Постанова

від 21.04.2009 по справі 15/14/08

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

15/14/08

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"21" квітня 2009 р. Справа № 15/14/08

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мишкіної М.А.

                     суддів Сидоренко М.В.

                                 Таценко Н.Б.

          Склад судової колегії змінений розпорядженнями голови Одеського апеляційного господарського суду №49 від 06.04.2009р., №59 від 17.04.2009р.

при секретарі судового засідання Лисіній О.В.

за участю представників сторін:

від позивача —Майстренко Л.М. - по довіреності;

від відповідача —не з'явився

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) в особі філії “Відділення Промінвестбанку в м.Миколаїв”

на рішення господарського суду Миколаївської області від 03.02.2009р.

по справі №15/14/08

за позовом Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) в особі філії “Відділення Промінвестбанку в м.Миколаїв”

до Приватного підприємства з орендними відносинами “Тетяна”

про стягнення 205830,63грн.

(сторони та суть спору зазначаються згідно рішення суду)

Сторони належним чином повідомлені про час та місце судового засідання.

У судовому засіданні 21.04.2009р. згідно ст.85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Встановив:

          У грудні 2008р. Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (закрите акціонерне товариство) в особі філії “Відділення Промінвестбанку в м.Миколаїв” (надалі —Банк, позивач) звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом до Приватного підприємства з орендними відносинами “Тетяна” (надалі —ПП “Тетяна”, Позичальник, відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 204000грн. (основний борг), 6423,61грн. пені за невиконання грошових зобов'язань та 802,96грн. - 3% річних, посилаючись на ст.ст.509, 526, 549, 572, 576, 585-587, 589-590, 610, 612, 625 ЦК України, ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” та зазначаючи про порушення відповідачем виконання зобов'язань за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №206-04/08 від 18.02.2008р. (надалі —кредитний договір) в частині своєчасного погашення кредиту, сплати процентів та повного виконання договірних зобов'язань (п.3.2., п.4.2.2. договору), що зумовило виникнення у Банку права достроково вимагати у відповідача погашення заборгованості у повному обсязі, в тому числі сплати пені, нарахованої згідно з п.п.5.1.-5.3. кредитного договору, та 3% річних за порушення строків виконання грошового зобов'язання.

          У відзиві на позовну заяву ПП “Тетяна” просило надати можливість в добровільному порядку погасити заборгованість за кредитом до 01.10.2009р., вказуючи на непроведення своєчасного розрахунку з позивачем у зв'язку з різким падінням цін на насіння та зерно, викликане діями органів державної влади та управління стосовно ціноутворення; звернення до позивача з проханням відстрочення погашення заборгованості; проти стягнення пені та 3% річних заперечувало.

          Рішенням господарського суду Миколаївської області від 03.02.2009р. (суддя Ржепецький В.О.) позов задоволено; стягнуто з відповідача на користь позивача 204000грн. основної заборгованості; 6423,61грн. - пені, 802,96грн. - 3% річних, 2059,00грн. держмита  та 118грн. витрат на ІТЗ судового процесу; виконання рішення в частині стягнення заборгованості за договором №206-04/08 від 18.02.2008р. відстрочено в строк до 01.10.2009р.

          Рішення суду вмотивоване положеннями ст.ст.526, 530, 599, 611, 625 ЦК України, обґрунтованістю позовних вимог та підтвердженістю матеріалами справи наявності у відповідача основної заборгованості у розмірі 204000грн., 6423,61грн. пені та 802,96грн. - 3% річних, нарахованих відповідно до п.п.5.1., 5.2., 5.3. кредитного договору. Приймаючи рішення про відстрочення його виконання на підставі п.6 ст.83 ГПК України, суд врахував, що відповідач є суб'єктом господарювання у сільськогосподарській сфері, отримання прибутку якого пов'язано з сезонними сільськогосподарськими роботами та орендними відносинами; відповідач від виконання зобов'язань за кредитним договором не ухиляється, а строки виконання зобов'язань за договором порушені через несприятливі фінансові обставини в державі.

          Не погодившись з рішенням суду в частині відстрочки його виконання, Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (ЗАТ) в особі філії “Відділення Промінвестбанку в м.Миколаїв”  подав до Одеського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Миколаївської області від 03.02.2009р. частково скасувати та прийняти нове рішення, яким стягнути з ПП “Тетяна” заборгованість в сумі 204000грн. (основний борг), 6423,61грн. пені за невиконання грошових зобов'язань та 802,96грн. -  3% річних. Банк заперечує проти відстрочення виконання рішення, оскільки  заставне майно (врожай озимої пшениці та ячменю), яким забезпечувалось виконання зобов'язань за кредитним договором, відсутнє, як і інші джерела погашення кредиту та відсотків, отже Банк позбавлений можливості звернути стягнення на заставлене майно та не має об'єктивної можливості погашення заборгованості у майбутньому, що не було враховано господарським судом при прийнятті рішення про відстрочення його виконання; відповідач не надав суду першої інстанції витребуваних ухвалою доказів в підтвердження падіння цін на сільськогосподарську продукцію та звернення до позивача про відстрочення погашення заборгованості в порушення ст.ст.4-3, 33 ГПК України; висновок суду про відстрочення виконання рішення ґрунтується на припущенні щодо з'явлення у відповідача в майбутньому можливості погашення кредиту та процентів за користування ним всупереч вимогам ст.ст.38, 43 ГПК України.

          В засіданні суду апеляційної інстанції 21.04.2009р. представник скаржника уточнив, що просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення в частині надання відповідачу відстрочки його виконання до 01.10.2009р., в іншій частині оскаржуване рішення просив залишити без змін.

          Крім того, представник скаржника пояснив, що при підготовці позовної заяви була допущена помилка в визначенні стягуваної суми простроченої заборгованості 204000грн. як усієї частини неповернутої позики за кредитним договором №206-04/08 від 18.02.2008р., що підлягає достроковому поверненню за ст.1050 ЦК України, оскільки на момент подання позову Позичальником не повернутими є 304000грн. кредитних коштів, з яких 204000грн. - прострочена заборгованість.

          ПП “Тетяна” свого представника в засідання суду апеляційної інстанції не направило, отже не скористалось своїми процесуальними правами відповідно до ст.22 ГПК України.

          Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, повноту встановлення обставин справи та відповідність ним висновків суду, заслухавши пояснення представника скаржника, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

          Відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

          Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в ході апеляційного провадження, що 18.02.2008р. між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (ЗАТ) в особі виконуючого обов'язки керуючого філією “Відділення Промінвестбанку в м.Миколаїв” та Приватним підприємством з орендними відносинами “Тетяна” був укладений кредитний договір про відкриття кредитної лінії №206-04/08, згідно умов якого Банк зобов'язався надати Позичальнику кредит шляхом відкриття відновлюваної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 550000грн. (ліміт кредитної лінії), а Позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним, що нараховуються на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами виходячи з встановленої Банком процентної ставки у розмірі 16% річних; ліміт кредитної лінії зменшується за наступним графіком: з 01.09.2008р. ліміт встановлюється в сумі 450000грн., з 01.10.2008р. - 350000грн., з 01.11.2008р. - 250000грн., з 01.12.2008р. - 150000грн., з 01.01.2008р. - 50000грн., 20.01.2009р. - дата остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум (п.п.2.1., 3.2. кредитного договору).

          Згідно п.4.2.2. договору Позичальник зобов'язався своєчасно сплачувати плату за кредит, проценти за неправомірне користування кредитом, а також суми передбаченої цим договором неустойки.

          Відповідно до п.4.3.4. кредитного договору, зокрема, у випадку невиконання Позичальником у строк своїх зобов'язань по поверненню кредиту та/або інших обов'язків по сплаті грошових коштів передбачених цим договором, Банк має право вимагати сплати у повному обсязі заборгованості за кредитом незалежно від настання строку остаточного повернення всіх одержаних в межах кредитної лінії сум кредиту.

          За невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе згідно умов кредитного договору зобов'язань винна сторона сплачує іншій стороні неустойку, передбачену цим договором та відшкодовує збитки, понесені іншою стороною (п.5.1 кредитного договору); за несвоєчасну сплату, зокрема, суми кредиту Позичальник згідно п.5.3. договору сплачує Банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення та нараховується щоденно.

          Пунктами 6.1., 6.6. кредитного договору передбачено, що він набирає чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками сторін та діє до повного повернення Позичальником отриманих сум кредитних коштів, сплати у повному обсязі процентів за користування ним та повного виконання Позичальником будь-яких інших грошових зобов'язань, прийнятих ним згідно умов цього договору.

          На виконання умов кредитного договору Банк надав Позичальнику кредит шляхом оплати розрахункових документів на суму 400000грн., що підтверджується платіжними дорученнями №№1, 2, 3, 4, 5 від 07.03.2008р. та №№5, 6 від 27.03.2008р.

          В рахунок погашення заборгованості по кредиту Позичальник платіжними дорученнями №6 від 20.08.2008р., №1 від 01.09.2008р., №2 від 11.09.2008р., №17 від 24.10.2008р., №26 від 21.11.2008р. перерахував на  позичковий рахунок 96000грн.

          Таким чином, станом на 18.12.2008р. прострочена заборгованість по кредиту склала 204000грн., а загальна сума неповернутих позичкових коштів —304000грн., що відображено в розрахунку заборгованості, доданому до позовної заяви.

          Суд першої інстанції обґрунтовано та на законних підставах стягнув з відповідача 204000грн. простроченої заборгованості за кредитним договором на підставі ст.ст.526, 530, 599 ЦК України, проте помилково погодився з мотивами та підставами заявлених позовних вимог в частині стягнення цієї суми заборгованості згідно ч.2 ст.1050 ЦК України, позаяк на момент подання позову Банком позика у розмірі 204000грн. була віднесена на рахунок простроченої заборгованості Позичальника, а вимога про дострокове повернення частини позики у сумі 100000грн., що залишилась несплаченою ПП “Тетяна”, фактично не була заявлена Банком.

          Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що посилання на ч.2 ст.1050 ЦК України як на підставу стягнення з відповідача 204000грн. простроченої заборгованості за кредитним договором підлягають виключенню з мотивувальної частини оскаржуваного судового рішення як помилкові.

          Обґрунтованим фактичними обставинами справи, заснованим на вимогах чинного законодавства (ст.ст.611, 625 ЦК України; п.п.5.1.; 5.2.; 5.3. кредитного договору) є також задоволення судом першої інстанції вимог позивача про стягнення нарахованої пені у сумі 6423,61грн. за період з 01.10.2008р. по 16.12.2008р., а також нарахування та стягнення 802,96грн. 3% річних згідно з обґрунтованими розрахунками позивача, підставність котрих відповідачем не заперечувалась.

          Щодо відстрочки виконання рішення в частині стягнення заборгованості за договором в строк до 01.10.2009р. (з чим фактично не погодився позивач, оскаржуючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку), колегія суддів апеляційної інстанції відзначає наступне.

          Згідно п.6 ч.1 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

          Відстрочка означає відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом виходячи з наявності підстав вважати, що існує можливість виконання рішення боржником саме у цей строк.

          При цьому обов'язок доведення відповідних обставин (неможливість виконання рішення безпосередньо після набрання ним законної сили та достатня ймовірність виконання з настанням певного строку) згідно ст.33 ГПК України покладається на відповідача, який заявив таке клопотання.

          Підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у встановлений строк.

          Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

          Аналогічна правова позиція міститься в Роз'ясненні Вищого арбітражного суду України від 12.09.1996р. №02-5/333 “Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України”, яка може братись до уваги судом при використанні процесуальних повноважень згідно з п.6 ст.83 ГПК України.

          Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду з проханням надати  можливість в добровільному порядку погасити заборгованість за кредитом в сумі 204000грн. до 01.10.2009р. та, в подальшому, з усним клопотанням про відстрочення виконання рішення суду, ПП “Тетяна” посилалось на важкий фінансовий стан, а саме збитковість діяльності підприємства. Причиною, що обумовила таке становище підприємства, ПП “Тетяна” зазначало різке падіння закупівельних цін на насіння соняшнику, зерна пшениці та ячменю, що призвело до того, що собівартість вирощених культур значно перевищила закупівельні ціни, які склалися у вересні-грудні 2008 року; вказане є наслідком дій органів державної влади та управління стосовно ціноутворення та фінансової кризи в країні. ПП “Тетяна” також вказувало на існування об'єктивної можливості погашення кредиту в строк до 01.10.2009р., оскільки Підприємством проведено обробіток та посів озимих культур.

          Проте суд лише на підставі наявних доказів може зробити висновок про обґрунтованість клопотання про відстрочку виконання рішення суду, оскільки припущення про ускладнення або неможливість виконання рішення суду у встановлений строк має бути достатньо обґрунтованим і ця обставина має доводитись заявником за загальними правилами по ст.33 ГПК України, як і припущення про ймовірність його виконання при наданні відстрочки.

          Ухвалою від 14.01.2008р. суд першої інстанції зобов'язав відповідача надати суду, зокрема, належні докази в обґрунтування різкого падіння закупівельних цін на сільськогосподарські культури у вересні-грудні 2008р., звернення до позивача з проханням відстрочки погашення заборгованості, проте доказів виконання вказаної ухвали відповідачем матеріали справи не містять.

          Вирішуючи питання про відстрочку, господарський суд мав враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але повинен був також зважити на такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання, тобто з дотриманням певного балансу інтересів сторін.

          Колегія суддів констатує, що надаючи відстрочку виконання рішення суду до 01.10.2009р., місцевий господарський суд порушив норми процесуального права —ст.ст.4-3, 4-7, 32, 33, 43 ГПК України, оскільки не надав оцінки доводам позивача у запереченнях на відзив стосовно відсутності заставленого майна згідно договору застави №349 від 18.02.2008р., будь-яких джерел погашення відповідачем кредиту та відсотків в подальшому, а також стійкого погіршення фінансового стану Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (ЗАТ), у зв'язку з чим Постановою Правління Національного Банку України №308 від 07.10.2008р. введено мораторій на задоволення вимог кредиторів Банку строком на шість місяців та призначено тимчасового адміністратора.

          Між тим, оцінка наданих позивачем заперечень та доказів на їх підтвердження надає підстави для висновку, що відстрочка виконання рішення суду до 01.10.2009р. не забезпечує дотримання балансу інтересів сторін і надає невмотивовану перевагу бездоказовим твердженням відповідача стосовно його фінансового стану перед заслуговуючими на увагу доводами позивача.

          Виходячи з викладеного, місцевий господарський суд, приймаючи рішення від 03.02.2009р. про відстрочку його виконання, в порушення п.3 ч.1 ст.84 ГПК України прийняв до уваги лише доводи про важкий фінансовий стан відповідача по справі без врахування і аналізу доводів Банку, що є порушенням принципів змагальності, рівності сторін перед законом і судом та вимог обґрунтованості судового рішення.

          Суд апеляційної інстанції констатує, що відповідачем не доведено існування підстав для надання відстрочки виконання рішення суду, отже висновок місцевого господарського суду про надання відстрочки виконання до 01.10.2009р. є незаконним та необґрунтованим, а клопотання відповідача не підлягало задоволенню.

          Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції задовольняє апеляційну скаргу Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (ЗАТ) в особі філії “Відділення Промінвестбанку в м.Миколаїв” та скасовує рішення господарського суду Миколаївської області в частині надання відстрочки виконання рішення про стягнення заборгованості за договором №206-04/08 від 18.02.2008р. в строк до 01.10.2009р.; в іншій частині оскаржуване рішення залишається без змін (з врахуванням висновків мотивувальної частини постанови).

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів –

ПОСТАНОВИЛА:

     1. Апеляційну скаргу задовольнити.

          2. Рішення господарського суду Миколаївської області від 03.02.2009р. скасувати в частині надання відстрочки виконання рішення до 01.10.2009р. (п.3 резолютивної частини рішення).

          3.   В іншій частині рішення від 03.02.2009р. залишити без змін.

          Доручити господарському суду Миколаївської області видати відповідний наказ з зазначенням необхідних реквізитів.

          Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

          Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

          Головуючий суддя:                                                                Мишкіна М.А.

          Судді:                                                                           Сидоренко М.В.

                                                                                                               Таценко Н.Б.