Постанова

від 21.04.2009 по справі 6/2-09-90

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

6/2-09-90

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"21" квітня 2009 р. Справа № 6/2-09-90

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мишкіної М.А.

                    суддів Сидоренко М.В.

                                Таценко Н.Б.

при секретарі судового засідання Лисіній О.В.

за участю представників сторін:

від позивача — Полякова О.О., Максимов О.С. - по довіреностям;

від відповідача —Єршов О.С., Лук'ян С.Г. - по довіреностям;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Навчально-науково-виробничого центру при Одеському Національному Університеті імені І.І. Мечнікова

на рішення господарського суду Одеської області від 10.03.2009р.

по справі №6/2-09-90

за позовом Навчально-науково-виробничого центру при Одеському Національному Університеті імені І.І. Мечнікова

до Відкритого акціонерного товариства “Одеський коровай”

про стягнення 29567,39грн.

(сторони та суть спору зазначаються згідно рішення суду)

          Сторони належним чином повідомлені про час і місце судового засідання.

          У судовому засіданні  21.04.2009р. згідно ст.85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Встановив:

          В січні 2009р. Навчально-науково-виробничий центр при Одеському Національному Університеті імені І.І. Мечнікова (надалі —позивач, ННВЦ при ОНУ ім. І.І. Мечнікова, Виконавець) звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства “Одеський коровай” (надалі —відповідач, Замовник) про стягнення боргу в розмірі 29567,39грн., в тому числі 28671,92грн. - основного боргу за виконані роботи, що з урахуванням індексу інфляції становить 28729,26грн. та 838,13грн. штрафу за прострочення оплати виконаних робіт.

          В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на положення ст.ст.623, 625 ЦК України, ст.ст.216, 222, 224, 229 ГК України, умови договору №22.01/06 на інформаційне-технологічний супровід науково-технічної продукції від 31.03.2006р. (надалі —договір) та виконання позивачем робіт на підприємстві відповідача по інженерно-технічному супроводу по 31.08.2008р. включно; утворення заборгованості по оплаті виконаних робіт за червень, липень та серпень 2008р. у загальній сумі 28671,92грн.; недопущення Замовником до роботи фахівців Виконавця з 01.09.2008р. без попередження відповідача; передання до департаменту АСУ “Одеський коровай” актів виконаних робіт та рахунків на їх оплату у відповідності з п.4.1. договору, які не підписані та не оплачені дотепер; нарахування штрафу у розмірі 0,1% від вартості простроченого платежу за кожен день прострочення відповідно до п.7.2. договору та інфляційних втрат за ст.625 ЦК України; залишення відповідачем претензії позивача про відшкодування заборгованості без задоволення.

          В поясненнях від 17.02.2009р. ВАТ “Одеський коровай” визнало позов в частині стягнення 6616,60грн. заборгованості, що утворилася станом на 01.07.2008р.; в іншій частині позову просило відмовити.

          Рішенням господарського суду Одеської області від 10.03.2009р. (суддя ДемешинО.А.) позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 6616,60грн. основного боргу, 330,83грн. штрафу, 69,47грн. держмита та 27,61грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

          Рішення суду обґрунтоване положеннями ст.ст.525, 526, 625 ЦК України та вмотивоване наступним: належним доказом виконання робіт згідно п.4.1. договору є Акт приймання-передачі за кожен місяць; доказів виконання робіт за липень та серпень 2008р. позивач не надав, відповідні акти за липень, серпень 2008р. відповідачем не підписані; наявність заборгованості у сумі 6616,60грн. підтверджується Актом приймання-передачі за червень 2008р., актом звірки взаєморозрахунків станом на 01.10.2008р. та не заперечується відповідачем; згідно п.7.2. договору та виходячи з 6616,60грн. простроченої оплати штрафні санкції нараховані за період з 04.07.2008р. по 12.09.2008р. склали 330,83грн.; підстави для нарахування інфляційних втрат за прострочення по грошовому зобов'язанню відсутні, оскільки за період липень-серпень 2008р. збитків від знецінення грошових коштів не мало місця.

          Не погодившись з рішенням суду, Навчально-науково-виробничий центр при Одеському Національному Університеті імені І.І. Мечнікова звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Одеської області скасувати в частині відмови у позові про стягнення з відповідача 22055,32грн. основного боргу та задовольнити позовні вимоги ННВЦ при ОНУ ім. І.І. Мечнікова у повному обсязі, посилаючись на таке: відсутність у позивача підписаних двосторонніх актів виконаних робіт за липень, серпень 2008р. не є підставою вважати, що роботи не виконувались; належним чином оформлені акти та рахунки на оплату робіт своєчасно передавались до департаменту ОСУ “Одеський коровай”, проте відповідач підписані акти не повернув, рахунки не оплатив, претензій по виконаним роботам та пояснень по їх припиненню всупереч умов договору не надіслав; суд першої інстанції не зазначив мотивів відхилення наданого позивачем доказу —витягу з журналу доступу в підтвердження виконання робіт в липні —серпні 2008р.; вказаний доказ був отриманий позивачем з резервних копій образів баз даних, оскільки доступ до архівних даних на основному сервері неможливий без надання відповідачем доступу до нього; судом не прийнято до уваги, що позивач всупереч вимогам ст.525 ЦК України розірвав договір в односторонньому порядку без надіслання письмового повідомлення за 30 днів до дати розірвання договору, як то передбачено п.9.1. договору.

          У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечує проти її задоволення з підстав законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення.

          Відповідач звертає увагу на ту обставину, що єдиною підставою для оплати виконаних робіт є акт прийому-здавання як первинний документ, що підтверджує виконання робіт та здійснення відповідної господарської операції за договором; позивачем не подані докази виконання робіт у липні-серпні 2008р., передачі ним актів виконаних робіт для підписання ВАТ “Одеський коровай” та рахунків на оплату.

          В засіданні суду апеляційної інстанції представники сторін підтримали доводи апеляційної скарги та заперечень на неї.

          Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, повноту встановлення обставин справи та відповідність ним висновків суду, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

          Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в ході апеляційного провадження по даній справі, що між сторонами був укладений договір №22.01/06 від 31.03.2006р., предметом якого є доручення Замовником та прийняття на себе Виконавцем робіт з інформаційно-технологічного супроводу програмного комплексу “Автоматизована система управління виробничої діяльності підприємства HLEB-01.001” (Комплекс).

          Вартість робіт складає 11027,66грн. в місяць, у т.ч. ПДВ —20%; пунктом 3.2. договору також передбачено, що Замовник оплачує роботи щомісячно поетапно, в два платежі:

          - 40% від вартості оплати в місяць —протягом 3-х банківських днів після отримання виставленого Виконавцем рахунку;

          - 60% від вартості оплати в місяць —протягом 3-х банківських днів з дати підписання сторонами акта виконаних робіт.

          Згідно п.4.1. договору після завершення кожного місяця сторони у строк не більш ніж п'ять робочих днів підписують Акти прийому-здавання. За п.5.5.1. договору Замовник зобов'язаний своєчасно проводити оплату виконаних робіт за рахунками Виконавця у строки, вказані у п.3.2. договору.

          За прострочку оплати п.7.2. договору передбачена відповідальність у вигляді штрафу 0,1% за кожен день прострочення від вартості простроченого платежу.

          Строк дії договору — до 31.03.2007р., в частині платежів —до повного виконання договірних зобов'язань сторонами; договір може бути припинений достроково за ініціативою будь-якої сторони за умови подання відповідної заяви, без додаткової згоди іншої сторони з цим (п.п.9.4., 9.6. договору).

          Матеріалами справи підтверджується та визнається сторонами, що до 01.07.2008р. позивач виконував роботи за договором, а відповідач —їх оплачував згідно з його умовами, і станом на 01.07.2008р. ВАТ “Одеський коровай” заборгувало по розрахункам 6616,60грн. Останній Акт здачі-прийомки виконаних робіт, оформлений згідно з умовами договору і підписаний сторонами, датований 30.06.2008р.

          Станом на 01.10.2008р. згідно з даними підписаного сторонами Акта звіряння розрахунків вказана заборгованість залишилась несплаченою відповідачем.

          За цих обставин та відповідно до положень ст.ст.525, 526 ЦК України, умов договору місцевий господарський суд обґрунтовано та на законних підставах задовольнив позовні вимоги в частині стягнення 6616,60грн. основного боргу та нарахованого штрафу на цю суму простроченого платежу за період прострочки з 04.07.2008р. - по 12.09.2008р. у розмірі 330,85грн. згідно розрахунку позивача, доданого до позовної заяви.

          Суд першої інстанції обґрунтовано відхилив решту заявлених вимог, пославшись на  відсутність доказів виконання робіт позивачем у спірний період (з 01.07.2008р. по 31.08.2008р.) у зв'язку з непідписанням сторонами Актів приймання-передачі, позаяк п.п.3.2., 4.1. договору встановлено положення щодо здійснення Замовником остаточного розрахунку за кожен місяць на підставі Акту приймання-здавання виконаних робіт.

          Адже договір №22.01/06 від 31.03.2006р. виходячи з визначення його предмету у п.п.1.1. договору за своєю правовою природою відноситься до різновиду договору підряду, за яким одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу; договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч.ч.1, 2 ст.837 ЦК України).

          Безпідставними є твердження скаржника про можливість покладення на відповідача обов'язку оплатити роботи як виконані за відсутності підписаних сторонами Актів здачі-приймання виконаних робіт за липень, серпень 2008р., позаяк зобов'язання виникає у Замовника тільки за умови прийняття ним цих робіт та підписання відповідного акту.

          У разі ж, коли Замовник ухиляється від прийняття виконаних робіт, на чому фактично наголошує позивач, виникнення права Виконавця на одержання плати за ці роботи опосередковується заявленням вимоги про зобов'язання відповідача прийняти виконані роботи згідно з положеннями договору, тобто у спосіб, встановлений п.5 ч.2 ст.16 ЦК України —шляхом примусового виконання обов'язку прийняти роботи в натурі, що передує заявленню позову про стягнення вартості цих робіт.

          Проте, матеріали справи не містять доказів стосовно обставини передачі для підписання відповідачу Актів приймання-здавання виконаних робіт за липень, серпень 2008р., як і самих актів, підписаних позивачем за цей період, та вручення рахунків на їх оплату, а протилежні твердження скаржника не підтверджені жодним письмовим доказом, що обґрунтовано визнано судом першої інстанції як недоведеність позивачем позовних вимог в частині стягнення 22055,32грн. основного боргу згідно зі ст.ст.32, 33, 34 ГПК України.

          Стосовно відхилення судом першої інстанції такого доказу як “Витяг з журналу доступу”, яким нібито підтверджено виконання позивачем робіт у липні-серпні 2008р. згідно з договором, судова колегія зазначає, що в матеріалах справи міститься роздруківка під назвою “Выборка из журнала в соответствии с критериями 01.07.2008 —30.08.2008”  (а.с.114-118), яку неможливо оцінити як належний у розумінні ст.ст.32, 34 ГПК України доказ по справі щодо наявності в ньому інформації щодо предмету спору (не зазначено ані реквізити договору, ані найменування Замовника та Виконавця робіт, ані місце проведення робіт, тощо).

          Втім, навіть за припущення про належність цього доказу, він не є допустимим стосовно обставини прийняття виконаних робіт Замовником та виникнення обов'язку їх оплатити, позаяк ця обставина може бути підтверджена виключно Актом здачі-приймання робіт згідно з умовами договору та вищевказаними вимогами законодавства.

          Суд першої інстанції в порушення ст.ст.4-2, 4-7, 43, 84 ГПК України не надав оцінку в оскаржуваному рішенні вказаному доказу, залученому до матеріалів справи, та не навів мотиви, за якими цей доказ не був врахований та відхилений судом, проте допущене процесуальне порушення не призвело до прийняття неправильного рішення, отже не може слугувати підставою для скасування оскаржуваного судового акту.

          Посилання скаржника на розірвання відповідачем договору в односторонньому порядку не стосується предмету спору і підстав оскарження рішення, тому залишаються поза межами правового аналізу суду апеляційної інстанції.

          Також обґрунтованою є відмова позивачу у стягненні інфляційних втрат на підставі ст.625 ЦК України з огляду на відсутність підстав для нарахування збитків від знецінення грошових коштів у липні-серпні 2008р. у зв'язку з дефляційними процесами в фінансовій ситуації в державі в цей період.

          Виходячи з вищенаведеного, суд апеляційної інстанції залишає оскаржуване рішення від 10.03.2009р. без змін як законне та обґрунтоване, апеляційну скаргу Навчально-науково-виробничого центру при Одеському Національному Університеті імені І.І. Мечнікова —без задоволення.

Керуючись ст.ст.99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів –

ПОСТАНОВИЛА:

          Рішення господарського суду Одеської області від 10.03.2009р. залишити без змін, апеляційну скаргу —без задоволення.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

          Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

          Головуючий суддя:                                                                    Мишкіна М.А.

          Судді:                                                                               Сидоренко М.В.

                                                                                                                  Таценко Н.Б.