Постанова

від 21.04.2009 по справі 15/17

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

15/17

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

ПОСТАНОВА

Іменем України

          21.04.2009  року                                                            Справа № 15/17

Луганський апеляційний господарський суд колегією суддів у складі :

головуючого судді                     Якушенко Р.Є.

суддів                                        Бородіної Л.І.

          Іноземцевої Л.В.                                        

Склад судової колегії призначено розпорядженням від 25.03.2009.

при секретарі                    

судового засідання                    Яковлевій І.А.

за участю представників сторін:

від позивача                              Бережний Р.В., дов. № 238/10 від 21.12.2008,

                                        головний юрисконсульт

від відповідача                    Сич Д.С., дов. № 125,  від 19.03.2009,  юрисконсульт

Розглянувши

апеляційну скаргу                    Комунального підприємства „Тепломережа Краснолуцької міської ради”, м. Красний Луч

на рішення

господарського суду           Луганської області

від                                         27.02.2009

у справі                               № 15/17 (суддя Мінська Т.М.)

за позовом                              Дочірньої компанії „Газ України” Національної  

акціонерної компанії „Нафтогаз України”, м. Київ

до відповідача                    Комунального підприємства „Тепломережа Краснолуцької міської ради”, м. Красний Луч

про                                         стягнення 152437 грн. 38 коп.

Рішенням господарського суду Луганської області від 27.02.2009 у справі №15/17 (суддя Мінська Т.М.) задоволено позов Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” до Комунального підприємства „Тепломережа Краснолуцької міської ради”, стягнуто з відповідача інфляційні втрати у сумі 97839 грн. 91 коп., річні у сумі 13907 грн. 71 коп. та пеню у сумі 36621 грн. 05 коп.

Рішення господарського суду з посиланням на норми статей 526, 546, 625 Цивільного кодексу України мотивоване обґрунтованістю заявлених позовних вимог, при цьому суд керуючись статтею 233 Господарського кодексу України та пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, зменшив на 10 відсотків розмір заявленої до стягнення пені у сумі 40690 грн. 06 коп. та стягнув з відповідача 36621 грн. 05 коп. відповідно.

Відповідач не погодився з прийнятим рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує наступне.

Господарським судом було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення.

Так, судом не взято до уваги той факт, що предметом договору №06/07-2600 ТЕ-20 від 31.10.2007, на якому ґрунтуються позовні вимоги, є постачання природного газу для надання послуг з опалення та гарячого водопостачання населенню, а відповідно до положень Закону України „Про тимчасову заборону стягнення з громадян пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги” та Закону України №1136-XIV від 08.10.1999 стягнення штрафних санкцій не поширюється на правовідносини, що виникають з прострочення виконання грошового зобов'язання, пов'язаного з оплатою населенням комунальних послуг.

Крім того, позивач вважає, що судом безпідставно відмолено у задоволенні клопотання про відстрочення виконання рішення до 01 червня 2009 року і зазначено, що  обставини на які посилається у своєму клопотанні позивач не є винятковими.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому з доводами скарги не погоджується, зокрема, зазначає про безпідставність посилання відповідача на положення Закону України  №1136-XIV від 08.10.1999 –у зв'язку зі втратою чинності цим законом з 01.01.2004, та просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду  - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши  матеріали справи судова колегія апеляційної інстанції

ВСТАНОВИЛА:

Між сторонами за позовом укладено договір на постачання  газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання №06/07-2600 ТЕ-20 від 31.10.2007, за умовами якого постачальник, позивач у справі, зобов'язується передати у власність покупця, відповідача у справі, природний газ, а покупець у свою чергу прийняти та оплатити газ на умовах даного договору (а. с. 12).

Щомісячний обсяг газу визначений п. 2.1 договору.

Згідно п. 1.3 договору газ, що постачається за даним договором використовується покупцем, відповідачем у справі, виключно для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання.

Позивачем у справі  було поставлено відповідачу  за період з жовтня 2007 року   по  березень 2008 року природний газ на суму  1 836 449 грн.  03  коп.,  в  тому  числі:

в жовтні  2007 року – на суму  18159 грн. 08 коп.

в  листопаді   2007 року –на суму  426 653 грн. 01 коп.

в грудні   2007 року –на суму   445 271  грн. 73 коп.

в січні    2008 року –на суму  496 274 грн. 38 коп.

в лютому  2008 року – на суму   387 483 грн. 82 коп.

в березні   2008 року –на суму  62 607 грн. 01 коп., що підтверджується актами передачі - приймання природного газу (а. с. 21 - 26).

Відповідно до п. 6.1 договору остаточний розрахунок за отриманий природний газ здійснюється до 10 числа  місяця, наступного за місяцем поставки, а згідно додаткової угоди  №  3  від   24.03.2008р. п. 6.1.  договору  доповнено п.п. 6.1.1,  згідно якого  остаточний розрахунок  за  обсяги  газу  спожиті  і  протранспортовані   в  січні  - лютому  2008 року,  покупець здійснює протягом  трьох банківських днів  з дати підписання  актів  приймання –передачі  за січень –лютий 2008 року”.      

 Оплата  за  поставлений  газ  проведена відповідачем повністю 16.10.2008  з  порушенням  строків, встановлених договором.

До матеріалів справи залучені  платіжні доручення (а. с. 62 - 65) на підтвердження проведених розрахунків за газ.

У зв'язку з несвоєчасним виконанням зобов'язань по оплаті отриманого природного газу 09.01.2009 позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з відповідача інфляційних втрат за період з листопада 2007 року по жовтень 2008 року включно в сумі 97839 грн. 91 коп., 3% річних за період з 11.11.2007 по 16.10.2008 в сумі 13907 грн. 71 коп. та пені за період з 09.07.2008 по 16.10.2008 в сумі 40690 грн. 06 коп. (згідно розрахунку позовних вимог).

Рішенням господарського суду від 27.02.2009 позов задоволено з підстав зазначених вище.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Правовідносини у сторін за позовом виникли із договору № 06/07-2600ТЕ-20 на постачання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання від 31.10.2007, який за своєю правовою природою є договором поставки, різновидом договору купівлі-продажу і до нього застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та регулюються главою 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Зазначена норма Цивільного кодексу України кореспондується з положеннями статті 265 Господарського кодексу України.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що сторони повинні виконувати свої зобов'язання належним чином відповідно до вимог закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Предметом судового розгляду є вимоги позивача про стягнення:

- пені в сумі 40690 грн. за період з 09.07.2008 по 16.10.2008;

- інфляційних витрат в сумі 97839 грн. 91 коп. за період з листопада 2007 року по жовтень 2008 року;

- 3% річних в сумі 13907 грн. 71 коп. за період з 11.11.2007 по 16.10.2008.

Матеріалами справи  доведено факт поставки позивачем природного газу на суму 1836449 грн.  03 коп. та його оплати відповідачем. Остання оплата отриманого газу здійснена відповідачем 16.10.2008, що свідчить про порушення відповідачем визначених договором строків оплати отриманого газу (п. 6.1, 6.1.1 договору з урахуванням додаткової угоди № 3 від 24.03.2008).

Умовами пункту 7 договору № 06/07-2600ТЕ-20 від 31.10.2007 сторони передбачили відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за договором.

Пунктом 7.2 договору встановлено, що в разі неоплати або несвоєчасної оплати у строки, зазначені п. 6.1 договору, покупець, відповідач у справі, сплачує на користь постачальника, позивача у справі, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до пункту 7.5 договору пеня нараховується протягом шести місяців, що передують моменту звернення з позовом.

Матеріалами справи  доведено, що відповідач у період з 09.07.2008 по 16.10.2008 допустив прострочення оплати отриманого газу. Отже, позивачем обґрунтовано нарахована пеня в  розмірі подвійної ставки  НБУ діючої за вказаний період.

Судовою колегією перевірено розрахунок пені здійснений позивачем, порушень  законодавства, умов договору та помилок не встановлено.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок витрат від інфляції та 3% річних здійснено позивачем з дотриманням вимог чинного  законодавства, помилок не встановлено.

Відповідач будь-яких заперечень щодо розрахунку суми позову суду не подав.

Отже, суд першої інстанції дійшов  правомірного висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Згідно  статті 233 Господарського кодексу України,  у разі  якщо  належні  до сплати  штрафні  санкції  надмірно великі  порівняно  із збитками  кредитора,  суд  має  право  зменшити  розмір санкцій.  При цьому  повинно  бути взято до уваги:  ступень  виконання  зобов'язання  божником,  майновий  стан  сторін,  які  беруть участь  у   зобов'язанні,   не  лише  майнові,  а  й  інші  інтереси  сторін,  що  заслуговують  на  увагу.     

Судова колегія вважає, що місцевий господарський суд, оцінивши обставини справи, керуючись  вказаною нормою статті 233 Господарського кодексу України та статті 83 Господарського процесуального кодексу України правомірно зменшив розмір пені на 10% та стягнув пеню в сумі 36621 грн. 05 коп.

Доводи апеляційної скарги щодо відмови позивачу у стягненні штрафних санкцій  через те, що споживачами поставленого газу за договором № 06/07-2600 ТЕ-20 є населення, з якого стягнення пені заборонено, судовою колегією відхиляються, оскільки вони спростовуються умовами  вказаного договору.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судова колегія звертає увагу відповідача на те, що статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено свободу договору, за змістом якої відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.  

Отже, відповідач не був позбавлений можливості при визначенні  умов договору на поставку газу № 06/07-2600ТЕ-20 надати свої пропозиції щодо відповідальності за порушення виконання зобов'язань за договором.

Судова колегія погоджується з висновками суду щодо відхилення клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення та звертає увагу відповідача на те, що ним не надано документальних підтверджень необхідності відстрочення виконання рішення та можливості його виконання після надання відстрочки.

Судовою колегією встановлено, що місцевим господарським судом у вступній частині рішення від 27.02.2009 допущено описку зазначено місцезнаходження відповідача м. Кіровськ, в той час, як він знаходиться в м. Красний Луч, та в мотивувальній частині рішення зазначено суму інфляційних витрат 143625 грн. 98 коп., в той час як згідно розрахунку позовних вимог заявлена сума інфляційних витрат складає 97839 грн. 91 коп. Зазначені описки не вплинули на суть рішення, оскільки в резолютивній частині рішення вказано вірну адресу відповідача та стягнуто заявлену суму інфляційних витрат –97839 грн. 91 коп.

Враховуючи викладене, судова колегія апеляційної інстанції  дійшла висновку, що місцевий господарський суд повно з'ясував обставини справи, дав їм належну оцінку та прийняв рішення від 27.02.2009, яке відповідає  нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати державного мита за апеляційною скаргою в сумі 741 грн. 84 коп. покладаються на відповідача, заявника апеляційної скарги.

Відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України та частини 1 пункту 8 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито" №7-93 від 21.01.1993 зайве сплачене відповідачем, КП „Тепломережа Краснолуцької міської ради” за платіжним дорученням №494 від 13.03.2009 при поданні апеляційної скарги державне мито в сумі 20 грн. 66 коп.  підлягає поверненню відповідачу.

Відповідно до вимог статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні були оголошені лише вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись статтями 47, 49, 99, 101, п. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний  господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства „Тепломережа Краснолуцької міської ради” на рішення господарського суду Луганської області від 27.02.2009 у справі №15/17 залишити без задоволення.

2.  Рішення господарського суду Луганської області від 27.02.2009 у справі №15/17 залишити без змін.

3. Повернути Комунальному підприємству „Тепломережа Краснолуцької міської ради”, м. Красний Луч, мікрорайон 3, буд. 5, ідентифікаційний код 35019146 з Державного бюджету України державне мито в сумі 20 грн. 66 коп., зайве сплачене за платіжним дорученням №494 від 13.03.2009.

Підставою для повернення державного мита є дана постанова, скріплена печаткою суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.          

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України у місячний строк через апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя                                                            Р.Є. Якушенко

Суддя                                                                                 Л.І. Бородіна

Суддя                                                                                Л.В. Іноземцева