обов'язки перед позивачем по поверненню позики, чим порушив умови укладеного з позивачем кредитного договору 07.11.05. №012\11-43\3 і вимоги закону.

Правилами ст.ст. 526,629,1054 Цивільного кодексу України і умовами кредитного договору 07.11.05. №012\11-43\3 встановлено обов'язок 1-го відповідача виконувати укладений договір належним чином і обов'язок позичальника (1-ий відповідач) відповідати перед кредитором (позивачем) у тому ж обсязі, що і надано кредит, включаючи сплату основного боргу, процентів, тобто, обов'язок сплатити позику і проценти закон покладає на відповідача.

За таких підстав, суд дійшов висновку, що позов в частині боргу на суму 1500000грн. обґрунтований, підтверджений належними доказами, позовні вимоги відповідають умовам укладеного сторонами кредитного договору від 07.11.05. №012\11-43\3 і закону по відношенню до 1-го відповідача, а відтак - з 1-го відповідача слід стягнути борг по кредиту в сумі 1500000грн.

Позов в частині заявлених до стягнення відсотків слід задовольнити за рахунок 1-го відповідача частково – на суму 31156,70грн., розрахованих з відсоткової ставки у розмірі 18% станом на 30.07.08. (згідно розрахунку позивача на а.с.38).

Решту вимог в цій частині слід залишити без задоволення, оскільки позивачем не надано доказів в порядку ст.ст.33,34 ГПК України правомірності збільшення боргу по відсотках (у зв'язку зі збільшенням відсоткової ставки) та заявлених до стягнення 181219,58грн. відсотків за користування позикою і не визначено остаточно період вимоги. Адже позивач зобов'язаний довести суду законність даної вимоги, обґрунтувавши вимогу відповідним розрахунком і нормами договору та закону.

В розрахунку, доданому до справи (а.с.38), позивачем неправомірно застосована ставка по кредиту у розмірі 20%, починаючи з 27.08.08. і до 26.11.08., тоді як кредитним договором від 07.11.05. №012\11-43\3 –пунктом 7.3 - встановлено, що позивач не має права в односторонньому порядку збільшувати відсоткову ставку за кредитом, а тільки за погодженням з позичальником (1-им відповідачем).  З врахуванням якої відсоткової ставки зроблено розрахунок відсотків на суму 181219,58грн. позивач суду не довів.

Також слід вказати, що законом не передбачено право позивача на збільшення розміру зобов'язання в односторонньому порядку, адже це є порушенням прав і законних інтересів позичальника. Доказів правомірності заявлених до стягнення відсотків у розмірі 181219,58грн. до справи не надано.

Розраховувати замість позивача позовні вимоги - відсотки за позикою  - у встановленому договором та законом порядку у суду не має законних підстав і обов'язку, оскільки такі дії є порушенням основних принципів здійснення правосуддя в Україні.

Позов в частині заявленої до стягнення пені за несвоєчасне повернення позики в сумі  120913,54грн. станом на 17 лютого 2009 року –за період з 01.09.08. по 17.02.09. слід задовольнити за рахунок 1-го відповідача за таких підстав.

      За порушення відповідачем правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, у позивача виникає право на вимогу неустойки на підставі норм ст.ст.230-232 ГК України.

Вимоги позову в частині заявленої до стягнення пені за несвоєчасну сплату позики, оскільки дані вимоги цілком обґрунтовані умовами укладеного сторонами кредитного договору від 07.11.05. №012\11-43\3, яким встановлено обов'язок 1-го відповідача сплатити позивачеві неустойку у вигляді пені за несплату позики (пункт 10.2) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період порушення грошового зобов'язання –з 01.09.08. (дата початку прострочення уплати частини 225000грн. позики) по 17.02.09. (як вказано в позовній заяві). Дана вимога також цілком відповідає вимогам закону –ст.232 ГК України, якою встановлено обов'язок боржника (1-го відповідача) сплатити неустойку у разі порушення грошового зобов'язання.

Позов в частині заявленої до стягнення пені за несвоєчасну сплату відсотків в сумі 12815,55грн. станом на 17 лютого 2009 року (період в позовній заяві не вказано) слід залишити без задоволення у зв'язку з висновком суду про неправомірне збільшення розміру відсотків по кредиту та відсутністю належних доказів щодо даної вимоги, адже позивач зобов'язаний довести своє право на стягнення неустойки у вигляді пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання боржником у певний період часу прострочення належним розрахунком, обґрунтованим нормами договору та закону.

В позовній заяві розрахунку даної вимоги не має, вказано тільки кінцевий термін розрахування вимоги. В розрахунку, доданому до матеріалів справи, вказано період неустойки з 01.07.08. по 08.12.08., а виходячи з суми, вказаної у розрахунку (на а.с.38), вочевидь, що дана вимога розрахована позивачем невірно.   

За таких підстав, позов слід задовольнити частково по відношенню до першого відповідача та стягнути з 1-го відповідача заборгованість за кредитом 1500000грн., борг по відсотках в сумі 31156,70грн. за період з 29.05.08. по 30.07.08., пеню за кредитом  у сумі 120913,54грн. за період з 01.09.08. по 17.02.09.

Відмовляючи у позові по відношенню до другого відповідача, суд виходив з правил інституту забезпечення виконання зобов'язання порукою –ст.ст.553-559 ЦК України та висновку суду про неправомірне збільшення позивачем розміру грошового зобов'язання за кредитним договором від 07.11.05. №012\11-43\3, в результаті чого позивач збільшив відсоткову ставку по кредиту з 18% до 20%, а відсотки за користування позикою є боргом по кредиту, тобто, грошовим зобов'язанням по кредитному договору від 07.11.05. №012\11-43\3, всупереч вимогам ст.1056-1 ЦК України. Згідно з ч.1ст.559 ЦК України у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, порука припиняє свою дію. Таким чином, відповідальним за вказаним кредитним договором є перший відповідач по справі.

          За таких підстав позовні вимоги слід задовольнити частково по відношенню до першого відповідача, а у позові по відношенню до другого відповідача слід відмовити у зв'язку з відсутністю підстав для настання солідарного обов'язку і для настання обов'язку по поверненню кредиту для другого відповідача.

У відповідності до правил ст.49 ГПК України судові витрати покласти на 1-го відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, ст.ст.173,193,232 ГК України, ст.ст.526,559,629,1048,1050,1054,1056-1 ЦК України, керуючись ст.ст.22,33,34,43,44-49,75,82,84,85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Сватівське пиво», м. Сватове Луганської області, вул. «40 років ВЛКСМ», ід. код 33177758.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сватівське пиво», м. Сватове Луганської області, вул. «40 років ВЛКСМ», ід. код 33177758 на користь Відкритого акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль”, м. Київ, вул. «Лєскова», 9, ід. код 14305909 в особі  Луганської обласної дирекції, м. Луганськ заборгованість за кредитом у сумі 1500000грн., борг по відсотках в сумі 31156,70грн., пеню по кредиту в сумі 120913,54грн., державне мито в сумі 16520,71грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 107,41грн. Видати наказ.

3.          В решті вимог відмовити.

4.          В позові по відношенню до Товариства з обмеженою відповідальністю «Колібрі», м. Сватове Луганської області відмовити повністю.

Рішення підписане 17.04.09.   

Суддя                                                                    Р. Шеліхіна