Рішення

від 11.11.2013 по справі 511/2712/13-ц

РОЗДІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 511/2712/13-ц

Номер провадження: 2/511/968/13

Роздільнянський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2013 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Ільяшук А. В.,

при секретарі Войнікової Л.Ф.,

за участю позивача ОСОБА_1, представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансойл Компані» про стягнення матеріальної та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

10.09.2013 року позивач звернувся з вказаним позовом до відповідача та просить суд стягнути з відповідача на свою користь компенсацію матеріальної шкоди в розмірі 5101,90 гривен; стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію моральної шкоди у розмірі 10000 гривен; в разі задоволення позовних вимог відповідно до ст.117 КЗпП України визначити розмір відшкодування за затримку виплати йому заробітної плати. Свої позовні вимоги мотивує тим, що з 20 жовтня 2012 року по 20 червня 2013 року він працював у відповідача на посаді «фахівець». При звільненні він отримав розрахунковий лист за час праці на посаді, відповідно до якого у грудні 2012 року та січні, лютому і травні 2013 року з нього було утримано загалом 777,28 гривен (у грудні 2012 року - 300,00 гривен; у січні 2013 року - 128,43 гривен; у лютому 2013 року - 178,13 гривен; у травні 2013 року - 170,72 гривен), у якості відшкодування недостач, незважаючи на те, що позивач не підписував договір про матеріальну відповідальність - ні особисту, ні колективну, службових розслідувань за наслідками проведення інвентаризацій не проводилося, відповідних пояснень з цього приводу позивач не надавав. З 22.03.2013 року до 07.04.2013 року напарник позивача ОСОБА_4 перебував на лікарняному. В цей час позивач фактично виконував роботу напарника, що підтверджується копією табелю, а також журналами щоденного інструктажу і таким чином, на його думку, він відпрацював додатково 9 робочих днів (змін) по 12 годин кожної, за які йому повинні сплатити у подвійному розмірі, а саме 4296,24 грн. (9 днів по 12 годин по 19,89 гривен у подвійному розмірі). З урахуванням виплаченої йому винагороди за «заміщення» (відповідно до розрахункового листка - 324,90 гривен) ця сума складає 3971,34 грн. Заяви про заміщення позивач не писав, відпрацьовані години та зміни є нічим іншим як надурочним часом. Крім того позивачу не донараховано за травень 2013 року 353,28 грн. Таким чином загальний розмір матеріальної шкоди склав 777,28+3971,34+353,28 = 5101,90 гривен. Також позивач вважає, що відповідач своїми неправомірними діями, щодо невиплати йому належних коштів, завдав йому моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, пов’язаних з пошуком грошей для нормального життя, у зв’язку з чим погіршився стан його здоров’я та психологічний стан як позивача, та і членів його сім’ї. Моральну шкоду позивач оцінює у 10000 гривен.

У судовому засіданні позивач позов підтримав, крім доказів, долучених до позову, надав копію листа від 19.08.2013 року територіальної державної інспекції з питань праці в Одеській області, де зазначено, що за заявою позивача проведена перевірка дотримання трудового законодавства відповідачем та встановлені порушення, щодо яких складено акт, до керівництва підприємства вжиті заходи відповідного реагування згідно наданих повноважень. Просив позов задовольнити повністю.

Представники відповідача позов не визнали повністю, підтримали свої письмові пояснення на позов від 26.09.2013 року, в яких зазначили, що позов є безпідставним, позивач не притягувався до надурочних робіт, він у березні-квітні виконував обов’язки тимчасово відсутнього працівника, тобто заміщав його, оплата за заміщення проведена в розмірі 100% від його заробітної плати, заміщення проводилося за узгодженням як з позивачем, так і з іншими працівниками під час прийому на роботу, оскільки є суттєвою умовою трудового договору, з огляду на те, що АЗС працює без вихідних. Погодинна тарифна ставка позивача, затверджена наказом №49/1 від 01.04.2013 року, складає 18,05 грн., а не 19,89 грн., як безпідставно стверджує позивач. Твердження позивача щодо безпідставного вирахування з його заробітної плати сум недостач товарно-матеріальних цінностей, виявлених під час проведення інвентаризації в грудні 2012 - травні 2013 року не відповідають дійсності, оскільки всі працівники АЗС ознайомлювалися з результатами інвентаризації в момент її закінчення, більш того, приймали у ній участь. Проти відрахування цих сум позивач не заперечував та надавав свою згоду. Відповідач також проти стягнення з нього моральної шкоди, оскільки протиправних рішень та дій у відношенні позивача не вчиняв. Також зазначив, що позивач не надав доказів спричинення йому моральної шкоди, не надав її розрахунку. Представники відповідача зазначили, що позивач не звертався до відповідача із заявами про незгоду із розрахунками, про його вимоги вони дізналися лише із позову. Просили відмовити у його задоволенні повністю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши всі докази по справі у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено наступне. ОСОБА_1 прийнятий на посаду фахівця АЗС №01/4 ТОВ «Трансойл Компані» з 20 жовтня 2012 року, посадовим окладом згідно штатного розпису, випробувальним строком один місяць (наказ №215-К від 18 жовтня 2012 року - по особовому складу). Згідно наказу №122-К від 14 червня 2013 року по особовому складу - ОСОБА_1 з посади фахівця АЗС 01/4 звільнено за ст.36 п.1 КЗпП (за угодою сторін) з 20 червня 2013 року. Бухгалтерією проведено розрахунок та виплачена грошова компенсація за невикористану відпустку у кількості 16 діб за робочий період з 20.10.2012 року по день звільнення. Позивач підтвердив суду, що при звільненні з ним проведено розрахунок та він отримав компенсацію відпусток у сумі 3556,20 гривен та інші виплати на суму 5344,81 гривен. Тобто в порядку ст.116 КЗпП України при звільнені позивача відповідач провів з ним розрахунок у встановлені Законом строки. Погодинна тарифна ставка позивача, затверджена наказом №49/1 від 01.04.2013 року, складає 18,05 грн., а не 19,89 грн., як безпідставно стверджує позивач у позовній заяві. Виплати проведені ОСОБА_1 відповідають його погодинній тарифній ставці. Суд приймає до уваги, що відповідач порушив порядок покладення на працівника, а саме на ОСОБА_1 матеріальної відповідальності, встановлений у главі ІХ КЗпП України - ст.130 - ст.138 цього Кодексу. Суду не надано актів ревізії, чи актів встановлення недостач, доказів того, що ОСОБА_1 з ними ознайомлений, а також того, що позивач був матеріально-відповідальною особою. Суми, стягнуті з позивача, як недостача, підлягають поверненню йому відповідачем, як недоотримана заробітна плата без обмеження строком давності, тобто підлягає стягненню на користь позивача утримані загалом 777,28 гривен (у грудні 2012 року - 300,00 гривен; у січні 2013 року - 128,43 гривен; у лютому 2013 року - 178,13 гривен; у травні 2013 року - 170,72 гривен), у якості відшкодування недостач. В іншій частині позов щодо відшкодування матеріальної шкоди задоволенню не підлягає. Вимоги позивача про стягнення надурочних у подвійному розмірі та недоплачених 353,28 гривен при звільненні не доведені матеріалами справи та доказами, дослідженими судом. Так в Акті перевірки №15-13-037/0601 від 30.05.2013 року Територіальної державної інспекції з питань праці в Одеській області (ТДІзПП), на який посилається позивач, як на доказ порушення відповідачем його трудових прав, відсутні відомості про встановлення ТДІпПП у діяльності ТОВ «Трансойл Компані» будь-яких порушень прав позивача.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди, суд враховує вимоги ст.237-1 КЗпП України, ст.23, ст.1167 ЦК України, засади розумності та справедливості та визначає необхідним і достатнім для відшкодування моральної шкоди суму у 1000 гривен за безпідставне стягнення з позивача недостач.

За таких обставин суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково.

У зв’язку із тим, що позивач звільнений від сплати судового збору при подачі позову, суд, згідно ст.88 ЦПК України, стягує на користь держави судовий збір з відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме 229,40 гривен за часткове задоволення вимоги про стягнення матеріальної шкоди, та 229,40 гривен за часткове задоволення вимоги про стягнення моральної шкоди, а всього 458,80 гривен

На підставі ст..43 Конституції України, ст..ст.105,106,117,130,135-1, 135-2, 135-3, 136, 137,138, 232, 233, 237-1 КЗпП України, ст.ст.11,16,22.23,1166,1167,1187 ЦК України, керуючись ст..ст.10,11,209,212,214,215,218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансойл Компані», розташованого за адресою: 67653, Одеська область, Біляївський район, с.Усатове, вул..Залізнична, 16, Код ЄДРПОУ 36288888, на користь ОСОБА_1 утриману недостачу за період з грудня 2012 року по травень 2013 року у загальній сумі 777,28 грн. (сімсот сімдесят сім гривен 28 копійок).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансойл Компані», розташованого за адресою: 67653, Одеська область, Біляївський район, с.Усатове, вул.Залізнична, 16, Код ЄДРПОУ 36288888, на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 1000 грн. (одна тисяча гривен).

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансойл Компані», розташованого за адресою: 67653, Одеська область, Біляївський район, с.Усатове, вул.Залізнична, 16, Код ЄДРПОУ 36288888, на користь держави судовий збір у сумі 229,40 + 229,40 = 458,80 гривен.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області через Роздільнянський районний суд Одеської області шляхом подачі протягом 10 днів з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя А.В.Ільяшук