Рішення

від 23.04.2009 по справі 10/62

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/62

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.09                                                                                           Справа№ 10/62

За позовом: ТзОВ „Таісія”, м.Львів

до  відповідача:  ТзОВ „Торгова компанія  „ІНТЕРМАРКЕТ”, м.Львів

про  стягнення  71088 грн. 22 коп.

                                                                                                Суддя Довга О. І.

                                                                                                             Секретар Яремчук С.

Представники:   

Від позивача : Берестецький Т.Б.–довіреність №б/н від 22.04.2009р.;

Від відповідача: не з”явився;

           На розгляді в господарському суді Львівської області знаходиться справа за позовом ТзОВ „Таісія”, м.Львів до    ТзОВ „Торгова компанія  „ІНТЕРМАРКЕТ”, м.Львів про  стягнення  71088 грн. 22 коп.

         Ухвалою суду від 24.03.2009р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в засіданні на 23.04.2009р.  

         Позивач  в судовому  засіданні підтримує позовні вимоги повністю.

         Відповідач в засідання суду не з”явився, відзиву на позов не представив, хоча був належно повідомлений про час та місце слухання справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 4139250.

          Спір розглядається відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.

           Судом встановлено:

          02 січня  2008 року   між  ТзОВ „Таісія”, м.Львів  ( надалі - Позивач  ) та  ТзОВ „Торгова компанія  „ІНТЕРМАРКЕТ”, м.Львів  (надалі - Відповідач) укладено  Договір поставки                        № ТП -372 .

         За даним договором, Постачальник   зобов”язується систематично поставляти  Покупцю   визначений цим Договором  Товар , а Покупець зобов”язується  на умовах і в порядку,  визначеним цим Договором  прийняти і оплатити  Товар  .

         Як вбачається із матеріалів справи і встановлено судом, на виконання своїх  зобов”язань по договору № ТП-372 Позивач здійснював  на користь Відповідача поставки Товару, що підтверджується   належно засвідченими копіями товарно-транспортних накладних , підписаних обома сторонами. Загальна сума поставленого товару –71088  грн. 22 коп.

        Згідно з п. 3.3 Договору № ТП-372 , розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються  в безготівковому порядку один раз в 30 днів з моменту отримання товару  від Постачальника за умови своєчасного  надання Постачальником всіх передбачених даним договором та чинним законодавством України документів на товар, що постачається.

        Як зазначено Позивачем у позовній заяві,  за поставлений товар Відповідач  не розрахувався і станом на день пред”явлення позову його заборгованість перед Позивачем становить 71088 грн. 22 коп.             

        12.11.2008р. Позивачем було направлено  на адресу  Відповідача претензію –попередження  з вимогою про погашення  заборгованості , яка залишена  Відповідачем  без розгляду та задоволення.    

Позивач звернувся  в господарський суд Львівської області з вимогою про стягнення боргу.

        Суд,  розглянувши та дослідивши докази по  справі, вислухавши пояснення представника позивача прийшов до висновку , що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю з наступних підстав.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                            

         Зобов”язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов”язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися  від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку(ч.1ст. 509 ЦК України).

          Статтею 193 ГК України передбачено, що  господарські зобов”язання  повинні виконуватись  належним чином  відповідно  до закону , інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання  - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити  усіх заходів , необхідних  для належного виконання нею зобов”язання , враховуючи інтереси  другої сторони  та забезпечення  загальногосподарського інтересу.

         Судом встановлено, що  Позивач поставив Відповідачу товар на загальну суму 71088   грн. 22 коп.  Проте, Відповідач  не розрахувався за отриманий товар  протягом тридцяти днів як це передбачено умовами договору . Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов”язанні  встановлений  строк  його виконання, то  воно  підлягає  виконанню у цей  строк.  Зобов”язання припиняється виконанням, проведеним належним чином ( ст. 599 ЦК України).

         Доказів сплати боргу  відповідач  суду не представив, проти позову не заперечив.

         Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

           З огляду на вищевикладене,  суд прийшов до висновку , що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними матеріалами справи та  підлягають до задоволення повністю.

          Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України слід  віднести на відповідача.

          Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 193 ГК України, ст. ст .  33, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1.          Позов задоволити  повністю.

2.          Стягнути з ТзОВ „Торгова компанія „ІНТЕРМАРКЕТ” ( 79000, м.Львів,                                       вул. Галицька, 4 р/р 2600900601403  в ЛФ „Укрексімбанк” м.Львів, МФО 325718 код  ЄДРПОУ 13827416 ) на користь ТзОВ „Таісія” ( 76000, м.Львів, вул. Виговського,53                 р/р 26005003930001 в ВАТ „Індекс-Банк” МФО 325279 код ЄДРПОУ 19331538) 71088 грн.               22 коп.  основного боргу, 710 грн. 88 коп.  сплаченого державного мита та 118,00 грн. витрат по оплаті за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Стягнути з ТзОВ „Таісія” ( 76000, м.Львів, вул. Виговського,53 р/р 26005003930001 в ВАТ „Індекс-Банк” МФО 325279 код ЄДРПОУ 19331538) в доход державного бюджету  608 грн. 88 коп. недоплаченого державного мита.

4.          Наказ видати відповідно до вимог ст. 116 ГПК України.

Суддя