Постанова

від 08.04.2009 по справі 2-9/10623-2008

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

2-9/10623-2008

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Постанова

Іменем України

07 квітня 2009 року  

Справа № 2-9/10623-2008

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Сотула В.В.,

суддів                                                                      Голика В.С.,

                                                                                          Лисенко В.А.,

за участю представників сторін:

позивача: Лихопьок Денис Павлович, довіреність б/н   від 01.06.06,  товариство з обмеженою відповідальністю "Сервісоптторг";

відповідача: Меметова Зера Заїрівна, довіреність б/н   від 01.08.08,  відкрите акціонерне товариство "Феодосійська офсетна фабрика";

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісоптторг" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Пєтухова Н.С.) від 19 лютого 2009 року у справі № 2-9/10623-2008

за позовом           товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісоптторг" (а/с 37,Дніпропетровськ,49000)

до           відкритого акціонерного товариства "Феодосійська офсетна фабрика" (вул. Земська, 6,Феодосія,98100)

про стягнення  507611,16 грн.                                                            

                                                            ВСТАНОВИВ:

          Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Сервісопторг», звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача, відкритого акціонерного товариства «Феодосійська офсетна фабрика», про стягнення 507 611.16 грн., у тому числі 354 008.20 грн. заборгованості, 41 331.41 грн. пені, 93 057.03 грн. штрафу, 3 % річних в сумі 19 214.52 грн. (т.1, а.с. 2-4).

Позовні вимоги вмотивовані посиланням на статті 526, 530 Цивільного кодексу України та недотриманням відповідачем умов договору  від 03 січня 2007 року № 2281-7, укладеного між сторонами у справі, в результаті чого за ним створилася заборгованість.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 19 лютого 2009 року у справі № 2-9/10623-2008 (суддя Пєтухова Н.С.) позов  товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісопторг»задоволений частково.

З відкритого акціонерного товариства «Феодосійська офсетна фабрика»стягнуто на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісопторг»41 256.68 грн. заборгованості, 8 598.00 грн. пені, штрафу в сумі 33 300.00 грн., 3 % річних в сумі 7 632.38 грн., 993.85 грн. держмита, 23.13 грн. витрат на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовлено.

При прийнятті рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем, всупереч вимогам статей 525, 526 Цивільного кодексу України, порушувались умови договору від 03 січня 2007 року № 2281-7, у зв'язку з чим стягнув з нього заборгованість, яка утворилася.

При цьому, суд, на підставі вимог пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, зменшив розмір неустойки, що підлягала стягненню, до 8 598.00 грн., а також відмовив у стягненні пені в сумі 24 135.62 грн. та штрафу у сумі 59 756.54 грн. у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Не погодившись з  рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю «Сервісопторг»звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення суду скасувати,  прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права та неповним з'ясуванням обставин, що мають значення у справі.

Так, товариство з обмеженою відповідальністю «Сервісопторг»вважає, що суд безпідставно задовольнив клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій з посиланням на важке фінансове становище підприємства, оскільки будь-яких доказів в обґрунтування такого становища відповідач не надав.

Крім того, особа, яка звернулася з апеляційною скаргою, стверджує, що місцевий господарський суд без достатніх на те підстав поклав в основу свого рішення  акт звірення взаєморозрахунків сторін від 30 вересня 2008 року, згідно з яким заборгованість відповідача перед позивачем складає 51 256.68 грн., оскільки він такого акту не підписував, а судом, в порушення вимог статті 36 Господарського процесуального кодексу України, була досліджена лише його копія.

Переглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

03 січня 2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Сервісопторг»(продавець) та відкритим акціонерним товариством «Феодосійська офсетна фабрика»(покупець)  укладений договір № 2281-7, згідно з пунктом 1.1 якого позивач взяв на себе зобов'язання поставити відповідачу паперову продукцію, а відповідач зобов'язався своєчасно сплатити її вартість (т.1, а.с. 13-14).

Пунктом 3.2 договору передбачено, що оплата здійснюється шляхом перерахування покупцем на розрахунковий рахунок продавця 100 % суми, зазначеної в рахунках до договору в термін згідно виставлених рахунків. Можливе здійснення оплати простим векселем.

Пунктом 7.1 договору встановлений строк його дії до 31 грудня 2007 року.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем був поставлений товар відповідачу на суму 1 345 198.28 грн., що підтверджується розрахунковими накладними (т.1, а.с. 15-148).

Але відповідачем вони частковою не були сплачені, у зв'язку з чим за відкритим акціонерним товариством «Феодосійська офсетна фабрика»створилася заборгованість в сумі  354 008.20 грн., відмова сплатити яку  у добровільному порядку з'явилась підставою для звернення товариством з обмеженою відповідальністю «Сервісопторг»до господарського суду із даною позовною заявою.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для  задоволення апеляційної скарги та часткового скасування рішення суду виходячи з наступного.

Спірні правовідносини  виниклі у зв'язку з порушенням умов договору купівлі-продажу, отже повинні регулюватися главою 54 Цивільного кодексу України та загальними положеннями про виконання господарських зобов'язань.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, договір № 2281-7 від 03 січня 2007 року за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання умов цього договору поставлено відповідачу товару на загальну суму 1 345 198.28 грн., що підтверджується розрахунковими накладними, які містяться в матеріалах справи (т.1, а.с.15-148).

Як стверджує позивач, останній на час звернення до суду лише частково оплатив отриманий за договором товар, перерахувавши 991 190.08 грн.. Так, він вважає, що станом на день його звернення з позовом до місцевого господарського суду заборгованість відповідача за договором  № 2281-7 становила 354 008.20 грн. (1 345 198.28 –991 190.08 = 354 008.20 грн.).

Однак, судом першої інстанції в ході розгляду даної справи було правильно встановлено, що відповідач погасив основної борг у розмірі 312 751.52 грн. до подання позовної заяви.

Двостороннім актом звірення взаєморозрахунків за договором №  2281-7 від 03 січня 2007 року, підписаного сторонами 30 вересня 2008 року підтверджується, що заборгованість станом на час його підписання складала 5 1 256.68  грн. (т.2, а.с. 30).

Оригінал цього акту був досліджений судом апеляційної інстанції в судовому засіданні 07 квітня 2009 року.

Крім того, також до подання позову у даній справі, відповідач перерахував  на рахунок позивача 10 000.00 грн. платіжним дорученням № 1623 від 10 жовтня 2008 року (т.2, а.с. 29).

Таким чином, на день пред'явлення позову сума заборгованості відповідача перед позивачем за договором №  2281-7 від 03 січня 2007 року складала 41 256.68 грн., що правильно було встановлено місцевим господарським судом.

Крім того, як вбачається з розрахунку суми позовної заяви (з урахуванням всіх платежів боржника), наданого представником позивача у судовому засіданні 19 лютого 2009 року (т.2, а.с. 32) поточна сума заборгованості відповідача також складає 41 256.68 грн., що співпадає з даними, викладеними в акті звірення взаєморозрахунків від  30 вересня 2008 року з урахуванням платежу, здійсненого відповідачем 10 жовтня 2008 року, та підтверджує висновки, зроблені судом першої інстанції.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 525 Цивільного кодексу України  одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 41 256.68 грн. заборгованості обґрунтовано задоволені судом першої інстанції.

Також позивач просив стягнути з відповідача пеню у розмірі  41 331.41 грн. за період з 08 березня 2007 року по день пред'явлення позову та 10 % штраф, передбачений пунктом 7.2 договору, в розмірі 93 057.03 грн..   

Відповідно до вимог статті 230 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання зобов'язаний сплатити господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Пунктом 7.2 договору за порушення строку оплати були передбачені наступні штрафні санкції: штрафна неустойка у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ з простроченої суми за період прострочки; штрафна неустойка у вигляді штрафу в розмірі 10 відсотків від простроченої до сплати більш ніж на 30 днів суми.

Задовольняючі зазначені вимоги частково, суд першої інстанції виходив з наступного.

Статтею 258 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняються через шість місяців з дня, коли зобов'язання повинне було бути виконане.

Частиною 3 статті 267 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Як вбачається з протоколу судового засідання від 19 лютого 2009 року (т.2, а.с. 53) відповідач звернувся у судовому засіданні з відповідною заявою.  

Згідно з частиною 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, сума пені, розрахованої в межах строку позовної давності за період з 01 грудня 2007 року по 01 грудня 2008 року, складає 17 195.79 грн. , а розмір 10 % штрафу –33 300.49 грн. відповідно.

Одночасно, відповідачем було заявлене клопотання про зменшення розміру неустойки, що підлягає стягненню з нього, оскільки на даний час на підприємстві склалося важке фінансове становище (т.2, а.с. 48).

Пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу передбачене право суду при прийнятті рішення зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Місцевий господарський суд визнав клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки обґрунтованим та задовольнив його, стягнувши з відкритого акціонерного товариства «Феодосійська офсетна фабрика»пеню в розмірі 8 598.00 грн..

Однак, при прийнятті рішення про зменшення суми, що підлягає стягненню, судом першої інстанції не було враховано вказівку, що міститься в пункті 2.4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29 квітня 94 року № 02-5/293 «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань», згідно з якою, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, арбітражний суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачений обов'язок сторін у справи довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, відповідачем, в порушення зазначених правових норм, не було надано суду доказів ані важкого фінансового становища, яке склалося на підприємстві, ані невідповідності розміру пені наслідкам порушення, що спростовує його твердження про винятковість даного випадку.

За таких підстав, судова колегія вважає, що суд першої інстанції прийняв необґрунтоване рішення про зменшення розміру неустойки без достатніх на це підстав. Тому в цій частині рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з прийняттям рішення про стягнення пені в сумі 17 195.79 грн..

Також позивачем були заявлені вимоги про стягнення з відповідача   3 % річних в сумі 19 214.52 грн. за період з 08 березня 2007 року по 01 грудня 2008 року.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд першої інстанції дійшов висновку, та з ним погоджується суд апеляційної інстанції, про те, що оскільки відповідачем розрахунок 3 % річних проводився з суми заборгованості, яка була зазначена у позові,  а саме –354 008.20 грн., сума 3 % річних підлягає перерахуванню.

Так, у зв'язку з тим, що на день звернення позивача з даною позовною заявою сума заборгованості відповідача перед ним фактично складала 41 256,68 грн., що було достовірно встановлено в процесі розгляду справи судом першої інстанції, розмір 3 % річних, що підлягають стягненню з відповідача, становить 7 632.38 грн..

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги (подання) має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення або неправильне застосування норм процесуального права.

На підставі зазначеного судова колегія дійшла висновку про порушення місцевим господарським судом частини 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України при прийнятті оскаржуваного рішення, що дає підстави суду апеляційної інстанції для його скасування в частині розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача, та постанові нового рішення про стягнення пені в сумі 17 195.79 грн..

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 2 частини 1 статті 103, пунктом 4 частини 1 статті 104, статтею 105  Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісопторг»задовольнити частково.

2.   Рішення  господарського суду Автономної Республіки Крим від   19 лютого 2009 року у справі № 2-9/10623-2008 скасувати в частині розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

«Позов задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Феодосійська офсетна фабрика»(98100, м. Феодосія, вул. Земська, 6, р/р 26004525237251 у КРФ АКБ «УСБ»МФО 324010,ЄДРПОУ 02470690) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісопторг»(49030, м. Дніпропетровськ, пр. К.Маркса, 42/8, р/р 26000138532001 у КБ «Приватбанк»МФО 305299, код ЄДРПОУ 31543614)  41 256.68 грн. заборгованості, 17 195.79 грн. пені, штрафу в сумі 33 300.49 грн., 3 % річних в сумі 7 632.38 грн., 993, 85 грн. державного мита та 118.00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.»

3. Зобов'язати господарський суд Автономної Республіки Крим видати наказ.

Головуючий суддя                                                  В.В.Сотула

Судді                                                                                В.С. Голик

                                                                                В.А. Лисенко