Ухвала

від 21.08.2007 по справі 12/399-06

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002, м.Житомир, майдан

Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "21" серпня 2007 р.                                                          

Справа № 12/399-06

 м. Житомир

Житомирський

апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  Майора

Г.І.

суддів:                                                                       

Горшкової Н.Ф.

Філіпової Т.Л.

при

секретарі                                                            

Щепанській Т.П. ,

за

участю представників сторін:

від

позивача:     не з'явився,

від

відповідача: не з'явився,

розглянувши

апеляційні скарги Управління Пенсійного фонду України у Липовецькому районі

Вінницької області, м. Липовець Вінницької області та Суб'єкта підприємницької

діяльності ОСОБА_1, АДРЕСА_1

на

постанову господарського суду Вінницької області

від

"22" листопада 2006 р. у справі № 12/399-06 (суддя Кожухар

М.С.)

за

позовом Управління Пенсійного фонду України у Липовецькому районі Вінницької

області, м.Липовець Вінницької області

до

Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про

стягнення 378,97 грн.,- 

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Вінницької області від 22 листопада

2006 року у справі №12/399-06 частково задоволено позов Управління Пенсійного

фонду України у Липовецькому районі Вінницької області: стягнуто з Суб'єкта

підприємницької діяльності ОСОБА_1 на користь Управління Пенсійного Фонду

України у Липовецькому районі 76,87 грн. страхових внесків та 170,00 грн.

штрафних санкцій. В задоволенні позову в частині стягнення 132,10 грн. боргу зі

страхових внесків відмовлено (а.с.68-71).

Не погоджуючись з прийнятою постановою, Управління Пенсійного

фонду України у Липовецькому районі Вінницької області звернулося до суду з

апеляційною скаргою, в якій просить змінити постанову господарського суду

Вінницької області, а саме задовольнити позовні вимоги позивача повністю з

підстав, викладених у скарзі (а.с.89-91).

Вказує, що судом першої інстанції не враховано положення Закону

України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку

з прийняттям Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне

страхування", в якому Верховна Рада України постановила пункт 15 розділу

ХV Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне

пенсійне страхування" доповнити абзацом третім такого змісту: погашення

заборгованості зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування"

що виникла до 1 січня 2004 року і не погашена в установленому законом порядку,

здійснюється відповідно до статті 106 цього Закону. Тобто суми страхових

внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки,

визначені статтею 20 Закону №1058, в тому числі обчислені територіальними

органами Пенсійного фонду вважаються простроченою заборгованістю із сплати

страхових внесків (далі недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та

застосуванням фінансових санкцій. Територіальні органи Пенсійного фонду за

формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають

страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату

недоїмки є виконавчим документом. У разі якщо страхувальник, який одержав

вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом

десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму

недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеною до

вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не

оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив

вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів

після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду

звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки

до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках

орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського

суду з позовом про стягнення недоїмки. Усі вказані процедури позивач виконав.

01.08.2006 року було сформовано вимогу про сплату недоїмки НОМЕР_1 на суму 378

грн. 97 коп. та відіслано відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про

вручення яку він отримав 09.08.2006 року і у встановленому порядку не оскаржив.

Тому управлінням 18.10.2006 року було подано на розгляд господарському суду

Вінницької області позовну заяву про стягнення ОСОБА_1. 378 грн. 97 коп.

заборгованості.

Вважає, що порядок стягнення заборгованості за страховими внесками

визначається виключно Законом України "Про загальнообов'язкове державне

пенсійне страхування" і поширюється на суми боргу по страхових внесках,

який виник, як до, так і після 1 січня 2004 року.

В судове засідання представник позивача не з'явився. В апеляційній

скарзі позивач просив переглянути справу за відсутності їх представника.

Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 також не погоджується з

постановою господарського суду Вінницької області, в зв'язку з чим звернулася

до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати

постанову господарського суду першої інстанції та прийняти нову, якою закрити

провадження у справі з підстав, викладених у скарзі (а.с.98-99).

Зазначає, що правові відносини на які посилається позивач відносно

заборгованості на суму 208 грн. 97 коп. виникли станом на 2000 рік, (тобто,

шість років назад); правові відносини відносно застосування штрафних санкцій у

відповідності з рішенням НОМЕР_2 від 12 березня 2002 року на суму 170 грн. -

виникли майже чотири роки назад. У відповідності до ст.99 КАС України для

звернення до адміністративного суду встановлюється річний строк. У

відповідності з розділом VII прикінцевих та перехідних положень Кодексу

адміністративного судочинства України, який набирає чинності з 1 вересня 2005

року та не поширюється на правові відносини, які склалися в 2000р. та в 2002

роках, а позов подано в жовтні місяці 2006 року.

В судове засідання відповідач не з'явився, хоча належним чином був

повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчить

повідомлення про вручення йому повістки (а.с.120).

Відповідно до ст.196 КАС України неприбуття в судове засідання

сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених

про дату, час і місце апеляційного розгляду не перешкоджає судовому розгляду

справи.

З врахуванням викладеного колегія суддів вважає за можливе

розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників сторін, оскільки

неявка представників не перешкоджає повному та всебічному розгляду апеляційної

скарги за наявними в матеріалах справи документами.

Дослідивши доводи апеляційних скарг, розглянувши матеріали справи,

колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають виходячи

з настуного.

ОСОБА_1 зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності

Липовецькою районною державною адміністрацією 05.10.1998р., що підтверджується

свідоцтвом НОМЕР_3 (а.с.21).

Відповідач є суб'єктом підприємницької діяльності з 1998 року і,

відповідно, платником збору та внесків до Пенсійного фонду України згідно з

вимогами Законів України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне

страхування" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне

страхування".

СПД ОСОБА_1 подано до управління ПФУ у Липовецькому районі витяг з

декларації про доходи, відповідно до якого за 1-2 квартали 2000р. вона отримала

412,81 грн. чистого доходу, за 4-й квартал 2000р. - 240,22 грн. чистого доходу,

однак страхові внески з державного обов'язкового пенсійного страхування не

сплатила, в зв'язку з чим до неї заявлено вимоги про стягнення за 1-2-й

квартали 2000р.               132,10

грн., за 4-й квартал 2000р. - 76,87 грн. недоїмки зі страхових внесків

(а.с.9-17)

12.03.2002р. начальником Липовецького районного відділу Пенсійного

фонду України, правонаступником якого є позивач, на підставі пп.17.1.1 п.17.1

ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків

перед бюджетами та державними цільовими фондами" прийнято рішення НОМЕР_2

про застосування до СПД ОСОБА_1. 170 грн. штрафних санкцій за неподання податкової

декларації у строки, визначені законодавством, яке зареєстровано в журналі

обліку рішень про застосування штрафних санкцій (а.с.18).

Рішення про застосування штрафних санкцій відповідач у

встановленому законом порядку не оскаржив.

Відповідно до п.3 статті 1, п. 2 ст. 4 Закону України  від 26 червня 1997 року №400/97-ВР "Про

збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" платниками  збору на обов'язкове державне пенсійне

страхування є, зокрема, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності,

які не використовують працю найманих працівників, за ставкою 32  відсотки 

від  об'єкта оподаткування,

визначеного пунктом 2 статті 2 цього Закону, тобто від суми  оподатковуваного  доходу (прибутку).

Виходячи з отриманого відповідачем чистого доходу сума збору за

1-2 та 4 квартали 2000р. визначена вірно.

Підпунктом 5.3.2 п. 5.3 розділу 5 Інструкції про порядок

обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами

збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку

їх надходження до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою Правління

Пенсійного фонду України від 03.06.1999 р. № 4-6, було передбачено, що

фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності збір обчислюється і

сплачується щоквартально із сум фактично одержаного доходу за звітний період

(квартал) не пізніше 20 квітня, 20 липня, 20 жовтня і 1 лютого року наступного

за звітним.

Тобто збір за 1-2 квартали 2000р. в сумі 132,1 грн. відповідач мав

сплатити до 20 липня  2000р., а за 4-й

квартал 2000р. в сумі 76,87 грн. - до 01.02.2001р.

З набранням чинності Закону України "Про порядок погашення

зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими

фондами" від 21.12.2000р. №2181-ІІІ 

(далі - Закон №2181-ІІІ) положення цього Закону розповсюджені на

правовідносини щодо порядку погашення зобов'язань платників перед бюджетами та

державними цільовими фондами з податків і зборів, включаючи збір на обов'язкове

державне пенсійне страхування.

Виходячи зі змісту пп.15.2.1 п.15.2 ст.15 Закону №2181-ІІІ, позов

про стягнення боргу зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне

страхування міг бути поданий протягом наступних 1095 календарних днів від дня

узгодження податкового зобов'язання.

З 01.01.2004р. набрав чинності Закон України "Про

загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р.

№1058-ІV (далі - Закон №1058), яким зокрема запроваджено механізм справляння

страхових внесків, до яких, виходячи із змісту ст.1 цього Закону, відносяться

платежі, несплачені відповідно до законодавства, що діяло раніше.

Відповідно до ч.15 ст.106 Закону №1058 строк давності щодо

стягнення недоїмки,  пені та штрафів не

застосовується.

Частиною 2 ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України

(далі - КАС України) встановлено, що для 

звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та

інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше,

обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про

порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та  іншими законами можуть встановлюватися інші

строки для звернення до адміністративного суду (ч.3 ст.99 КАС України).

З урахуванням наведеного, що суд першої інстанції прийшов до

правильного висновку ,що на стягнення 132,10 грн. збору  за 1-2 квартали 2000р. по строку сплати до

20.07.2000р. сплив строк давності, встановлений пп.15.2.1 п.15.2 ст.15 Закону

№2181-ІІІ строк до набрання законної сили Законом №1058, а тому, в задоволенні

позову в цій частині слід відмовити.

На стягнення 76,87 грн. збору на обов'язкове державне пенсійне

страхування за 4-й квартал 2000р. по строку сплати до 01.02.2001р. на час

набрання чинності Закону №1058 (01.01.2004р.) не сплив встановлений пп.15.2.1

п.15.2 ст.15 Закону №2181-ІІІ строк, а тому на нього розповсюджуються положення

ч.15 ст.106 Закону №1058 щодо незастосування строку давності.

Відповідно до абзацу третього пункту 16 розділу ХV Прикінцевих

положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"

погашення заборгованості зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне

страхування, що виникла до 1 січня 2004 року і не погашена в установленому

законом порядку, здійснюється відповідно 

до  статті  106 

цього  Закону.

Згідно абз. 8 п.3 ст.106 Закону №1058 у зазначених випадках орган

Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з

позовом про стягнення недоїмки. У разі звернення органу Пенсійного фонду з

позовом про стягнення недоїмки до господарського суду передбачені

законодавством заходи досудового врегулювання спорів не застосовуються.

Тому позовні вимоги в частині стягнення 76,87 грн. страхових

внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування підлягають

задоволенню.

Відповідно до пп. 4.1.4 ст. 4 Закону №2181-ІІІ, норми якого

розповсюджувались на правовідносини між ПФУ та платниками збору на обов'язкове

державне пенсійне страхування до набрання чинності Законом України "Про

загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пп.13.11 п.13

Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами,

організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне

страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду

України, затвердженої постановою правління ПФУ 19.10.2001р.          №16-6 (далі - Інструкція №16-6),

суб'єкти підприємницької діяльності - фізичні особи (зокрема) повинні надавати

органу Пенсійного фонду розрахунок зобов'язання зі сплати збору на обов'язкове

державне пенсійне страхування за наслідками кожного звітного кварталу про суми

одержаного доходу та нарахованого збору протягом 40 календарних днів, наступних

за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу.

Підпунктом 17.1.1 п.17.1 ст.17 Закону №2181-ІІІ встановлено, що

платник податків (зборів), який не подає до контролюючого органу податкову

декларацію (тобто звітний документ, що подається платником до контролюючого

органу), у строки, визначені законодавством, за рішенням контролюючого органу

сплачує штраф у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за

кожне таке неподання або його затримку.

Як свідчать матеріали справи, відповідач з затримкою на 20 днів

подав до органу ПФУ розрахунок за 4 квартал 2001 року. За це, згідно пояснень

представника позивача, рішенням НОМЕР_2 від 12.03.2002р. до відповідача

застосовано штрафні санкції в розмірі 170 грн. на підставі  пп.17.1.1 п.17.1 ст.17 Закону №2181-ІІІ.

Відповідно до пп.5.2.2 п.5.2 ст.5 Закону №2181-ІІІ у разі коли

платник податків вважає,  що  контролюючий орган невірно визначив суму

податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить

законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції,

встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до

контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення або оскаржити таке

рішення у судовому порядку.

Відповідач рішення органу ПФУ у встановленому порядку не оскаржив.

А відтак, визначена у цьому рішенні сума зобов'язання у розмірі

170 грн. штрафних санкцій, виходячи зі змісту пп.4.2.2 п.4.2 ст.4, пп.5.2.1

п.5.2 ст.5, ст.17 Закону №2181-ІІІ, є узгодженою.

З набранням чинності Законом №1058 положення цього закону, у тому

рахунку щодо незастосування строку давності, розповсюджено на стягнення

визначеної рішенням ПФУ суми відповідно до статті 1 цього Закону.

З урахуванням наведеного, посилання відповідача на пропуск

позивачем строку для звернення з даним адміністративним позовом судом першої

інстанції правомірно тільки щодо позовних вимог в частині стягнення 132,10 грн.

Відповідно до ст.106 Закону №1058 суми страхових внесків своєчасно

не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею

20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного

фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону,

вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі -

недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки,

визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають

недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим

документом.

У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального

органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів

після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з

застосованою до нього фінансовою санкцією, включеною до вимоги, або не узгодив

вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому

порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив

узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої

вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом

порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної

виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право

звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.

Таку вимогу НОМЕР_1 від 01.08.2006р. відповідач отримав

09.08.2006р. і у встановленому порядку не оскаржив.

З урахуванням наведеного, господарський суд першої інстанції

обгрунтовано  стягнув з Суб'єкта

підприємницької діяльності ОСОБА_1 на користь Управління Пенсійного Фонду

України у Липовецькому районі 76,87 грн. страхових внесків та 170,00 грн.

штрафних санкцій, та правомірно відмовив в задоволенні позову в частині

стягнення 132,10 грн.

Доводи осіб, які подали апеляційні скарги спростовуються

вищевказаним, матеріалами справи та не грунтуються на вимогах чинного

законодавства.

Згідно ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає  апеляційну 

скаргу  без задоволення, а

постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції

правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з

додержанням  норм  матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла до висновку, що

постанова господарського суду Вінницької області від 22.11.2006 року у справі

№12/399-06 є законною і обгрунтованою, відповідає матеріалам справи та чинному

законодавству, а підстави для задоволення апеляційних скарг відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254,

п.п.6,7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного

судочинства України, Житомирський апеляційний господарський суд ,-

УХВАЛИВ:

1. Постанову господарського суду Вінницької області від 22.11.2006

року у справі №12/399-06 залишити без змін, а апеляційні скарги Управління

Пенсійного фонду України у Липовецькому районі Вінницької області, м.Липовець

Вінницької області та Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, АДРЕСА_1-

без задоволення.

2. Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з

моменту проголошення.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого

адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення ухвали в

повному обсязі.

3. Справу №12/399-06 повернути до господарського суду Вінницької

області.

Головуючий

суддя                                                              

  Майор Г.І.

судді:

Горшкова Н.Ф. 

Філіпова Т.Л. 

віддрук.

4 прим.

1

- до справи

2,3

- сторонам

4

- в наряд