Рішення

від 04.11.2013 по справі 705/5033/13-ц

УМАНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №705/5033/13-ц

2/705/1667/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2013 року м.Умань

Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючої-судді Резнік Ю.В.

при секретарі Щербаковій Л.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Умань цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа - управління Держземагенства в Уманському районі Черкаської області, про встановлення юридичного факту належності особі правовстановлюючого документу, юридичного факту перебування в родинних відносинах та визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування , -

В С Т А Н О В И В :

Позивачі в серпні 2013 року звернулися до Уманського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_4 про встановлення юридичного факту належності особі правовстановлюючого документу, юридичного факту перебування в родинних відносинах та визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування. В обгрунтування позовних вимог позивачі посилаються не те, що вони є спадкоємцями після смерті їх матері ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1. Після смерті матері відкрилась спадщина на все належне її майно, зокрема на земельну частку (пай) площею 4,0255 га , яка розташована в адмінмежах Текучансткої сільської ради Уманського району, кадастровий номер відповідної земельної ділянки 7124388600:03:000:0550 та призначена вона для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Позивачі є спадкоємцями першої черги за законом після смерті матері і з метою оформлення своїх спадкових прав, вони у встановлений 6-ти місячний термін звернулися із заявами до Уманської районної державної нотаріальної контори. Позивачі в позові зазначили, що окрім них спадкоємцем першої черги є чоловік спадкодавця та батько позивачів - ОСОБА_4 , який прийняв спадщину після смерті їх матері внаслідок того, що проживав із спадкодавцем на момент відкриття спадщини. Земельна ділянка, яка є об»єктом спадкування, належала спадкодавцю на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії 1V - ЧР № 001756 від 24.03.2004 року. Позивачі звернулися в нотаріальну контору і районною державною нотаріальною конторою була відкрита спадкова справа. Однак з»ясувалось, що оригіналу державного акту на право приватної власності на землю від 24.03.2004 року серії 1V - ЧР № 001756 не має і, крім того, дані про вказану земельну ділянку не були внесені до Державного реєстру земель. Тому з посиланням на відсутність оригіналу правовстановлюючого документу на відповідну земельну ділянку, яка є об»єктом спадкування, - нотаріус відмовив їм у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку, яка на праві власності належала матері позивачів ОСОБА_5 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії 1V - ЧР № 001756 від 24.03.2004 року. 22.07.2013 року державний нотаріус Ящук Д.О. виніс постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку розміром 4, 0255 га, яка надана для ведення товарного с/г виробництва, що розташована на території Текучанської сільської ради Уманського району Черкаської області, кожному по 1/3 у зв»язку з відсутністю правовстановлюючого документу на земельну ділянку та відсутністю факту родинних відносин із спадкодавцем. Позивачі в позові вказують, що вони отримали в управлінні Держземагенства в Уманському районі Черкаської області лише копію Державного акту на відповідну земельну ділянку, що є перешкодою для нотаріального оформлення на позивачів права власності на земельну ділянку в порядку спадкування. Крім того, перешкодою в оформленні спадкових прав позивачів є те, що ім.»я їх покійної матері, яке записане в свідоцтві про смерть не збігається із записом в їх свідоцтвах про народження та в Державному акті на право власності на землю. Так у свідоцтві про смерть спадкодавець записана : «ОСОБА_5». При цьому у свідоцтвах про народження позивачів спадкодавець в графі мати записана як «ОСОБА_5». А в Державному акті на право приватної власності на землю серії 1V - ЧР № 001756 від 24.03.2004 року ім.»я їх матері записано «ОСОБА_5».Тому позивачі змушені звернутись до суду з метою встановлення юридичного факту належності особі правовстановлюючого документу, юридичного факту перебування в родинних відносинах та визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування після смерті матері.

Відповідно до ухвали Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 24 вересня 2013 року до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог було залучено управління Держземагенства в Уманському районі Черкаської області.

Позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов підтримав, посилаючись на викладені в ньому обставини і просив його задоволити в повному обсязі.

Позивач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов підтримала, посилаючись на викладені в ньому обставини, і просила його задоволити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з»вився. До судового засідання він на адресу суду надіслав заяву та «письмові заперечення» в яких він вказує, що у зв»язку із віком та станом здоров»я він прибути в судове засідання не може і просить суд розгляд справи проводити у його відсутність та оголосити в суді його заперечення. В заяві від 11.09.2013 року відповідач себе по-батькові вказав - «ОСОБА_4» ( при цьому позивачі в судовому засіданні наполягали, що вони правильно вказали анкетні дані відповідача в позові «ОСОБА_4»). Відповідач в своїх «запереченнях» ( фактично листі адресованому суду ) вказує, що у вирішенні позову він повністю покладається на думку суду і вважає ганебним факт звернення до нього із відповідним позовом його із спадкодавцем дітей, оскільки їм відомо, що оригінал державного акту на земельну ділянку знаходиться у нього і вони б могли приїхати до нього і взяти цей державний акт. Відповідачем було до заяви, яка надійшла на адресу суду з його поясненнями, долучено оригінал Державного акту на право приватної власності на землю серії 1V - ЧР № 001756 від 24.03.2004 року, який виданий на ім.»я «ОСОБА_5». З приводу написання імені спадкодавця в свідоцтвах про народження дітей, відповідач пояснив, що тоді все записували зі слів, а його жінку всі називали ОСОБА_5. Що стосується розподілу земельної ділянки на 3-х, то відповідач вказує, що є у нього ще син ОСОБА_7 і ОСОБА_7 після смерті дружини, забрав його до себе і зараз доглядає. Тому, відповідачу не зрозуміло - чому розподіливши землю на трьох, його діти забули про ОСОБА_7. В такій ситуації, на думку відповідача, справедливим було б, щоб діти сплачували аліменти на його утримання. При цьому до суду відповідачем не було надано зустрічного позову з врахуванням предмету і підстав позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Представник третьої особи без самостійних вимог - управління Держземагенства в Уманському районі Черкаської області в судовому засіданні позов визнала і вказувала на наявність підстав для його задоволення. З приводу не правильного написання імені власника в Державному акті на право приватної власності на землю, вона пояснила, що так було записано у рішенні райдержадміністрації і у списках на паювання землі.

Суд, заслухавши пояснення позивачів, беручи до уваги процесуальну позицію відповідача, заслухавши пояснення представника третьої особи без самостійних вимог, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Згідно даних свідоцтва про народження ОСОБА_2, який народився - ІНФОРМАЦІЯ_2, його матір»ю записана «ОСОБА_5» (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 видане 18 березня 1954 року - а.с. 8). Батьком в свідоцтві про народження записаний - ОСОБА_4.

Згідно даних свідоцтва про народження ОСОБА_3, яка народилася - ІНФОРМАЦІЯ_3, її матір»ю записана «ОСОБА_5» (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 видане 24 січня 1958 року - а.с.9). Батьком в свідоцтві про народження записаний - ОСОБА_4. Позивач ОСОБА_3 змінила прізвище у зв»язку з одруженням з «ОСОБА_3» на «ОСОБА_3» ( свідоцтво про укладення шлюбу НОМЕР_3 видане 06 травня 1979 року (а.с. 70).

ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Текуча Уманського району Черкаської області (свідоцтво про смерть серія НОМЕР_4 -а.с. 7).

Після смерті ОСОБА_5 залишилася спадщина у вигляді земельної ділянки площею 4,0255 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала на праві власності останній (Державний акт на право приватної власності на землю серії 1V - ЧР № 001756 від 24.03.2004 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 375 - (а.с.11).Позивачами до матеріалів позову додано належним чином не завірену ксерокопію Державного акту на право приватної власності на землю, який видано громадянину України - « ОСОБА_5». При цьому в позовній заяві позивачі вказували, що вважали що оригінал Державного акту на право приватної власності на землю, на жаль, не зберігся. При цьому в своїх поясненнях в суді позивачі вказували, що їм було відомо про те, що оригінал Державного акту на право приватної власності на землю виписаний на ім.»я їх матері знаходиться у їх батька, але він його їм не давав. Одночасно батько позивачів - відповідач по справі ОСОБА_4 до суду надіслав оригінал Державного акту на право приватної власності на землю серії 1V - ЧР № 001756 від 24.03.2004 року, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 375 і в оригіналі Державного акту мітиться ніким не застережене виправлення імені власника земельної ділянки : виправлено з «ОСОБА_5» на «ОСОБА_5».

Уманською районною державною нотаріальною конторою до суду були надані належним чином завірені копії документів із спадкової справи № 96/2012, яка була заведена Уманською районною державною нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1. Заяви про прийняття спадщини подали ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3. Даних про отримання свідоцтва про право власності на частину земельної ділянки (кадастровий номер відповідної земельної ділянки 7124388600:03:000:0550 та призначена вона для ведення товарного сільськогосподарського виробництва) в порядку спадкування, після смерті спадкодавця ОСОБА_5, відповідачем ОСОБА_4 в матеріалах наданих до суду з нотаріальної контори відсутні. В матеріалах спадкової справи є копія паспорта громадянина України, особи, яка прийняла спадщину після смерті дружини і проживала з спадкодавцем на день її смерті в с. Текуча Уманського району Черкаської області, в якому анкетні дані дослівно вказані : «… ОСОБА_4 …».

Відповідно до постанови державного нотаріуса Уманської районної державної нотаріальної контори Ящук Д.О. про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 22.07.2013 року - ОСОБА_2, ОСОБА_3 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 4, 0255 га , яка розташована в адмінмежах Текучанської сільської ради Уманського району, що залишилася після смерті ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв'язку з відсутню факту родинних відносин зі спадкодавцем та відсутністю правовстановлюючого документу на земельну ділянку (а.с. 81). В постанові про відмову у вчинені нотаріальної дії вказано, що на підставі поданих заяв спадкоємцями померлої ОСОБА_5, є в рівних частках кожен : чоловік - «ОСОБА_4», діти - «ОСОБА_2, ОСОБА_3».

У Конституції України Україну проголошено демократичною, соціальною, правовою державою (ст. 1) і визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина , її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (ст. 3), права та свободи людини є невідчужуваними і непорушними (ст. 21). В статті 13 визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону(ст.. 14).

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з положеннями п. 1 ч. 1 ст. 15 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно із ст.ст. 1216 , 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла(спадкодавця), до інших осіб(спадкоємців), до складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст.1261-1265 ЦК України . Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Згідно з ст. 1261 ЦК України позивачі відносяться до першої черги спадкоємців за законом.

В пункті 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року № 7 зазначено, що відповідно до статті 1225 ЦК України право власності на земельну переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування при підтвердженні цього права спадкодавця Державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. При цьому в абзаці другому п. 23 вказаної постанови зазначено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством і за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають.

В пункті 1 листа Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 зазначено, що главою 86 ЦК, а також спеціальним законодавством, зокрема, Законом України "Про нотаріат", підзаконними нормативними актами, визначено нотаріальний порядок оформлення права на спадщину, що відповідає встановленій законодавством сукупності функцій притаманній юрисдикційній діяльності судів та нотаріусів. Ці вимоги чинного законодавства України знайшли також підтвердження у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику в справах про спадкування".

Відповідно до пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику в справах про спадкування" - справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов»язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. В абзаці другому п. 2 вказаної ППВСУ вказано, що якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року, тощо.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 10, ч. ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч.1 ст.61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

На позивачів покладений обов'язок з врахуванням предмету і підстав позову довести в суді ті обставини на які вони посилаються, як на підставу своїх позовних вимог і відповідно, що є підстави до застосування до спірних правовідносин відповідних положень Цивільного кодексу України. Тобто, відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України - позивачі повинні були довести за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст. ст. 57-59 ЦПК України, зазначені ними обставини. Однак таких доказів вони не надали, а навпаки в судовому засіданні достовірно встановлено, що документ, який необхідний для оформлення права власності на земельну ділянку спадкоємцями: державний акт на право приватної власності на відповідну земельну ділянку - правовстановлюючий документ на земельну ділянку - знаходився у ОСОБА_4 і спадкоємці не позбавлені можливості оформити свої спадкові права у встановленому чинним законодавством порядку - через нотаріальну контору. Спору про право, з врахуванням підстав і предмету позову, між спадкоємцями, які подали заяви про прийняття спадщини, - не має. При цьому в судовому засіданні достовірно встановлено, що батько позивачів - ОСОБА_4, який ними зазначений в позові відповідачем як ОСОБА_4 , є також спадкоємцем по закону після смерті спадкодавця ОСОБА_5, не є належним відповідачем у даній цивільній справі, оскільки право власності у встановленому законодавством порядку на земельну ділянку він не оформив і його правовий статус спадкоємця за законом, який прийняв спадщину, аналогічний правовому статусу позивачів. Що стосується позовних вимог про встановлення фактів - юридичного факту належності особі правовстановлюючого документу, юридичного факту перебування в родинних відносинах , то оскільки в судовому засіданні встановлено відсутність спору про право між спадкоємцями, то з врахуванням відповідних положень чинного законодавства України вказані позовні вимоги не можуть бути об»єднанні для розгляду в межах даного позову про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування і повинні бути предметом слухання в порядку окремого провадження.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа - управління Держземагенства в Уманському районі Черкаської області, в частині визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування - не підлягають задоволенню.

Беручи до уваги положення Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року № 7 та положення, що викладені в листі Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13, керуючись Інструкцією про заповнення бланків державних актів на право власності на земельну ділянку і на право постійного користування земельною ділянкою, що затверджена наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 22.06.2009 року № 325, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 06.08.2009 року за № 735/16751, зі змінами відповідно до наказу Державного комітету України із земельних ресурсів від 30.08.2010 року № 631, ст. 4 ЗУ «Про нотаріат», ст.ст. 11,16, 316, 317, 328, 1261, 1268 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 58-60, 208, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Відмовити ОСОБА_2, ОСОБА_3 у задоволенні позову до ОСОБА_4, третя особа - управління Держземагенства в Уманському районі Черкаської області, в частині визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а особами, які беруть участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом 10-и днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Ю.В. Резнік