Рішення

від 21.04.2009 по справі 14/105пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/105пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.04.09                                                                                 Справа № 14/105пн.

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю  “Луганськвода», м. Луганськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Луганське енергетичне об'єднання”, м. Луганськ

про зобов'язання припинити дії

                                                                  Суддя Лісовицький Є.А.

Представники:

від позивача –Рудік Н.В. довіреність № 21/353 від 04.02.09, Скляренко В.І. довіреність № 110 від 06.02.09.

від відповідача –Віткалов Д.М. довіреність № 8 від 01.01.09.

У справі оголошена перерва до 15 годин для підготовки повного тексту рішення. Після перерви представник позивача Скляренко В.І. не прибула.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про зобов'язання відповідача припинити дії (бездіяльність) спрямовані на відключення від постачання електричної енергії у зв'язку із заборгованістю за спожиту електричну енергію, нездійснення позивачем поточних платежів.

Відповідач відзивом на позовну заяву проти заявленого позову заперечує з мотивів викладених у відзиві.

Позивач заявив клопотання про забезпечення позову та просить суд на період розгляду справи заборонити відповідачу вчиняти будь-які дії (припускати бездіяльність), направлені на припинення постачання електричної енергії позивачу.

Відповідач заперечує проти клопотання з тих підстав, що викладений у ньому спосіб забезпечення позову фактично співпадає з предметом позову.

Дане клопотання судом відхиляється, оскільки, відповідно до ст. 66 ГПК України господарський  суд  за  заявою  сторони,  прокурора  чи  його заступника, який подав позов, або з  своєї  ініціативи  має  право вжити  заходів  до  забезпечення   позову.   Забезпечення   позову допускається  в  будь-якій  стадії  провадження  у  справі,   якщо невжиття  таких  заходів  може  утруднити  чи  зробити  неможливим виконання рішення господарського суду.

Позивачем не доведено, яким чином не вжиття заходів щодо заборони відповідачу вчиняти будь-які дії (припускати бездіяльність), направлені на припинення постачання електричної енергії позивачу може утруднити виконання рішення суду щодо зобов'язання відповідача припинити дії (бездіяльність) спрямовані на відключення від постачання електричної енергії у зв'язку із заборгованістю за спожиту електричну енергію, нездійснення позивачем поточних платежів.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін суд, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачем з Луганською обласною радою укладений концесійний договір № 4 від 21.03.08 за яким йому переданий цілісний майновий комплекс Обласного комунального підприємства «Компанія «Луганськвода». Метою діяльності позивача є забезпечення споживачів Луганської області послугами з водопостачання та водовідведення.

Для надання даних послуг позивачу необхідна електроенергія. Тому позивач уклав з відповідачем договори на постачання електричної енергії.

У зв'язку з несплатою за спожиту електроенергію відповідач у січні та лютому 2009 року відключав виробничі потужності позивача від електропостачання.

Позивач звернувся з позовом до суду про зобов'язання відповідача припинити дії (бездіяльність) спрямовані на відключення від постачання електричної енергії у зв'язку із заборгованістю за спожиту електричну енергію, нездійснення позивачем поточних платежів.

Оцінивши обставини справи у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що   не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Згідно зі ст.  1  Господарського процесуального кодексу України підставою для звернення особи з позовом до господарського суду є порушення або оспорювання прав і охоронюваних законом інтересів цієї особи.

В порушення статей 33, 34 ГПК України позивач не надав суду жодних доказів порушення свого права.

Отже позовна вимога позивача спрямована не на захист порушених або оспорюваних відповідачем прав і охоронюваних законом інтересів позивача, а має попереджувальний характер.

Позивач припускає, що відповідач може порушити його права і охоронювані законом інтереси, а відтак фактично звернувся до господарського суду з вимогою розглянути спір, якого не існує, можливо, виникне в майбутньому.

З огляду на приписи ст. 1 ГПК України відсутні правові підстави для звернення позивача до господарського суду з позовною заявою, а у господарського суду відсутні правові підстави для задоволення позову.

За змістом ст.  15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), з якою кореспондують положення ст. 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України), кожна особа має право на захист своїх законних прав і інтересів. Способи захисту цивільних прав та інтересів судом визначені у ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України.

Згідно статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування  збитків  та  інші   способи   відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади,  органу  влади  Автономної  Республіки  Крим  або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

У статті 20 ГК України передбачені наступні способи: визнання наявності або  відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого  самоврядування,  актів  інших  суб'єктів,   що   суперечать  законодавству, ущемлюють  права та законні  інтереси  суб'єкта господарювання або  споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення  становища,  яке  існувало  до  порушення  прав  та  законних  інтересів

суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміна і припинення господарських правовідносин.

Суд може захистити цивільне право або інтерес також іншим способом, що встановлений договором або законом.

З огляду на зазначене позовна вимога про зобов'язання відповідача припинити дії, які він на момент подання позову не вчинив, не відповідає встановленим законом та договором способам захисту порушених прав.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, яка знайшла відображення в постанові від 13.07.2004р. у справі № 10/732, суд повинен відмовити у позові, якщо предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав.

Аналогічна позиція викладена в п. 14 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005р. №01-8/344 та п.3 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 25.11.2005р. №01-8/2229.

З огляду на вимоги ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України позовна вимога про зобов'язання відповідача припинити дії, які він не вчинив є такою, що не підлягає задоволенню, тому у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ст.ст.44,49 ГПК України  судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України,  суд, -

в и р і ш и в :

1.          У задоволенні позову відмовити.

2.          Судові витрати покласти на позивача.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його

оголошення.

Суддя                                                                                                        Є.А.Лісовицький