Постанова

від 21.09.2006 по справі 13/286-06

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УКРАЇНА

УКРАЇНА

Харківський

апеляційний господарський суд

Ухвала

                                      Іменем

України

18 вересня 2006  року                        Адміністративна справа

№ 13\286-06

Колегія суддів у складі:  головуючого судді                Лащенко Л.Д.

судді                 Істоміна

О.А.

  судді                 Погребняк В.Я.

При секретарі -Андросовій О.В.

За участю представників сторін:

Позивача -ОСОБА_1 (дов. НОМЕР_1).

Відповідача -не з'явився.

Відповідача -  не з'явився.

Розглянувши у відкритому судовому

засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну

скаргу ( вх. 2930 С/2-6 від 08.08.2006 р.) позивача, Державної

податкової інспекції у м. Суми на Постанову господарського суду Сумської обл.

від 06.07.2006 року   по справі №

13\286-06 

По справі за позовом:

ДПІ у м. Суми

До Приватного підприємця ОСОБА_2 м.

Суми

До Приватного підприємства

«Мілана-Сервіс» м. Київ

Про визнання угоди недійсною та

стягнення в доход держави всього одержаного по угоді. 

Встановила:

19 травня 2006 року позивач -

Державна податкова інспекція у м. Суми 

звернулась до господарського суду Сумської обл.. з позовною заявою, в

якій просила суд визнати недійсною усну угоду, укладену між ПП ОСОБА_2, м. Суми

та Приватним підприємством «Мілана-Сервіс»м. Київ про одержання послуг по

переробці металоконструкцій, виконану на протязі березня 2004 року, на загальну

суму 170 126 грн. 24 коп. А також, стягнути з ПП «Мілана -Сервіс»в доход

держави кошти в розмірі 170 126 грн. 24 коп, одержані за оспорюванню угодою,

відповідно до ст.. 208 Господарського кодексу України та стягнути з ПП ОСОБА_2

в доход держави грошові кошти в розмірі 170 126 грн. 24 коп., сплачені за

оспорюваною угодою відповідно до ст.. 208 Господарського кодексу України.

У якості підстави визнання

недійсною усної угоди укладеної між відповідачами, позивач посилається на

декларування ПП «Мілана-Сервіс»сум податкових зобов'язань у меншому розмірі ніж

сума податкових зобов'язань, які виникли внаслідок виконання усної угоди. До

того ж ПП «Мілана-сервіс»не знаходиться за вказаною в реєстраційних документах

юридичною адресою.

Постановою господарського суду

Сумської області від 06 липня 2006 року (суддя Лиховід Б.І.) у задоволенні

позову відмовлено. Постанова прийнята судом з посиланням на те, що другий

відповідач знаходиться за місцем реєстрації, що підтверджується повідомленням

про вручення поштового відправлення, яке залучено до матеріалів справи. А також

з посиланням на те, що позивачем не доведено наявність умислу сторін на

укладання угоди з метою, яка суперечить інтересам держави та суспільства,

кримінальна справа відносно осіб, які укладали усну угоду не порушувалась,

відповідно і умисел юридичних осіб, стосовно ухилення їх від сплати податків не

доведено.

Позивач, ДПІ у м. Суми з

Постановою  господарського суду не

згодний, надіслав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційний суд

Постанову  суду першої інстанції  скасувати повністю, ухвалити рішення про  задоволення позовних вимог позивача, визнати

недійсною угоду укладену між ПП ОСОБА_2 та ПП «Мілана-Сервіс», стягнути з ПП

«Мілана-Сервіс»в доход держави грошові кошти у розмірі 170 126 грн. 24 коп. та

стягнути з ПП ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 170 126 грн. 24 коп.  Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що

господарський суд Сумської обл.. порушив норми процесуального права, що

призвело до прийняття неправильного вирішення справи.  Процесуальне порушення полягає у тому, що

отримання стороною у справі поштового повідомлення про вручення судової

повістки не може бути для суду доказом, який засвідчує місцезнаходження сторони

у справі. Укладену між сторонами усну угоду позивач просить апеляційний суд

визнати недійсною на підставі ст.. 207, 208 Господарського кодексу України, за

обставин, які викладені ним у позовній заяві.

Відповідачі відзивів на апеляційну

скаргу не надали, в судове засідання не з'явилися, про час і місце слухання

апеляційної скарги були повідомлені у встановленому порядку. Представник ПП

ОСОБА_2  - ОСОБА_3 був присутній у

Харківському апеляційному господарському суді, та до початку судового засідання

заявив клопотання  про перенесення

розгляду справи на пізніший строк, заявив клопотання про не здійснення

технічної фіксації судового процесу та клопотання про надання згоди на

оголошення вступної та резолютивної частини судового рішення по  апеляційній скарзі, яка розглядається апеляційним

судом.   Після подання клопотань, до зали

судового засідання вказана особа  не

заходила.

Перевіривши повноту встановлення

судом обставин справи та наданих сторонами в підтвердження обставин справи

доказів, перевіривши надану в Постанові суду їх юридичну оцінку, розглянувши

доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення уповноваженого представника

позивача, апеляційний суд встановив, що 

апеляційна скарга  не підлягає  задоволенню, а  прийнята судом Постанова підлягає залишенню

без змін  виходячи з наступного.

У квітні 2005 року Державною

податковою інспекцією в м. Суми проведена документальна невиїзна  планова перевірка фінансово-господарської

діяльності з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків,

зборів (обов'язкових платежів) суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною

особою ОСОБА_2. За результатами перевірки складено Акт Про результати

документальної невиїзної перевірки 

НОМЕР_2. За висновками вказаного Акту перевірки  встановлено порушення вимог податкового

законодавства платником податку на додану вартість  суб'єктом підприємницької діяльності

-фізичною особою ОСОБА_2 та донараховано податок на додану вартість у розмірі

45 478,00 грн., у тому числі за лютий 2004 року 23 770,00 грн. по

взаємовідносинам з ПП «Вектор-А», м. Київ та у розмірі 18 258 грн. 00 коп. за

березень 2004 року по взаємовідносинам з ТОВ «Зеніт». Інших порушень

підприємцем податкового законодавства вказаним Актом перевірки не встановлено.

Одночасно, у Висновку викладеному в Акті перевірки зазначено, що на момент

складання Акту перевірки, відповіді про результати зустрічних перевірок не

отримані. При отриманні матеріалів, що не підтверджують дані обліку ПП ОСОБА_2

буде складений додатковий акт перевірки. В обґрунтування вимог, викладених у

позовній заяві, позивачем -ДПІ у м. Суми додатковий акт перевірки не доданий.

Разом з тим, до позовної заяви додана копія 

податкового повідомлення -рішення від 15 квітня 2005 року про

донарахування податку на додану вартість на суму 45 478 грн. та застосування

штрафних фінансових санкцій на суму 22 739 грн. Вказану копію неможливо

прочитати та неможливо визначити номер податкового повідомлення-рішення

внаслідок низької якості виготовлення даної копії документа. Будь -яких інших

доказів, які б свідчили про встановлення контролюючим органом під час перевірки

порушень податкового законодавства з боку платника податків ОСОБА_2, у тому

числі, щодо віднесення  «вартості

одержаних послуг за податковою накладною в сумі 204 151 грн. 49 коп. до складу

валових витрат за 2004 рік, а також включення ним до складу податкового кредиту

суми податку на додану вартість за податковою накладною в розмірі 34 025 грн.

25 коп.»до позовної заяви не додано.

За відсутністю викладення у Акті

перевірки відповідних обставин, ДПІ в м. Суми вважає, що між ПП ОСОБА_2 та ПП

«Мілана-Сервіс»була укладена усна угода про одержання послуг з переробки  металоконструкцій. Ніби-то укладена між

відповідачами угода повинна бути визнана судом недійсною у зв'язку з тим, що

усна угода не відповідає вимогам ст.. 207 Господарського кодексу України, яка

встановлює, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або

вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або

укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них

господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності ), може бути на вимогу

однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом

недійсним повністю або в частині та просить суд застосувати до відповідачів наслідки

визнання господарського зобов'язання недійсним встановлені ст.. 208

Господарського кодексу України.

З 01.01.2004 року введено в дію

Господарський кодекс України та Цивільний кодекс України. Ст.. 4 Господарського

кодексу України, яка встановлює розмежування відносин у сфері господарювання з

іншими відносинами встановлює, що не є предметом регулювання

Господарського кодексу майнові та особисті немайнові  відносини, що регулюються Цивільним кодексом

України.

Дії осіб спрямовані на набуття,

зміну або припинення цивільних прав і обов'язків, у тому числі набуття у однієї

сторони та припинення у іншої сторони права власності на предмет угоди

(правочину) регулюються Цивільним кодексом України. Визначення правочину даного

у ст.. 202 ЦК України та визначення господарського зобов'язання даного у ст.

173 Господарського кодексу України є різними за своїм правовим змістом. Стаття

173 Господарського кодексу України крім встановлення визначення господарського

зобов'язання у п.2 другому встановлює основні види господарських зобов'язань та

поділяє їх на майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські

зобов'язання.

Стаття 175 Господарського кодексу

України встановлює, що майново-господарськими визнаються цивільно -

правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських

відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана

сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або

утриматись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної

сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають

між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України…

Недійсності правочину (угоди)

встановлена у  ст.. 215 ЦК України. Пункт

1 ст 215 Цивільного Кодексу України передбачає що підставою недійсності

правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог

встановлених частинами першою, третьою, п'ятою 

та шостою ст.. 203 ЦК України. 

Таким чином, саме ст.. 203 ЦК України встановлює загальні вимоги,

додержання яких є необхідним для чинності правочину та передбачає що: -  

По -перше зміст правочину не може

суперечити вимогам ЦК, іншим нормативним актам цивільного законодавства, а

також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна

мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину

має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі,

встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на

реальне настання наслідків, що обумовлені ним.

Пункт 2 ст. 215 ЦК України

передбачає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом

(нікчемний право чин).

Пункт 3 ст. 215 ЦК України

передбачає, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але

одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на

підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом

недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином з 01.01.2004 року правові

підстави визнання недійсним правочину (угоди)  регулюються чинним Цивільним Кодексом

України, та саме недодержання загальних вимог, додержання яких є необхідними

для чинності правочину можуть бути підставою для звернення особи з вимогою про

визнання правочину (угоди) недійсною  та

за наявності доведення позивачем такої обставини такі правочини (угоди) можуть

бути визнані  судом недійсними.

Щодо наслідків

визнання правочинів (угод) недійсними, колегія суддів важає, що з 01.01.2004

року публічно - правові санкції визнання недійсною угоди, укладеної з метою, що

суперечить інтересам держави та суспільства, а саме: - стягнення в доход

держави одержаного однією чи обома сторонами за угодою, із сфери

цивільно-правового регулювання перенесені у сферу господарсько-правового

регулювання та відповідно врегульовані у главі 22 Господарського Кодексу

України, яка встановлює порядок виконання господарських зобов'язань та їх

припинення.

Стаття 202 Господарського Кодексу

України у якості однієї з підстав припинення господарського зобов'язання  встановлює визнання його недійсним за

рішенням суду та зазначає, що до відносин пов'язаних з припиненням

господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного

кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 208 Господарського Кодексу

України встановлює виключно наслідки визнання господарського зобов'язання

недійсним.

Позивач -ДПІ у м. Суми, ні у

позовній заяві, ні у апеляційній скарзі не виклав правові підстави  визнання недійсною усної угоди, ніби-то

укладеної між відповідачами, до позовної заяви не додав жодного доказу, який би

свідчив про наявність такої угоди між відповідачами, ( як вказано вище у

доданому до позовної заяві Акті перевірки такі обставини не викладені), разом з

тим, позивач просить суд застосувати до відповідачів передбачені ст.. 207, 208

Господарського Кодексу України правові наслідки недійсності господарського

зобов'язання. Оскільки, правові наслідки недійсності правочину (угоди) можуть

бути застосовані судом тільки у разі визнання правочину (угоди) недійсною з підстав

встановлених Цивільним законодавством України, підстави визнання угоди

недійсною у позові не викладені, за таких обставин, колегія суддів апеляційного

суду дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача ДПІ у м. Суми  не підлягає задоволенню, а Постанова

господарського суду Сумської  від 06.

07.2006 року по справі 13\286-06 підлягає залишенню без змін.

 Керуючись ст. ст.    195, 196, п. 1 ст. 198,  200, 

205, 206, 209, 211, 212 Кодексу Адміністративного судочинства України,

судова колегія,

                                            УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Позивача -ДПІ в

м. Суми залишити без задоволення.

Постанову господарського суду

Сумської  від 06. 07.2006 року по справі

13\286-06 залишити без змін.

       Дана Ухвала набирає чинності з дня її

проголошення.

      Сторони мають право на дану Ухвалу подати

касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного

місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної

інстанції. 

Справу  № 13/286-06 

направити до господарського суду Сумської області.

        Головуючий суддя                                                      

Лащенко Л.Д.

              Суддя                                                                      Істоміна

О.А.

Суддя                                                                   

Погребняк В.Я.