Постанова

від 21.04.2009 по справі 2/17-09

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

2/17-09

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

21.04.09                                                                                       Справа №2/17-09

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Хуторной В.М. судді  Хуторной В.М.    , Кричмаржевський В.А.  , Колодій Н.А.

при секретарі Лолі Н.О.

          За участю представників сторін: від позивача – Остапенко С.Л., довіреність №42 від 24.12.08 р.; від відповідача – не з'явився;

Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Проммашінвест» на рішення господарського суду Херсонської області від 12.02.2009 р. у справі № 2/17-09

за позовом – Товариства з обмеженою відповідальністю «Вик Оил», м. Київ (далі ПП «Вик Оил»);

до відповідача – Приватного підприємства «Проммашінвест», м. Херсон (далі ПП «Проммашінвест»;

про стягнення 223002, 50 грн.          

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням першого заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду № 750 від 21.04.2009 р. справу № 2/17-09 передано для розгляду колегії судів у складі: Хуторной В.М. (головуючий, доповідач), Кричмаржевського В.А., Колодій Н.А., якою справа прийнята до свого провадження.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 12.02.2009 р. по справі № 2/17-09 (суддя Скобєлкін С.В.) уточнені позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 201500 грн. основного боргу, 3% річних в сумі 700 грн., 5600 грн. пені, 3202, 50 грн. інфляційних нарахувань, 2230,02 грн. сплати державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу. Провадження у справі щодо стягнення 5000 грн. основного боргу припинено. У задоволені позовних вимог щодо стягнення 7000 грн. основного боргу відмовлено.

Вказане рішення мотивовано тим, що заявлені вимоги про стягнення з відповідача заборгованості підлягають задоволенню в сумі 201500 грн., оскільки відповідачем у період з 10.12.2008 р. по 25.12.2008 р., тобто до звернення позивача з позовом до суду сплачено борг у сумі 7000 грн., а тому заявлені вимоги в цій частині є безпідставними та не підлягають задоволенню. Крім того, з 09.02.2009 р. відповідачем добровільно було сплачено 5000 грн. (після звернення позивача до суду), а отже в цій частині суд припиняє провадження на підставі ч. 1 п. 1-1 ст. 80 ГПК України. Стосовно клопотання про розстрочку виконання судового рішення, суд залишив його без задоволення, оскільки воно не має достатнього обґрунтування відповідними письмовими доказами.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду в частині відхилення клопотання про розстрочку виконання рішення, ПП «Проммашінвест», відповідач по справі, звернулось з апеляційною скаргою до Запорізького апеляційного господарського суду, посилаючись на те, що господарським судом при винесені рішення безпідставно не враховано інтереси відповідача та відмовлено у задоволені клопотання про розстрочення виконання рішення з урахуванням наведеного графіку погашення заборгованості, оскільки стягнення боргу без розстрочення призведе до скрутного фінансового становища підприємство. Просить суд змінити рішення господарського суду Херсонської області від 12.02.2009 р. по справі №2/17-09 та розстрочити виконання рішення відповідно до наведеного графіку погашення заборгованості.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився та клопотанням  просить суд розгляд справи відкласти, у зв'язку з розглядом у Дніпровському районному суді м. Херсона цивільної справи, яке колегія суддів відхиляє як не обґрунтоване.

ТОВ «Вик Оил», позивач по справі, відзиву на апеляційну скаргу не надало. Представник позивача в судовому засіданні з доводами апеляційної скарги не погоджується, рішення господарського суду від 12.09.2009 р. по даній справі вважає законним, просить суд апеляційну скаргу ПП «Проммашінвест» залишити без задоволення, а рішення господарського суду – без змін.

За клопотанням представника позивача судовий процес здійснювався без фіксації технічними засобами, за його згодою, у судовому засіданні 21.04.2009 р., оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови.

Відповідно до ст. 99 ГПК України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Згідно ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Сутність спору: 02.01.2008 р. між ТОВ «Вик Оил» (постачальник, позивач по справі) та ПП «Проммашінвест» (покупець, відповідач по справі) укладено договір поставки нафтопродуктів №40005517 (далі договір поставки), за умовами якого постачальник зобов'язується передати у погоджені строки, а покупець прийняти і оплатити на умовах договору нафтопродукти (товар).

Пунктом 1.1 договору поставки передбачено, що найменування, кількість, ціна, яких вказується в накладних документах на товар, оформлюються на кожну окрему партію товару.

Відповідно до п. 3.1 договору поставки, загальна вартість цього договору визначається кількістю отриманого та оплаченого товару покупцем протягом всього строку дії договору. Вартість кожної окремої партії товару визначається постачальником в рахунках – фактурах та накладних документах.

Відповідно до п. 3.2 договору поставки, покупець зобов'язується оплатити повну ціну вартість (в розмірі 100%) товару (в т. ч. ПДВ), відображену в рахунках – фактурах та накладних на товар (видаткових накладних та / або актах приймання – передачі), протягом 7 робочих днів, з дати здіснення поставки товару.

У випадку несвоєчасної оплати (не оплати), а також порушення строків виконання п. 3.6 цього договору, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період несвоєчасної оплати (не оплати) за кожний день прострочення, від суми невиконаного грошового зобов'язання.

Цей договір набирає чинності з дати укладання та діє до 31 грудня 2008 р., а в частині розрахунків до їх повного проведення.

На виконання умов договору ТОВ «Вик Оил» здійснило поставку партій товару на загальну суму 10443954,17 грн., що підтверджується довіреностями на отримання товару, актами прийому та актами звірки, копії яких містяться в матеріалах справи.

За отриманий товар відповідач розрахувався частково, сплативши 10230454,17 грн.

Згідно розрахунку позовних вимог, заборгованість відповідача станом на 15.12.2008 р. складає 213500 грн. В той же час, господарським судом встановлено, що на мамент пред'явлення позову відповідачем в грудні місяці 2008 р. було сплачено 7000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, а саме: пл. доручення № 659 від 10.12.2008 р. на суму 1000 грн., пл. доручення № 521 від 15.12.2008 р. на суму 2000 грн., пл. доручення № 526 від 24.12.2008 р. на суму 2000 грн., пл. доручення № 528 від 25.12.2008 р. на суму 2000 грн. ( а. 22 – 25 т.2 с.), тобто заборгованість складає 206500 грн.  

Крім того, під час розгляду справи відповідачем було сплачено заборгованість в сумі 5000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №602 від 09. 02.2009 р. (а.26 т.2 с.).

Стягнення з відповідача 201500 грн. основного боргу з оплати поставленого товару, 679, 30 грн. – 3% річних, 5434,42 грн. пені, 3187, 50 грн. індексації інфляційних (з урахуванням уточнених позовних вимог) було предметом розгляду в суді першої інстанції.  

Рішенням господарського суду Херсонської області від 12.02.2009 р. позовні вимоги задоволено частково, з чим не погодився відповідач та оскаржує його в апеляційному порядку в частині відмови клопотання про розстрочення виконання судового рішення.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм процесуального та матеріального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає  задоволенню з огляду на таке.

Згідно із ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтями 526 ЦК України та 193 ГК України встановлено, що зобов'язання повинне виконуватися належним чином відповідно до умов договору й вимог зазначених Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Факт неналежного виконання взятих на себе зобов'язань за договором поставки відповідачем не заперечується, як не заперечується факт отримання ним від позивача товару на суму 10443954, 17 грн., а тому залишок боргу в сумі 201500 грн. (з урахуванням уточнених позовних вимог) підлягає стягненню.

Щодо відмови в частині позовних вимог в сумі 7000 грн. та припинення провадження по справі в сумі 5000 грн. колегія суддів з висновком господарського суду погоджується з урахуванням викладеного.

Таким чином, за неналежне виконання взятих на себе зобов'язань відповідача за договором поставки стягненню підлягає заборгованість в сумі 201500 грн.

Також, за позовними вимогами позивач за порушення відповідачем вимог п. 4. 1 договору поставки просить стягнути пеню, яка господарським судом задоволена відповідно до розрахунку наданого до позовної заяви в сумі 5600 грн. та з висновком якого колегія суддів погоджується в силу наступного.

Відповідно до ст. 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно зі статтю 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Частиною 2 ст. 343 ГК України передбачено, що платник грошових коштів сплачує  на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі , що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період , за який сплачується пеня.

Стягнення пені у випадку несвоєчасної оплати або порушення строків виконання п. 3.6 договору поставки в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період несвоєчасної оплати за кожен день прострочення, від суми невиконаного грошового зобов'язання передбачено п. 4.1 договору поставки.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені за порушення строків оплати на підставі п.4.1 договору поставки в розмірі 5600 грн.  за період з 06.11.2008 р. по 15.12.2008 р., є  правомірним.

Крім того, позивач за  прострочення  виконання грошового зобов'язання просить стягнути з відповідача 3% річних та інфляційних нарахувань, які господарським судом задоволено відповідно до розрахунку до позовної заяви (а. 16-17 т. 1 с.), з висновком якого колегія суддів погоджується в силу наступного.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов'язання.

Інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі  і  за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних – платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Неналежне виконання відповідачем зобов'язання по сплаті за договором поставки підтверджено матеріалами справи, а відтак вимога про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в сумі 3202, 50 грн. за період з 06.11.2008 р . по 15.12.2008 р. та 700 грн. 3% річних за період з 06.11.2008 р. по 15.12.2008 р. за неналежне виконання грошового зобов'язання є правомірними та підлягають стягненню.

Відповідач не відмовляється від виконання своїх зобов'язань за договором поставки та сплати штрафних санкцій, але у зв'язку з тим, що припинено банківське кредитування ПП «Проммашінвест», останнім було надано клопотання про надання  розстрочки виконання судового рішення (відзив на позовну заяву а. 21. т. 3 ), яке на думку заявника апеляційної скарги господарським судом безпідставно відхилено, але з висновком якого колегія суддів погоджується з огляду на таке.  

Відповідно до п. 6 ст. 83 ГПК України суду надано право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановлений господарським судом спосіб (п. 2 Роз'яснення ВАС України від 12.09.1996 р. №02-5/333 із змінами, внесеними роз'ясненням президії ВГС України від 18.04.2001 р. № 02-5/467).

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В даному випадку, відповідачем не надано доказів, щодо неможливості виконання ним судового рішення, встановлений господарським судом спосіб.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість рішення господарського суду. Підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

          Судові витрати покладаються на заявника апеляційної скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -          

          ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Проммашінвест» залишити без задоволення, а рішення господарського суду від 12.02.2009 р. по справі №2/17-09 – без змін.

Головуючий суддя Хуторной В.М.

 судді  Хуторной В.М.  

 Кричмаржевський В.А.  Колодій Н.А.