Постанова

від 22.11.2006 по справі 12/399-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31     http://vn.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ 

22 листопада 2006 р.                                                                                Справа

№ 12/399-06

за позовом Управління Пенсійного Фонду України

у Липовецькому районі (22500, Вінницька обл., м. Липовець, вул. Шевченка, 9)

до  

Суб'єкта підприємницької діяльності гр. ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідент. код

НОМЕР_1)

про  стягнення

378,97 грн.

Суддя                                        М.

Кожухар

Секретар судового засідання  Т. Геєчко

Представники:

Позивача       - ОСОБА_2 - за дорученням

Відповідач   - 

ОСОБА_1 Представник відповідача -ОСОБА_1 -за ордером та угодою про

надання правової допомоги.

За клопотанням відповідача справу

розглянуто із звукозаписом судового процесу.

ВСТАНОВИВ:

Подано позов про стягнення на

підставі ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне

страхування»378,97 грн. заборгованості, в тому рахунку: 208,97 грн. боргу зі

сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування

за 2000 рік, 170 грн. боргу зі сплати штрафних санкцій, застосованих до

відповідача рішенням НОМЕР_2 за неподання податкової декларації у строки,

визначені законодавством.

Відповідач у поданому 13.11.2006 р.

відзиві позов не визнав, послався на пропуск позивачем строків позовної

давності та на своєчасне подання декларацій за 4-й квартал 2002 р. та річної за

2002 рік.

В судовому засіданні 16.11.2006 р.

оголошено перерву до 22.11.2006 р.

В судовому засіданні 22.11.2006 р.

представник позивача позов підтримав; представник відповідача визнав, що у

відповідача виникли зобов'язання щодо сплати до управління Пенсійного фонду

вказаної у позові суми, однак вважає, що на її стягнення закінчився строк

позовної давності.

З пояснень представників сторін та

відповідача і наданих матеріалів суд вбачає таке.

ОСОБА_1 зареєстрована як суб'єкт

підприємницької діяльності 05.10.1998 р. (свідоцтво НОМЕР_3).

Нею подано до управління ПФУ у

Липовецькому районі витяг з декларації про доходи, відповідно до якого за 1-2

квартали 2000 р. вона отримала 412,81 грн. чистого доходу, за 4-й квартал 2000

р. -240,22 грн. чистого доходу, однак страхові внески з державного

обов'язкового пенсійного страхування не сплатила, в зв'язку з чим до неї

заявлено вимоги про стягнення за 1-2-й квартали 2000 р. 132,1 грн., за 4-й

квартал 2000 р. -76,87 грн. недоїмки зі страхових внесків

12.03.2002 р. начальником

Липовецького районного відділу ПФУ, правонаступником якого є позивач, на

підставі пп. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення

зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими

фондами»прийнято рішення НОМЕР_4 про застосування до ОСОБА_1 170 грн. штрафних

санкцій за неподання податкової декларації у строки, визначені законодавством,

яке зареєстровано в журналі обліку рішень про застосування штрафних санкцій.

Рішення про застосування до нього

штрафних санкцій відповідач у встановленому законом порядку не оскаржив.

        Заслухавши пояснення відповідача та

представників сторін, дослідивши і оцінивши надані докази, суд дійшов такого

висновку.

Відповідач є суб'єктом підприємницької

діяльності з 1998 року і, відповідно, платником збору та внесків до Пенсійного

фонду України згідно з вимогами Законів України «Про збір на обов'язкове

державне пенсійне страхування»та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне

страхування».

Відповідно до п.3 статті 1, п. 2

ст. 4 Закону України  від 26 червня 1997

року № 400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне

страхування»платниками  збору на

обов'язкове державне пенсійне страхування є, зокрема, фізичні особи - суб'єкти

підприємницької діяльності, які не використовують працю найманих працівників,

за ставкою 32  відсотки  від 

об'єкта оподаткування, визначеного пунктом 2 статті 2 цього Закону,

тобто від суми  оподатковуваного  доходу (прибутку).

Виходячи з отриманого відповідачем чистого

доходу сума збору за 1-2 та 4 квартали 2000 р. визначена вірно.

Підпунктом 5.3.2 п. 5.3 розділу 5

Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами,

організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування,

інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України,

затвердженої Постановою Правління Пенсійного фонду України від 03.06.1999 р. №

4-6, було передбачено, що фізичними особами -суб'єктами підприємницької

діяльності збір обчислюється і сплачується щоквартально із сум фактично

одержаного доходу за звітний період (квартал) не пізніше 20 квітня, 20 липня,

20 жовтня і 1 лютого року наступного за звітним.

Тобто збір за 1-2 квартали 2000 р.

в сумі 132,1 грн. відповідач мав сплатити до 20 липня  2000 р., а за 4-й квартал 2000 р. -до

01.02.2001 р.

З набранням чинності Закону України

від 21.12.2000 р. № 2181-Ш «Про порядок погашення зобов'язань платників

податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі -Закон № 2181-Ш)

положення цього Закону розповсюджені на правовідносини щодо порядку погашення

зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами з

податків і зборів, включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Виходячи зі змісту пп. 15.2.1 п. 15.2

ст. 15 Закону № 2181-Ш, позов про стягнення боргу зі сплати збору на

обов'язкове державне пенсійне страхування міг бути поданий протягом наступних

1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання.

З 01.01.2004 р. набрав чинності

Закон України від 09.07.2003 р. № 1058-ІУ “Про загальнообов'язкове державне

пенсійне страхування” (далі - Закон № 1058), яким зокрема запроваджено механізм

справляння страхових внесків, до яких, виходячи із змісту ст. 1 цього Закону,

відносяться платежі, несплачені відповідно до законодавства, що діяло раніше.

Відповідно до ч. 15 ст. 106 Закону

№ 1058 строк  давності щодо стягнення

недоїмки,  пені та штрафів не

застосовується.

Частиною 2 ст. 99 Кодексу

адміністративного судочинства України (далі -КАС України) встановлено, що

для  звернення до адміністративного суду

за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який,

якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна

була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та

інтересів особи цим Кодексом та  іншими

законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного

суду (ч. 3 ст. 99 КАС України).

З урахуванням наведеного, суд

вважає, що на стягнення 132,1 грн. збору 

за 1-2 квартали 2000 р. по строку сплати до 20.07.2000 р. сплив строк

давності, встановлений пп. 15.2.1 п. 15.2 ст. 15 Закону № 2181-Ш строк до

набрання законної сили Законом № 1058, а тому, в задоволенні позову в цій

частині слід відмовити.

На стягнення 76,87 грн. збору на

обов'язкове державне пенсійне страхування за 4-й квартал 2000 р. по строку

сплати до 01.02.2001 р. на час набрання чинності Закону № 1058 (01.01.2004 р.)

не сплив встановлений пп. 15.2.1 п. 15.2 ст. 15 Закону № 2181-Ш строк, а відтак

на нього розповсюджуються положення ч. 15 ст. 106 Закону № 1058 щодо

незастосування строку давності.

Тому позовні вимоги в частині

стягнення 76,87 грн. страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне

страхування підлягають задоволенню.

Відповідно до пп. 4.1.4 ст. 4

Закону № 2181-Ш, норми якого розповсюджувались на правовідносини між ПФУ та

платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування до набрання

чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»,

пп. 13.11 п. 13 Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами,

установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне

страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду

України, що затверджена постановою правління ПФУ 19.10.2001 р. № 16-6 і

зареєстрована в Міністерстві юстиції України 29.11.2001 р. за № 998/6189 (далі

-Інструкція № 16-6), суб'єкти підприємницької діяльності -фізичні особи

(зокрема) повинні надавати органу Пенсійного фонду розрахунок зобов'язання зі

сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування за наслідками кожного

звітного кварталу про суми одержаного доходу та нарахованого збору протягом 40

календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового)

кварталу.

Підпунктом 17.1.1 п. 17.1 ст. 17

Закону № 2181-Ш встановлено, що платник податків (зборів), який не подає до

контролюючого органу податкову декларацію (тобто звітний документ, що подається

платником до контролюючого органу),  у строки,

визначені законодавством, за рішенням контролюючого органу сплачує штраф у

розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання

або його затримку.

Як свідчать матеріали справи,

відповідач з затримкою на 20 днів подав до органу ПФУ розрахунок за 4 квартал

2001 року. За це, згідно пояснень представника позивача, рішенням НОМЕР_4   від 12.03.2002 р. до відповідача застосовано

штрафні санкції в розмірі 170 грн. на підставі 

пп. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-Ш.

Відповідно до пп. 5.2.2 п. 5.2 ст.

5 Закону № 2181-Ш у разі коли платник податків вважає,  що 

контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або

прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань

оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом,

такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою

про перегляд цього рішення або оскаржити таке рішення у судовому порядку.

Відповідач рішення органу ПФУ у

встановленому порядку не оскаржив.

А відтак, визначена у цьому рішенні

сума зобов'язання у розмірі 170 грн. штрафних санкцій, виходячи зі змісту пп.

4.2.2 п. 4.2 ст. 4,  пп. 5.2.1 п. 5.2 ст.

5, ст. 17 Закону № 2181-Ш, є узгодженою.

З набранням чинності Законом № 1058

положення цього закону, у тому рахунку щодо незастосування строку давності,

розповсюджено на стягнення визначеної рішенням ПФУ суми відповідно до статті 1

цього Закону.

З урахуванням наведеного, посилання

представника відповідача на пропуск позивачем строку для звернення з даним

адміністративним позовом приймаються судом тільки щодо позовних вимог в частині

стягнення 132,1 грн.

        Відповідно до ст. 106 Закону № 1058

суми  страхових  внесків своєчасно не нараховані та/або не

сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому

числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках,

передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою

заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з

нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

       Територіальні  органи 

Пенсійного  фонду  за формою і у строки, визначені правлінням

Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її

сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

       У разі   

якщо    страхувальник,    який   

одержав    вимогу територіального

органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів

після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з

застосованою до нього фінансовою санкцією, включеною до вимоги, або не узгодив

вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в

судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не

сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання

узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в

установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до

відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках

орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського

суду з позовом про стягнення недоїмки.

      Таку вимогу № Ф-58 від 01.08.2006 р.  відповідач отримав 09.08.2006 р. і у

встановленому порядку не оскаржив.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позов підлягає

задоволенню в частині стягнення 76,87 грн. страхових внесків та 170 грн.

штрафних санкцій. В решті позову слід відмовити, у зв'язку з пропуском

позивачем строку давності на стягнення цієї суми.

        Керуючись розділом УП, ст.ст. 7, 71,

86, 94 ч. 4, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

        Позов задовольнити частково.

Стягнути з Суб'єкта підприємницької

діяльності гр. ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідент. код НОМЕР_1) на користь Управління Пенсійного

Фонду України у Липовецькому районі (22500, Вінницька обл., м. Липовець, вул.

Шевченка, 9, р/р 25608323560103 у ВАТ «Державний ощадний банк України», МФО

302076) 76,87 грн. страхових внесків та 170 грн. штрафних санкцій.

        В задоволенні позову в частині

стягнення 132,1 грн. відмовити.

Відповідно до ст. 186 КАС України

постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а

в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу

- з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне

оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається

протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому

апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про

апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання

заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна

скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване

судове рішення.         Копія апеляційної

скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної

інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України

постанова набирає законної сили після закінчення строку подання

заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне

оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим

Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після

закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги

судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення

апеляційного розгляду справи. 

Суддя                                                                                      

М. Кожухар

Повний

текст постанови суду оголошено

В

судовому засіданні 22.11.2006 р.