Постанова

від 07.07.2009 по справі 14/105пн

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

14/105пн

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 07 липня 2009 р.                                                                                    № 14/105пн  

Вищий  господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, судді                    М.В.Кузьменка,

судді                                        І.М.Васищака,

судді                                        В.М.Палій,

розглянувши    касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

                       "Луганськвода"

на                    рішення господарського суду Луганської області від 21.04.2009р.

у справі          №14/105пн

за позовом     Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськвода"

до                        Товариства з обмеженою відповідальністю

                         "Луганське енергетичне об'єднання"

про                       зобов'язання припинити дії,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: Павлюченко І.В. –довіреність у справі,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Луганськвода" звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" і просило суд зобов'язати останнього припинити дії (бездіяльність), спрямовані на відключення від постачання електричної енергії у зв'язку із заборгованістю за спожиту електричну енергію, нездійснення позивачем поточних платежів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що  у зв'язку з несплатою за спожиту електроенергію відповідач у січні та лютому 2009р. відключав виробничі потужності позивача від електропостачання. Можливе подальше відключення відповідачем об'єктів позивача від електропостачання призведе до припинення надання позивачем послуг з водопостачання та водовідведення споживачам Луганської області. Позивач зазначає, що питання щодо несплати ним заборгованості повинно вирішуватись у судовому порядку, а не шляхом відключення від електроенергії об'єкта життєзабезпечення і стратегічного значення.

Відповідач, заперечуючи заявлений позов, посилається на те, що з огляду на ст.1 ГПК України, ст.16 ЦК України, ст.20 ГК України, позовна вимога про зобов'язання припинити дії, які він ще не вчинив, є такою, що не підлягає задоволенню.

Рішенням господарського суду Луганської області від 21.04.2009р. (суддя Лісовицький Є.А.) у задоволенні позову відмовлено з тих підстав, що позовна заява спрямована не на захист порушених або оспорюваних відповідачем прав і охоронюваних законом інтересів позивача, а має попереджувальний характер, що не відповідає вимогам ст.1 ГПК України та суперечить передбаченим ст.16 ЦК України та ст.20 ГК України способам захисту прав.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд його скасувати, як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового акта, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушення.

При цьому, під заходами, спрямованими на запобігання правопорушення, у розумінні названої статті, визнаються тільки ті заходи, які передбачені у Господарському процесуальному кодексі України, а саме  вжиття  запобіжних заходів до подання позову, (розділ V-1 цього Кодексу) та вжиття заходів до забезпечення позову (розділ Х Кодексу).

Згідно ст.2 ГПК України, господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України “Про судоустрій України” є, зокрема,  захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

В силу ч.1 ст.20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

При цьому, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач просить суд зобов'язати відповідача припинити дії (бездіяльність), спрямовані на відключення від постачання електричної енергії.

Положеннями ст.16 Цивільного Кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України визначені способи захисту цивільних прав інтересів, зокрема, таким способом може бути припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення.

Припинення дій, що порушують право, як спосіб захисту, полягає у припиненні триваючого цивільного правопорушення, яке впливає на суб'єктивні права, свободи та законні інтереси особи.

За загальним правилом, триваючим визнається однократне порушення, що характеризується безперервністю його учинення протягом певного часу. Таке порушення безперервно зберігається невизначено тривалий час з початку його вчинення.

Як вбачається з матеріалів справи, позовна вимога про зобов'язання відповідача припинити дії, спрямовані на відключення виробничих потужностей позивача від електропостачання,  по суті є вимогою про спонукання відповідача у майбутньому не вчиняти вказаних дій, а не вимогою припинити триваюче правопорушення, що підпадає під ознаки такого способу захисту як припинення дії,  у розумінні ст.16 ЦК України та ст.20 ГК України.

Рішенням суду має вирішуватись питання про захист прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських правовідносин, тобто ним мають усуватись перешкоди, які виникли на шляху здійснення особою, яка звернулася з позовом, свого права.

Враховуючи  відсутність факту вчинення відповідачем дій,  які порушують права та охоронювані законом інтереси позивача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновку суду.

За таких обставин, оскаржуване судове рішення є законними та обґрунтованими, відповідає матеріалам справи, і тому підстав для його зміни або скасування немає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськвода" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Луганської області у справі №14/105пн –без змін.

Головуючий, суддя                                                            М.В.Кузьменко

Суддя                                                                                І.М.Васищак

          Суддя                                                                                В.М.Палій